Постанова

від 17.02.2012 по справі 2а-12164/11/0170/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 лютого 2012 р. (15:20) Справа №2а-12164/11/0170/19

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Кузнякової С.Ю.,

секретар судового засідання Устінова І. В.,

за участю представника позивача Рижих О. В., представника відповідача Тарасенко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Південна цукрова компанія"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування рішення

Обставини справи: приватне підприємство "Південна цукрова компанія" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0009762301 від 21 вересня 2011р. про визначення Приватному підприємству "Південна цукрова компанія", ЄДРПОУ 36693457, грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 236192,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Позовні вимоги мотивовані тим, що покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення висновки відповідача, викладені в акті позапланової невиїзної перевірки ПП "Південна цукрова компанія" № 12436/23-4/36693457 від 02.09.2011р., про завищення позивачем в січні 2011р. податкового кредиту на суму 236192,00грн. по взаємовідносинам з контрагентом -ТОВ "Майра", угода з яким, на думку відповідача, порушує ч. 1 ст. 203, ст. 205, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України та має ознаки фіктивності, оскільки місцезнаходження ТОВ "Майра" неможливо встановити, за його податковою адресою відсутні первинні документи, які б могли засвідчувати ведення господарської діяльності, на час перевірки анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість, зазначене підтверджується актом №1488/233/36817495 від 06.04.2011 року, у нього відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси та транспортні засоби, є безпідставними та суперечать фактичним обставинам справи. Передусім, позивач вважає протиправним проведення відповідачем самої позапланової невиїзної перевірки ПП "Південна цукрова компанія"(ЄДРПОУ 36693457) з питання взаємовідносин з ТОВ "Майра" (ЄДРПОУ 36817495) за період січень 2011 року. З цього приводу позивач зазначив, що у порушення п.79.1 ст.79 Податкового Кодексу, відповідно до якого документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів: податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, що використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків і зборів, і даних, наданих платником податку у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих іншим способом, передбаченим законом, спірна перевірка, навіть незважаючи на надання позивачем таких первинних документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків і зборів за січень 2011 року на запит відповідача, проводилась тільки на підставі інформації комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем АС "Аудит", АРМ "Бест Звіт", АІС "Реєстр платників податків" АІС "Облік податків і платежів", пошуково-довідкова система ЗБД ДПА Україна, Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Крім того, позивач не погоджується з висновками Акту перевірки про те, що у підприємства відсутні документи, що підтверджують приймання-передачу документів, операції з оприбуткування товару, та господарська операції по поставці цукру носять ознаки нікчемності, адже взаємовідносини з контрагентом ТОВ "Майра" носили систематичний характер з дати укладення договору купівлі-продажу 28.07.2010 року, товар реально поставлявся і використовувався в господарській діяльності підприємства, зокрема, закуповуючи великим оптом, ПП "Південна цукрова компанія" в подальшому реалізовувало цукор дрібнішим оптовим покупцям на території Криму, і кожна з укладених угод є реальною, з настанням наслідків у вигляді фактичної передачі товару, отриманням його вартості на розрахунковий рахунок. Крім того, пояснив, що вантажними накладними на переміщення товару залізничним транспортом №36758750, №35074252 Придніпровською залізницею підтверджується транспортування цукру на адресу позивача від власника товару ТОВ "Майра", а наявність належно оформлених податкових накладних для позивача стало підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту у січні 2011 року в розмірі 236192,00грн. на підставі ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України.

27.10.2011р. до суду від позивача надійшла заява про зміну підстав позову та збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд: 1)визнати протиправним та скасувати Наказ Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 19.08.2011р. № 3048 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Південна цукрова компанія"; 2) визнати протиправним та скасувати Наказ Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 21.09.2011р. № 3387 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Південна цукрова компанія"; 3) визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, які полягали у проведенні перевірок Приватного підприємства "Південна цукрова компанія", в результаті яких були складені акти №12436/23-4/36693457 від 02.09.2011г. "Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП "Південна цукрова компанія" ЄДРПОУ 36694357 з питань взаємовідносин з ТОВ "Майра" ЄДРПОУ 36817495 за січень 2011року, та отримав Акт № 13921/23-4/36693457 від 29.09.2011г. "Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ПП "Південна цукрова компанія" ЄДРПОУ 36694357 з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, що перебувала у взаємовідносинах з ТОВ "Майра"ЄДРПОУ 36817495 за листопад, грудень 2010року; 4) визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0009762301 від 21 вересня 2011р про визначення Приватному підприємству "Південна цукрова компанія", ЄДРПОУ 36693457, грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 236192,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); 5) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0010722301 від 13.10.2011р. про нарахування податкові зобов'язання ПП "Південна цукрова компанія" з податку на додану вартість в сумі 539584,00 гривень, з них з за основним платежем 431667,00грн., та за штрафними санкціями в сумі 107917,00грн.

Збільшені позовні вимоги мотивовані тим, що під час підготовки позову, який позивач подав до суду 30 вересня 2011 року, відбулись певні події, а саме: на запити відповідача про необхідність надання первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ "Майра" за листопад та грудень 2010р., 14.09.2011 року позивач двома супровідними листами по кожному витребуваному періоду надав відповідачу належним чином засвідчені документи, що підтверджується вхідним штампом. Однак, незважаючи на це, 26.09.2011р. позивач поштовим повідомленням отримав копію наказу начальника ДПІ в м. Сімферополі від 21.09.2011р. №3387 та повідомлення №428/23-4 від 21.09.2011р. про проведення з 23.09.2011р. документальної позапланової невиїзної перевірки позивача тривалістю 5 робочих днів з питання підтвердження відомостей, отримання від особи, що перебувала у взаємовідносинах з ТОВ "Майра", ЄДРПОУ 36817495, за листопад, грудень 2010 року, та вже 06.10.2011р. поштовим повідомленням позивач отримав Акт № 13921/23-4/36693457 від 29.09.2011р., в якому вказано про виявлене завищення податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Майра" за листопад 2010 року на суму 147734,00грн. та за грудень 2010 року на суму 283933,00грн., в результаті чого податковим повідомленням - рішенням №0010722301 від 13.10.2011р. позивачу були донараховані податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 539584,00грн., в т.ч. за основним платежем - 431667,00грн. та за штрафними санкціями - 107917,00грн. Призначення наказом та проведення даної другої перевірки на підставі п.п.78.1.1 Податкового кодексу України позивач вважає протиправними, оскільки він на повідомлення від 06.09.2011 року у встановлений відповідачем 10-денний строк надав в повному обсязі засвідчені копії усіх витребуваних первинних документів по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ "Майра" за листопад та грудень 2010 року, що підтверджено відповідними супровідними листами. Проте, незважаючи на це, документальна невиїзна перевірка знову проводилась тільки на підставі інформації комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем АС "Аудит", АРМ "Бест Звіт", АІС "Реєстр платників податків" АІС "Облік податків і платежів", пошуково-довідкова система ЗБД ДПА Україна, Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", та безпідставно зроблені висновки про завищення податкового кредиту за листопад та грудень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ "Майра". Позивач стверджує, що первинними документами, в тому числі належно оформленими податковими накладними, підтверджується правомірність віднесення ним до складу податкового кредиту в листопаді 2010р. суми ПДВ 147734,00 грн. та у грудні 2010р. - суми ПДВ 283933,00 грн.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 137 КАС України позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову виключно до початку судового розгляду справи по суті, в той час як в даному випадку розгляд справи по суті вже розпочався, а також враховуючи, що в силу ст. 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою, в той час як позовні вимоги щодо проведення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Майра" за січень 2011р. та її наслідків, а також щодо проведення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Майра" за листопад-грудень 2010р. та її наслідків, не пов'язані між собою, суд у судовому засіданні 31.10.2011р. усною ухвалою прийняв до розгляду уточнені позовні вимоги позивача, що пов'язані між собою, а саме - про: 1)визнання протиправним та скасування Наказу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 19.08.2011р. № 3048 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Південна цукрова компанія"; 2) визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, які полягали у проведенні перевірки Приватного підприємства "Південна цукрова компанія", в результаті якої був складений акт №12436/23-4/36693457 від 02.09.2011р. "Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП "Південна цукрова компанія" ЄДРПОУ 36694357 з питань взаємовідносин з ТОВ "Майра" ЄДРПОУ 36817495 за січень 2011року; 3) визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0009762301 від 21 вересня 2011р. про визначення Приватному підприємству "Південна цукрова компанія", ЄДРПОУ 36693457, грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 236192,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому засіданні 17 лютого 2012 року представник позивача на позовних вимогах про визнання протиправним та скасування Наказу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 19.08.2011р. № 3048 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Південна цукрова компанія"; про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, які полягали у проведенні перевірки Приватного підприємства "Південна цукрова компанія", в результаті якої був складений акт №12436/23-4/36693457 від 02.09.2011р. "Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП "Південна цукрова компанія" ЄДРПОУ 36694357 з питань взаємовідносин з ТОВ "Майра" ЄДРПОУ 36817495 за січень 2011року; про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0009762301 від 21 вересня 2011р. про визначення Приватному підприємству "Південна цукрова компанія", ЄДРПОУ 36693457, грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 236192,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) наполягав у повному обсязі та проси задовольнити позов.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у запереченнях на позовну заяву (а.с. 148-155). Зокрема, пояснив, що ним на підставі наказів № 3048 від 19.08.2011р. та № 3387 від 21.09.2011р., відповідно до ст. 20 п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, були проведені документальні невиїзні перевірки ПП "Південна цукрова компанія" з питання підтвердження відомостей, отриманих від особи, що перебувала у взаємовідносинах з ним ТОВ "Майра" за листопад, грудень 2010р. та січень 2011р. Копії цих наказів та повідомлень про проведення перевірки від 19.08.2011р. № 364/23-4 та від 21.09.2011р. № 428/23-4 були направлені органом ДПС з повідомленням ПП "Південна цукрова компанія". Як зазначив відповідач, підставою позапланової виїзної перевірки послужили подані позивачем декларації з ПДВ за листопад-грудень 2010р. та січень 2011р., а саме відомості щодо формування сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Майра", в яких позивач виступав вигодонабувачем, а відтак, оскільки він повідомив відповідно до норм законодавства про проведення перевірки та направив наказ на її проведення, то ним дотримано всіх вимог законодавства щодо порядку проведення позапланових виїзних перевірок. Відповідач також вважає, що відповідно до Наказу ДПА України від 22.12.2010р. № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12.01.2011р. за № 34/18772, акт перевірки - це службовий документ, на підставі якого податкові органи приймають відповідні податкові повідомлення-рішення, а тому він лише фіксує факти порушень. На думку відповідача, оскільки акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, то позовні вимоги позивача про визнання недійсним акту перевірки ДПІ в м. Сімферополі задоволенню не підлягають, у зв'язку з чим необґрунтованими є також вимоги позивача про визнання протиправним наказу на перевірку, дій щодо її проведення та визнання висновків акту щодо визнання угод нікчемними та встановлення порушення. Крім того, відповідач пояснив, що ним були отримані від ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова матеріали документальних невиїзних перевірок ТОВ "Майра" за період жовтень-грудень 2010р. та з 01.01.2011р. по 31.01.2011р. з питань виявленої недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на прибуток та ПДВ від 11.03.2011р. № 1909/7/23-313 та від 06.04.2011р. № 1488/233/36817495, відповідно до яких проведеними перевірками було встановлено порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, п. 1та 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України та виявлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення податкового зобов'язання та податкового кредиту у перевірені періоди. Такого висновку ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова дійшла у зв'язку з відсутністю у ТОВ "Майра" трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, з чого слідує проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а отже вони не мають реального товарного характеру та є нікчемними. Вказане, за висновком ДПІ, свідчить про те, що ПП "Південна цукрова компанія" не отримувало товар (роботи, послуги) та при формуванні структури податкового кредиту з ТОВ "Майра" зависило податковий кредит у сумі 236192грн. в січні 2011р. та в сумі 431667грн. в листопаді та грудні 2010р. До того ж, як пояснив відповідач, з наданих до перевірки на наявних у податкових органів відомостей встановлено, що за наслідками угод, укладених ПП "Південна цукрова компанія" з ТОВ "Майра", останнє не сплатило та не могло сплатити до бюджету податків, оскільки не могло виконувати свої обов'язки, а отже від укладення та виконання угод з цим контрагентом проведені господарські операції суперечать інтересам держави та суспільства, завдаються збитки у вигляді ненадходження до державного бюджету податків, витрати державних коштів на користь осіб, які не мають правових підстав та права їх отримання. Крім цього, як зазначив відповідач, станом на момент перевірки ТОВ "Майра" має стан 8 (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням). До того ж згідно даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту з ПДВ ПП "Південна цукрова компанія" відобразило у своїй податковій звітності ТОВ "Майра", яке не віднесло до податкових зобов'язань вищевказані суми ПДВ. Як вважає відповідач, внаслідок внесених Податковим кодексом України у законодавство змін, податкова декларація відображає не лише задекларовані суми податкового кредиту та податкових зобов'язань, а дає можливість проаналізувати господарську діяльність платника в розрізі його контрагентів, зокрема постачальників. В свою чергу, враховуючи непрямий характер податку, нарахування ПДВ здійснюється саме постачальником товарів (послуг) відповідно до законодавчо визначеної дати виникнення податкових зобов'язань, який утримується та вноситься до бюджету на підставі попереднього декларування шляхом надання до податкового органу податкової звітності. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки, дій з її проведення та податкового повідомлення-рішення, суд зобов'язаний перевірити, чи являлися правомірними дії відповідача - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим у зв'язку з дотриманням порядку, строків та підстав проведення перевірки та прийняттям такого повідомлення -рішення.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Південна цукрова компанія" є юридичною особою, яка 20.10.2009р. зареєстрована Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується Випискою з ЄДРПОУ серія ААБ № 457149 від 01.06.2011 року та Статутом ПП "Південна цукрова компанія", державну реєстрацію якого проведено 20.10.2009р., номер запису 18821020000016156 (а.с. 9-19).

Суд зазначає, що Приватне підприємство "Південна цукрова компанія"21.10.2009р. взято на облік платника податків та являється платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 100288239 від 15.06.2010р. (а.с. 20, 21)

Таким чином, Приватне підприємство "Південна цукрова компанія" являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що 22.08-29.08.2011р. на підставі ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 гл. 8 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, направлення № 364/23-4 від 19.08.2011р. та наказу № 3048 від 19.08.2011р. Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ "Майра"(ЄДРПОУ 36817495) за січень 2011р., за результатами якої складено Акт перевірки № 12436/23-4/36693457 від 02.09.2011р.

Перевіркою встановлено завищення податкового кредиту по факту взаємовідносин позивача з ТОВ "Майра" у січні 2011р. на суму 236192грн.

Як свідчать матеріали справи, позивач надав ДПІ в м. Сімферополі АР Крим заперечення до акту перевірки за вих. № 01-12/09 від 12.09.2011р., за результатами розгляду яких листом за вих. № 40122/10/23-4 від 15.09.2011р. ДПІ в м. Сімферополі АР Крим повідомила про те, що ПП "Південна цукрова компанія" безпідставно задекларовано у податковій декларації з ПДВ за січень 2011р. (з урахуванням уточнюючих розрахунків) податковий кредит у розмірі 236192грн. по контрагенту ТОВ "Майра" на підставі нікчемних правочинів, у зв'язку з чим він підлягає зменшенню (а.с. 37-40, 41-45)

Висновки даного акту перевірки покладені в основу податкового повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з ПДВ на суму 236192грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1грн. (а.с. 46)

Перевіряючи дотримання ДПІ в м. Сімферополі АР Крим порядку, підстав та строків проведення позапланової виїзної документальної перевірки, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Отже, невиїзна документальна перевірка має бути призначена тільки за обставин, визначених ст.ст. 77 та 78 ПК України.

Згідно пункту 78.1.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

При цьому, в силу п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Ч. 2 та ч. 4 ст. 71 КАС України визначають, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребує названі документи та матеріали.

Проте, відповідачем по справі не надано суду доказів направлення позивачу обов'язкового письмового запиту, його отримання позивачем та доказів ненадання ним протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту пояснень та їх документальних підтверджень.

Не вказано про це і в акті перевірки № 12436/23-4/36693457 від 02.09.2011р.

Більше того, відповідач у запереченнях на позов зазначив, що в даному випадку підставою позапланової виїзної перевірки позивача послужила подана позивачем декларація з ПДВ за січень 2011р., а саме відомості щодо формування сум ПДВ за взаємовідносинами з ТОВ "Майра", в яких позивач виступав вигодонабувачем.

Разом з тим, дослідивши зміст п.п. 78.1.1 п. 78 ст. 78 Податкового кодексу України, на який послався відповідач в акті перевірки як на підставу проведення спірної перевірки, суд не вбачає, що сам факт подання платником податків декларацій з ПДВ є підставою для проведення позапланової невиїзної перевірки.

За таких обставин, оскільки рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України приймається виключно якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби, суд вважає, що Наказ № 3048 від 19.08.2011р. про проведення такої перевірки відносно позивача було винесено безпідставно, а тому він підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Крім того, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України визначає, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Разом з тим, як зазначено в самому акті перевірки, перевірка проводилась з 22.08.2011р. по 29.08.2011р., в той час як повідомлення № 364/23-4 від 19.08.2011р. про дату початку та місце проведення такої перевірки, про необхідність надання документів по взаємовідносинам з ТОВ "Майра" за січень 2011р. та розрахунків по податках та інших обов'язкових платежах до бюджету та державних цільових фондів, а також наказ № 3048 від 19.08.2011р. про проведення позапланової невиїзної перевірки з 22.08.2011р. тривалістю 5 днів було відправлено на адресу позивача поштою тільки 22.08.2011р. та отримано останнім 23.08.2011р., тобто не до початку проведення зазначеної перевірки, як того вимагає п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України, а вже коли спірна перевірка проводилась.

Крім того, як свідчать матеріали справи, на вищевказане повідомлення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим № 364/23-4 від 19.08.2011р. про необхідність надання документів по взаємовідносинам з ТОВ "Майра" за січень 2011р., позивач 26.08.2011р. надав відповідачу наступні документи: копія договору купівлі-продажу на 1 арк., реєстри витратних накладних та банківських виписок на 1арк., копії податкових накладних на 12 арк., копії прибуткових накладних на 3 арк. та копії банківських виписок на 8 арк. (а.с. 25)

Як зазначено у п.79.1 ст.79 Податкового Кодексу, документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів, а саме: податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, що використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків і зборів, і даних, наданих платником податку у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих іншим способом, передбаченим законом.

Однак, незважаючи на те, що документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податків і зборів за січень 2011 року підприємством до перевірки на підставі письмового запиту були надані, документальна невиїзна перевірка, як зазначено в акті перевірки, проводилася тільки на підставі інформації комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем АС "Аудит", АРМ "Бест Звіт", АІС "Реєстр платників податків" АІС "Облік податків і платежів", пошуково-довідкова система ЦБД ДПА Україна, "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України"та інформації, отриманої від ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 12.04.2011р. № 2824/7/23-313.

Разом з тим, в силу п. 81.3 ст. 81 Податкового кодексу України під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Суд вважає, що вищенаведені порушення з боку відповідача свідчать про протиправність дій ДПІ в м. Сімферополі АРК по проведенню спірної позапланової перевірки ПП "Південна цукрова компанія", у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, які полягали у проведенні перевірки Приватного підприємства "Південна цукрова компанія", в результаті якої був складений акт №12436/23-4/36693457 від 02.09.2011р. "Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП "Південна цукрова компанія" ЄДРПОУ 36694357 з питань взаємовідносин з ТОВ "Майра" ЄДРПОУ 36817495 за січень 2011р., суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як зазначено в акті перевірки № 12436/23-4/36693457 від 02.09.2011р., перевіркою встановлено порушення позивачем п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що виразилося у завищенні у січні 2011р. податку на додану вартість всього у січні 2011р. у сумі 236192,00грн.

Такого висновку відповідач дійшов у зв'язку з тим, що у перевіреному періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Майра"(Продавець), який у січні 2011р. поставив ПП "Південна цукрова компанія" товар на суму ПДВ 236192,00грн.

Проте, згідно даних бази "Перелік платників ПДВ за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що ТОВ "Майра" має стан "9"- до ЄДР направлено запит про відсутність за місцезнаходженням; згідно акту документальної позапланової невиїзної перевірки ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова № 1488/233/36817495 від 06.04.2011р. з питань виявленої недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях ТОВ "Майра" з ПДВ за січень 2011р. в ході перевірки не було виявлено документів, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до перевізника, до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товарів, не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю (ненаданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, документів, що засвідчують транспортування, що є порушенням вимог Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання" № П-6, затвердженої постановою Державного арбітражу Союзу РСР від 15.06.1965р.

Одночасно проведеною перевіркою встановлено, що у ТОВ "Майра" відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами, господарські операції не призвели до реального настання наслідків всупереч п. 5 ст. 203 ЦК України, тобто товари не були передані у порушення ст. 662, ст. 655 та ст. 656 ЦК України, що також унеможливлює продаж товарів (надання робіт, послуг) ПП "Південна цукрова компанія" по ланцюгу постачання, у зв'язку з чим податкові зобов'язання ПП "Південна цукрова компанія" по відповідному ланцюгу постачання є також нікчемними.

Суд не погоджується з даними висновками відповідача, покладеними в основу спірного податкового повідомлення-рішення, вважає їх безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки спірні господарські операції, щодо оподаткування яких між сторонами є спір, відбувались у січні 2011р., суд перевіряє відповідність їх оподаткування Податковому кодексу України.

Судом встановлено, що 18.02.2011 року ПП "Південна цукрова компанія" надало до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 року, в якій відобразило податкове зобов'язання в розмірі -240786 гривень, податковий кредит в розмірі 238784 гривень, та позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду в розмірі 2002 гривень (а.с. 81-84).

При цьому, згідно розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток № 5 до податкової декларації з ПДВ), до податкового кредиту позивача звітного періоду - січень 2011р. була включена сума ПДВ 232000грн. по взаємовідносинам з контрагентом ІПН 368174920384, яким є ТОВ "Майра" (а.с. 85-86).

Як свідчать матеріали справи, 28.07.2010р. між ТОВ "Майра"(Продавець) та ПП "Південна цукрова компанія"(Покупець) був укладений договір купівлі-продажу № М-2807-2-КП, відповідно до п. 1.1 якого Продавець передає у власність Покупця, а Покупець приймає та вчасно оплачує цукор-пісок виробництва України у строки та на умовах, передбачених у даному договорі (а.с. 48)

В силу п. 2.1 договору ціна на товар, кількість визначається за домовленістю сторін на кожну партію товару окремо та фіксуються у вантажних та інших фінансових документах.

Відповідно до п. 4.2 договору Покупець здійснює 100% попередню оплату партії Товару відповідно до виставленого рахунку, якщо інше не обумовлено Сторонами додатково.

Згідно з п. 4.3 датою відвантаження товару вважається дата оформлення товарної накладної.

Відповідно до матеріалів справи, ТОВ "Майра" було поставлено позивачу у січні 2011р. товар -цукор-пісок виробництва України на загальну суму 1418500грн., т.ч. ПДВ 283700,00грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними № РН-0000005 від 10.01.2011р. на суму 250500,00грн., у т.ч. ПДВ 41750,00грн., № РН-0000012 від 13.01.2011р. на суму 417500,00грн., у т.ч. ПДВ 69583,33грн., № РН-0000020 від 19.01.2011р. на суму 334000,00грн., у т.ч. ПДВ 55666,67грн., № РН-0000025 від 21.01.2011р. на суму 250500,00грн., у т.ч. ПДВ 41750,00грн. та № РН-0000034 від 31.01.2011р. на суму 166000,00грн., у т.ч. ПДВ 27666,67грн. (а.с. 50-52)

Вантажними накладними на переміщення товару залізничним транспортом №36758750, №35074252 Придніпровською залізницею підтверджується транспортування цукру на адресу позивача від власника товару ТОВ "Майра"(а.с. 53-55).

Вказане спростовує доводи відповідача про те, що відсутність у ТОВ "Майра" власних транспортних засобів свідчить про безтоварність спірних господарських операцій, адже жодною нормою законодавства суб'єктам господарювання не забороняється залучати транспортні засоби інших осіб для здійснення господарської діяльності та перевезення товару.

Суд не погоджується також з доводами відповідача про обов'язковість підтвердження поставки товару актами приймання-передачі відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання, затвердженої постановою Державного арбітражу СРСР від 15.06.1965р. № П-6 від 15.06.1965г., оскільки нормативні акти СРСР діють на території України до моменту прийняття відповідних актів законодавства України з питань, не врегульованих законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законом Україну (постанова Верховної Ради України від 12.09.91 № 1545 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР".

У законодавчих актах України не встановлено переліку конкретних документів на підтвердження тієї чи іншої господарської операції.

Разом з тим, відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що "первинні документи" - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження поставки товару договір, витратні накладні та інші документи, які містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", суд доходить висновку, що вони відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів та безпідставно не були прийняті до уваги відповідачем по справі.

Як свідчать матеріали справи, всього в січні 2011р. контрагенту -ТОВ "Майра" позивачем було перераховано 1392000,00грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 68-76).

На підтвердження фактичного здійснення даної господарської операції, ТОВ "Майра" були виписані також податкові накладні: № 11 від 10.01.2011р. на суму 250500,00грн., у т.ч. ПДВ 41750,00грн., № 18 від 11.01.2011р. на суму 115846,50грн., у т.ч. ПДВ 19307,75грн., № 21 від 12.01.2011р. на суму 72000,00грн., у т.ч. ПДВ 12000,00грн., № 23 від 13.01.2011р. на суму 229653,50грн., у т.ч. ПДВ 38275,58грн., № 28 від 14.01.2011р. на суму 71346,50грн., у т.ч. ПДВ 11891,08грн., № 32 від 17.01.2011р. на суму 104000,00грн., у т.ч. ПДВ 17333,33грн., № 33 від 18.01.2011р. на суму 190000,00грн., у т.ч. ПДВ 31666,67грн., № 40 від 20.01.2011р. на суму 94000,00грн., у т.ч. ПДВ 15666,67грн., № 49 від 21.01.2011р. на суму 125163,50грн., у т.ч. ПДВ 20858,92грн., № 55 від 25.01.2011р. на суму 846,50грн., у т.ч. ПДВ 141,08грн., № 59 від 26.01.2011р. на суму 50000,00грн., у т.ч. ПДВ 8333,33грн. та № 65 від 28.01.2011р. на суму 90000,00грн., у т.ч. ПДВ 15000,00грн. (а.с. 56-67)

Вказані податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 201.1 ПК України та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010р, а саме: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Таким чином, як свідчать матеріали справи, спірний податковий кредит на загальну суму ПДВ 236192грн. підтверджується відповідними податковими накладними, наданими позивачем до перевірки.

Вказані податкові накладні відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за січень 2011р. (а.с. 87-91)

Суд вважає, що вказані первинні документи підтверджують товарність спірних господарських операцій.

П. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року N 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

П. 198.3 ст. 198 даного Кодексу визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Доказів анулювання реєстрації ТОВ "Майра" як платника ПДВ під час виписки спірних податкових накладних у січні 2011р. відповідачем суду не надано.

Таким чином, судом встановлено, що спірна сума податкового кредиту в розмірі 236192,00грн. підтверджується податковими накладними, складеними ТОВ "Майра", яке станом на дати складання податкових накладних був зареєстрований як платник ПДВ, свідоцтво № 100260400 від 22.12.2009р.

Суд вважає, що перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Що стосується використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності, то, як встановлено судом, основним видом діяльності ПП "Південна цукрова компанія" є оптово-роздрібна торгівля.

В матеріалах справи міститься копія договору зберігання товарно-матеріальних цінностей № ПР/НХ-11248/НЮ від 11.02.2011р., укладеного між Відокремленим структурним підрозділом "Кримський регіональний відділ матеріально-технічного постачання"(Зберігач) та ПП "Південна цукрова компанія"(Поклажодавець), відповідно до умов якого Зберігач зобов'язався надати послуги по зберіганню на своєму складі товару, а Поклажодавець зобов'язався сплатити послуги на умовах даного договору (а.с. 77-80)

Як свідчать матеріали справи, 03.01.2011р. позивачем були укладені договори купівлі-продажу цукру-піску з покупцями: СП "Амтек ЛТД", Кооперативним оптово-роздрібним торговим підприємством, ТОВ "Кримський млин", ПП "Залізничне торгове об'єднання", Фірмою "Форвард", ТОВ "Сімферопольська фабрика солодощів", ТОВ "Торговий Дім "Чорномор"ОРГ", ПП "Батон і К", ТОВ "Делішес", ТОВ "Перун"(а.с. 194-203), яким у січні 2011р. здійснювалась реалізація цукру-піску та отримувались за це кошти, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361.

Отриманий по цим господарським операціям ПДВ включався позивачем до податкових зобов'язань звітного періоду - січень 2011р., що підтверджується податковою декларацією з ПДВ за січень 2011р. та розшифровками до неї.

Безтоварність операцій з продажу позивачем цукру покупцям у січні 2011р. на підставі первинних документів відповідачем встановлена не була.

Натомість, відповідно до Акту перевірки №12436/23-4/36693457 від 02.09.2011р. відповідач дійшов висновку про те, що саме через відсутність у ТОВ "Майра"(а не ПП "Південна цукрова компанія") основних фондів та виробничих потужностей, трудових ресурсів та транспортних засобів, господарські операції не призвели до реального настання наслідків всупереч п. 5 ст. 203 ЦК України, тобто товари не були передані у порушення ст. 662, ст. 655 та ст. 656 ЦК України, що також унеможливлює продаж товарів (надання робіт, послуг) ПП "Південна цукрова компанія" по ланцюгу постачання, у зв'язку з чим податкові зобов'язання ПП "Південна цукрова компанія" по відповідному ланцюгу постачання є також нікчемними.

За таких обставин, суд вважає, що як суми податкового кредиту, так і суми податкових зобов'язань відображені позивачем у податкових деклараціях з ПДВ та розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за січень 2011р. правомірно та обґрунтовано.

Щодо посилань відповідача, в обґрунтування своїх висновків про завищення позивачем податкового кредиту, на дані комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем АС "Аудит", АРМ "Бест Звіт", АІС "Реєстр платників податків" АІС "Облік податків і платежів", пошуково-довідкової системи ЦБД ДПА Україна, "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" та інформації, отриманої від ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 12.04.2011р. № 2824/7/23-313, то суд вважає, що такі дані не можуть бути покладені в основу висновків про завищення позивачем податкового кредиту, адже відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, акти перевірки контрагентів позивача, а також комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, про нікчемність укладеного позивачем з ТОВ "Майра" договору купівлі-продажу на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

При цьому суд виходить з наступного.

Ч. 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаного договору поставки, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що ДПІ в м. Сімферополі АР Крим належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з ТОВ "Майра"правочину на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

При цьому, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що спірний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним.

До того ж, як встановлено судом, позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Майра"з 28.07.2010р., тобто ці відносини є тривалими та реальне виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ "Майра" протягом всього періоду їх існування органи ДПС під сумнів не ставлять. Тобто, суд вважає, що позивач не міг та не повинен був бути обізнаним про порушення податкової дисципліни його контрагенту в конкретному податковому періоді, який був предметом перевірки позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно було збільшено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 236192,00 гривень та нараховані штрафні санкції на суму 1,00 гривня.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що спірне податкове повідомлення - рішення не може бути визнано таким, що прийнято на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0009762301 від 21 вересня 2011р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 17.02.2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 22.02.2012 року.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати Наказ Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 19.08.2011р. № 3048 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Південна цукрова компанія".

3. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, які полягали у проведенні перевірки Приватного підприємства "Південна цукрова компанія", в результаті якої був складений акт №12436/23-4/36693457 від 02.09.2011р. "Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП "Південна цукрова компанія"ЄДРПОУ 36694357 з питань взаємовідносин з ТОВ "Майра"ЄДРПОУ 36817495 за січень 2011року.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0009762301 від 21 вересня 2011р про визначення Приватному підприємству "Південна цукрова компанія", ЄДРПОУ 36693457, грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 236192,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

5.Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Південна цукрова компанія" судовий збір в розмірі 3,40 гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кузнякова С.Ю.