Постанова

від 21.08.2012 по справі 5011-68/5119-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2012 № 5011-68/5119-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі: Браславській А.В.

за участю представників за первісним позовом:

від позивача - Варварчук В.М..

від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-розважальний комплекс «МЕГА-СІТІ» на рішення Господарського суду м. Києва від 03.07.2012 року (суддя - Ониськів О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбудком-3»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-розважальний комплекс «МЕГА-СІТІ»

про стягнення заборгованості, -

.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжбудком-3» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-розважальний комплекс «МЕГА-СІТІ» про стягнення заборгованості за договором про надання транспортних послуг № 10 від 17.05.2011 року у розмірі 81 208,00 грн., пені у розмірі 5 186,27 грн. та інфляційних втрат у розмірі 733,48 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.07.20112 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-розважальний комплекс «МЕГА-СІТІ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбудком-3» суму заборгованості у розмірі 81 208,00 грн., пеню у розмірі 5 186,27 грн., інфляційні втрати у розмірі 733,48 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 742,54 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-розважальний комплекс «МЕГА-СІТІ» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати повністю рішення Господарського суду м. Києва від 03.07.2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при прийнятті рішення неповно з'ясовано обставини, що мають істотне значення для вирішення справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.08.2012 року.

У судове засідання 21.08.2012 року з'явився представник позивача.

Представники відповідача у призначене судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Враховуючи те, що представники відповідача були повідомлені про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників третіх осіб.

За змістом ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача встановив наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Як вірно встановлено судом першої інстанції правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інжбудком-3» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-розважальний комплекс «МЕГА-СІТІ» (замовник) виникли на підставі укладеного 17.05.2011 року договору про надання транспортних послуг № 10 (далі - договір, а.с. 20).

Предметом даного договору є те, що виконавець зобов'язався надавати замовнику будівельні машини та механізми для роботи, а замовник відповідно до п. 2.2.2 договору зобов'язався своєчасно проводити оплату за надані послуги.

Згідно п.п. 2.2.1, 2.2.2 договору замовник зобов'язався використовувати машини та механізми згідно його паспортних даних, інструкцій з експлуатації, а також своєчасно здійснювати оплату за надані позивачем послуги.

Відповідно до п. 3.0. договору до кінця кожного місяця замовник зобов'язаний підписати акти виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги на загальну суму 133 704,00 грн., про свідчать підписані відповідачем без зауважень акт виконаних робіт № 20 від 16.05.2011 на суму 2 496,00 грн.; акт виконаних робіт № 30 від 07.06.2011 на суму 5 616,00 грн.; акт виконаних робіт № 39 від 07.06.2011 на суму 2 496,00 грн.; акт виконаних робіт № 42 від 07.06.2011 на суму 2 496,00 грн.; акт виконаних робіт № 64 від 01.09.2011 на суму 2 496,00 грн.; акт виконаних робіт № 65 від 02.09.2011 на суму 24 510,00 грн.; акт виконаних робіт № 91 від 01.09.2011 на суму 58 824,00 грн.; акт виконаних робіт № 102 від 13.09.2011 на суму 24 768,00 грн.; акт виконаних робіт № 112 від 03.10.2011 на суму 4 386,00 грн.; акт виконаних робіт № 113 від 03.10.2011 на суму 5 616,00 грн. (а.с. 21-22, 101-108).

Спір по справі виник у звязку з тим, що відповідач не виконав своє зобов'язання по договору № 10 від 17.05.2011 року з оплати наданих послуг в повному обсязі у розмірі 81 208,00 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем надано послуги, а відповідачем останні прийняті про що свідчать акти виконаних робіт, у останнього виник обов'язок щодо проведення остаточного розрахунку з позивачем та оплати 81 208,00 грн. на підставі ст. 525, 526 ЦК України, 193 ГК України та умов договору.

Колегія суддів, переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог виходячи з таких норм чинного законодавства та мотивів.

Як визначено ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно з ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За змістом ч.ч. 1,2 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що замовник зобов'язався здійснювати оплату за надані транспортні послуги в розмірі фактично використаних робіт щомісячно згідно актів виконаних робіт, не пізніше 3-х банківських днів з моменту одержання рахунку. Оплата за виконані роботи проводиться за 1 (одну) машино-годину з ПДВ (пункт 3.2 договору) Вартість роботи автокрана складає 260,00 грн. без ПДВ (пункт 3.3 договору), проте відповідач в порушення умов договору за надані позивачем послуги розрахувався частково на суму 45 110,00 грн., про що свідчить банківська виписка по особовому рахунку позивача за період з 01.01.2011 року по 16.05.2012 року та довідка Укргазбанку № 353/07-1-1031 від 18.05.2012 року про надходження коштів на рахунок позивача від відповідача за період з 01.01.2011 року по 16.05.2012 року.

За наведених обставин, оскільки позивачем було надано послуги на суму 133 704,00 грн. згідно з наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт, а відповідачем сплачено 45 110,00 грн., пізніше після тримання претензії про сплату заборгованості від 05.11.2011 року сплачено ще 7 386,00 грн. колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 81 208,00 грн.

Враховуючи, що відповідач не виконував умови договору позивач також просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 733,48 грн. та пеню у розмірі 5 186,27 грн. за період з 04.11.2011 по 30.03.2012 року.

За змістом ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Колегія суддів перевіривши розрахунок інфляційних збитків погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 733,48 грн. відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути пеню у розмірі 5 186,27 грн. за період з 04.11.2011 року по 30.03.2012 року.

Умовами договору а саме п. 4.3 сторони передбачили, що у разі несплати замовником платежів у термін встановлений Договором, нараховується пеня у розмірі 0,5 % із простроченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 року платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 цього ж Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач врахував положення ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 року та обмежив розмір пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

Перевіривши розрахунок позивача, погоджений судом першої інстанції колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення пеня у розмірі 5 186,27 грн.

Згідно ст.ст. 32,33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на те, що відповідач не обґрунтував і не підтвердив факту оплати, наданих позивачем послуг, не спростував невиконання позивачем договірних зобов'язань позовні вимоги підлягають задоволенню.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки справу розглянуто за відсутності відповідача колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, отже не був позбавлений можливості подавати суду всі необхідні докази на підтримання своїх заперечень проти позовних вимог, а також користуватись наданими йому процесуальними правами.

Крім того, твердження апелянта з приводу того, що недосягнення між сторонами договору згоди щодо порядку та розміру зменшення оплати за роботу, що свою чергу призвело до затримки у проведенні остаточного розрахунку колегію суддів визнаються необґрунтованими оскільки матеріалах справи відсутні докази на підтвердження викладених обставин.

Разом з тим, колегія суддів, вважає, за необхідне зазначити, що відповідач не позбавлений права з вернутися з позовом до місцевого господарського суду за захистом своїх порушених прав.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-розважальний комплекс «МЕГА-СІТІ» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 03.07.2012 року у справі № 5011-68/5119-2012 не підлягає скасуванню.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-розважальний комплекс «МЕГА-СІТІ» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 03.07.2012 року - без змін.

Матеріали справи № 5011-68/5119-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Шапран В.В.

Судді Андрієнко В.В.

Буравльов С.І.