Постанова

від 25.06.2012 по справі 52/538

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2012 № 52/538

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

при секретарі Реуцькій Т.О.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_2 (дов. б/н від 01.03.2012);

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності «Ліас - Україна»

на рішення Господарського суду м.Києва від 20.02.2012р.

у справі № 52/538 (суддя - Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Ліас - Україна» (далі - ТОВ «Ліас - Україна»)

до Товариства з обмеженою відповідальності «БМК» (далі - ТОВ «БМК»)

про стягнення 115871,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2012 у справі № 52/538 у позові відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду м.Києва від 20.02.2012 у справі №52/538 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.

В апеляційній скарзі скаржник категорично не погоджується з оскаржуваним рішенням та зазначає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що із залізничних накладних не вбачається, що вантаж ( продукція) була відправлена позивачем відповідачу саме на виконання умов Договору № К 79-07-11 від 27 липня 2011 року та не підтверджується факт одержання продукції уповноваженою особою відповідача, оскільки графи 53 залізничних накладних (підтвердження одержання вантажу) не містять про це жодних відміток.

Скаржник особливо звертає увагу на те, що відповідач частково сплатив вартість гравія керамзитового (про що свідчать банківські виписки, в матеріалах справи), який був поставлений позивачем відповідачу за двома спірними залізничними накладними перевізника - Львівської залізниці: № 36196012 від 29 липня 2011р. та №36212090 від 01.08.2011р на загальну суму 172 880,32 грн. Протягом липня 2011р.- січня 2012р. відповідач перерахував позивачі 91900,00 грн. Станом на 12.03.2012р. заборгованість ТОВ «БМК» перед позивачем становила 80 980,32 грн.

Крім того, позивач посилається на п.1.3 Договору № К 79-07-11 від 27.02.2011р., яким передбачено, що гравій керамзитовий поставляється залізничним або автомобільним транспортом за рахунок Покупця. Вибір способу доставки має Покупець.

Позивач стверджує, як ТОВ «Ліас-Україна», так і ТОВ «БМК» мають договори із залізницею про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, станцію приписки та спеціальні коди платника.

Крім того, на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2012 р. № 52/538 позивач надав уточнений розрахунок суми основного боргу; копії прейскурантів на 01.07.2011р.. та від 01.08.2011р.; копії банківських витягів від 28.07.2011р. та від 29.07.2011р.; витягів з особового рахунку клієнта, Довідки №63 від 29.07.2011р. ЄТехПД та № 116 від 04.08.2011 ЄТехПД та повідомив суд про те, що на момент прийняття рішення судом першої інстанції ( 20.02.20121р.) сума основного боргу становила 80 980, 32 грн., а на час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції станом на 14.06.2012р. основний борг ТОВ «БМК» перед позивачем ще залишається та складає 74 980,32 грн.

Від відповідача не надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 у справі № 52/538 скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження; розгляд справи призначено на 14.05.2012.

В судове засідання 14.05.2012 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився, в зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 06.06.2012.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2012 введено до складу судової колегії замість судді Калатай Н.Ф. суддю Ропій Л.М.

В процесі розгляду справи у суді апеляційної інстанції скаржником в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було подано 06.06.2012 клопотання,

в якому позивач повідомляє про продовження часткового погашення відповідачем суми основного боргу та про те, що станом на 05.06.212р. залишився непогашеним борг в сумі 74 980,32 грн.

В судове засідання 06.06.2012 представник позивача з'явився, представник відповідача вдруге не з'явився, в зв'язку з чим розгляд справи розгляд справи було відкладено на 25.06.2012.

В судове засідання 25.06.2012 представник позивача з'явився, представник відповідача втретє не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто, повідомленою судом стороною, а в разі не надання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (див. Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду даної справи учасники процесу були повідомлені своєчасно та належним чином.

Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів встановила наступне:

До Господарського суду м.Києва звернулося з позовною заявою ТОВ «Ліас - Україна» до ТОВ «БМК» про стягнення 108 280, 32 грн. - боргу, 6 360, 13 грн. - пені та 1 231, 00 грн. - 3 % річних, у зв'язку з неповною оплатою відповідачем вартості поставленої позивачем продукції за договором.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконав свої грошові зобов'язання за Договором № К 79-07-11 від 27.07.2011 року, частково сплативши за одержану продукцію 64 600,00 грн. Залишок боргу на день пред'явлення позову становить 108 280,32 грн.

Крім того, на підставі п.6.2 Договору позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору за кожен день прострочення за несвоєчасну оплату чи оплату продукції не в повному обсязі, яка за розрахунком позивача за період з 01.08.211 по 06.12.2011 складає 6 360,13 грн. та на підставі ст..625 ЦК України просить стягнути 3% річних від простроченої суми, які за розрахунком позивача складають 1 231,00 грн. за період з 01.08.2011 по 06.12.2001.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції 23.01.2012 позивачем було подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог в частині суми основного боргу, в зв'язку з погашенням відповідачем частини суми боргу після подання позовної заяви, а саме, борг відповідача станом на 20.01.2012р. становив 85 980,32 грн.

13.02.2012р. в клопотанні позивач знову повідомив суд першої інстанції про подальше погашення відповідачем в добровільному порядку суми основного боргу після подання позовної заяви, а саме, станом на 07.02.2012р. борг відповідача перед позивачем вже становив 80 980,32 грн.

Відповідно до п.п. 3.4, 3.5 договору оплата одержаної продукції здійснюється 100% передоплатою шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Сторони відступили від договору щодо умов поставки ( п.4.2 договору) та порядку оплати ( п.3.4 договору), строк здійснення оплати відповідачем продукції сторонами не був узгоджений в договорі, тому, враховуючи факт поставки позивачем продукції залізничним транспортом та часткове погашення відповідачем боргу на суму 64 600,00 грн. позивач і звернувся до відповідача 29.09.2011р.з претензією ( вимогою) вих..№ 345 погасити залишок заборгованості у розмірі 108 280,32 грн., яку відповідач у добровільному порядку так і не погасив у повному обсязі.

Відповідач не надав відзив на позовну заяву, тобто, не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим ГПК України.

Колегія суддів не підтримує позицію суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в повному обсязі з наступних підстав:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліас-Україна" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БМК" (покупець) було укладено Договір № К 79-07-11 від 27.07.2011 року (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору продавець зобов'язався поставити наступну продукцію: гравій керамзитовий, а покупець - прийняти і оплатити її на умовах даного Договору.

Пунктом 1.3 Договору № К 79-07-11 від 27.02.2011р. передбачено, що гравій керамзитовий поставляється залізничним або автомобільним транспортом за рахунок покупця. Вибір способу доставки має покупець.

Пунктами 3.3 та 3.4 Договору встановлено, що загальна сума по даному договору становить сукупність сум вартості відвантаженої продукції протягом строку дії даного договору відображену у видаткових накладних. Порядок оплати встановлюється наступний: передоплата 100%.

Відповідно до п.4.2 Договору сторони дійшли згоди, що продукція повинна бути передана покупцеві за адресою: смт. Шкло, вул. Промислова, 2, Яворівського р-ну, Львівської обл. (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 4.3. Договору приймання -передача товару за кількістю та якістю здійснюється у місці, зазначеному у п. 4.2. цього договору та посвідчується підписанням товарно-транспортної накладної.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України виникли цивільні права та обов'язки.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічна позиція міститься і в ст. 509 ЦК України.

Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Аналогічна норма міститься і в ст..526 ЦК України.

Відповідно до приписів ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої про те, що підставою для відмови в позові є не надання позивачем суду підписаних обома сторонами товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт передачі позивачем відповідачу продукції на спірну суму, з огляду на наступне:

Відповідно до ст..43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач сам порушив умови п.4.2 договору, а саме, не прибув за одержанням продукції на смт.Шкло Львівської області, і даний факт відповідно до ст..33 ГПК України відповідачем документально не спростовано.

Відповідно до приписів ч.2 ст.664 ЦК України , якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні , обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

За нормами ч.2 статті 689 ЦК України покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Суд першої інстанції при прийнятті рішення не взяв до уваги особливості умов договору та систематичні часткові перерахування відповідачем суми боргу, у зв'язку з одержанням від позивача за спірними залізничними накладними згідно із Договором №К79-07-11 від 27.07.2011р.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що гравій керамзитовий поставляється залізничним або автомобільним транспортом за рахунок Покупця.

Відповідно до п.3.1 договору транспортні витрати по залізниці оплачуються Покупцем згідно діючих тарифів, на підставі виставлених Продавцем рахунків.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що гравій керамзитовий поставляється залізничними вагонами в м'яких поліпропіленових контейнерах або насипом.

Пункт 8.1 договору зобов'язує покупця щомісячно до 10-го числа письмово повідомляти про потребу кількості продукції, для здачі плану вагонів на залізницю. В разі відсутності заявки вагони оформляються як позапланові.

Як вбачається з матеріалів справи,на підтвердження поставки продукцїї позивачем надані копії залізничних накладних: № 36196012 від 29.07 2001р. та № 36212090 від 01.08..2011р. (п.20) загальною вартістю продукції (гравій керамзитовий) 172 6880,32 грн., які засвідчені самим позивачем ( а.с.9,11) і , дійсно, як вбачається із зазначених копій залізничних накладних, у графі 53 відсутня відмітка перевізника на підтвердження одержання вантажу вантажоодержувачем, але у примірниках залізничних накладних, які залишились у вантажовідправника (позивача) лише є відмітка перевізника в одержанні вантажу від вантажовідправника до перевезення в не може бути відмітки вантажоодержувача в одержанні вантажу на станції «Київ - Петрівка»: оскільки графи 53 в залізничній накладній заповнюються уповноваженою особою відповідача (вантажоодержувача) на станції призначення, примірник якої залишається на залізниці.

Однак, у відповідь на запит Київського апеляційного господарського суду ( вих..№ 09-19/1319 від 17.05.2012р.) на адресу Південно-Західної залізниці, начальником юридичної служби ДТГО «Південно-Західна залізниця» були надані завірені належним чином копії залізничних накладних ФДУ №213 від 03.08.2011 та ФДУ №214 від 04.08.2011та долучена копія довіреності відповідальної особи від 03.01.12 № 10-НЮ, яка має право засвідчувати копії документів - на юрисконсульта відділу судових спорів юридичної служби - ОСОБА_3 за підписом Начальника залізниці О.М.Кривопішина.

Із зазначених належним чином засвідчених ДТГО «ПЗЗ» копій залізничних накладних вбачається, що у графі 53 , присутня відмітка ( підтвердження одержання вантажу) уповноваженою особою відповідача і які є доказом відправки продукції ТОВ «Ліас-Україна» зі станції «Шкло-Старжинська» Львівської залізниці та її одержання ТОВ «БМК» на станції «Київ-Петрівка».

Суд першої інстанції відповідно до ст..65 ГПК України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, не вчинив всіх необхідних дій по підготовці справи до розгляду щодо витребування у сторін документів, необхідних для правильного вирішення даного спору.

Позивач наполягає на тому, що TOB "Ліас-Україна" передало залізничним транспортом TOB „БМК" 73 куб.м. гравію керамзитового фракції 10-20 мм., 76 куб.м. гравію керамзитового фракції 5-10 мм., на суму 5365,10 грн., що підтверджується накладною перевізника Львівської залізниці від 29.07.2011р., 148 куб.м. гравію керамзитового фракції 5-10 мм., 152 куб.м. гравію керамзитового фракції 10-20 мм., на суму 115 515,22 грн., що підтверджується накладною перевізника Львівської залізниці віл 29.07.2011р. Всього відповідачем отримано продукції на загальну суму 172 880,32 грн.

Загальна вартість поставки гравію керамзитового за обома залізничними накладними складається з вартості продукції, тарифу залізниці, Львів ЄТехПД та послуг залізниці Львів ЄТехПД. Згідно п.3.1 Договору ціна продукції визначена згідно діючого прейскуранту.

Прейскурантом договірних цін на гравій керамзитовий з 01.07.2011р. встановлена ціна на гравій керамзитовий фр.10-20- 260,49 грн., гравій керамзитовий фр.5-10- 260,49 грн.; з 01.08.2011р. встановлена ціна на гравій керамзитовий фр.10-20- 258,00 грн., гравій керамзитовий фр. 5-10- 258,00 грн.

Гравій керамзитовий поставляється залізницею за рахунок покупця ( п.1.3 договору). Транспортні витрати по залізниці оплачуються покупцем ( п.3.12 договору). Перевізна плата залізницею по обом залізничним накладним становить 7 812,00 грн. без ПДВ та 15 972,00 грн. без ПДВ ( п.3.1 договору). Крім перевізної плати залізниці позивачем сплачено послуги залізниці за подачу та забирання вагонів на під'їзну колію: 1179,24 грн. та 2890,68 грн.

В свою чергу, відповідачем частково оплачено за одержану продукцію в сумі 91 900,00грн., що підтверджується банківськими виписками від 28.07.2011 р. на суму 10 000,00 грн., від 01.08.2011р. на суму 20 400,01 грн., від 23.08.2011р. на суму 20 400,00 грн., від 09.09.2011р. на суму 1 800,00 грн., від 14.09.201 на суму 6 000,00 грн., від 20.09.2011р. на суму 6 000,00 грн., від 25.10.2011р. на суму 3 000.00 грн., від 27.10.2011р. на суму 12 000,00 грн., від 07.11.2011р. на суму 1 800,00 грн., від 06.01.2012р. на суму 2 500,00 грн., від 12.01.2012р. на суму 3 000,00 грн., від 30.01.2012р. на суму 5 000,00 грн.

Станом на день пред'явлення позову ( 06.12.2011р) заборгованість відповідача перед позивачем становила 108 280,32 грн.

Як було з'ясовано в суді апеляційної інстанції, сторони мають договори з залізницею про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків перевезення та надані залізницею послуги, станцію приписки та спеціальні коди платника.

Накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту залізниць та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладнаа є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача (п.6 Статуту залізниць).

За договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (п..22 Статуту залізниць).

Одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу (п.46 Статуту залізниць).

Вантажі видаються на станції призначення одержувачу, зазначеному у накладній, після внесення усіх належних залізниці платежів. Одержувач розписується в дорожній відомості про одержання вантажу (п.48 Статут залізниць).

Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644 затверджено правила оформлення перевізних документів.

Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником, та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Згідно Додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів п.8 накладної, «номер договору між відправником та одержувачем» заповнюється (за бажанням), отже не є обов'язковим, графа 53 накладної «підтвердження одержання вантажу» заповнюється одержувачем на станції призначення, примірник якої залишається на залізниці.

Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000року №644 затверджено Правила видачі вантажу. Згідно п.8 вказаних Правил після проведення розрахунків за перевезення вантажу, оформленого накладною у паперовому вигляді, накладна видається одержувачу під розписку в примірнику накладної, що залишилася у залізниці.

Крім того, скаржником надано копії прейскурантів на 01.07.2011 та 01.08.2011, банківських витягів від 28.07.2011 та 29.07.2011, витяг з особового рахунку клієнта, довідки №63 від 29.07.2011 ЄТехПД, №116 від 04.08.2011 ЄТехПД.

Як вбачається із вказаних залізничних накладних, продукція була відправлена позивачем відповідачу, на виконання умов Договору № К 79-07-11 від 27 липня 2011 року, та підтверджено факт отримання продукції уповноваженою особою відповідача.

В свою чергу, слід зазначити, що відповідачем здійснена часткова оплата одержаної продукції, що підтверджено останнім клопотаннями позивача від 06.06.2012, в якому позивач просить стягнути з відповідача 74980,32 грн. - основного боргу станом на 05.06.2012. Часткове перерахування відповідачем суми основного боргу підтверджене банківськими витягами, наданими позивачем в суді першої інстанції, які містяться у справі та долучені банківські витяги до матеріалів справи на стадії апеляційного розгляду справи.

В п. 2 ст.692 ЦК України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає правомірними та документально доведеними позовні вимоги в частині стягнення залишку суми основного боргу 74980,32 грн., які підлягають задоволенню з врахуванням клопотань позивача згідно ст..22 ГПК України про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з неповним розрахунком відповідача за поставлену продукцію , які приймаються судом і, отже, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується даний спір ( див. п.3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

В свою чергу, слід зазначити, що, як вбачається з банківських витягів, відповідачем добровільно було сплачено позивачу 97 900,00 грн., що підтверджено самим позивачем, тобто, основний борг був частково погашений відповідачем до пред'явлення позову в загальній сумі 64 600,00 грн. та після звернення позивача з позовом до суду першої інстанції - в загальній сумі 33 300,00 грн., а сплачений позивачем судовий збір, у даному випадку, відповідно до ст.. 49 ГПК України, покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а ч.1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6.2 договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату чи оплату не в повному обсязі покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Оскільки сторони в договорі не узгодили строк виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню з урахуванням приписів ст..530 ЦК України, а саме, боржник повинен виконати грошове зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги і такою вимогою є претензія позивача від 29.09.2011 ( вих..№345) , яка , як вбачається з матеріалів справи (а.с.7), була одержана відповідачем 07.10.2011р., тому апеляційним судом здійснено власний перерахунок пені, відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 2 694,27 грн. за період з 15.10.2011р. по 21.12.2011р. ( день пред'явлення позову) , виходячи з наступного розрахунку:

З 15.10.11 - 25.10.11 ( 108 280,32 грн.-борг ( 7,75 х 2) : 100 х 10/365=459,82;

З 26.10.11- 27.10.11 = 89,42 грн. ( борг -105 280,32 грн.);

З 28.10.11 - 07.11.11= 435,73 грн. (борг-93 280,32 грн.);

З 08.11.11-21.12.11= 91 480,32 грн.-борг ( 7,75х2)6100х44/365=1709,30 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних. за період з 15.10.011р. по 21.12.2011р. підлягають також частковому задоволенню в розмірі 521,48 грн., виходячи з наступного розрахунку:

З 15.10.11 - 25.10.11= 108 280,32х0,03х10: 365=89 грн.

З 26.10.11- 27.10.11= 17,31 грн.;

З 28.10.11- 07.11.11= 84,34 грн.;

З 08.11.11- 21.12.11= 91480,32 х0,03х446365=330,83 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести з посиланням на конкретні докази, що ним було виконано зобов'язання за Договором в повному обсязі та вчасно.

Враховуючи зазначене, оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі підлягає скасуванню, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальності «БМК» на користь позивача 78 196,07 грн. (74980,32грн. - основного боргу, 521,48 грн. - 3% річних та 2694,27 грн. - пені). В решті частини позову слід відмовити. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальності «Ліас - Україна» підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позову при задоволенні позову покладаються на відповідача, а судовий збір, який сплачений позивачем за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду у даному випадку покладається також на відповідача.

Керуючись ст..ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності «Ліас - Україна» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2012 у справі № 52/538 скасувати.

3. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності «БМК» (01001, м. Київ, вул. Володимирська,9, кв. 45, р/р 26009108193001, МФО 322294, ЄДРПОУ 21492190) на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Ліас - Україна» (81050, Львівська обл.., смт. Шкло, вул. Промислова,2, р/р 26004709021813, МФО 380805, ЄДРПОУ 36031363) 74980 грн. 32 коп. - основного боргу, 521,48 грн. - 3% річних, 2694,27 грн.. - пені, 2229 грн. 92 коп. - витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 781 грн.. 96 коп. - витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду місті Києві.

В решті частини позову відмовити.

4. Матеріали справи № 52/538 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Кондес Л.О.

Судді Ропій Л.М.

Рябуха В.І.