Постанова

від 03.07.2012 по справі 2а-1670/2656/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/2656/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

при секретарі - Дрижирук М.І.,

за участю:

представника позивача - Дашка М.В.,

представника відповідача - Зайця С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант АРС" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

27 квітня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Грант АРС" (далі - ТОВ "Грант АРС", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 січня 2012 року №0000562301/118 та №0000572301/119.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що вважає неправомірними висновки перевіряючих про завищення валових витрат, та як наслідок заниження податку на прибуток, пов'язаних з придбанням у Приватного підприємства "Нафтобудком" (далі - ПП "Нафтобудком") товарно-матеріальних цінностей, оскільки включення витрат з їх придбання до складу валових витрат здійснене на підставі відповідних первинних документів, а саме - видаткових та податкових накладних, придбаний товар використаний у господарській діяльності позивача, а тому вважає, що має також право на включення податку на додану вартість, сплаченого при придбанні товару у ПП "Нафтобудком", до складу податкового кредиту. Наполягав на тому, що наявність у нього первинних бухгалтерських документів та факт перерахування ним грошових коштів за поставлений товар повністю підтверджують реальність здійснення господарської операції та правомірність формування валових витрат та валового доходу, зазначаючи при цьому, що висновок про одночасне заниження валових витрат та валового доходу призводить до подвійного оподаткування з податку на прибуток приватних підприємств. Вказував, що на момент укладення та виконання договору із вказаним контрагентом, останній був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мав свідоцтво платника податку на додану вартість.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. У письмових запереченнях відповідач посилався на те, що в ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", статей 198, 201 Податкового кодексу України, що призвело до: заниження податку на прибуток за І квартал 2011 року в сумі 32354,00 грн; заниження податку на додану вартість за лютий 2011 року в сумі 11765,00 грн. Зазначав, що позивачем в лютому 2011 року в результаті фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Нафтобудком" неправомірно включено до складу валових витрат витрати, понесені у зв'язку із придбанням в останнього товарно-матеріальних цінностей в сумі 58825,60 грн та віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість в сумі 11765,12 грн, оскільки у ПП "Нафтобудком" відсутні основні засоби, необхідна кількість працюючих для здійснення господарської діяльності, а саме, в частині відвантаження та перевезення товарів (загальна кількість працюючих 1 особа). За результатами перевірки даних податкової звітності ПП "Нафтобудком" відповідно до автоматизованої інформаційної системи "Податки" та АІС "Бест Звіт" не встановлено наявність у останнього власних складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використати при здійсненні фінансово-господарської діяльності. Крім того, відповідач також вказував на відсутність у ТОВ "Грант АРС" товарно-транспортних документів, що засвідчують фактичне перевезення придбаної у ПП "Нафтобудком" продукції, а також сертифікатів відповідності на товар.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Грант АРС" (ідентифікаційний код 36930887) 14.01.2010 зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, номер запису про державну реєстрацію 1 585 102 0000 007108. Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

Згідно довідки з ЄДРПОУ видами діяльності позивача за КВЕД є: оптова торгівля папером, картоном, книгами, журналами та канцелярським приладдям; оптова торгівля залізними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням; оптова торгівля електропобутовими приладами; оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям; інші види оптової торгівлі; виробництво гофрованого картону, паперової та картонної тари.

Кременчуцькою ОДПІ, на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв'язку з наданням неповної відповіді на запит Кременчуцької ОДПІ №43562/10/23-315 від 09.11.2011, в період з 09.12.2011 по 16.12.2011 проведено позапланову перевірку ТОВ "Грант АРС" по питанню взаємовідносин з ПП "Нафтобудком" за період лютий 2011 року.

За результатами даної перевірки відповідачем складений акт №8667/23-309/36930887 від 23.12.2011 (а.с. 15-21), за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток за І квартал 2011 року в сумі 32354,00 грн, та статей 198, 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за лютий 2011 року в сумі 11765,00 грн.

На підставі висновків даного акта перевірки, Кременчуцькою ОДПІ 13.01.2012 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000562301/118, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 32355,00 грн, в тому числі 32354,00 грн - основний платіж, 1,00 грн - штрафна (фінансова) санкція (а.с. 22)

- №0000572301/119, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 11766,00 грн, в тому числі 11765,00 грн - основний платіж, 1,00 грн - штрафна (фінансова) санкція (а.с. 23).

Позивач, не погоджуючись із висновками акта перевірки, правомірністю збільшення йому суми грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, правомірністю застосування штрафних (фінансових) санкцій, звернувся до суду з вимогою про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.01.2012 №0000562301/118 та №0000572301/119.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ від 13.01.2012 №0000562301/118 та №0000572301/119, суд виходить з наступного.

Як слідує із акта перевірки №8667/23-309/36930887 від 23.12.2011, висновок про неправомірність включення ТОВ "Грант АРС" у лютому 2011 року до складу податкового кредиту суми ПДВ у загальному розмірі 11765,12 грн, віднесення до складу валових витрат тих витрат, що понесені останнім у зв'язку із придбанням у ПП "Нафтобудком" товарно-матеріальних цінностей, що призвело до завищення розміру валових витрат та заниження валового доходу, податкова інспекція обґрунтовує тим, що:

- неможливе фактичне здійснення ПП "Нафтобудком" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу;

- відповідно до довідки по формі 1-ДФ кількість працюючих на ПП "Нафтобудком" у 4 кварталі 2010 року складала 1 особа - директор підприємства, який враховуючи загальний обсяг задекларованих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг), фізично не міг здійснювати такий обсяг роботи, а саме, в частині відвантаження та перевезення товарів;

- за результатами перевірки даних податкової звітності ПП "Нафтобудком" відповідно до автоматизованої інформаційної системи "Податки" та АІС "Бест Звіт" не встановлено наявність у ПП "Нафтобудком" власних складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використати при здійсненні фінансово-господарської діяльності;

- у ході перевірки позивачем не було надано товарно-транспортних документів, що засвідчують фактичне перевезення придбаної у ПП "Нафтобудком" продукції, а також сертифікатів відповідності на товар.

З огляду на це, перевіряючі прийшли до висновку, що угода, укладена між ТОВ "Грант АРС" та ПП "Нафтобудком" носить фіктивний характер, а податковий кредит та валові витрати сформовані даними суб'єктами господарювання не дійсні.

Отже, податковим органом в ході проведеної перевірки встановлено, що ТОВ "Грант АРС" здійснило видимість придбання товарів від ПП "Нафтобудком", які в дійсності ним не реалізовувалися, а лише полягали у документальному оформленні первинних документів з метою ухилення від сплати податків, внаслідок чого позивачем завищено валові витрати за 1 квартал 2011 року на суму 58825,60 грн та податковий кредит за лютий 2011 року на суму ПДВ 11765,12 грн та занижено валовий дохід підприємства за 1 квартал 2011 року.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход визначено як загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, а також відображено в акті перевірки №8667/23-309/36930887 від 23.12.2011, 01.10.2010 між ТОВ "Грант АРС" (покупець) та ПП "Нафтобудком" (продавець) укладений договір б/н, згідно змісту якого продавець приймає на себе зобов'язання по постачанню товару згідно рахунка-фактури та накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його згідно умов даного договору (а.с. 53-54). Найменування, ціну та кількість товару продавець вказує у рахунках та видаткових накладних, що являються документами, які заміняють специфікації та протоколи погодження цін і є невід'ємною частиною договору.

В рамках виконання вказаного договору ТОВ "Грант АРС" у лютому 2011 року придбало у ПП "Нафтобудком" товарно-матеріальні цінності, а саме: заслінки шиберні прохідні та ходові, муфту з'єднувальну, конденсатовідвідник, техпластину харчову, трубу проф., сталь просеч. лист, відвід у зборі, ущільнення заслінки шиберної, мішки паперові та гофровкладиші на загальну суму 70590,68 грн, в тому числі ПДВ 11765,12 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарської операції між ТОВ "Грант АРС" та ПП "Нафтобудком" з придбання товару, останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: податкові накладні №2424 від 24.02.2011, №2425 від 24.02.2011, №2426 від 24.02.2011, №2423 від 24.02.2011, №726 від 07.02.2011, №2122 від 21.02.2011, №725 від 07.02.2011 та видаткові накладні №2424 від 24.02.2011, №2425 від 24.02.2011, №2426 від 24.02.2011, №2423 від 24.02.2011, №726 від 07.02.2011, №2122 від 21.02.2011, №725 від 07.02.2011 (а.с. 55-68).

Дослідивши вказані вище податкові накладні, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість проданих товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Згідно вказаних податкових накладних позивачем включено відповідні суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за відповідний період (лютий 2011 року) та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість, а витрати, понесені позивачем у результаті придбання у ПП "Нафтобудком" товарно-матеріальних цінностей, віднесені до складу валових витрат.

Як слідує зі змісту договору б/н від 01.10.2010, укладеного між ТОВ "Грант АРС" та ПП "Нафтобудком", розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця або будь-яким іншим способом не забороненим законодавством України (пункт 3.2 договору).

Судом встановлено, що оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ПП "Нафтобудком", що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а.с. 69-73). Зі змісту вказаних банківських виписок слідує, що позивач в повному обсязі розрахувався з ПП "Нафтобудком" за придбані товарно-матеріальні цінності.

Як встановлено судом із пояснень представника позивача, придбаний ТОВ "Грант АРС" у ПП "Нафтобудком" товар, у відповідності до умов договору б/н від 01.10.2010 (пункт 2.2 договору), транспортувалася силами та за рахунок продавця.

Як слідує зі змісту акта перевірки №8667/23-309/36930887 від 23.12.2011, перевіряючими було відмічено факт відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, які б підтверджувати реальність транспортування придбаних позивачем у ПП "Нафтобудком" товарів, а також сертифікатів відповідності.

Суд критично оцінює твердження відповідача стосовно відсутності товарно-транспортних накладних, які мають засвідчувати факт перевезення придбаної продукції до приміщень позивача, а також сертифікатів відповідності, що, за висновком податкового органу, свідчить про безтоварність спірної господарської операції, у зв'язку з наступним.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, визначено лише права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту та не встановлюються правила податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податку.

При цьому товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Згідно статті 545 ЦК України підтвердження факту та належності виконання зобов'язання є письмове підтвердження одержання такого виконання кредитором.

Відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік господарських операцій в Україні ведеться на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, або безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суд зауважує, що товарно-транспортні накладні та сертифікати відповідності не є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зберігання яких повинно забезпечуватись суб'єктами господарської діяльності. Крім того, судом враховується, що оскільки придбаний товар було реалізовано позивачем з метою отримання прибутку іншим господарюючим суб'єктам, то відповідно їм і були передані сертифікати відповідності, про що в судовому засіданні наголошував представник позивача.

В даному випадку первинними документами, що підтверджують факт господарської операції є видаткові, прибуткові, податкові накладні та розрахункові документи, а також видаткові накладні, які підтверджують використання (реалізацію з метою отримання прибутку) придбаних позивачем товарів у власній господарській діяльності.

Також суд зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Із наданих представником позивача пояснень, судом встановлено, що придбаний у лютому 2011 року в ПП "Нафтобудком" товар доставлявся на адресу складського приміщення (яке одночасно є виробничим приміщенням) ТОВ "Грант АРС", що знаходиться по вул. 1905 року, 21, м. Кременчук, Полтавська область. Наявність у користуванні позивача вказаного приміщення підтверджується: договором про надання права на користування нежитловим приміщенням б/н від 01.02.2011 та актом приймання-передачі приміщення від 01.02.2011, договором про надання права на користування нежитловим приміщенням б/н від 01.05.2011, актом приймання-передачі приміщення від 01.05.2011 (а.с. 159-165).

В ході судового розгляду справи судом з'ясовувалося питання щодо подальшого використання придбаного позивачем товару (заслінки шиберні прохідні та ходові, муфта з'єднувальна, конденсатовідвідник, техпластина харчова, труба проф., сталь просеч. лист, відвід у зборі, ущільнення заслінки шиберної, мішки паперові та гофровкладиші) в його господарській діяльності.

Так, судом встановлено, що весь придбаний товар був оприбуткований на підприємстві позивача, що підтверджується наявними у матеріалах справи прибутковими накладними. Здійснені операції з придбання товарно-матеріальних цінностей проведено по бухгалтерському обліку згідно журналу-ордеру Відомість по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" за лютий 2011 року та картки рахунку 631 "Контрагенти: ПП "Нафтобудком" за лютий 2011 року (а.с. 149-156, 166, 168, 171, 173, 175, 178, 181).

Як встановлено судом із пояснень представника позивача, у подальшому придбані позивачем у ПП "Нафтобудком" товарно-матеріальні цінності на суму 70590,68 грн частково (на суму 9570,00 грн, мішки паперові) були реалізовані ФО-П ОСОБА_3, в результаті чого позивачем був отриманий прибуток в сумі 275,00 грн. Факт реалізації позивачем паперових мішків підтверджується долученими до матеріалів справи договором поставки №5 від 20.01.2011, видатковими накладними, податковими накладними та банківськими виписками (а.с. 92-97).

Частина товарно-матеріальних цінностей на суму 48190,68 грн реалізована ТОВ "Агроконд", що підтверджується договором поставки №1 від 03.01.2011, видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання товару та банківськими виписками, належним чином завірені копії яких наявні у матеріалах справи (а.с. 98-124). Внаслідок вказаної вище реалізації товару на користь ТОВ "Агроконд", позивачем отримано прибуток в сумі 1363,30 грн.

Судом встановлено, що решта товару на суму 12830,00 грн (гофровкладиші 1310х185 в кількості 9720 шт) використана ТОВ "Грант АРС" у власному виробництві при виготовленні гофроящиків 380х285х190, які у подальшому реалізовані ТОВ "Віста Торг". Наслідком такої реалізації стало отримання позивачем прибутку у розмірі 8547,00 грн. Вказані факти підтверджуються наданими позивачем до матеріалів справи документами, а саме:

- оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281 "Місця зберігання;ТМЦ;Партії" за лютий 2011 року (а.с. 125-127);

- оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 11 "Місця зберігання;Необоротні активи" за лютий 2011 року (а.с. 128);

- оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 10 "Місця зберігання;Необоротні активи" за лютий 2011 року (а.с. 129);

- оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 201 "ТМЦ;Партії;Місця зберігання:Виробництво" за лютий 2011 року (а.с. 183-185);

- видатковою накладною №РН-0000015 від 07.02.2011 (а.с. 186);

- оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 "Замовлення;Контрагенти:ТОВ "Віста Торг" за лютий 2011 року (а.с. 187);

- остаточною калькуляцією вартості виробництва продукції №КА-0000021 від 28.02.2011 (а.с. 182);

- довідкою АБ№273683 з ЄДРПОУ, згідно якої видом діяльності позивача, зокрема, являється "21.21.0 Виробництво гофрованого картону, паперової та картонної тари" (а.с. 11).

Отже, суд приходить до висновку, що реальність господарських операцій з придбання позивачем у ПП "Нафтабудком" товарно-матеріальних цінностей підтверджується наявними у матеріалах справи копіями податкових, видаткових, прибуткових накладних, правильним відображенням у бухгалтерському обліку здійснених операцій (журнал-ордер і Відомість по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" за лютий 2011 року, картка рахунку 631 "Контрагенти: ПП "Нафтобудком" за лютий 2011 року), копіями банківських виписок щодо повного розрахунку безготівковим шляхом за поставлений товар.

Стосовно контрагента позивача - ПП "Нафтабудком", то слід зазначити, що факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію на момент здійснення господарських операцій судом не встановлено; продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Посилання Кременчуцької ОДПІ на недостатність у ПП "Нафтабудком" трудових ресурсів (працювала 1 особа - директор), відсутність складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень для здійснення будь-якого виду діяльності судом оцінюються критично. Суд вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси та орендувати складські приміщення. Крім того, ні в акті перевірки, ні в подальших поясненнях, відповідач не визначив, яка саме кількість людей повинна була працювати на ПП "Нафтабудком", щоб останній міг здійснювати свою господарську діяльність.

Таким чином, дослідження наявних у справі доказів в їх сукупності, дає підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин між ТОВ "Грант АРС" та ПП "Нафтабудком" з придбання товарно-матеріальних цінностей. А відтак, суд вважає, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів включено до складу податкового кредиту за відповідний період суму податку на додану вартість в загальному розмірі 11765,12 грн, а витрати по придбанню ТМЦ в сумі 58825,60 грн віднесено до складу валових витрат.

Суд також вважає за доцільне відмітити, що в акті перевірки №8667/23-309/36930887 від 23.12.2011, як на доказ, що ставить під сумнів реальність господарських взаємовідносин між ТОВ "Грант АРС" та ПП "Нафтобудком", податковий орган посилається на довідку Світловодської ОДПІ від 27.04.2011 №5769/7/15-209 "Про проведення камеральної перевірки суб'єкта господарювання ПП "Нафтобудком" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за лютий 2011 року". При цьому, суд звертає увагу, що довідка Світловодської ОДПІ від 27.04.2011 №5769/7/15-209 була складена податковим органом за результатами камеральної перевірки, в ході якої податковим органом досліджувалася лише податкова звітність ПП "Нафтобудком", а не первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинах останнього з різними суб'єктами господарської діяльності.

На вимогу суду надати довідку Світловодської ОДПІ від 27.04.2011 №5769/7/15-209, Кременчуцькою ОДПІ її надано не було. Натомість, представник відповідача в ході судового розгляду справи вказував на наявність у Кременчуцької ОДПІ акта від 21.07.2011 №118/1600/37130273 "Про проведення перевірки ПП "Нафтобудком" щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень-грудень 2010 року, січень-травень 2011 року".

Разом з тим, зі змісту акта перевірки №8667/23-309/36930887 від 23.12.2011, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, слідує, що обставини, зафіксовані актом перевірки ПП "Нафтобудком" від 21.07.2011 №118/1600/37130273, не використовувались Кременчуцькою ОДПІ в ході проведення перевірки ТОВ "Грант АРС" та не були підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів. При цьому, суд зазначає, що податковим органом не надано суду доказів порушення безпосереднім контрагентом позивача - ПП "Нафтобудком", за наслідками господарських операцій з яким останнім сформовано податковий кредит та валові витрати, вимог податкового законодавства, в результаті чого вказаному підприємству визначені податкові зобов'язання, в тому числі за наслідками операцій з позивачем у справі, про що прийняті податкові повідомлення-рішення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, незважаючи на вимогу частини 2 статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обов'язку відповідача, суду не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ТОВ "Грант АРС" чи його контрагента - ПП "Нафтобудком", судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

З огляду на викладене, є також безпідставним висновок відповідача про безоплатне отримання позивачем у справі товару від його продавця - ПП "Нафтобудком" та необхідності включення його вартості до складу валових доходів відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

При цьому, суд звертає увагу на те, що в акті перевірки №8667/23-309/36930887 від 23.12.2011 (сторінка 11 акта, а.с. 20) податковим органом спочатку зазначається, що вартість товару придбаного позивачем у ПП "Нафтобудком" складає 70590,68 грн, а у подальшому вказується, що загальна вартість товарно-матеріальних цінностей становить 79824,96 грн. Крім того, Кременчуцькою ОДПІ на тій же сторінці акта перевірки спочатку зазначається, що ТОВ "Грант АРС" занижено валовий дохід за 1 квартал 2011 року в сумі 58825,60 грн, а нижче вказано, що валовий дохід за 1 квартал 2011 року позивачем було занижено на суму 70590,68 грн. При цьому, представник Кременчуцької ОДПІ в ході судового розгляду справи не зміг пояснити вказані розбіжності.

Отже, дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності, дає суду підстави для висновку про відсутність в діях ТОВ "Грант АРС" порушень податкового законодавства, визначених актом перевірки №8667/23-309/36930887 від 23.12.2011, на підставі висновків якого відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13.01.2012 №0000562301/118 та №0000572301/119.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що відповідач в ході судового розгляду справи правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 13.01.2012 №0000562301/118 та №0000572301/119 не довів, а відтак позовні вимоги ТОВ "Грант АРС" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, згідно частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 13.01.2012 №0000562301/118 та №0000572301/119.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

У зв'язку з цим, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору в розмірі 441,21 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант АРС" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 13 січня 2012 року №0000562301/118 та №0000572301/119.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант АРС" (код ЄДРПОУ 36930887) судовий збір в сумі 441,21 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 09 липня 2012 року.

Суддя О.В. Гіглава