Постанова

від 19.04.2012 по справі 2а-490/11/10/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 квітня 2012 р. Справа №2а-490/11/10/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М.,

при секретарі судового засідання - Ждані В.Є.,

за участю представників сторін:

від позивача - Бородкін О.А., довіреність від 10.01.2012 року;

від відповідача - Колесник Ю.О., довіреність від 29.02.2012 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "В.А.М.І. груп ЛТД"

до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «В.А.М.І. груп ЛТД» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення заступника керівника ДПІ в м. Ялта Т.О. Філімонова №0000143500/0 від 30.11.2010р. на загальну суму 1171598грн. про сплату основного платежу та штрафу за платежем: податок на прибуток, а також податкового повідомлення-рішення заступника керівника ДПІ в м. Ялта Т.О. Філімонова №0000153500/0 від 30.11.2010р. на загальну суму 932600грн. про сплату основного платежу та штрафу за платежем: податок на додану вартість. Позовні вимоги мотивовані тим, що викладені в акті перевірки порушення, покладені в основу їх прийняття, є безпідставними та суперечать фактичним обставинам справи. Так, позивач вважає, що ДПІ у м. Ялта незаконно посилається на протокол допиту громадянина ОСОБА_3 в якості обвинуваченого від 20.01.2010р., де він зізнався, що створене ним підприємство ТОВ «Кримекодизайн» фактично ніяких робіт не виконувало, господарську діяльність не вело, а було створено з метою переведення безготівкових грошових коштів у готівку, як на єдину та достатню підставу застосування санкцій до ТОВ «В.А.М.І. груп ЛТД». Позивач стверджує, що договір підряду № 4/11-8 від 04.12.2008р., укладений ним з ТОВ «Кримекодизайн», виконаний у повній відповідності з чинним законодавством, підтверджений всіма необхідними первинними документами, а тому не має ознак фіктивності або інших ознак, які є підставою вважати даний договір нікчемним або визнавати недійсним в суді. До того ж, на даний час відсутнє рішення суду, що набрало законної сили і підтверджує події, викладені ОСОБА_3, а також причетність керівництва позивача до незаконної діяльності ТОВ «Кримекодизайн». Крім того, позивач, посилаючись на ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, а також встановлене п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» право органів державної податкової служби звертатись до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих з операцій, вчинених із завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, посилаючись на нікчемність таких угод, вважає, що грунтуючись на протоколі допиту гр-на ОСОБА_3 в якості обвинуваченого від 20.01.2010р. ДПІ у м. Ялта мала право звернутися з позовом до суду про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за договором підряду № 4/11-8 від 04.12.2008р. як угоди, укладеної з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, посилаючись на нікчемність даної угоди, проте з таким позовом ДПІ у м. Ялта до суду не зверталась, як і не зверталась до суду з позовом про визнання недійсним даного договору підряду.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.01.2011 року відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні 19.05.2011 року позивач доповнив позов доводами, відповідно до яких в силу п. 5 Листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. №1112/11/13-10 Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено можливості зменшення бюджетного відшкодування в разі несплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування. Крім того, зазначив, що даний Закон формування податкового кредиту ставить у залежність виключно від факту отримання податкових накладних. В даному ж випадку в акті перевірки встановлений факт наявності податкових накладних, наданих ТОВ «Кримекодизайн» позивачу та інших документів обліку, що свідчить про правомірність включення зазначених у накладних сум до податкового кредиту ТОВ «В.А.М.І. груп ЛТД». Також позивач вважає, що за спірними господарськими операціями з виконання договору підряду з ТОВ «Кримекодизайн» оплачував виставлені рахунки у безготівковому порядку, у платіжних дорученнях виділялися суми ПДВ, а оплачені таким чином роботи позивач відносив до складу валових витрат на підставі п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». У даних доповненнях до адміністративного позову позивач просить суд визнати недійсними податкове повідомлення-рішення заступника керівника ДПІ в м. Ялта Т.О. Філімонова №0000143500/0 від 30.11.2010р. на загальну суму 1171598грн. про сплату основного платежу та штрафу за платежем: податок на прибуток та податкове повідомлення-рішення заступника керівника ДПІ в м. Ялта Т.О. Філімонова №00001535/0 від 30.11.2010р. на загальну суму 932600грн. про сплату основного платежу та штрафу за платежем: податок на додану вартість.

У судовому засіданні 12.07.2011 року позивач, у зв'язку з допущеною опискою у доповненнях до адміністративного позову при написанні номеру оскарженого податкового повідомлення-рішення з ПДВ, уточнив позовні вимоги та просить суд визнати недійсними податкове повідомлення-рішення заступника керівника ДПІ в м. Ялта Т.О. Філімоновой №0000143500/0 від 30.11.2010р. на загальну суму 1171598грн. про сплату основного платежу та штрафу за платежем: податок на прибуток та податкове повідомлення-рішення заступника керівника ДПІ в м. Ялта Т.О. Філімоновой №0000153500/0 від 30.11.2010р. на загальну суму 932600грн. про сплату основного платежу та штрафу за платежем: податок на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, наведених у запереченнях на позов. Зокрема, пояснив, що проведеною позаплановою виїзною перевіркою позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2008р. по 31.12.2009р. при здійснення операцій з ТОВ «Кримекодизайн» було встановлено порушення позивачем: п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено суму податку на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет за перевіряємий період у сумі 781065,00грн.; п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 621 733,00грн. та завищено р. 26 Декларації з ПДВ (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24-р. 25) у сумі 22 310грн. Вказані порушення були встановлені по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Кримекодизайн» та на підставі протоколу допиту громадянина ОСОБА_3 в якості обвинуваченого від 20.01.2010р., де він зізнався, що у 2005р. створив ТОВ «Кримекодизайн» з метою переведення коштів у готівку, а фактично ніяких робіт підприємство не виконувало, господарську діяльність не вело, всі грошові кошти, що надходили на рахунок ТОВ «Кримекодизайн», ОСОБА_3 знімав у готівковій формі в ЗАТ КБ «Приватбанку» та в АКБ «Укрсоцбанку». Також відповідач посилається на вирок Ялтинського міського суду АР Крим та ухвалу Апеляційного суду АР Крим у справі № 11-1418/2010, якою було встановлено, що винність засудженого ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованих йому злочинів за обставин, вказаних у вироку, підтверджується сукупністю зібраних і досліджених в порядку ст. 299 КПК України доказів, яким судом дана належна правова оцінка і вірна кваліфікація по ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 366 КК України. Як стверджує відповідач, нормами ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, однак діяльність ТОВ «Кримекодизайн» не мала на меті поставку робіт, послуг, що визначено у вироку суду, а відтак правочин щодо придбання робіт ТОВ «В.А.М.І. груп ЛТД» у ТОВ «Кримекодизайн» не відповідає вимогам ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, що свідчить про його нікчемність. В свою чергу, за висновком відповідача, саме внаслідок вчинення нікчемного правочину між ТОВ «В.А.М.І. груп ЛТД» та ТОВ «Кримекодизайн» було порушено публічний порядок, передбачений ст. 67 Конституції України, а саме: кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом: ТОВ «В.А.М.І. груп ЛТД» занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті, що призвело до збитків бюджету. На думку відповідача, факти, викладені у допиті ОСОБА_3 в якості обвиинуваченого від 20.01.2010р., підтверджують відсутність фактичної діяльності ТОВ «Кримекодизайн», у зв'язку з чим первинні документи, складені ТОВ «Кримекодизайн», суперечать законодавчим і нормативним документам, не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту операції з будівництва залізобетонних інженерних споруд для прокладки комунікацій «Еколого-туристичний центр в смт. Паркове» та також не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського обліку.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція у м. Ялта АР Крим є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи являлися правомірними дії відповідача - Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим у зв'язку з прийняттям таких повідомлень -рішень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «В.А.М.І. груп ЛТД» є юридичною особою, яка 01.09.2008 року зареєстрована Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 663835, Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААБ № 397642, Довідкою відділу статистики у м. Ялті з ЄДРПОУ серія АБ № 410306 та Статутом ТОВ «В.А.М.І. груп ЛТД», державну реєстрацію якого проведено 01.09.2008р. № 11461020000004848.

Суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «В.А.М.І. груп ЛТД» взято на облік платника податків з 02.09.2008 року, та являється платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 100149787 від 17.11.2008р.

09.11-15.11.2010р. Державною податковою інспекцією у м. Ялта АР Крим на підставі направлення від 09.11.2010р. № 000326/604 та відповідно до наказу ДПА в АР Крим № 585 від 28.10.2010р. та наказу ДПІ у м. Ялта № 772 від 05.11.2010р. «Про проведення позапланової перевірки ТОВ «В.А.М.І. груп ЛТД» проведена виїзна документальна перевірка ТОВ «В.А.М.І. груп ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2008р. по 31.12.2009р. при здійсненні операцій з ТОВ «Кримекодізайн» ЄДРПОУ 33385872, за результатами якої складено Акт перевірки за №4019/35-0/36101744 від 17.11.2010р. (том 1 а.с. 12-31).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено суму податку на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет за перевіряємий період у сумі 781065,00грн., у тому числі: 4кв. 2008р. - 74047,00грн., 1 півріччя 2009р. - 707018,00грн.;

- п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 621 733,00грн., а саме: січень 2009р. - 92571грн., лютий 2009р. - 90000грн., березень 2009р. - 67465грн., квітень 2009р. - 156259грн., травень 2009р. - 115159грн., червень 2009р. - 100279грн.

- п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, зі змінами і доповненнями, в результаті чого завищено р. 26 Декларації з ПДВ (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24-р. 25) у сумі 22 310грн., в т.ч.: квітень 2009р. - 9675грн., травень 2009р. - 9515грн., червень 2009р. - 3120грн.

Не погодившись з висновками даного акту перевірки, позивач надіслав на адресу ДПІ у м. Ялта АР Крим заперечення вих. № 20 від 22.11.2010р. (том 1 а.с. 186-188), за результатами розгляду яких ДПІ у м. Ялта АР Крим листом за вих. № 24865/10/23-1 від 25.11.2010р. повідомила, що дії посадових осіб державної податкової служби. Які проводили виїзну документальну перевірку ТОВ «В.А.М.І. груп ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р. при здійсненні операцій з ТОВ «Кримекодізайн» відповідають нормам діючого законодавства (том 1 а.с. 32-33).

У зв'язку з цим, на підставі акту перевірки №№4019/35-0/36101744 від 17.11.2010р. ДПІ у м. Ялта АР Крим було винесено податкове повідомлення-рішення №0000143500/0 від 30.11.2010р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1171598грн., в тому числі 781065грн. основного платежу та 390533грн. штрафних санкцій, а також податкове повідомлення-рішення №0000153500/0 від 30.11.2010р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 932600грн., в тому числі 621733грн. основного платежу та 310867грн. штрафних санкцій (том 1 а.с. 10-11)

Як свідчать матеріали справи, не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до ДПІ у м. Ялта АР Крим, однак рішенням ДПІ у м. Ялта АР Крим за вих. № 610/10/25-0 від 21.01.2011р., у зв'язку з оскарженням вищевказаних податкових повідомлень-рішень до Окружного адміністративного суду АР Крим, вказана скарга позивача була залишена без розгляду (том 1 а.с. 193)

Перевіряючи правомірність прийняття ДПІ у м. Ялта АР Крим податкових повідомлень-рішень №0000143500/0 від 30.11.2010р. про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1171598грн., в тому числі 781065грн. основного платежу та 390533грн. штрафних санкцій, а також №0000153500/0 від 30.11.2010р. про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 932600грн., в тому числі 621733грн. основного платежу та 310867грн. штрафних санкцій, судом встановлено, що вони винесені за результатами перевірки правильності оподаткування господарських операцій позивача з ТОВ «Кримекодизайн» за договором підряду № 4/11-8 від 04.12.2008р., що мали місце у 2009р., а відтак суд перевіряє відповідність оподаткування даних операцій Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року.

Відповідно до акту перевірки, висновки якого були покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, перевіркою встановлена нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «Кримекодізайн», за яким позивачем були сформовані спірні суми валових витрат та податкового кредиту.

В свою чергу, висновки про нікчемність даної угоди зроблені на підставі протоколу допиту громадянина ОСОБА_3 в якості обвинуваченого від 20.01.2010р., де він зізнався, що у 2005р. створив ТОВ «Кримекодизайн» з метою переведення коштів у готівку, а фактично ніяких робіт підприємство не виконувало, господарську діяльність не вело, всі грошові кошти, що надходили на рахунок ТОВ «Кримекодизайн», ОСОБА_3 знімав у готівковій формі в ЗАТ КБ «Приватбанку» та в АКБ «Укрсоцбанку».

Як стверджує відповідач, нормами ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, однак діяльність ТОВ «Кримекодизайн» не мала на меті поставку робіт, послуг, що визначено у вироку суду, а відтак правочин щодо придбання робіт ТОВ «В.А.М.І. груп ЛТД» у ТОВ «Кримекодизайн» не відповідає вимогам ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, що свідчить про його нікчемність.

Таким чином, саме внаслідок вчинення нікчемного правочину між ТОВ «В.А.М.І. груп ЛТД» та ТОВ «Кримекодизайн» було порушено публічний порядок, передбачений ст. 67 Конституції України, а саме: кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом: ТОВ «В.А.М.І. груп ЛТД» занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті, що призвело до збитків бюджету.

На думку відповідача, факти, викладені у допиті ОСОБА_3 в якості обвиинуваченого від 20.01.2010р., підтверджують відсутність фактичної діяльності ТОВ «Кримекодизайн», у зв'язку з чим первинні документи, складені ТОВ «Кримекодизайн», суперечать законодавчим і нормативним документам, не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту операції з будівництва залізобетонних інженерних споруд для прокладки комунікацій «Еколого-туристичний центр в смт. Паркове» та також не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського обліку.

Суд з вказаними висновками ДПІ у м. Ялта АРК не погоджується з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, 04.12.2008р. між ТОВ «В.А.М.І. груп ЛТД» (Замовник) та ТОВ «Кримекодизайн» (Підрядник) було укладено договір підряду № 4/11-8, відповідно до п. 1.1 якого підрядник зобов'язався на свій ризик виконати по завданню Замовника з використанням матеріалів Підрядника, а Замовник - прийняти і оплатити роботи з будівництва: Еколого-туристичний центр в смт. Паркове (1-й пусковий комплекс): залізобетонні споруди для прокладки комунікацій (том1 а.с. 94-95).

Згідно з п. 2.1 договору договірна ціна складає 3 451 414,80грн., в т.ч. ПДВ 20% - 575 235,80грн. відповідно до наданих кошторисів. Договірна ціна може бути змінена за погодженням сторін при внесенні змін до складу та обсягу робіт та оформлюється шляхом складання та підписання додаткових угод до договору (п. 2.2.)

Додатковим договором № 1 від 30.06.2009р., у зв'язку зі збільшенням складу та обсягу робіт, договірна ціна складає 3 749 112,64грн., в т.ч. ПДВ 20% - 624 852,10грн. (том 1 а.с.98)

В силу п. 3.1 договору оплата здійснюється Замовником у безготівковому порядку в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника. Перед початком робіт Замовник оплачує Підряднику аванс в розмірі 400 000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% - 66 666,67грн. (п. 3.2). Поточна оплата здійснюється Замовником щомісяця до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту виконаних робіт Ф-КБ-2в та довідки Ф-ЗКБ, підписаних сторонами (п. 3.3)

В матеріалах справи містяться копії довідок про вартість підрядних робіт за даним договором, акти приймання виконаних підрядних робіт, виставлені ТОВ «Кримекодизайн» рахунки на сплату виконаних робіт, а також виписані даним підприємством податкові накладні за січень-червень 2009р. на загальну суму 3124260,54грн., в т.ч. ПДВ 624852,10грн., які також були досліджені перевіряючими (том 1 а.с. 16)

Перерахування позивачем на рахунок ТОВ «Кримекодизайн» грошових коштів за виконані підрядні роботи на загальну суму 3559112,64грн. підтверджується банківськими виписками, які також були досліджені перевіряючими (том 1 а.с. 15)

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З цього слідує, що вичерпний перелік витрат, які не можуть бути віднесені до складу валових витрат, зазначено у п.п. 5.3-5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», проаналізувавши положення яких суд доходить висновку, що спірні витрати до цього переліку не відносяться.

При цьому, відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Разом з тим, відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

П. 5.11 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" вказує, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

В свою чергу, згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 даного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, що є підставою для формування податкового обліку платника.

В свою чергу, відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

При цьому, в силу п. 9.8 ст. 9 даного Закону реєстрація діє до дати її анулювання.

Відповідно до даних офіційного веб-сайту ДПС України, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Кримекодизайн» (номер свідоцтва - 516166) було анульовано 22.07.2009р. (том 1 а.с. 184).

Таким чином, під час виписки спірних податкових накладних з січня по червень 2009 року ТОВ «Кримекодизайн» було зареєстровано як платник ПДВ.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірної суми валових витрат та податкового кредиту документи, які були також досліджені відповідачем при перевірці (договір, довідки про вартість підрядних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт, рахунки на сплату виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення та ін.), суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги, оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів.

Більше того, реальність здійснення будівництва підтверджується також наявними в матеріалах справи Актами готовності об'єкта - Будівництво «Еколого-туристичниого центру» в смт. Парковому, до експлуатації від 08.10.2009 року та від 01.12.2009 року. (том 1 а.с. 228-239)

Суд вважає, що вказані первинні документи підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Оцінюючи доводи відповідача про те, що витрати за вищевказаним договором не пов'язані з господарською діяльністю позивача, суд вважає їх безпідставними.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Судом встановлено, що відповідно до довідки статистики з ЄДРПОУ, основними видами діяльності ТОВ «В.А.М.І. груп ЛТД», за КВЕД, є, зокрема, розбирання та знесення будівель: земляні роботи, будівництво будівель, виробництво бетону для будівництва тощо.

Більше того, позивач має Ліцензію ДАБК Серія АВ № 409945 на здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком), строком дії з 11.11.2008р. по 11.11.2011р. (том 1 а.с. 91-93)

Як свідчать матеріали справи, укладення позивачем угоди № 4/11-8 від 04.12.2008р. було обумовлено необхідністю виконання умов договору підряду № 03-13/08 від 27.11.2008р., укладеного між ТОВ «Синтезис Інжинірінг» (Замовник) та ТОВ «В.А.М.І. груп ЛТД» (Підрядник), за яким позивач взяв на себе зобов'язання на свій ризик виконати за завданням Замовника з використанням матеріалів Підрядника, а Замовник- прийняти і оплатити роботи з будівництва: «Еколого-туристичний центр в смт. Паркове» (1-й пусковий комплекс): залізо-бетонні споруди для прокладки комунікацій (400 погонних метри).

Договірна ціна складає 3 919 173.60грн., в т.ч. ПДВ 20% - 653 195,60грн. відповідно до наданих кошторисів (п. 2.1)

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що понесені позивачем витрати за спірними операціями з придбання у ТОВ «Кримекодизайн» підрядних робіт не пов'язані з господарською діяльністю позивача та неправомірно були включені до складу валових витрат та були використані при формуванні податкового кредиту.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладеного позивачем з ТОВ «Кримекодизайн» договору підряду на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

При цьому суд виходить з наступного.

Ч. 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаного договору про надання послуг, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що ДПІ у м. Ялті АР Крим належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з ТОВ «Кримекодизайн» правочину на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Будь-яких даних та доказів нікчемності угоди між ТОВ «В.А.М.І. груп ЛТД» та ТОВ «Кримекодизайн», по якій відповідач донарахував позивачу податкові зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ, відповідачем не зазначено.

Суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

При цьому, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідач, стверджуючи про нікчемність правочину, посилається на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались таким правочином. Втім відповідно до частини першої статті 234 ЦК України такий правочин є фіктивним, а згідно із частиною другою цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України. Інших підстав для визнання укладеного правочину нікчемним відповідач не зазначив, тож застосування до спірних відносин наслідків нікчемності правочинів є необґрунтованим і помилковим.

Матеріали справи свідчать про те, що спірний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним.

Як слідує з матеріалів справи, в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень податковим органом було покладено висновок про відсутність реального характеру операцій з виконання підрядних робіт ТОВ «Кримекодизайн», який ґрунтується на протоколі допиту громадянина ОСОБА_3 в якості обвинуваченого від 20.01.2010р., де він зізнався, що створене ним підприємство ТОВ «Кримекодизайн» фактично ніяких робіт не виконувало, господарську діяльність не вело, а було створено з метою переведення безготівкових грошових коштів у готівку, а також факті засудження даної особи за ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

Проте, суд вважає, що вказані обставини не можуть бути доказом незаконності дій позивача, фіктивності спірних поставок підрядних робіт, позаяк вказана особа - ОСОБА_3 не виступав учасником операцій, які досліджувались у вказаній кримінальній справі.

До того ж, відповідно до п. 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В свою чергу, п. 2.3.2 Порядку встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, в тому числі, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

В той же час, протокол допиту ОСОБА_3 в якості обвинуваченого від 20.01.2010р, на який посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відноситься до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Що ж стосується факту засудження даної особи за ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), то, як свідчать матеріали справи, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.11.2011р. у кримінальній справі № 5-3107км11 ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 31.05.2011р. відносно ОСОБА_3 скасовано, а справу направлено до того ж апеляційного суду на новий апеляційний розгляд.

Таким чином, на момент розгляду даної справи в суді вирок суду у кримінальній справі відносно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 366 КК України, який би набрав законної сили, відсутній.

Відповідно до п.2.3.4 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Крім того, суд вважає, що перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно були спірними податковими повідомленнями-рішеннями донараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1171598грн., в тому числі 781065грн. основного платежу та 390533грн. штрафних санкцій, а також з податку на додану вартість на загальну суму 932600грн., в тому числі 621733грн. основного платежу та 310867грн. штрафних санкцій, як і безпідставно зроблено висновок про завищення позивачем р. 26 Декларації з ПДВ (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24-р. 25) у сумі 22 310грн..

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб.

Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, а не про визнання їх протиправними та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів позивача по справі.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим №0000143500/0 від 30.11.2010р. та №0000153500/0 від 30.11.2010р. підлягають визнанню протиправними та мають бути скасовані.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 19.04.2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 24.04.2012 року.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції м. Ялта №0000143500/0 від 30 листопада 2010 року, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «В.А.М.І. груп ЛТД».

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції м. Ялта №0000153500/0 від 30 листопада 2010 року, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «В.А.М.І. груп ЛТД».

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «В.А.М.І. груп ЛТД» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 6,80 гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кудряшова А.М.