Постанова

від 08.08.2012 по справі 5011-71/5158-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2012 № 5011-71/5158-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Помаз І.А.

за участю представників:

від позивача: Острова В.В. - представник за дов. №64-3889 від 30.08.2011р.;

від відповідача: Дзюбенко С.М. - представник за дов. б/н від 08.02.2012р.;

Мушинська Ю.О. - представник за дов. б/н від 08.02.2012р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

на рішення господарського суду м. Києва

від 04.07.2012р. (дата підписання - 09.07.2012р.)

у справі №5011-71/5158-2012 (суддя - Нечай О.В.)

за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

до Акціонерного товариства закритого типу «Водний туризм»

про відшкодування вартості фактично наданих комунальних послуг у загальному розмірі 74 721,22 грн.

встановив:

У квітні 2012р. Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства закритого типу «Водний туризм» про відшкодування вартості фактично наданих з 01.06.2009р. по 01.03.2012р. комунальних послуг 74 721,22 грн., з яких: 67 627,56 грн. за послуги з централізованого опалення, 283,75 грн. за послуги з холодного водопостачання, 2 585,72 грн. інфляційних, 1 804,87 грн. 3% річних та 2 419,32 грн. пені за період прострочення з 01.06.2009р. по 01.03.2012р.

Обгрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначав, що 23.04.2007р. між сторонами був укладений Договір про надання послуг №2354 у приміщенні по бул. Перова, 2/1, в м. Києві, загальною площею 492,3 м.кв., яким відповідач користувався на праві оренди. Строк дії вказаного Договору, пояснював позивач, закінчився 15.11.2007р., однак відповідачу, який продовжує користуватися приміщенням за вказаною адресою, безперебійно надаються послуги з централізованого опалення, водопостачання та каналізації, адже позивач уклав договори з виробниками та постачальниками комунальних послуг. Від укладення з позивачем договору , відповідач відмовляється.

За оцінкою позивача, який при цьому спирався на відповідні судові рішення господарських судів у спорі між ним та відповідачем, виникли позадоговірні зобов'язальні відносини з приводу надання Комунальним підприємством відповідачу послуг з централізованого опалення та холодного водопостачання.

Позивач зазначав, що у період з червня 2009р. по березень 2012р. відповідач не у повному обсязі оплатив вартість спожитих ним комунальних послуг у розмірі 37 685,93 грн., внаслідок чого заборгував Комунальному підприємству 67 911,31 грн. На підставі ст.625 ЦК України позивач вимагав від відповідача сплати інфляційних та 3% річних, а також пені за весь час прострочення виконання своїх грошових зобов'язань.

Разом з тим, у прохальній частині позову Комунальне підприємство кваліфікувало свої вимоги як відшкодування позадоговірної шкоди.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.04.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №5011-71/2158-2012.

У ході розгляду справи 22.06.2012р. позивач подав господарському суду додаткові письмові пояснення, в яких кваліфікував заявлену ним до стягнення суму як заборгованість за фактично спожиті послуги.

Відповідач позов не визнав. Умотивовуючи свої заперечення, відповідач вказував на те, що позивач не є ні виробником, ні постачальником комунальних послуг, а лише здійснює їх транспортування відповідачу. Відтак, за оцінкою Товариства, позивач не є тією особою, яка має суб'єктивне право на отримання плати за комунальні послуги.

Крім того, відповідач зазначав про відсутність у матеріалах справи доказів замовлення Товариством комунальних послуг, їх фактичного надання позивачем та споживання відповідачем. У цьому зв'язку відповідач з посиланням на приписи ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» , за якими відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, вказував на відсутність відповідного письмового договору між сторонами у заявленому позивачем періоді .

Відповідач зауважив на недоведеність позивачем обставин для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування шкоди у позадоговірному порядку, адже у діях Товариства відсутній склад цивільного правопорушення, вчинення якого є підставою для покладення на сторону у зобов'язанні такої відповідальності.

До того ж відповідач просив господарський суд застосувати строки позовної давності до заявлених позивачем вимог на суму 1 255,00 грн., оскільки згідно акту звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.06.2009р. по 31.03.2012р., заборгованість відповідача на суму 1 255,00 грн. виникла раніше заявленого позивачем спірного періоду.

Умотивовуючи наявність підстав для відмови у задоволенні вимог про стягнення пені, відповідач вказав на відсутність письмово оформленої угоди сторін про застосування до сторони, яка порушила свої зобов'язання, відповідальності у вигляді пені. Крім того, відповідач зазначив, що заявлений позивачем період її нарахування суперечить приписам ч.6 ст.232 ГК України.

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.07.2012р. у справі №5011-71/5158-2012 (суддя - Нечай О.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Висновок місцевого господарського суду умотивований тим, що після припинення строку дії укладеного між сторонами Договору про надання послуг - 15.11.2007р., будь-які зобов'язальні правовідносини між сторонами припинилися, а тому у відповідача відсутній обов'язок сплачувати вартість спожитих ним комунальних послуг.

Суд першої інстанції відмовив також у задоволенні позову в частині стягнення із відповідача 1 255,68 грн. боргу у зв'язку зі спливом строку позовної давності на ці вимоги .

Не погоджуючись із мотивами прийнятого рішення та висновками місцевого господарського суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду м. Києва від 04.07.2012р. у даній справі скасувати та прийняти новий судовий акт, яким позовні вимоги Комунального підприємства задовольнити.

У доводах апеляційного оскарження позивач вказував на допущені місцевим господарським судом порушення норм матеріального права та на невідповідність висновків обставинам справи, що призвело до прийняття неправомірного судового рішення, яке підлягає скасуванню. Зокрема, апелянт зазначав на невірне застосування господарським судом положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», за ст.1 якого споживачем є фізична або юридична особа, яка отримує або має намір отримувати комунальні послуги. За оцінкою апелянта, така особа набуває статусу споживача житлово-комунальних послуг з того моменту, коли вона фактично починає ними користуватися, тому момент укладення договору із постачальником у даному випадку значення не має.

На думку скаржника, доводи відповідача, з якими неправомірно погодився суд першої інстанції, щодо відсутності у Товариства обов'язку перед позивачем з оплати вартості наданих комунальних послуг, суперечить приписам діючого цивільного законодавства України та порушують права позивача, як балансоутримувача жилої будівлі та внутрішньобудинкових мереж, в якому знаходиться орендоване відповідачем приміщення, та колективного замовника (абонента) комунальних послуг, з яким укладено договори з виконавцями цих послуг.

До того ж, апелянт вказував, що обов'язок Товариства сплачувати вартість спожитих комунальних послуг встановлений умовами п.3.6 договору оренди нежитлового приміщення №560 від 18.11.1996р., дія якого згідно рішення господарського суду м. Києва від 10.06.2010р. у справі №36/122-30/141, що набрало законної сили, продовжена до 15.11.2016р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2012р. №5011-71/5158-2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Тищенко О.В., Рудченко С.Г.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 08.08.2012р.

07.08.2012р. через канцелярію суду від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив оскаржений судовий акт залишити без змін, як законний та обгрунтований, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2012р. у зв'язку із перебуванням судді Рудченка С.Г. у відпустці та зайнятістю судді Тищенко О.В. у іншому судовому процесі здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Тарасенко К.В., Пономаренко Є.Ю.

У призначене судове засідання з'явилися представники обох сторін.

Представник позивача підтримав доводи апеляційного оскарження, просив рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Представники відповідача проти доводів апеляційного оскарження заперечили, просили оскаржений судовий акт залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Поряд з цим, у відповідності з правовою позицією Вищого Господарського суду України, викладеної ним у п.16 листа від 29.06.2010р. № 01-08/369 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що у вирішенні спорів суди не лише можуть, а й повинні застосовувати норми права, якими регулюються спірні правовідносини у конкретних справах, незалежно від того, чи посилаються на відповідні норми сторони та інші учасники судового процесу (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

З матеріалів справи випливає, що Акціонерне товариство закритого типу «Водний туризм» на підставі укладеного із Державним комунальним підприємством по експлуатації та ремонту житлового фонду договором оренди №560 від 18.11.1996р. користується нежилим приміщенням, загальною площею 492,3 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Перова, 2/1.

23.04.2007р. між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (далі - постачальник, позивач, Комунальне підприємство) та Акціонерним товариством закритого типу «Водний туризм» (далі - споживач, відповідач, Товариство) був укладений Договір про надання послуг (далі - Договір, а.с.8-11), за умовами якого постачальник на підставі укладених із виробниками та постачальниками комунальних послуг договорів (ВАТ «АК «Київводоканал», АТ «Київенерго», СП «Укр-Кан-Пауер») зобов'язувався транспортувати по внутрішньобудинкових мережах вказаного нежилого приміщення, яке використовувалось під непродовольчий магазин, комунальні послуги, а також виставляти споживачеві платіжні документи за Договором, приймати на власний розрахунковий рахунок кошти від споживача та перераховувати їх виробникам і постачальникам комунальних послуг, а споживач, в свою чергу, зобов'язувався прийняти комунальні послуги та своєчасно їх оплатити (п.п. 1.1, 1.2 Договору).

Згідно п.5.5 Договору Строк дії Договору встановлений з 15.11.2006р. по 15.11.2007р. (п.5.5 Договору).

Місцевий господарський суд прийшов до висновку, що закінчення строку дії договору має наслідком припинення між сторонами будь-яких зобов'язальних відносин за договором, а нового договору про надання послуг у спірному періоді сторони не укладали.

З таким висновком погодитися не можна, адже він суперечить главі 50 ЦК України. Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Для припинення зобов'язань такої підстави, як закінчення строку дії договору, законом та укладеним 23.04.2007р. між сторонами Договором не передбачено.

В силу ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.509 ЦК України).

За приписами ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За поясненнями апелянта, після закінчення строку, на який укладався Договір, він продовжував транспортувати, а відповідач - споживати комунальні послуги з централізованого опалення та холодного водопостачання.

Спір , переданий на вирішення суду, стосувався питання , чи підлягає оплаті позивачу вартість комунальних послуг через приєднану мережу , баласоутримувачем якої є позивач , за період з 01.06.2009р. по 01.03.2012р., і яким позовом захищений позивач.

Заперечуючи заявлені до нього вимоги, відповідач вказував на відсутність у позивача права на отримання плати за спожиті Товариством комунальні послуги, оскільки Комунальне підприємство не є ані виробником, ані постачальником цих послуг.

Між тим, судовою колегією встановлено, що відповідно до п.3.1 Статуту КП по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва метою створення вказаного підприємства є забезпечення управління комунальним житловим фондом, ефективної експлуатації жилих і нежилих приміщень, будинків та споруд, іншого майна комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва, задоволення потреб споживачів щодо надання їм житлово-комунальних послуг.

Предметом діяльності Комунального підприємства згідно п.3.2.2 Статуту є, серед іншого , забезпечення на підставі укладених договорів між споживачами, виробниками та виконавцями послуг з транспортування холодної, гарячої води, стоків та теплової енергії на опалення до споживачів по внутрішньобудинкових мережах та збір платежів від споживачів зазначених послуг на користь виконавців послуг згідно з договорами.

На підставі встановленого, судова колегія дійшла висновку про необгрунтованість доводів відповідача і наявність у позивача матеріально- правового інтересу у позові про стягнення вартості комунальних послуг.

Як вірно зазначав відповідач у своєму відзиві на апеляційну скаргу, згідно ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

При цьому, в силу п.1 ч.3 ст.20 вказаного Закону, обов'язок укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, покладено саме на споживача.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що позивач на підставі договорів, укладених із енерго- та водопостачальними організаціями - АЕК «Київенерго» - №620001 від 26.01.1999р. (а.с.17-30, т.1) та ВАТ «АК «Київводоканал» №02723/2-04 від 08.07.2003р. (а.с.33-37, т.1) протягом спірного періоду зобов'язаний проводити розрахунки з виробниками тепло- та водопостачання через приєднану мережу у відповідності до параграфу 5 глави 54 ЦК України.

Не здійснюючи оплати за тепло- та водопостачання балансоутримувачу житлового будинку з внутрішньобудинковою мережею, і абоненту комунальних послуг, яким є позивач, відповідач тим самим зберіг за рахунок позивача власні кошти у розмірі вартості комунальних послуг без достатніх для цього підстав.

За приписами ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Доводи відповідача про відсутність доказів фактичного надання комунальних послуг та споживання цих послуг Товариством спростовуються наявними у справі документами, зокрема, копіями табуляграм, що виставлялись позивачу енерго- та водопостачальними організаціями (а.с.120-199) на приміщення, яким у спірний період володів та користувався відповідач.

Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630 із наступними змінами від 03.09.2009р. за №933, закріплено розрахунковий період для оплати послуг - календарний місяць. При цьому плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо інший період не встановлено договором ( п. 18 Правил).

Наявними у справі платіжними вимогами - дорученнями (а.с.116, т.1), табуляграмами, обліковими картками та розшифровками рахунків абонента (а.с.120-199, т.1) спростовуються доводи позивача ,з яким безпідставно погодився суд першої інстанції, про збіг позовної давності на вимоги про стягнення 1 255, 68 грн. за червень 2009р.

Суд першої інстанції не врахував, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки , а початок її перебігу починається від дня, коли особа дізналася або повинна була довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 ст. 257 та ч.1 ст.261 ЦК України).

Позивач звернувся до суду з позовом 17 квітня 2012 р., отже строків давності на вимоги про повернення неправомірно утриманих з рахунок позивача коштів в оплаті комунальних послуг за червень 2009р. у розмірі 1 255,68 грн не пропустив.

Доводи відповідача про збіг позовної давності на вимоги про стягнення 1255,68 грн.. на тій підставі, що у такому ж у розмірі заборгованість відповідача визначена актом звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 28.01.2005р., не заслуговують на увагу, адже акт звірки є документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік а наявність чи відсутність зобов'язань сторін підтверджується первинними документами, зокрема, накладними, рахунками, актами прийняття -виконання робіт, тощо.

З огляду на наведене, судова колегія приходить до висновку, що безпідставно утримані протягом спірного періоду відповідачем за рахунок позивача кошти у розмірі 67 911,31 грн., які складаються з 67 627,56 грн. вартості за послуги з централізованого опалення та 283,75 грн. вартості послуг з холодного водопостачання, підлягають стягненню із Товариства.

За таких обставин справи рішення місцевого господарського суду у частині відмови у задоволенні вимог про стягнення із відповідача вартості фактично спожитих протягом 01.06.2009р. - 01.03.2012р. комунальних послуг на суму 67 911,31 грн. підлягає скасуванню із прийняттям нового судового акту про задоволення позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення із Товариства 2 585,72 грн. інфляційних, 1 804,87 грн. 3% річних та 2 419,32 грн. пені за період прострочення виконання грошових зобов'язань з 01.06.2009р. по 01.03.2012р., суд першої інстанції виходив з того, що оскільки підстави для стягнення основного боргу відсутні, то і вимоги про стягнення інфляційних, 3% річних та пені задоволенню не підлягають.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення вимог про стягнення 67 911,31 грн. був помилковим.

Проте, у задоволенні позову щодо стягнення із відповідача інфляційних, 3% річних та пені слід відмовити з інших підстав.

Відповідно до ч.2 ст.1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що відповідальність, передбачена ч.2 ст.625 ЦК України у вигляді сплати інфляційних та 3% річних, до правовідносин з приводу повернення безпідставно збережених грошей не застосовується.

Відносно вимог про стягнення із відповідача пені у розмірі 2 419,32 грн., то судова колегія виходить з наступного.

В силу ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

При цьому, згідно ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відсутність між сторонами правочину у простій письмовій формі щодо неустойки (пені) виключає задоволення вимог про її стягнення та про задоволення позову у цій частині вимог.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково : рішення господарського суду м. Києва від 04.07.2012р. у даній справі скасувати та прийняти новий судовий акт про часткове задоволення позову до відповідача на суму 67 911,31 грн. та відмову у задоволенні позовних вимог до нього щодо стягнення 2 585,72 грн. інфляційних, 1 804,87 грн. 3% річних та 2 419,32 грн. пені.

Водночас, судова колегія вважає за необхідне здійснити новий розподіл судових витрат за розгляд справи у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанцій покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва на рішення господарського суду м. Києва від 04.07.2012р. у справі №5011-71/5158-2012 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 04.07.2012р. у справі №5011-71/5158-2012 скасувати.

3. Прийняти у справі нове судове рішення.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути із Акціонерного товариства закритого типу «Водний туризм» (022142, м. Київ, бул. Перова, 2/1, код ЄДРПОУ - 19259858) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г, код ЄДРПОУ - 0336661) грошові кошти у розмірі 67 911,31 грн.

В іншій частині вимог у задоволенні позову відмовити.

Стягнути із Акціонерного товариства закритого типу «Водний туризм» (022142, м. Київ, бул. Перова, 2/1, код ЄДРПОУ - 19259858) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г, код ЄДРПОУ - 0336661) 1 358,22 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

4. Стягнути із Акціонерного товариства закритого типу «Водний туризм» (022142, м. Київ, бул. Перова, 2/1, код ЄДРПОУ - 19259858) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г, код ЄДРПОУ - 0336661) 679,11 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

5. Доручити місцевому господарському суду видачу відповідних наказів.

6. Матеріали справи №5011-71/5158-2012 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Кропивна Л.В.

Судді Тарасенко К.В.

Пономаренко Є.Ю.