Ухвала

від 24.10.2013 по справі 2а-13806/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/82090/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінінгова компанія "Прімекс" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Клінінгова компанія "Прімекс" (далі - ТОВ "Клінінгова компанія "Прімекс") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі - ДПІ у Дарницькому районі м. Києва) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 липня 2012 року у задоволенні позову ТОВ "Клінінгова компанія "Прімекс" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року апеляційну скаргу ТОВ ""Клінінгова компанія "Прімекс" задоволено. Скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 липня 2012 року та прийнято нову постанову, якою задоволено позовні вимоги ТОВ "Клінінгова компанія "Прімекс".

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції у Дарницькому районі м. Києва подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Дарницькому районі м. Києва проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ "Клінінгова компанія "Прімекс" з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Оптдевайс» за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року. За результатами перевірки складено акт від 21.06.2011 року №3234/23-522-34806565.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п 7.4.1, п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР, в результаті чого занижено ПДВ за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року на загальну суму 39585, 00 грн., у тому числі за жовтень 2010 року - 39585, 00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000412305 від 06.07.2011 року, яким позивачу збільшено ПДВ на загальну суму 49481, 25 грн., у тому числі основний платіж - 39585, 00 грн. та штрафні санкції - 9896, 25 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Оптдевайс». ТОВ «Оптдевайс» позивачу виписані наступні податкові та видаткові накладні. На підставі податкових накладних позивачем задекларований податковий кредит на суму 39585, 27 грн.

Відповідно до п.п 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1. ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до п.п 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом апеляційної інстанції зазначено, що господарські відносини між ТОВ «Клінінгова компанія «Прімекс» та ТОВ «Оптдевайс» мали фактичний характер, що підтверджено наданими суду оригіналів документів, складених під час здійснення господарських операцій.

Підпунктом 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачені вимоги до податкової накладної, яку платник податку зобов'язаний надати покупцю.

Відповідно до вимог п.п 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону .

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Оптдевайс» було чинними і вказані суб'єкти господарювання мали право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (робіт, послуг). Крім того, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим п.п 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037 та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року №969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за №1401/18696 стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000412305 від 06.07.2011 року винесено протиправно і підлягає скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ "Клінінгова компанія "Прімекс" .

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров