Рішення

від 05.07.2012 по справі 5006/15/48/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.07.12 р. Справа № 5006/15/48/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Захарченко Г.В. розглянувши матеріали

за позовом Приватного підприємства «ВАЛДАЙ-ЛУГАНСЬК», м.Луганськ

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Бахмутский Аграрный Союз», с.Новолуганське, Артемівський район

про стягнення 52 800,00грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 (за довір.)

від відповідача: ОСОБА_3 (за довір.)

В судовому засіданні 25.06.12р. оголошена перерва до 05.07.12р.

Суть справи:

Позивач, Приватне підприємство «ВАЛДАЙ-ЛУГАНСЬК», м.Луганськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Бахмутский Аграрный Союз», с.Новолуганське про стягнення заборгованості 52800,00грн., з якої основний борг - 48000,00грн., штраф - 4800,00грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договори поставки №18/11 від 18.08.11р. та №0292 від 21.09.11р., договір про відступлення права вимоги (цесії) №1/12 від 04.04.12р.; довіреності на отримання цінностей; видаткові накладні №105 від 23.08.11р., №109 від 23.09.11р.

Ухвалою від 26.04.12р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №5006/15/48/2012.

12.06.12р. відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив повернути позовну заяву без розгляду, на що суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву не пізніше трьох днів з дня її надходження. Отже повернення позовної заяви без розгляду після порушення провадження є неможливим.

25.06.12р. відповідач надав відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні позовної заяви, посилаючись на отримання не всіх документів при здійсненні поставки товару та на відсутність доказів переходу права вимоги за договорами поставки до нового кредитора.

25.06.12. позивач надав пояснення б/н від 19.06.12р., в яких зазначив, що згідно накладних товар був прийнятий відповідачем без будь-яких заперечень, повідомлень про втрату документів протягом дев'яти місяців не заявлялось.

В судовому засіданні 05.07.12р. представник позивача підтримав вимоги, викладені в позовній заяві, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд Встановив:

18.08.11р. та 21.09.11р. між Приватним акціонерним товариством «Бахмутський аграрний союз» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зернова компанія «Агромир» (постачальник) укладено договори поставки №18/11 та №0292, відповідно до умов яких, постачальник зобов'язання поставити, а покупець придбати сухе знежирене молоко (товар).

Кількість товару по кожному з договорів складає 1500кг (п.2.1 договорів).

Згідно п.2.3 договорів ціна товару за одиницю продукції складає 16,00грн. за кілограм, в тому числі ПДВ. Загальна сума договору відповідно до п.2.4 договорів складає 24000,00грн.

Строк поставки товару: протягом 3 календарних днів з моменту підписання сторонами даного договору (п.3.2 договорів).

Відповідно п.3.3 договорів датою поставки вважається момент передачі товару та оформлення товаросупровідних документів.

Згідно п.4.1 договорів розрахунок здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 14 банківських днів по факту поставки товару та надання документів, відповідно до п.5.1 договорів.

Договори №18/11 від 18.08.11р. та №0292 від 21.09.11р. підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Оцінивши вказані договори, суд дійшов висновку, що укладені правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами поставки, які підпадають під правове регулювання норм §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського Кодексу України.

Відповідно ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається зі змісту договорів, сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаних договорів, відсутні докази їх припинення або визнання у встановленому порядку недійсними. З наведеного суд робить висновок, що вищевказані договори є обов'язковими для виконання сторонами.

04 квітня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Зернова компанія «Агромир» (первісний кредитор) та Приватним підприємством «Валдай-Луганськ» (новий кредитор) укладений договір про відступлення права вимоги (цесії) №1/12, за яким первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває право вимоги у визначеній частині, належне первісному кредиторові у відповідності до договорів поставки №18/11 від 18.08.11р. та №0292 від 21.09.11р., укладених між первісним кредитором і боржником (ПрАТ «Бахмутський Аграрний Союз»).

Згідно п.2 вказаного договору новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання наступного обов'язку: сплатити визначену частину суми боргу за поставлений товар у відповідному періоді, що становить 48000,00грн., також вимагати сплати пені, штрафів та інше, на умовах, зазначених у договорах поставки.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За приписами ч.1 ст.516 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 204 ЦК України презюмується правомірність правочину.

Доказів визнання недійсним чи розірвання договору про відступлення права вимоги №1/12 від 04.04.12р. суду не надано.

Позивач направляв відповідачу повідомлення №15 від 04.06.12р. про перехід права вимоги за договорами поставки №18/11 від 18.08.11р. та №0292 від 21.09.11р. до ПП «Валдай-Луганськ» та копію договору про відступлення права вимоги, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленням №15 від 04.04.12р., поштовою квитанцією від 13.04.12р. та описом вкладення у цінний лист.

Отже зазначене у відзиві заперечення відповідача щодо його неповідомлення про відступлення ТОВ «Зернова компанія «Агромир» права вимоги за договорами поставки №18/11 від 18.08.11р. та №0292 від 21.09.11р. спростовуються матеріалами справи.

Згідно з наданими до матеріалів справи видатковими накладними №105 від 23.08.11р. на суму 24000,00грн., №109 від 23.09.11р. на суму 24000,00грн. ТОВ «ЗК «Агромир» (постачальником) було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму - 48000,00грн., що підтверджується підписами уповноваженого представника відповідача на вищевказаних накладних та довіреностями на отримання цінностей.

Факт отримання товару за вказаними накладними відповідачем не спростовується.

Щодо тверджень відповідача про отримання не всіх документів, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до п.5.1 договорів поставки постачальник зобов'язується разом з товаром надати покупцю (його представнику) оригінали наступних документів: рахунку-фактури на товар, сертифікату (посвідчення) якості, накладну на товар, податкову накладну, товарно-транспортну накладну. Оригінали вищевказаних документів передаються покупцю або вказаному їм представнику «з рук в руки».

Отже, договорами поставки №18/11 від 18.08.11р. та №0292 від 21.09.11р. не передбачено письмове оформлення передачі вищевказаних документів.

Згідно ч.1 ст.666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору поставки або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч.2 ст.666 ЦК України).

Відповідно ч.1 ст.690 ЦК України якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

В судовому засіданні представник відповідача повідомив, що товар за накладними №105 від 23.08.11р., №109 від 23.09.11р. ним прийнятий, письмової вимоги про передачу документів, передбачених п.5.1 договору відповідач ані первісному, ані новому кредитору не направляв.

Оскільки суду не надано доказів неналежного виконання ТОВ «ЗК «Агромир» прийнятих на себе згідно договору зобов'язань щодо передачі відповідачу документів, не надано доказів відмови від цієї продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання ТОВ «ЗК «Агромир» виконав у відповідності з умовами договору, документи, зазначені в п.5.1 договорів, були надані разом з товаром.

Частиною 1 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно приписів ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, з огляду на п.4.1 договорів поставки, відповідач прострочив оплату, поставленого за накладними №105 від 23.08.11р. та №109 від 23.09.11р. товару.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 48000,00грн. у встановлений строк всупереч ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі.

Згідно п.6.2 договору у випадку односторонньої відмови будь-якої з сторін від виконання свої зобов'язань за договором, винна сторона зобов'язана добросовісній стороні штраф в розмірі 10% від суми невиконаного зобов'язання.

Позивачем нараховано на суму заборгованості та заявлено до стягнення штраф в сумі 4800,00грн.

Під час судового розгляду справи №5006/15/48/2012 відповідач не надав доказів повернення в повному обсязі суми боргу, який виник на підставі договорів поставки №18/11 від 18.08.11р. та №0292 від 21.09.11р., з чого суд дійшов висновку про правомірне нарахування позивачем плати за прострочення виконання зобов'язання (штрафу).

Судом перевірена вірність зробленого позивачем розрахунку та встановлено, що заявлений позивачем до стягнення штраф підлягає задоволенню.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням викладеного, виходячи з того, що, позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати в повному обсязі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 615, 625, 692, 712, §3 Глави 54 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 265, §1 глави 30 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 22, 33-35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного підприємства «ВАЛДАЙ-ЛУГАНСЬК», м.Луганськ до Приватного акціонерного товариства «Бахмутский Аграрный Союз», с.Новолуганське про стягнення заборгованості 52800,00грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Бахмутский Аграрный Союз» (84573, Донецька область, Артемівський район, с.Новолуганське; ЄДРПОУ 25099117) на користь Приватного підприємства «ВАЛДАЙ-ЛУГАНСЬК» (91005, м.Луганськ, вул.Фрунзе, буд.136«3», офіс 17; ЄДРПОУ 34642374) основний борг в сумі 48000,00грн.; штраф в розмірі 4800,00грн.; судовий збір в сумі 1609,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 05.07.12р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 07.07.12р.

Суддя Захарченко Г.В.