Рішення

від 04.07.2012 по справі 5011-71/5158-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-71/5158-2012 04.07.12

За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

до Акціонерного товариства закритого типу «Водний туризм»

про відшкодування вартості фактично наданих комунальних послуг у загальному розмірі 74 721,22 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 64-3889 від 30.08.2011 р.

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 08.02.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства закритого типу «Водний туризм»(далі - відповідач) про відшкодування вартості фактично наданих комунальних послуг у загальному розмірі 74 721,22 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені умови Договору № 2354 «Про надання послуг»від 23.04.2007 р., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.04.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-71/5158-2012, розгляд справи призначено на 18.05.2012 р.

04.05.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано документи для долучення до матеріалів справи.

17.05.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано документи на виконання вимог ухвали від 19.04.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/5158-2012.

18.05.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано документ на виконання вимог ухвали від 19.04.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/5158-2012.

У судове засідання 18.05.2012 р. представник позивача з'явився та надав документи для долучення до матеріалів справи. Вимоги ухвали від 19.04.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/5158-2012 позивач виконав.

Представники відповідача у судове засідання 18.05.2012 р. з'явилися. Вимоги ухвали від 19.04.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/5158-2012 відповідач виконав.

У судовому засіданні 18.05.2012 р. судом оголошено перерву до 06.06.2012 р.

25.05.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано документи для долучення до матеріалів справи.

01.06.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву.

05.06.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заперечення на відзив.

У судове засідання 06.06.2012 р. представник позивача з'явився.

Представники відповідача у судове засідання 06.06.2012 р. з'явилися.

У судовому засіданні 06.06.2012 р. представники сторін заявили клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів згідно зі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши у судовому засіданні 06.06.2012 р. клопотання представників сторін про продовження строку розгляду спору, враховуючи особливості розгляду спору, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду спору.

У судовому засіданні 06.06.2012 р. судом продовжено строк розгляду спору та оголошено перерву в судовому засіданні до 04.07.2012 р.

У судове засідання 04.07.2012 р. представник позивача з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 04.07.2012 р. з'явився, надав пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2007 р. між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (далі -позивач, підприємство) та Акціонерним товариством закритого типу «Водний туризм»(далі -відповідач, споживач) було укладено Договір «Про надання послуг»№ 2354 (далі - Договір), відповідно до якого споживач у відповідності до даного Договору зобов'язується прийняти комунальні послуги та своєчасно їх оплатити. (п. 1.2.)

Відповідно до п. 5.5. Договору, строк його дії встановлений з 15.11.2006 р. по 15.11.2007 р.

Відповідно до доводів позивача, з моменту закінчення дії Договору (15.11.2007 р.) відповідачу продовжують надаватись послуги з централізованого опалення, холодного водопостачання та каналізації, які не були оплачені останнім, через що у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Згідно з твердженнями позивача, після того, як Договір припинив свою дію між позивачем та відповідачем фактично виникли позадоговірні відносини (за умовами, передбаченими Договором, який не був пролонгований), відповідно до яких позивач продовжував виконувати свої обов'язки згідно з Договором.

У своєму письмовому відзиві відповідач зазначив, що, оскільки між позивачем та відповідачем не було договірних відносин на період нарахування позивачем заборгованості, у відповідача відсутні будь-які відносини з позивачем та зобов'язання перед останнім.

Судом приймаються до уваги такі твердження відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до п. 12 ст. 1 Закону України «Про теплопостачання»постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Відповідно до абз. 2 п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630 (далі - Правила) система оплати послуг (щомісячна або авансова) та форма оплати послуг (готівкова або безготівкова) визначаються у договорі між споживачем і виконавцем.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Частиною 1 ст. 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Судом встановлено, що Договір припинив свою дію 15.11.2007 р. та не був пролонгований сторонами, таким чином будь-які відносини між сторонами були припинені після закінчення строку дії Договору.

З огляду на вищенаведене, в період з 31.05.2009 р. по 01.03.2012 р. між позивачем та відповідачем не існувало договірних відносин, а отже, і будь-яких зобов'язань у сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

У матеріалах справи міститься пропозиція № 64-2554 від 05.04.2012 р. позивача відповідачу розглянути, підписати та скріпити печаткою Договір № 2354 від 02.04.2012 р.

З огляду на вищенаведене, оскільки проект Договору № 2354 датований 02.04.2012 р., а термін дії Договору сплив 15.11.2007 р., суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем не існувало договірних відносин за спірний період.

Як вбачається з вищенаведеного, в період, у який відповідно до тверджень позивача, у відповідача виникла заборгованість за надані останньому комунальні послуги, з 31.05.2009 р. по 01.03.2012 р., між позивачем та відповідачем не було договірних відносин, а тому і не виникало зобов'язань. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 02.08.2011 у справі № 42/290, від 26.10.2010 р. у справі № 2/69, від 08.05.2012 р. у справі № 54/105 та від 24.06.2003 р. у справі № 12/19-03.

У своєму письмовому відзиві відповідач зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Судом приймається заява відповідача про застосування строків позовної давності з наступних підстав.

Позивачем до позовної заяви додано акт звірки взаємних розрахунків з 01.06.2009 р. по 31.03.2012 р., з якого вбачається, що станом на 01.06.2009 р. у відповідача перед позивачем є заборгованість в розмірі 1 255,68 грн.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідачем додано до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків, з якого вбачається, що станом на 28.01.2005 р. вже існувала вищезазначена заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 1 255,68 грн.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані комунальні послуги в розмірі 1 255,68 грн., оскільки позивачем було подано позовну заяву до господарського суду м. Києва 17.04.2012 р.

Таким чином, суд дійшов висновку про застосування в цій частині строку позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач неодноразово у письмових поясненнях, поданих ним через відділ діловодства господарського суду, наголошував на тому, що відповідач займає площу у приміщені, згідно з умовами Договору оренди нежилого приміщення № 560 від 18.11.1996 р. (далі -Договір оренди), відповідно до п. 2.7. якого відповідач зобов'язаний встановити прилади обліку електроенергії, газу, води та тепла, згідно Наказу ВЖРО № 109 від 20.04.1995 р. та листа Держжитлокомунгоспу України № 45-7-680 від 06.05.1995 р. і заключити з відповідними організаціями договори на постачання комунальних послуг.

Пунктом 2.9. Договору оренди встановлено, що про припинення користування комунальними послугами орендар повинен письмово за 2-а місяці повідомити орендодавця та ЖРЕО, а також письмово інформувати відповідні комунальні підприємства.

Відповідно до п. 3.6. Договору оренди відповідач був зобов'язаний сплачувати комунальні послуги до дати звільнення приміщення (будинку) по змозі отримання груп розрахунків і табулярів від обслуговуючих організацій, які надходять пізніше дати звільнення приміщення, тобто за попередній період.

Судом не приймається вищезазначений аргумент позивача враховуючи те, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг регулюються виключно на договірних засадах.

З огляду на вищенаведене, суд зазначає, що відповідачем не було порушено умови Договору оренди, оскільки між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 2354 від 23.04.2007 р. «Про надання послуг», відповідно до якого позивачем надавались комунальні послуги відповідачу, строк дії якого закінчився 15.11.2007 р., в свою чергу пропозиція укласти аналогічний Договір надійшла від позивача лише 05.04.2012 р.

Відповідно до доводів позивача, відповідачем визнано існування між сторонами позадоговірних правовідносин, оскільки останнім несистематично сплачувались кошти за надані позивачем послуги та не в повному обсязі, що призвело до утворення позадоговірних відносин.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У матеріалах справи відсутні будь-які первинні документи на підтвердження часткової сплати відповідачем коштів за надані позивачем комунальні послуги після припинення дії Договору, тому відповідні доводи позивача не можуть бути прийняті судом до уваги.

З огляду на вищенаведене, дослідивши всі наявні у справі документи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги в розмірі 67 911,31 грн. задоволенню не підлягають.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 2 419,32 грн., 3% річних в розмірі 1 804,87 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2 585,72 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що відповідач не порушив права позивача та не мав з останнім жодних договірних відносин, а відповідно - і зобов'язань, позовні вимоги в частині стягнення з позивача пені в розмірі 2 419,32 грн., 3 % річних в розмірі 1 804,87 грн. та інфляційних втрат в розмірі 2 585,72 грн. задоволенню не підлягають.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги в розмірі 67 911,31 грн., пені в розмірі 2 419,32 грн., 3 % річних в розмірі 1 804,87 грн. та інфляційних втрат в розмірі 2 585,72 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судовий збір покласти на позивача.

Суддя О.В. Нечай

Повне рішення складено 09.07.2012 р.