Рішення

від 13.10.2008 по справі 07/52-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

 РІШЕННЯ         

від "13" жовтня 2008 р.                                                      

по справі  № 07/52-38

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

Р І Ш

Е Н Н Я

від

13.10.2008р.                                                                            

справа  № 07/52-38

за

позовом  Приватного  підприємства «Трек-Рівне», м.Рівне

до

Відкритого акціонерного товариства «Луцький картонно-руберойдовий комбінат»,

м.Луцьк

про

стягнення 5213грн. 98 коп.

Суддя  Сур'як О.Г.

Представники: 

від

позивача :ОСОБА_1., дор. від 11.06.2007р.

від

відповідача : Пиварчук Л.В., дор.№14/03 від 04.01.2008р.

Суть

спору: Позивач - ПП «Трек-Рівне» звернувся до суду з позовом про стягнення  з відповідача - ВАТ «Луцький

картонно-руберойдовий комбінат» 5213грн. 98коп., у тому числі 4750грн.  заборгованості за надані послуги по

перевезенню вантажу згідно договору-заявки на перевезення автотранспортом №905

від 20.02.2008р., 409,08грн. пені та 54,90грн. - 3 % річних.

Позивачем

на адресу суду направлена заява про уточнення позовних вимог, в якій він

зазначає, що відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення,

позивач направив відповідачу оригінали ТТН, рахунка, податкової накладної, акта

виконаних робіт 14 березня 2008р., а отримав відповідач вказані документи 18

березня 2008р., про що свідчить підпис представника відповідача на повідомленні,

а тому підлягає перерахуванню розрахунок пені та 3% річних. Просить стягнути з

ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий комбінат» 4750грн. боргу, 351,96грн. пені та

46,33грн. - 3% річних за період з 26.03.2008р. по 21.07.2008р.

Відповідач

в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення заборгованості визнає.

Позов в  частині стягнення пені вважає

безпідставним, оскільки договором-заявкою на перевезення автотранспортом №905

від 20.02.2008р. не передбачено нарахування пені за несвоєчасне виконання

грошових зобов'язань. 

Дослідивши

матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення

представників сторін, господарський суд встановив наступне.

20.02.2008р.

між ПП «Трек-Рівне» 

(Перевізник/Єкспедитор) та ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий комбінат»  (Вантажовідправник) укладений договір-заявка

№905 на перевезення автотранспортом вантажу. Сума фрахту по даному договору

становить 4750грн.

Відповідно

до умов даного договору та товарно-транспортних накладних №905/1 від

21.02.2008р., №905/2 від 21.02.2008р., №905/3 від 21.02.2008р. та №905/4 від

21.02.2008р. позивач в обумовлені строки здійснив перевезення вантажу  (картон вагою 20т) по маршруту

Луцьк-Харків-Куп'янськ і здав його вантажоотримувачам, про що свідчать печатки

останніх на товарно-транспортних накладних.

Також,

факт виконання умов договору позивачем стверджується актом здачі-приймання

робіт №РН-0000276 від 21.02.2008р., підписаним обома сторонами та податковою

накладною №279 від 21.02.2008р. на загальну суму 4750грн.

Згідно

договору-заявки №905 на перевезення автотранспортом вантажу від 20.02.2008р.

відповідач зобов'язувався оплатити вартість наданих позивачем послуг протягом 8

діб з моменту отримання ТТН, рахунка, податкової накладної, акта виконаних

робіт.

Для

оплати наданих послуг позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №ЗВ-0802168

від 20.02.2008р. на суму 4750грн.,  яку

згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, отримано останнім

18.03.2008р. Тобто відповідач повинен був здійснити оплату даного

рахунка-фактури  26.03.2008р.

Однак

відповідач у визначений термін оплату послуг по перевезенню не здійснив.

Відповідно

до ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник)

зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж

до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та

видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а

вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену

плату.

Статтею

526 ЦК України, ст. 193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні

виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів,

договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань -

відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи

наведене, позовна вимога про стягнення з відповідача 4750грн. заборгованості за

надані послуги по перевезенню вантажу обґрунтована і підлягає до задоволення.

Згідно

ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для

належного виконання нею зобов'язання. Порушення зобов'язань є підставою для

застосування господарських санкцій, передбачених кодексом, іншими законами або

договором.

Відповідно

до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання,

на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням

встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти

річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів невстановлений

договором або законом.

З

огляду на викладене, згідно заяви про уточнення позовних вимог  з відповідача за прострочення платежу за

період з 26.03.2008р. по 21.07.2008р. слід стягнути 46,33грн. - 3% річних.

Водночас,

згідно ст.ст. 546, 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися

неустойкою; виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується,

якщо це встановлено договором або законом. 

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне

виконання грошових зобов'язань» пеня за прострочення виконання грошового

зобов'язання нараховується згідно з умовами договору. Договором-заявкою на

перевезення автотранспортом №905 від 20.02.2008р. не передбачено нарахування та

стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, а тому у суду відсутні

правові підстави для стягнення її з відповідача.

За

таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині

стягнення 351,96грн. пені.

Оскільки

спір до розгляду суду доведений з вини відповідача, судові витрати по сплаті

державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід

покласти на нього пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно

ст.ст.44, 49 ГПК України.

Враховуючи

зазначене та керуючись ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.  193, 231, 232 Господарського кодексу України,

ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

в и р

і ш и в :

1.

Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Відкритого акціонерного

товариства «Луцький картонно-руберойдовий комбінат» ( м.Луцьк вул..Карбишева,

3, р/р НОМЕР_1 в філії Волинське центральне відділення «Промінвестбанку» МФО

303130 код ЗКПО 00292652 ІПН НОМЕР_2) на користь  Приватного 

підприємства «Трек-Рівне» ( АДРЕСА_1 р/р НОМЕР_1 в ВАТ «Райффайзен банк

Аваль» м.Рівне МФО 333227 ЄДРПОУ 32230396) 4750грн.  заборгованості, 46,33грн. - 3% річних,

94,86грн. витрат по сплаті державного мита та 109,74грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В

позові в частині стягнення 351,86грн. пені  

в і д м о в и т и.

Суддя                                                                                    О.Г.

Сур'як

Суддя