Постанова

від 11.07.2012 по справі 2а/0270/2936/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

11 липня 2012 р. Справа № 2а/0270/2936/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни,

представника позивача: Шлапака В.С.,

представника відповідача: Бойка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайєн" (далі -ТОВ «Лайєн») до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі -Вінницька ОДПІ Вінницької області ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 12.06.2012 року № 0000852310

в с т а н о в и в :

В червні 2012 року ТОВ «Лайн»звернулось в суд з позовом до Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р»№ 0000852310 від 12.06.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеної 23.05.2012 року планової виїзної перевірки Вінницькою ОДПІ Вінницької області ДПС складено акт № 877/22/31041555 та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000852310 від 12.06.2012 року Форми "Р", яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 184246,00 грн. - основного платежу та застосовано штрафні санкції у розмірі 1,00 грн. Висновки акта мотивовані тим, що товариством порушено п.138.2 ст.138 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України. Проте, позивач не погоджується з висновками акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням.

Не погоджуючись з вказаним висновком податкової інспекції, позивач вказує на те, що відповідачем не наведено жодних доказів на підтвердження нікчемності право чинів, укладених між позивачем та ТОВ «Снайпер Медіа», ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп». Крім цього, на підтвердження необгрунтованості висновків податкового органу, представником позивача зазначено, що відповідачем не доведено, що укладання та виконання договорів не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; на момент здійснення спірних операцій позивач та його контрагенти, зокрема, ТОВ «Снайпер Медія»та ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп»були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; право віднесення посередницьких та юридичних послуг до валових витрат підтверджується документально.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснення надані у судовому засіданні, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на наданні суду письмові заперечення (том 3 а.с.98-102). Заперечення обґрунтовані, тим, що в ході проведення перевірки господарських зобов'язань відповідача не встановлено факту передачі товарів по взаємовідносинах (господарські операції) з контрагентами - ТОВ «Снайпер Медія»та ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп», правочини між зазначеними суб'єктами господарювання не спричинили реального настання правових наслідків, тому є нікчемними.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 23.04.2012 року по 16.04.2012 року (термін продовжений з 10.05.2012 року по 17.05.2012 року) державним податковими ревізорами Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС здійснено планову виїзну перевірку ТОВ «Лайєн», код ЄДРПОУ 31041555 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року.

За результатами такої перевірки складено акт № 877/22/31041555 від 23.05.2012 року, яким встановлено порушення ТОВ «Лайєн»(том 1 а.с.10-32), зокрема:

1. п.138.2 ст.138 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 184246,00 грн. в т.ч.:

- за 2 квартал 2011 року на суму 46000,00 грн.;

- за 3 квартал 2011 року на суму 138000,00 грн.;

- за 4 квартал 2011 року на суму 184246,00 грн.;

2. п.5.1.1 ст.51, п.119.2 ст.119, п.129.4 ст.129, п.п.168.1,2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (із змінами та доповненнями);

3. п.п.2.8, п.п.2.9 п.2, п.п.3.5 п.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (із змінами та доповненнями);

4. п.1 ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»№ 185/94-ВР від 23.09.1994 року (зі змінами та доповненнями) в частині порушення законодавчо встановлених строків надходження валютної виручки по контракту № 27/09/2009 від 27.09.2009 року укладеного з нерезидентом Ecker»(Німеччина);

5. ст.1 Указу Президента України № 319/94 від 18.06.1994 року «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами»зі змінами та доповненнями, внесеними Указом Президента України від 06.11.1997 року № 1246/97 та п.1 ст.9 Декрету кабінету України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»№ 15/93 від 19.02.1993 року в частині невиконання вимог щодо порядку декларування валютних цінностей.

Згідно запису в акті перевірки, уповноважені особи товариства відмовились від підпису акту перевірки та вказавши, що акт буде оскаржено в установленому законодавством порядку.

На підставі висновків акту перевірки від 23.05.2012 року Вінницькою ОДПІ Вінницької області ДПС 12.06.2012 року винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0000852310, яким збільшено товариству суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 184246,00 грн. (основного платежу) та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1,00 грн. (том 1 а.с.33).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням товариство звернулося до суду за захистом своїх прав, оскільки вважає останнє таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Визначаючись щодо позовних вимог суд виходив з наступного.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом з'ясовано, що 01.01.2010 року між ТОВ «Лайєн»(Замовник) та ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп»(Виконавець) укладено договір на юридичне обслуговування № 0110/3 (том 1 а.с.54-56). За результатами виконання умов договору сторонами складено та підписано акт приймання - передачі виконаних робіт (надання послуг) від 30.06.2011 року на суму 200000,00 грн.

Також, судом встановлено, що 28.04.2011 року між ТОВ «Лайєн»(Замовник) та ТОВ «Снайпер Медія»(Виконавець) укладено договір на надання посередницьких послуг № 010708 (том 1 а.с.42-45). За результатами виконання умов договору сторонами складено та підписано акти на надання посередницьких послуг №1 від 30.09.2011 року на суму 400000,00 грн., в т.ч. ПДВ 66666,67 грн. та № 2 ВІД 30.12.2011 року на суму 248931,67 грн. в т.ч. ПДВ 41488,61 грн. (том 1 а.с.47,40).

Обґрунтування податкового органу щодо безпідставності віднесення таких сум до валових витрат ґрунтуються в обох випадках на тому, що позивачем до перевірки крім зазначеної документації не надано будь-яких інших первинних документів, наприклад письмових консультацій та/або рекомендацій, що б дозволили пов'язати такі витрати з господарською діяльність підприємства.

Суд не може погодитись з такими доводами податкового органу виходячи з наступних міркувань.

Дослідивши наявні матеріли справи суд встановив, що предметом договору укладеного позивачем з ТОВ «Снайпер Медіа»за № 010708 від 28.04.2011 року, є надання останнім посередницьких послуг. Згідно предмету договору (п.1.1.) Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання по пошуку покупців для збільшення об'єму реалізації товарів, що можуть бути предметом експорту з боку Замовника, насамперед товари паливного типу (паливні брикети, пелети, дрова, тощо) на умовах цього договору, а Замовник зобов'язується сплатити передбачену цим договором винагороду..

Відповідно до п. 1.2 договору укладеного між позивачем та ТОВ «Снайпер Медіа», Виконавець в інтересах Замовника виконує всі процедури необхідні для сприяння збільшення реалізації продукції замовника.

Згідно п.2.3. Договору виконавець зобов'язаний здійснювати пошук потенційних покупців на продукцію Замовника для подальшого укладання Замовником зовнішньо-торгівельних договорів купівлі-продажу; ведення переговорів з потенційними покупцями продукції Замовника щодо умов укладання договорів купівлі-продажу, вартості продукції, умов поставок, тощо.

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що зобов'язання вважається виконаним після підписання договору купівлі-продажу між покупцем і замовником.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що винагорода Виконавця здійснюється лише стосовно укладених Замовником та реально діючих зовнішньо-торгівельних угод в залежності від сум, отриманих Замовником від покупців товарів внаслідок виконання таких угод. Договір підписаний уповноваженими особами товариств та скріплений мокрими печатками. За виконання послуг вказаних у цьому договорі, замовник виплачує Виконавцю винагороду в розмірі 13,18% від загальної суми, що була отримана Замовником внаслідок продажу продукції Замовника, згідно відповідних договорів, зазначених в актах виконаних робіт до цього договору, в строк не пізніше 120 днів після підписання актів виконаних робіт, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок.

Додатковою угодою до договору № 010708 від 30.09.2011 року сторонами погоджено окремі питання, продовжено термін договору до 30.12.2011 року (том 1 а.с.46).

Договір № 010708 та додаткова угода до нього підписані уповноваженими представниками замовника та виконавця, підписи скріплені відбитками печаток сторін.

Надання послуг за договором затверджено сторонами шляхом підписання актів на надання посередницьких послуг №1 від 30.09.2011 року на суму 400000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 66666,67 грн.) та № 2 ВІД 30.12.2011 року на суму 248931,67 грн. (в т.ч. ПДВ 41488,61 грн.) (том 1 а.с.47,40). Крім того, надано розрахунки зобов'язань замовника послуг (внаслідок продажу продукції) перед виконавцем до актів № 1 та № 2 (том 1 а.с.48,50), податкові накладні № 30160 від 30.09.2011 року та № 3034 від 30.12.2011 року (том 1 а.с.51,52).

Таким чином, витрати ТОВ «Лайєн»щодо одержання послуг від ТОВ «Снайпер Медіа», документально підтверджуються в загальній сумі 648931,67 грн. (в т.ч. ПДВ на загальну суму 108155,28).

Відповідно до умов договору укладеного позивачем з ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп», Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надавати юридичне обслуговування в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Замовник - прийняти та оплатити надані послуги (п.1.1). Розділом 2 договору, визначено права та обов'язки сторін.

Розділом 3 вказаного договору встановлено умови щодо порядку надання послуг, а саме після надання послуг, передбачених цим Договором, проводиться приймання-передача наданих послуг по акту приймання-передачі наданих послуг (який є невід'ємною частиною цього Договору) (Додаток 1) та підписується сторонами за наслідками роботи в місяці, що минув.

Зокрема пунктом 6.1. договору Виконавець на підставі відомостей та документів, які відповідають нормативним документам України та надані йому Замовником, надає юридичні послуги згідно предмету Договору.

Замовник оплачує послуги Виконавця за 6 місяців згідно з цим договором та за ціною, встановленою в акті виконаних робіт (п.4.1.).

В додатку №1 до договору від 30.06.2011 року наведено комплексний юридичний аналіз контрактів (табличка) на відповідність відповідно чинного законодавства України та інтересам замовника (том 1 а.с.57-58).

Додатком № 2 до договору від 30.06.2011 року пункт 4 договору викладено в новій редакції, згідно якої замовник оплачує послуги Виконавця згідно з цим договором протягом всього терміну його дії, за переліком наданих послуг, визначених в Додатковій угоді від 30.06.2011 року № 1 на юридичне обслуговування, та за ціною, встановленою в акті виконаних робіт (том 1 а.с.59).

Згідно акту приймання-передачі до договору № 0110/3 від 30.06.2011 року ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп»надано юридичні послуги ТОВ «Лайєн»загальною вартістю 200000,00 грн. без ПДВ (том 1 а.с.60).

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV).

Пунктом 14.1.27. ст.14 ПК України передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування.

Згідно частини 1 п.п.138.2. ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Стаття 134 ПК України передбачає, що об'єктом оподаткування у цьому розділі є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 -137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137 цього Кодексу. Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.135.2 ст.135).

В свою чергу частиною 2 п.137.1 ст.137 ПК України передбачено, що дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом № 996-XIV. Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704, первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З наведених норм Податкового кодексу України та «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»вбачається, що до складу валових витрат не належать витрати, не підтверджені первинними документами, тобто документами, які містять відомості про господарську операцію і підтверджують її здійснення (фіксують факт здійснення господарської операції) та складаються під час її здійснення, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення).

Так, як вбачається з матеріалів справи, фактичне надання послуг та виконання сторонами умов договорів підтверджується наявною в матеріалах справи первинною документацією, зокрема, копіями актів надання послуг, актів здачі-прийняття виконаних робіт, податковими накладними, відповідними розрахунковими документами (платіжними доручення) (том 1, а.с.34-60, 79-86).

Актом перевірки підтверджено, що віднесення сум до валових витрат та до податкового кредиту з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам ТОВ «Лайєн»з ТОВ «Снайпер Меді»та ТОВ «Юридичною компанією «Консалтинг Груп»зроблено саме на підставі вище перелічених первинних документів.

Слід зазначити, що відповідач не надав жодних доказів звернення до суду із позовом про визнання недійсними правочинів укладених позивачем з ТОВ «Снайпер Меді»та ТОВ «Юридичною компанією «Консалтинг Груп»і в акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-якої з осіб та чи притягнуто будь-яку з осіб ТОВ «Снайпер Меді»та ТОВ «Юридичною компанією «Консалтинг Груп»до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та проведення господарської діяльності.

Відтак в матеріалах справи відсутні будь-які докази про визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних правочинів чи докази порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача первинних документів.

Крім цього, суд звертає увагу на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними право чинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь -які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, за укладеними ТОВ «Лайєн»договорами про надання юридичних послуг затверджено актами на надання посередницьких послуг та приймання - передачі виконаних робіт, які є єдиним передбаченим законодавством первинним документом для оформлення операцій надання послуг, на підставі яких зазначені витрати підлягають відображенню в бухгалтерському та податковому обліку.

Отже, твердження податкового органу, що витрати на оплату вартості наданих юридичних послуг не підтверджені документально, є необґрунтованими.

Таким чином, суд приходить до переконання, що витрати в сумі 184246,00 грн. понесені позивачем за результатами взаємовідносин з його контрагентами є таким що належним чином підтверджені документально та правомірно віднесені позивачем до валових витрат у перевіряємому періоді.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу .

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем по справі правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення № 0000852310 від 12.06.2012 року недоведена, не надано суду жодних доказів, які б спростовували вимоги позивача, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, у відповідності до п.п.3 п.9 розділу 5 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання. Водночас п.19. Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та /або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюється органами Казначейства з відповідного рахунку, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

На підставі вище зазначених норм та з урахуванням положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню 1842,47 грн. судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову до суду згідно з платіжним дорученням № 3265 від 15.06.2012 року.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби форми "Р" № 0000852310 від 12.06.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайєн" судовий збір в розмірі 1842,47 грн., шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя: Дончик Віталій Володимирович