Постанова

від 31.05.2012 по справі 2270/3512/12

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 2270/3512/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2012 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіБлонського В.К. при секретарі Варченко В.В. за участі: представників позивача представника відповідача Долінського С.А., Кожин З.В., Тарасюка П.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МАРО ВОІР" м. Дунаївці Хмельницької області до Дунаєвецької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000102340 від 22.03.2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000102340 від 22 березня 2012 року на суму 22533,75 грн., (двадцять дві тисячі п'ятсот тридцять три гривні сімдесят п'ять копійок).

Свій позов позивач мотивує тим, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «ЕНЛІЛЬ-М»за жовтень 2009 року та січень 2010 року.

За наслідками перевірки відповідач склав акт перевірки від 15 березня 2012 року № 179/2240/34725607. На підставі висновків акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000102340 від 22 березня 2012 року, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість всього в сумі 22533,75 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 18027 грн., та штрафними санкціями в сумі 4506,75 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення позивач вважає протиправним так як за результатами проведеної перевірки не встановлено відсутність у позивача права на податковий кредит з податку на додану вартість, висновки посадової особи державного податкового органу, яка проводила перевірку позивач вважає такими, що суперечать законодавству.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, пояснивши суду, що податкове повідомлення-рішення відповідача є протиправним, так як позивачем було правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Товар згідно умов договору був отриманий на підставі накладних, гроші в повному обсязі перераховані продавцю товару. В послідуючому отриманий товар був використаний підприємством у виробничому процесі. Згідно отриманих податкових накладних позивач сформував податковий кредит за звітні періоди і подав до податкового органу податкові декларації.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення № 0000102340 від 22 березня 2012 року підлягає скасуванню.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали повністю, пояснивши суду, що податкове повідомлення-рішення є законним, так як перевіркою встановлено відсутність у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, тому що у продавця товару-ПП «ЕНЛІЛЬ-М» немає транспорту яким можна було би доставити товар покупцю, відсутні людські ресурси необхідні для виконання робіт, пов'язаних із продажем та доставкою товарів.

За таких обставин у задоволенні позову необхідно відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач 20.01.2007 року зареєстрований Дунаєвецькою районною державною адміністрацією як юридична особа, та відповідно до статтей 15, 16 Податкового кодексу України є платником податків, зборів і зобов'язаний сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Державним податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «ЕНВІЛЬ-М» (ЄДРПОУ 35674653) за жовтень 2009 року та січень 2010 року.

За наслідками перевірки відповідачем складено акт перевірки «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МАРО ВОІР», (код ЄДРПОУ 34725607) з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «ЕНЛІЛЬ-М» (ЄДРПОУ 35674653) за жовтень 2009 року та січень 2010 року» від 15.03.2012 року № 179/2240/34725607.

У висновку акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 18027 грн., частини 5 статті 203, частини 1, 2 статті 215, статті 216 ЦК України щодо недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені цим правочином при придбанні товару.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000102340 від 22 березня 2012 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість всього в сумі 22533,75 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 18027 грн., та штрафними санкціями в сумі 4506,75 грн.

До такого висновку в акті перевірки посадова особа державного податкового органу, що проводила перевірку прийшла в зв'язку з тим, що проведеною перевіркою за жовтень 2009 року та січень 2010 року відображеного показника в сумі 43159 грн., на підставі платіжних доручень, видаткових накладних, податкових накладних, журналів-ордерів і відомостей по рахунках 201, 631, 311 встановлено завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 18776 грн., за рахунок віднесення до складу податкового кредиту операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП «ЕНЛІЛЬ-М» (код ЄДРПОУ 35674653) в період, що підлягав перевірці, за таких обставин.

Між продавцем - ПП «ЕНЛІЛЬ-М» та покупцем - ТОВ «МАРО ВОІР» договори купівлі-продажу та поставку товарно-матеріальних цінностей не укладались, що є порушенням статті 42 ГК України та частини 2 статті 689 ЦК України.

В ході перевірки не надано та перевіркою не виявлено документи, які носять назву товарно-транспортні накладні на перевезення товару в жовтні 2009 року та січні 2010 року від ПП «ЕНЛІЛЬ-М» до ТОВ «МАРО ВОІР» і встановлено, що операції по взаємовідносинах між цими підприємствами не мали реального товарного характеру оскільки відсутні укладені договори, акти приймання-передачі.

Актом перевірки ПП «ЕНЛІЛЬ-М» від 23.01.2012 року № 81/23-420/35674653 за 2009 рік та 1 півріччя 2010 року, проведеної державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва встановлено, що підприємство не подало до державного податкового органу декларації з податку на прибуток за 1 півріччя та 3 квартали 2010 року, тобто можливо зробити висновок, про відсутність товарно-матеріальних цінностей та їх реалізації у відповідних звітних періодах.

Інформація про орендовані, одержані по договору лізингу, закріплені на праві господарського відання основні засоби, відсутня.

Загальна чисельність працюючих на ПП «ЕНЛІЛЬ-М» становить 1 особу, тобто у підприємства відсутні трудові ресурси, які могли б брати участь у роботах, пов'язаних з реалізацією товарів.

Таким чином в ході проведення перевірки ТОВ «МАРО ВОІР» встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

В зв'язку з тим, що договори поставок товарів є нікчемними такі нікчемні правочини не створюють інших юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Виходячи із змісту статті 198 ПК України право платника податків на податковий кредит може виникнути тільки у разі вчинення реально вчинених господарських операцій з придбання товарів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, а не саме оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку.

Із такими висновками державного податкового органу у акті перевірки від 15.03.2012 року № 179/2240/34725607 суд не погоджується враховуючи наступне.

Визначення платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставок оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, до 01.01.2011 року регулювалося Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України (статті 3, 4 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 Закону України «Про податок на додану вартість», за винятком операцій, звільнених від оподаткування, операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг) (пункти 6.1, 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»).

За усною домовленістю між покупцем-ТОВ «МАРО ВОІР» та продавцем-ПП «ЕНЛІЛЬ-М», ТОВ «МАРО ВОІР» отримало від продавця товарно-матеріальні цінності згідно слідуючих видаткових накладних:

по видатковій накладній № 2/10 від 02.10.2009 року позивач отримав тканину, лоскут на суму 83952 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 13992 грн.,

по видатковій накладній № 13/01 від 13.01.2010 року позивач отримав наповнювач, тканину, пряжу на суму 28706,40 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 4784,40 грн.

Із вказаних норм статтей 3, 4, 6 Закону України «Про податок на додану вартість» суд приходить до висновку, що така поставка товару є об'єктом оподаткування, база оподаткування визначена з договірної (контрактної) вартості товару за вільними цінами, тому продавець-ПП «ЕНЛІЛЬ-М» зазначив у видатковій накладній № 2/10 від 02.10.2009 року вартість товару на суму 83952 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 13992 грн., у видатковій накладній № 13/01 від 13.01.2010 року вартість товару на суму 28706,40 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 4784,40 грн.

Вчинення правочинів про купівлю-продаж товарно-матеріальних цінностей усно між продавцем-ПП «ЕНЛІЛЬ-М» та покупцем-ТОВ «МАРО ВОІР» повністю відповідає вимогам статтей 205, 206 та глави 54 ЦК України.

Відповідно до підпункту 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (роботи, послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

ПП «ЕНЛІЛЬ-М» на вимогу покупця товару-ТОВ «МАРО ВОІР» надав останньому такі податкові накладні:

-податкову накладну № 2/10 від 02.10.2009 року в якій зазначив вартість товару без податку на додану вартість в сумі 69960 грн., суму податку на додану вартість в розмірі 13992 грн., та всього вартість товару з податком на додану вартість в розмірі 83952 грн.,

-податкову накладну № 13/01 від 13.01.2010 року в якій зазначив вартість товару без податку на додану вартість в сумі 23922 грн., суму податку на додану вартість в розмірі 4784,40 грн., та всього вартість товару з податком на додану вартість в розмірі 28706,40 грн.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках особливо визначених цим Законом, календарний квартал, з урахуванням певних обставин за цим же Законом.

Позивач на підставі отриманих податкових накладних сформував податковий кредит за звітні періоди в розмірі відповідно 13992 грн., у жовтні 2009 року та 4784,40 грн., у січні 2010 року, а всього за вказаний період в сумі 18776,40 грн., та подав до Дунаєвецької міжрайонної державної податкової інспекції податкові декларації з податку на додану вартість за звітні періоди, тобто за жовтень 2009 року та січень 2010 року в яких відобразив податковий кредит у зазначених сумі.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статті 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися у операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналізуючи вказані норму Закону, суд приходить до висновку, що основним документом, який підтверджує право платника податку на податковий кредит є належно виконана податкова накладна.

Висновки акту перевірки не відповідають встановленим у судовому засіданні обставинам.

Як встановлено із пояснень сторін та матеріалів перевірки, позивачем при її проведенні з питань достовірності заявленої суми податкового кредиту з податку на додану вартість, було надано відповідачу слідуючі документи:

видаткові накладні № 2/10 від 02.10.2009 року на суму 83952 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 13992 грн., № 13/01 від 13.01.2010 року на суму 28706,40 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 4784,40 грн.,

рахунки на оплату отриманого товару № 2/10 від 02.10.2009 року на суму 83952 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 13992 грн., № 13/01 від 13.01.2010 року на суму 28706,40 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 4784,40 грн.,

податкові накладні № 2/10 від 02.10.2009 року в якій зазначив вартість товару без податку на додану вартість в сумі 69960 грн., суму податку на додану вартість в розмірі 13992 грн., та всього вартість товару з податком на додану вартість в розмірі 83952 грн., № 13/01 від 13.01.2010 року в якій зазначив вартість товару без податку на додану вартість в сумі 23922 грн., суму податку на додану вартість в розмірі 4784,40 грн., та всього вартість товару з податком на додану вартість в розмірі 28706,40 грн.,

реєстр отриманих податкових накладних за жовтень 2009 року, січень 2010 року;

платіжні доручення про перерахування коштів за отриманий товар від 11.11.2009 року № 337, від 13.11.2009 року № 338, від 11.02.2010 року № 31, від 11.02.2010 року № 30.

Копії вказаних документів додані до матеріалів справи.

Крім того в судовому засіданні представником позивача надані документи бухгалтерського обліку, зокрема копії актів списання закуплених товарів при використанні їх у виробному процесі, забірних карточок на отримання матеріалів зі складу, звітів швейних цехів про використання отриманих матеріалів, які підтверджують рух закупленого товару в подальшому для використання у виробничому процесі.

Державним податковим органом не надано жодних доказів того, що відомості в таких документах не відповідають дійсності. Також при проведенні перевірки не встановлено інших джерел отримання позивачем такого товару.

Відсутність документів, які б засвідчували факт транспортування згідно з вимогами чинного законодавства як це вважає податковий орган, а також актів прийому-передачі товару за наявності накладних про отримання товару, не є достатніми підставами для висновків податкового органу відносно того, що підприємством перераховувались кошти без мети реального настання передбачених наслідків виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Обов'язкова наявність у підприємства-покупця товарно-транспортних накладних не передбачена правилами податкового обліку.

Аналіз норм Закону України «Про автомобільний транспорт», «Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», дає можливість зробити висновок про те, що обов'язковою умовою виготовлення товарно-транспортних накладних є укладання договору про перевезення, та наявність вантажовідправника та вантажоодержувача, кожний з яких може бути замовником та перевізником.

Необхідності укладати договір перевезення між ПП «ЕНЛІЛЬ-М» та покупцем-ТОВ «МАРО ВОІР» не було, оскільки товар був доставлений ПП «ЕНЛІЛЬ-М» безпосередньо на підприємство, як це було передбачено умовами усної домовленості сторін.

Право позивача на податковий кредит не залежить від діяльності самого ПП «ЕНЛІЛЬ-М», а також від того чи задекларував продавець свої податкові зобов'язання з податку на додану вартість чи податку на прибуток за отриманими коштами від ТОВ «МАРО ВОІР».

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому виявилась завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, і хто з її учасників мав намір на досягнення цієї мети. За відсутності таких доказів наявність умислу у юридичної особи не може вважатись установленою.

Аналізуючи все в сукупності суд приходить до висновку, що намір сторін у досліджених правовідносинах між ПП «ЕНЛІЛЬ-М» та покупцем-ТОВ «МАРО ВОІР» щодо вчинення господарських зобов'язань з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, у судовому засіданні свого підтвердження не знайшов.

На підставі викладеного, аналізуючи все в сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та доведений у судовому засіданні, тому його необхідно задовольнити, податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000102340 від 22 березня 2012 року, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість всього в сумі 22533,75 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 18027 грн., та штрафними санкціями в сумі 4506,75 грн., необхідно визнати протиправним та скасувати.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 3, 4, 6, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 228 ЦК України, ст.ст. 9, 11, 86, 159 - 163, 167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дунаєвецької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області № 0000102340 від 22 березня 2012 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю «МАРО ВОІР» м. Дунаївці Хмельницької області збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього в сумі 22533,75 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 18027 грн., та нарахованих штрафних (фінансових) санкціях (штрафах) в сумі 4506,75 грн.

В повному обсязі постанова суду буде виготовлена 05.06.2012 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 05 червня 2012 року

Суддя /підпис/В.К. Блонський "Згідно з оригіналом" Суддя В.К. Блонський