Рішення

від 03.07.2012 по справі 5011-68/5119-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-68/5119-2012 03.07.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбудком-3» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-розважальний комплекс «МЕГА-СІТІ» про стягнення заборгованості, Суддя Ониськів О.М. Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю, від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжбудком-3»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-розважальний комплекс «МЕГА-СІТІ»про стягнення заборгованості за договором про надання транспортних послуг № 10 від 17.05.2011 у розмірі 81.208,00 грн., пені у розмірі 5.186,27 грн. та інфляційних втрат у розмірі 733,48 грн. та просило відшкодувати витрати по оплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення вимог чинного законодавства України та умов Договору № 10 від 17.05.2011 відповідач не виконав своє зобов'язання з оплати наданих послуг в повному обсязі, а тому позивач, посилаючись, зокрема на ст.ст. 525, 526 ЦК України, просить стягнути з відповідача заборгованість та штрафні санкції у судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/5119-2012 та призначено до розгляду на 10.05.2012.

Ухвалами суду від 10.05.2012, 24.05.2012, 05.06.2012 та 19.06.2012 розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребувати додаткові докази у сторін.

Позивач у судових засіданнях позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. У зв'язку з нез'явленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи неодноразово відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялися відповідачу за всіма наявними у матеріалах справи адресами, в т.ч. зазначеними в його реєстраційних документах. Підтвердженням того, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи є його клопотання про відкладення розгляду справи від 22.05.2012, яке було судом задоволено та відкладено розгляд справи на 05.06.2012.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 03.07.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжбудком-3»(далі -позивач, виконавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-розважальний комплекс «МЕГА-СІТІ»(далі -відповідач, замовник) 17.05.2011 уклали договір про надання транспортних послуг № 10 (далі -Договір), за умовами якого виконавець зобов'язався надавати замовнику будівельні машини та механізми для роботи, а замовник відповідно до п. 2.2.2 Договору зобов'язався своєчасно проводити оплату за надані послуги.

За умовами спірного Договору виконавець зобов'язався за заявкою замовника надати машини та механізми не пізніше ніж через одну добу з моменту відправлення заявки замовнику, утримувати техніку в технічному стані та забезпечувати проведення технічного обслуговування та ремонту за відповідним графіком.

В той же час замовник зобов'язався використовувати машини та механізми згідно його паспортних даних, інструкцій з експлуатації, а також своєчасно здійснювати оплату за надані позивачем послуги (розділ 2 Договору).

Відповідно до п. 3.0 Договору на замовника покладено обов'язок до кінця кожного місяця підписати акти виконаних робіт. На виконання вказаного пункту Договору відповідач підписав надані позивачем акти виконаних робіт, зокрема такі акти:

акт виконаних робіт № 20 від 16.05.2011 на суму 2.496,00 грн.;

акт виконаних робіт № 30 від 07.06.2011 на суму 5.616,00 грн.;

акт виконаних робіт № 39 від 07.06.2011 на суму 2.496,00 грн.;

акт виконаних робіт № 42 від 07.06.2011 на суму 2.496,00 грн.;

акт виконаних робіт № 64 від 01.09.2011 на суму 2.496,00 грн.;

акт виконаних робіт № 65 від 02.09.2011 на суму 24.510,00 грн.;

акт виконаних робіт № 91 від 01.09.2011 на суму 58.824,00 грн.;

акт виконаних робіт № 102 від 13.09.2011 на суму 24.768,00 грн.;

акт виконаних робіт № 112 від 03.10.2011 на суму 4.386,00 грн.;

акт виконаних робіт № 113 від 03.10.2011 на суму 5.616,00 грн.

Підписавши зазначені акти виконаних робіт відповідач підтвердив прийняття наданих позивачем на виконання умов Договору послуг. У відповідності до п. 3.1 Договору замовник зобов'язався здійснювати оплату за надані транспортні послуги в розмірі фактично використаних робіт щомісячно згідно актів виконаних робіт, не пізніше 3-х банківських днів з моменту одержання рахунку. Оплата за виконані роботи проводиться за 1 (одну) машино-годину з ПДВ (пункт 3.2 Договору) Вартість роботи автокрана складає 260,00 грн. без ПДВ (пункт 3.3 Договору).

Судом установлено, що зазначені вище акти виконаних робіт підписані відповідачем без зауважень, у зв'язку з чим у останнього виник обов'язок щодо їх оплати.

Водночас, судом установлено що відповідач в порушення умов договору за надані позивачем послуги розрахувався частково на суму 45.110,00 грн., про що свідчить банківська виписка по особовому рахунку позивача за період з 01.01.2011 по 16.05.2012 та довідка Укргазбанку № 353/07-1-1031 від 18.05.2012 про надходження коштів на рахунок позивача від відповідача за період з 01.01.2011 по 16.05.2012.

Судом установлено, що станом на 01 листопада 2011 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 88.594,00 грн. Факт одержання від позивача послуг на спірну суму заборгованості не заперечується відповідачем у справі, враховуючи підписаний останнім акт звірки за спірним Договором, згідно з яким відповідач визнав борг перед позивачем на вказану суму.

Позивач 05.11.2011 направив на адресу відповідача претензію про сплату вказаної заборгованості, яка 07.11.2011 була отримана відповідачем та за наслідками якої відповідачем було погашено прострочену заборгованість на суму 7.386,00 грн. З урахуванням здійснененої оплати наданих послуг, згідно умов спірного Договору заборгованість відповідача перед позивачем становить 81.208,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору про надання послуг.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Сторони досягли згоди за усіма суттєвими умовами договору, встановили його предмет, визначили договірну ціну (кошторис), порядок прийому наданих послуг, а тому в розумінні вимог ст.ст. 638, 639, 901, 903 ЦК України договір вважається укладеним.

Як визначено ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно з ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 906 ЦК України зазначає, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже судом установлено, що відповідачем свої зобов'язання за Договором щодо оплати за надані позивачем послуги виконано частково, а саме сплачено грошові кошти у розмірі 45.110,00 грн., в той час як позивачем було надано послуги на суму 133.704,00 грн. згідно з наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт, що свідчить про порушення відповідачем умов Договору, а також вимог ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, відповідно до яких яких зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів законодавства. Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу у розмірі 81.208,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Водночас судом враховано, що доказів належного виконання своїх зобов'язань за Договором у повному обсязі станом на день прийняття рішення у справі відповідачем суду не надано.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати у розмірі 733,48 грн. та пеню у розмірі 5.186,27 грн. за період з 04.11.2011 по 30.03.2012 року.

Умовами договору а саме п. 4.3 сторони передбачили, що у разі несплати замовником платежів у термін встановлений Договором, нараховується пеня у розмірі 0,5 % із простроченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 цього ж Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач врахував положення ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 та обмежив розмір пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

За перерахунком суду заявлена до стягнення з відповідача сума пені у розмірі 5.186,27 грн. за період з 04.11.2011 по 30.03.2012 є арифметично вірною, а тому зазначена вимога підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Судом було перевірено розрахунок позивача щодо заявленої до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 733,48 грн. за період з 04.11.2011 по 30.03.2012. Зазначений розрахунок визнається судом арифметично вірним, у зв'язку з чим з відповідача підлягають стягненню крім суми основного боргу та пені, інфляційні втрати в заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

За таких обставин та враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-розважальний комплекс «МЕГА-СІТІ»(02160, м. Київ, Харківське шосе, 19 код ЄДРПОУ 34290059) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбудком-3»(01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 8 кв. 65 код ЄДРПОУ 34937993) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, суму заборгованості у розмірі 81.208 (вісімдесят одна тисяча двісті вісім) грн. 00 коп., пеню у розмірі 5.186 (п'ять тисяч сто вісімдесят шість) грн. 27 коп., інфляційні втрати у розмірі 733 (сімсот тридцять три) грн. 48 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1.742 (одна тисяча сімсот сорок дві) грн. 54 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.07.2012.

Суддя Ониськів О.М.