Постанова

від 26.06.2012 по справі 2а-3456/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2012 р. № 2а-3456/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,

за участю:

представника позивача Кожушко Л.В.,

представника відповідача Берези І.Я.,

свідка Кущака Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпласт»до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будпласт»звернулося до суду з вказаним вище позовом до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби (надалі - Городоцька МДПІ), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000082200 від 09.04.2012 року та №0000092200 від 09.04.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту Городоцької МДПІ, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що укладав угоди з контрагентами, на підставі яких придбавались товари (роботи, послуги), що використовувались у господарській діяльності позивача. Вказане підтверджується відповідними первинними документами, що повністю відповідають вимогам податкового законодавства. Факт використання отриманого від ПП «Екоенергобуд»піску підтверджений актами приймання будівельних робіт. Станом на момент подання позову, контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку платниками ПДВ, а твердження відповідача щодо відсутності звітності ПП «Екоенергобуд»по ПДВ за вересень 2010р. спростовується актом перевірки від 18.03.2011р. № 92/23-33195693. Вважає, що наявність у позивача податкових накладних є достатньою підставою для включення до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість.

Городоцькою МДПІ подано до суду заперечення на позов від 14.05.2012р. вих. №2085/10/10, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що в контрагентів позивача ПП «Екоенергобуд»та ТзОВ «Львівський спеціалізований комбінат № 2»відповідно до актів перевірок відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, тобто відсутня фінансово -господарська діяльність, що, в свою чергу, вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності вказаними контрагентами відповідно договорів, укладеними з позивачем.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково пояснив, що господарські відносини між позивачем та контрагентами носили реальний характер, що підтверджуються належними первинними документами. Крім того, зазначив, що норми Закону України «Про податок на додану вартість», регулюють питання заборони включення сум ПДВ до податкового кредиту за відсутності податкових накладних, а також порядку складання податкової накладної, проте не регулюють питання відсутності у платника ПДВ права на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту за умови невідображення контрагентом сум ПДВ у податковому зобов'язанні. У зв'язку з цим просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Додатково пояснив, що проведеним дослідженням фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача встановлено неможливість виконання відповідних договорів, укладених з позивачем, що в свою чергу свідчить про укладення договорів без мети настання реальних наслідків. Позивачем, натомість, не подано суду достатніх та належних доказів на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами. У зв'язку з викладеним вище, просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Позивач - ТзОВ «Будпласт», місцезнаходження: 81500, Львівська область, м. Городок, вул. Шевченка, 19, зареєстроване 04.10.2004р. виконавчим комітетом Львівської міської ради, код ЄДРПОУ -33195693. Позивач взятий на облік як платник податків в ДПІ у Городоцькому районі Львівської області з 15.04.2004р. за №233, станом на 28.03.2012р. перебуває на обліку в Городоцькій МДПІ Львівської області ДПС.

На підставі наказу ДПІ у Городоцькому районі від 14.03.2012 року №80 та відповідно до п.75.1 ст.75, п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року була проведена позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Будпласт»(код ЄДРПОУ -33195693) з питань проведення взаєморозрахунків з ПП «Екоенергобуд»(ЄДРПОУ -35009599) та ТзОВ «Львівський спеціалізований комбінат №2»(ЄДРПОУ 35968797) за період з 01.07.20010 року по 30.09.2011 року.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.5.1, пп.5.2.1, п. 5.2, пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/97-ВР (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 229586 грн., в т.ч. за ІІІ квартал 2010 року -229586 грн.;

- пп.7.4.1 п. 7.4 ст.7, пп.7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 183669 грн.

За результатами перевірки Городоцькою МДПІ складено акт перевірки №23/22/33195693 від 28.03.2012 року.

На підставі акта перевірки від 28.03.2012 року № 23/22/33195693 та згідно з пп. 54.3.2 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI винесено податкове повідомлення - рішення від 09.04.2012р. №0000082200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 229586 грн., в тому числі основний платіж 183669 грн., 45917 грн. штрафних фінансових санкцій;

податкове повідомлення - рішення від 09.04.2012р. №0000092200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 286983 грн., в тому числі основний платіж 229586 грн., 57397 грн. штрафних фінансових санкцій;

Позивач подав заперечення від 02.04.2012 року № 34 на акт перевірки №23/22/33195693 від 28.03.2012 року. Городоцька МДПІ вказане заперечення ТзОВ «Будпласт»залишила без задоволення.

Спір між сторонами виник стосовно правомірності податкових повідомлень-рішень Городоцької МДПІ Львівської області Державної податкової служби від 09.04.2012р. №0000082200 та №0000092200.

Щодо господарських відносин позивача з ПП «Екоенергобуд», суд зазначає наступне.

Між ТзОВ «Будпласт»та ПП «Екоенергобуд»згідно з даними бухгалтерського обліку картки рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 377 «Розрахунки з іншими дебіторами»з ПП «Екоенергобуд»проведено взаєморозрахунків на загальну суму 741278,78 грн., в тому числі ПДВ, зокрема отримано товар (пісок) на суму 197972,88грн. в т.ч. ПДВ, транспортно-експедиційні послуги на суму 543305,90 грн. в т.ч. ПДВ.

Відповідний договір на поставку піску чи на транспортно-експедиційне обслуговування сторонами не укладався.

На підтвердження виконання умов домовленості, позивач надав такі докази, а саме: податкова накладна від 24.09.2010р., податкова накладна від 30.09.2010р. №9300000015, №9300000014, №9300000175, №9300000174, Акт здачі приймання робіт №РН-9-24012, видаткова накладна №РН9-30039 від 30.09.2010р., видаткова накладна №РН-9-30038 від 30.09.2010р., Акт здачі приймання робіт №РН-9-30196, Акт здачі приймання робіт №РН-9-30195, видаткова накладна №ВП-0000006 від 27.12.2010р.,банківські виписки від 17.09.2010р. на суму 50000 грн., від 30.09.2010р. на суму 699801,13 грн., від 30.09.2010р. на суму 490000 грн., товарно-транспортна накладна.

Вказані вище податкові накладні включено до реєстру отриманих податкових накладних та декларації з податку на додану вартість за вересень 2010р. у сумі 741278,78 грн., в тому числі ПДВ 123546,46 грн. включено до складу податкового кредиту у рядку 10.1 Декларації з ПДВ. До валових витрат по розрахунках з ПП «Екоенергобуд»включено суму 617732 грн. у декларації з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2010р., зданої у податковий орган 09.11.2010р.

Станом на 30.09.2011р. згідно з даними бухгалтерського обліку рахунку 377 «Розрахункиз іншими дебіторами» рахується кредиторська заборгованість на користь ПП «Екоенергобуд»на суму 201278,78 грн.

Проте, суд не вважає ці докази належними і достатніми для спростування висновків відповідача, викладених в акті перевірки, виходячи з наступного.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено перевірку ПП «Екоенергобуд»(ЄДРПОУ -35009599) про що надано акт перевірки «Про неможливість проведення перевірки контрагента ПП «Екоенергобуд»з питань підтвердження отриманих від платника податків ТзОВ «Будпласт»(код ЄДРПОУ - 33195693).

Вказаною перевіркою встановлено, що підприємство за юридичною та фактичною адресою не знаходиться.

Кількісний склад працівників за період, що перевірявся, становить -0.

Згідно з інформаційними базами даних АІС «Реєстр платників податків, що використовуються в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва»за вересень 2010 року податкова звітність відсутня.

Відповідно до «Системи автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»ПП «Екоенергобуд»зареєстровано в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва. ДПІ до якої перейшло підприємство - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, стан платника «4»порушено провадження у справі про банкрутство, що підтверджується відомостями про зняття з обліку №5023/220/12 від 24.01.2012р.

З аналізу формування податкового кредиту та податкових зобов'язань згідно з даними у податковій декларації з ПДВ та додатків до неї встановлено, що ПП «Екоенергобуд»у вересні 2010р. відносило значні суми ПДВ до податкового кредиту по взаємовідносинах з підприємствами, що мали ознаки фіктивності, а саме з ПП фірма «Західпостачторг»(код ЄДРПОУ 36417519), ПП «Талінтергруп»(код ЄДРПОУ 35444520), ПП «РЕМ-Будінвест Експрес»( код ЄДРПОУ 33805911), ПП «Аеромакс-Сервіс»( код ЄДРПОУ 35897868).

Згідно з базами даних ДПІ у Галицькому районі ПП фірма «Західпостачторг»(код ЄДРПОУ 36417519), має стан «28»(триває процедура припинення).

Згідно з базами даних ДПІ у Галицькому районі м. Львова ПП «Талінтергруп»(код ЄДРПОУ 35444520), має «8»стан (відсутність за місцем знаходження).

Згідно з базами даних ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ПП «Рем-Будінвест Експрес»(код ЄДРПОУ 33805911), має «8»стан (відсутність за місцем знаходження).

Згідно з базами даних ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ПП «Аеромакс-Сервіс»(код ЄДРПОУ 35898868), має «9»стан (направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження).

Крім цього, з аналізу формування податкового кредиту та податкових зобов'язань згідно з даними податкових декларацій з ПДВ та додатків до неї встановлено, що ПП «Екоенергобуд»у вересні 2010р. відносило значні суми ПДВ до податкового зобов'язання по взаємовідносинах з фірмами, що мали ознаки фіктивності, а саме ТзОВ «Львівська проектно-будівельна компанія»(код ЄДРПОУ 35942983), ВАТ «Бродівське ХПП»(код ЄДРПОУ 00954863), ТзОВ «Пласткерам»(код ЄДРПОУ 36314521), ПП «ТермоГаз»(код ЄДРПОУ 31335987), ТзОВ «ІСІ Україна-Енергетика»(код ЄДРПОУ 36174807), КВП «Енергомонтаж»(код ЄДРПОУ 01018671).

Додаток К1/1 до декларацій з податку на прибуток до органів ДПС не надавався, що свідчить про відсутність основних засобів на підприємстві, амортизаційні відрахування відсутні.

В матеріалах справи містяться товарно -транспортні накладні, проте такі заповнені з порушеннями, а саме: неможливо визначити пункт (адресу) завантаження (виїзд) піску, ціну та суму товару (піску, ґрунту), відсутні відомості про посади посадових осіб, які дозволили відпуск піску, щодо проведення розвантажувально -навантажувальних робіт. Ці порушення не дозволяють суду встановити реальність здійснення перевезення піску (ґрунту).

На вимогу суду позивачем не надано актів приймання - передачі піску (ґрунту) або інших відповідних доказів, які б підтверджували таку передачу від ПП «Екоенергобуд». Також не надані довіреності на отримання товарно -матеріальних цінностей працівникам позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарської операції між позивачем та ПП «Екоенергобуд»з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт, відсутність у ПП «Екоенергобуд»необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, транспортних засобів тощо, а також відсутність інших доказів реального виконання господарської операції.

При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за товар не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.

Щодо господарських відносин позивача з ПП «Львівський спеціалізований комбінат №2», суд зазначає наступне.

Між позивачем та ПП «Львівський спеціалізований комбінат №2»згідно з даними бухгалтерського обліку картки рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», проведено взаєморозрахунків у вересні 2010 року на суму 360737,52 грн., в т.ч. ПДВ 60122,91 грн.

Відповідний договір на поставку товару (труби, люки тощо) сторонами не укладався.

На підтвердження виконання домовленості, позивач надав наступні докази:

- податкова накладна №РН-0327 від 07.06.2010 р. сума 35895,13 грн. в т.ч. ПДВ 5982,52 ~ е.(люк легкий, важкий); податкова накладна №РН-0328 від 09.09.2010р. на суму 23800,22 грн. в т.ч. ПДВ 3966,70 грн.(блок бетонний); видаткова накладна №РН-0260 від 03.09.2010 р. на суму 25404,00 грн. в т.ч. ПДВ 4234,00 грн. (труба, Е2К); видаткова накладна №РН-0329 від 28.09.2010 р. на суму 275638,17 грн. в т.ч. ПДВ 45939,69 грн. (труба, Е2К); податкова накладна №0262 від 28.09.2010 р. на суму 275638,17 грн. в т.ч. ПДВ 45939,69 грн. (труба); податкова накладна №0261 від 09.09.2010р. на суму 23800,22 грн., в т.ч. ПДВ 3966,70 грн. (блок бетонний); податкова накладна №0280 від 07.09.2010р. на суму 35895,13 грн., в т.ч. ПДВ 5982,52 грн. (люки); податкова накладна №0258 від 03.09.2010р. на суму 25404,00 грн. в т.ч. ПДВ 4234,00 (люки);

Позивачем оплачено отриманий товар відповідно до банківських виписок на суму 360124,80 грн. в тому числі: виписка банку від 27.09.2010р. на суму 100000 грн.

-виписка банку від 12.10.2010р. на суму 90000 грн.

-виписка банку від 30.09.2010р.на суму 170124,80 грн.

Станом на 19.03.2012 року рахується кредиторське сальдо на користь ТзОВ «Львівський спеціалізований комбінат №2»на суму 612,72 грн.

Проте, суд не вважає ці докази належними і достатніми для спростування висновків відповідача, викладених у акті перевірки, виходячи з наступного.

У ході проведення перевірки відповідачем використано перелік автоматизованих інформаційних систем, інформація яких використана під час проведення перевірки: АІС «Облік платників і платежів», «Інформаційно-пошукова система «ЗАПИТ», АРМ свідоцтво (ПДВ), АІС «ТАХ», АС «Бест-звіт», АС «Аудит», Система автоматизованого ставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, Офіційний веб - сайт Державної податкової адміністрації України.

Відповідно до «Системи автоматизованого співставлений податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»ТзОВ»Львівський . шжціалізований комбінат №2»ЄДРПОУ 3596879 (стан платника 8 не знаходиться за юридичною адресою), перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Львова.

За результатами опрацювання додатку 5 до Декларації з ПДВ за перевіряємий період та проведеного аналізу розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, виявлених за результатами автоматизованого співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість на рівні ДПА України, встановлено наявність у ТзОВ «Львівський спеціалізований комбінат №2» основних підприємств- постачальників з ознаками фіктивності, а саме такі, які ліквідовано або встановлено їх відсутність за юридичною та фактичною адресами, зокрема:

ПП «Імтехторг»(код ЄДРПОУ 37089938) стан 16 -припинено (ліквідовано,закрито) ДПІ у Краматорському районі м. Одеси;

ТзОВ «СП»Спілвіс» (код ЄДРПОУ 13836861) стан 9-направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням ДПІ у Франківському р-ні м.Львова;

ПП «Галпродсервіс» (код ЄДРПОУ 34736404) стан 16 -припинено (ліквідовано,закрито) ДПІ у Жовківському районі Львівської області;

ПП «Табар»(код ЄДРПОУ 34668557) стан 11 припинено.

Крім того, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено перевірку та надано довідку №58/23-410/35968797 від 30.01.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТзОВ «Львівський спеціалізований комбінат №2»щодо господарських відносин із платником податків ТзОВ «Будпласт»за вересень 2010р.

Відповідно до вказаної довідки, підприємство за юридичною та фактичною адресою не знаходиться, стан платника «8»- відсутність за місцезнаходженням.

Основний вид діяльності, за період що перевірявся -оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами.

Згідно з даними останньої декларації з податку на прибуток, виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) за ІІ півріччя 2010р. становить -0 грн.

Перевіркою також встановлено відсутність об'єктів оподаткування, а також відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність. Таким чином, перевіркою встановлено проведення транзитних операцій, що спрямовано на здійснення операцій з отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту. Платник податку мав лише намір одержати податкову вигоду виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

В свою чергу, вище викладене свідчить про штучне формування ПП «Львівський спеціалізований комбінат №2»податкового кредиту за період, що перевірявся, за рахунок придбання товарів, послуг у платників податків, по яких неможливо проведення перевірок з питань правових взаємовідносин з контрагентами та підтвердження стати ПДВ по ланцюгу постачання до виробника чи імпортера.

На вимогу суду позивачем не надано доказів, що б підтверджували транспортування (перевезення) товару, який в подальшому використовувався в господарській діяльності, в яких було б вказано, яке саме підприємство здійснювало перевезення, копії дорожніх листів, чи будь-які інші документи, які б підтверджували перевезення товару, отриманого від ПП «Львівський спеціалізований комбінат №2»та, в свою чергу, які б засвідчували реальність здійснення господарських операцій. Позивачем не надано актів приймання - передачі товару (труб, блоків бетонних, люків) або інших доказів, які б підтверджували таку передачу від ПП «Львівський спеціалізований комбінат №2». Відсутні докази, які б підтверджували проведення розвантажувально -навантажувальних робіт при передачі товару. Також не надані довіреності на отримання товарно - матеріальних цінностей працівникам позивача. Позивачем не надано доказів щодо підтвердження місця зберігання отриманого товару (витяг про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості ( в разі використання приміщення на праві власності) чи договору оренди нерухомого майна (в разі використання приміщення, що належить третім особам).

Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарської операції між позивачем та ПП «Львівський спеціалізований комбінат №2»з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт, відсутність у ПП «Львівський спеціалізований комбінат №2»необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також відсутність інших доказів реального виконання господарської операції.

При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за товар не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, під валовими витратами розуміються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону визначає перелік витрат, які включаються до складу валових, зокрема, до них віднесено суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Нормою п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення «Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарської операції між позивачем та його контрагентами - ПП «Екоенергобуд»та ТзОВ «Львівський спеціалізований комбінат №2» з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт, відсутність у контрагентів необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також відсутність інших доказів реального виконання господарської операції. При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за товар не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.

Щодо тверджень позивача про те, що наявність податкової накладної є достатньою підставою для включення сум до складу податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплачена у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З аналізу ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, випливає, що визначальною підставою для формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені га на користь першої особи.

Суд також вказує на те, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість.

Наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для здійснення господарської операції, але не очевидним доказом її виконання. Сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням виконання господарської операції.

З огляду на викладене, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували фактичну поставку товару, податкові накладні, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі не підтверджують право позивача на його формування.

З урахуванням встановлених судом обставин, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби від 09.04.2012 року №0000082200 та від 09.04.2012 року №0000092200 є правомірними.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати стягненню із сторін не підлягають.

Керуючись наведеним вище та ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 02 липня 2012 року.

Суддя Гулик А.Г.