Постанова

від 09.07.2012 по справі 2а-13806/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 липня 2012 року № 2а-13806/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Клінінгова Компанія «ПРІМЕКС» доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 06.07.2011р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Клінінгова Компанія «ПРІМЕКС»(далі по тексту -позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту -відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 06.07.2011р. №0000412305.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення прийнято відповідачем протиправно, а тому підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення прийнято правомірно.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 05.07.2012р. відповідача, суд по справі перейшов в письмове провадження на підставі статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Клінінгова Компанія «ПРІМЕКС»за результатами якої 21.06.2011р. складено акт №3234/23-522-34806565 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Оптдевайс»(код ЄДРПОУ 36900457) за період з 01.10.2010р. по 31.10.2010р. (далі по тексту -Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результат чого занижено ПДВ за період з 01.10.2010р. по 31.10.2010р. на загальну суму 39 585грн., у тому числі: жовтень 2010 року -39 585грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 06.07.2011р. прийнято податкове повідомлення -рішення №0000412305, яким за порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу збільшено ПДВ на загальну суму 49 481,25грн., у тому числі -основний платіж -39 585грн. та штрафні санкції - 9 896,25грн.

В порядку адміністративного оскарження податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Оптдевайс»(код ЄДРПОУ 36900457).

ТОВ «Оптдевайс»(код ЄДРПОУ 36900457) позивачу виписані наступні податкові та видаткові накладні: №10014 від 01.10.2010р. на суму 42 847,60грн., №1051 від 01.10.2010р. на суму разом з ПДВ 42 847,60грн., №10042 від 04.10.2010р. на суму 31 500грн., №4029 від 04.10.2010р. на суму разом з ПДВ 31 500грн., №101232 від 12.10.2010р. на суму 80 616грн., №12026 від 12.10.2010р. на загальну суму разом з ПДВ 80 616грн., №101231 від 12.10.2010р. на суму 82 548грн., від 12.10.2010р. №12025 на загальну суму разом з ПДВ 82 548грн.

На підставі податкових накладних позивачем задекларований податковий кредит на суму 39 585,27грн.

Разом з тим, з Акту перевірки вбачається, що Слідчим відділом податкової міліції ДПА в Київській області відносно директора ТОВ «Дооре»(код ЄДРПОУ 35803717) ОСОБА_1 порушено кримінальну справу № 08-3846 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, а також за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Оптдевайс»за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

В ході досудового слідства по кримінальній справі встановлено, що директором ТОВ «Дооре»(код ЄДРПОУ 35803717) ОСОБА_1, з метою створення видимості постачання товарів (робіт, послуг), які нібито придбав у підприємства з ознаками «фіктивності»здійснено видимість реалізації неіснуючих товарів на ТОВ «Оптдевайс»(код ЄДРПОУ 36900457).

Директор ТОВ «Оптдевайс»ОСОБА_2, призначений на посаду 17.09.10р., за попередньою змовою з невстановленими слідством особами та директором ТОВ «Дооре»(код ЄДРПОУ 35803717) ОСОБА_1, з метою зменшення вказаним підприємством податкових зобов'язань, у вересні - жовтні 2010 року, використовуючи реєстраційні і статутні документи, печатку, рахунки ТОВ «Оптдевайс», достовірно знаючи про те, що у період з 01.04.10 по 19.09.10 попереднім директором ТОВ «Оптдевайс»ОСОБА_3, не здійснювались фінансово - господарські операції, документально створив видимість нібито придбання у квітні - вересні 2010 року у ТОВ «Дооре»товарів (робіт, послуг) та їх подальшу реалізацію ряду СПД на території України, безпідставно сформувавши валові витрати і податковий кредит вказаним підприємствам, чим незаконно зменшили податкові зобов'язання, завдавши державі збитки в особливо великих розмірах.

При цьому вказані первинні документи щодо реалізації товарів (робіт, послуг) ряду СПД на території України, які датовані квітнем - вереснем 2010 року, підроблені директором ТОВ «Оптдевайс»ОСОБА_2, оскільки були складені та підписані ним у вересні та жовтні 2010 року, тобто за період, коли він не мав відношення до діяльності підприємства та на посаді директора вищезазначеного підприємства не перебував.

Згідно показів колишнього директора ТОВ «Оптдевайс»ОСОБА_3, який перебував на вказаній посаді з березня 2010 року по 17.09.10 року, за вказаний період реалізації товарів (робіт, послуг) підприємствам на території України не здійснював, доручення щодо надання повноважень іншим особам на здійснення фінансово - господарських операцій від імені підприємства нікому не надавав, печатку ТОВ «Оптдевайс»до 17.09.10 року нікому не передавав.

Згідно додаткового протоколу допиту громадянина ОСОБА_2 від 12.01.2011р., встановлено, що громадянин ОСОБА_2 фактично господарську діяльність підприємства ТОВ "Оптдевайс" не здійснював, ніяких товарно-матеріальних цінностей він не отримував і не відпускав, роботи та послуги не виконував та не надавав. Громадянин ОСОБА_2 не підписував первинні документи, які підтверджують фінансово-господарську діяльність підприємства ТОВ "Оптдевайс", а саме: договори, акти виконаних робіт, наданих послуг, податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, акти приймання-передачі векселів. У підприємства не було складських приміщень для того, щоб зберігати товарно-матеріальні цінності, не було виробничих потужностей, будівельної техніки та робочої сили, для здійснення ремонтно-будівельних робіт або надання інших послуг.

Згідно форми 1-ДФ кількість працюючих -1 чоловік.

ТОВ "Оптдевайс" має стан -«До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням».

ТОВ "Оптдевайс" не задекларовані податкові зобов'язання по взаємовідносинам з позивачем на суму 39 585,27грн.

На підставі вищезазначеного податковий орган прийшов до висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Оптдевайс" є нікчемними.

Згідно з статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Частиною 2. ст. 228 визначено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Крім того, відповідно до п. 1. статті 215 Цивільного кодексу України „підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу."

Відповідно до п. 2. статті 215 Цивільного кодексу України „Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається".

Згідно з частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, зазначені правочини відповідно до ст. 203, ст. 207, ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Виходячи з вимог п. 2. ст. 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", із змінами та доповненнями, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. При цьому дані податкової звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно п. 1. ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Згідно п. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами, також, визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704.

У відповідності до пп. 7.2.3. п. 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів. Пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари, на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 , ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011р . зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2. цієї статті Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За змістом пункту 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

У ході розгляду справи судом встановлено, що ТОВ «Оптдевайс», податкові накладні які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від імені товариства податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Крім того, суд бере до уваги практику, викладену в постанові Верховного Суду України від 05.03.2012р. по справі за позовом ТОВ «Нафта»до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про скасування податкових повідомлень -рішень.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 06.07.2011р. №0000412305, а тому адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Клінінгова Компанія «ПРІМЕКС»вважається таким, що не підлягає задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Клінінгова Компанія «ПРІМЕКС»відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09.07.2012р.

Суддя В.В. Амельохін