Рішення

від 03.07.2012 по справі 1380-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

Іменем України

03.07.2012Справа №5002-23/1380-2012

За позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», м. Сімферополь

До відповідача Житлово-будівельного кооперативу № 69, м. Сімферополь

про стягнення 27330,50 грн.

Суддя Доброрез І.О.

Представники:

Від позивача - ОСОБА_2, представник, довіреність № 3 від 04.01.2012 р.

Від відповідача - ОСОБА_3, представник, довіреність №2 від 05.01.2011 року; ОСОБА_4, представник, довіреність № б/н від 13.03.2012 року

СУТЬ СПОРУ: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Житлово-будівельного кооперативу № 69 про стягнення суми боргу в розмірі 27 330,50грн., в тому числі суму основного боргу в розмірі 26 902,78грн., 3% річних в розмірі 247,62грн. та витрати від знецінення коштів в розмірі 180,10грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Житлово-будівельного кооперативу № 69 взятих на себе зобов'язань з оплати отриманих від Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» послуг з водопостачання та водовідведення за період з 19.08.2011 р. по 14.03.2012 р. згідно актів виконаних робіт від 15.09.2011 р., від 20.10.2011 р., від 21.11.2011 р., від 21.12.2011 р., від 27.12.2011 р., від 20.01.2012 р., від 22.02.2012 р., від 14.03.2012 р. по договору на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації № 887 від 01.10.2007 р. з подальшими змінами та доповненнями, в результаті чого виникла заявлена до стягнення заборгованість. Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати відповідно до приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Ухвалою суду від 27.04.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі.

У судовому засіданні 29.05.2012р. представником позивача конкретизовані позовні вимоги в частині утворення періоду заборгованості по даному спору, а саме: з 01.09.2011 року по 31.03.2012 року.

13.06.2012 р. відповідачем наданий відзив на позов, в якому він зазначає про необхідність припинення провадження у справі на підставі статі 80 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що предмет спору у даній справі вимишлений та відсутній. Крім того зазначає, що акти звірки між сторонами у даній справі не підписані, оскільки немає підстав для їх розгляду.

02.07.2012р. від позивача надійшли письмові пояснення по суті справи, в яких він зазначає, що відповідач є балансоутримувачем та виконавцем послуг. Крім того, вказує, що у зв'язку із тим, що відповідачем не виконані умови п.7.2.15 договору №887 від 01.10.2007р. в редакції договору про внесення змін та у відповідача не має власних джерел постачання, позивач виконав розрахунок спожитих послуг за період з 01.09.2011р. по 31.03.2012р. за відомостями відповідача про кількість споживачів та нормами водопостачання.

В судовому засіданні 03.07.2012р. представником відповідача надані заяви, якими він просить винести окремі ухвали за фактом відсутності рішення по заявах про скоєні злочини, винести окремі ухвали про витребування з Прокуратури м.Сімферополя рішень по заявах про порушення кримінальних справ за фактом самовправства, примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань та обману, а також просить зупинити провадження у справі до отримання рішення Прокуратури м.Сімферополя по заявах про порушення кримінальних справ.

Суд відмовляє у задоволенні вищевказаних заяв оскільки відомостей щодо наявності у діях працівників органу прокуратури суду не надано та матеріали справи містять достатньо доказів для розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд

Встановив :

01.10.2007р. Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (Водоканал) та Житлово-будівельний кооператив № 69 (Абонент) уклали договір на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації №887 від 01.10.2007 року.

Також, 05.03.2009р. між Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» та Житлово-будівельним кооперативом №69 укладено договір про внесення змін до договору №887 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію від 01.10.2007.

На підставі вищевказаного Договору відповідачем споживалась вода та скидались стоки.

Згідно з п.14.1 даний договір укладений строком по 05.03.2010 року включно, застосовується до відносин позивача та відповідача з дати, вказаної на першій сторінці даного договору та вважається продовженим на один рік, якщо протягом місяця до скінчення строку не надійде заява однієї з сторін про відмову від даного договору, якщо не припинився строк дії індивідуальних удільних норм (розрахунку нормативного водоспоживання та водовідведення) для відповідача і якщо не припинився термін дії дозволу на скидання стічних вод відповідача.

Отже, за змістом вказаного п.14.1 договору та як вбачається з матеріалів справи, даний договір є продовженим, діючим, в судовому порядку недійсним не визнавався та безпосередньо застосовується до правовідносин сторін.

Відповідно до п.п.2.2, 2.3, 2.5 договору позивач приймає на себе зобов'язання забезпечувати відповідача питною холодною водою (ГОСТ 2874-82) при наявності води у джерелах і проводити водовідведення, а відповідач приймає на себе зобов'язання споживати вказані у цьому договорі послуги в кількості, не більше встановленого ліміту. При цьому відповідач приймає на себе зобов'язання своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення.

Згідно пункту 4.2.1 Договору, остаточний розрахунок за отримані послуги за водопостачання проводиться протягом трьох банківських днів з моменту отримання відповідачем рахунку на оплату.

Пунктом 7.2.15 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний у місячний термін після укладення договору встановити водолічильник (у випадку його відсутності) у місці приєднання до водопроводу позивача, а також у випадку приєднання нових об'єктів до водопроводу, реконструкції раніше підключених об'єктів, коли це вимагає переустановки водолічильника у іншій точці підключення або встановлення нового водолічильника, та на власних джерелах водопостачання (якщо такі маються). У випадку не встановлення водолічильника витрата води та об'єм стоків визначається за п.п. «б», «в» п.8.1 цього договору.

Відповідно до п.п. «б», «в» п.8.1 договору облік води, що витрачається, та стоків визначається за пропускною здатністю труб приєднання у випадках, передбачених цим договором та за продуктивністю насосного обладнання, встановленого на власних джерелах водопостачання (якщо маються).

На оплату спожитих відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення за вищевказаним Договором позивач виставляв рахунки №887 від 15.09.2011 р. на суму 6881,95грн., рахунок №887 від 20.10.2011 р. на суму 6881,95 грн., рахунок №887 від 21.11.2011р. на суму 6 881,95 грн., рахунок №887 від 21.12.2011 р. на суму 7 012,06грн., рахунок №887 від 27.12.2011 р. на суму 62,83 грн., рахунок №887 від 20.01.2012 р. на суму 7012,06 грн., рахунок №887 від 22.02.2012 р. на суму 6 560,40 грн., рахунок №887 від 14.03.2011р. на суму 7 256,08 грн.

Також суд бере до уваги акти виконаних робіт від 15.09.2011 р., від 20.10.2011 р., від 21.11.2011 р., від 21.12.2011 р., від 27.12.2011 р., від 20.01.2012 р., від 22.02.2012 р., від 14.03.2012 р.

Всього виставлено рахунків на суму 48 423,62 грн.

На підтвердження прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором відповідач частково сплатив 21 520,84 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню на підставі наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем грошових зобов'язань за договором щодо оплати за надані послуги на суму 26 902,78грн.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом сторонами не надано, в той час, як відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

На підставі викладеного, доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, спростовуються.

Таким чином, у частині стягнення основного боргу у розмірі 26 902,78грн. за договором про внесення змін до договору №887 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію від 01.10.2007р., позов обґрунтований, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати становлять 180,10грн., 3 % річних - 247,62грн., є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача на підставі ст.49 ГПК України.

Повне рішення складене 09.07.2011 р.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 69 (вул. Героїв Сталінграду, 15, м.Сімферополь, АР Крим, ЄДРПОУ 23192083) на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" (вул.Гурзуфська,5, м.Сімферополь, АР Крим, 95053, ЄДРПОУ 20671506, п/р 26002704129002 у АТ "Райффайзен банк "Аваль", МФО 380805) 26 902,78грн. основного боргу, 247,62грн. 3% річних, 180,10грн. інфляційних втрат та 1609,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.О. Доброрез