Ухвала

від 14.06.2012 по справі 57/137

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

14 червня 2012 р. № 57/137

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПлюшка І.А., суддів:Демидової А.М., Заріцької А.О., Малетича М.М., Могил С.К. розглянувши заяву Асоціація "Укрліссервіс" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 14.02.2012 у справі№ 57/137 за позовомАсоціації "Укрліссервіс" до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандітас", 2.ОСОБА_6, 3.ОСОБА_7 за участюПрокуратури Подільського району м. Києва провизнання частково недійсними установчих документів

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.09.2011, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2011, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.02.2012 у справі №57/137 постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2011 залишено без змін.

Асоціація "Укрліссервіс" звернулась із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 14.02.2012 у справі № 57/137, в якій просить її скасувати, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Як докази неоднакового застосування зазначеної норми матеріального права у подібних правовідносинах заявник надав постанови Вищого господарського суду України від 30.06.2010 у справі №44/270, від 13.09.2007 у справі №45/116а.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Приймаючи постанову від 14.02.2012 у справі №57/137, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним з моменту прийняття рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандітас" в частині, що стосується Асоціації "Укрліссервіс" як його учасника, що оформлене протоколом №1 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандітас", а також про визнання не дійсним з моменту його прийняття статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандітас" в частині, що стосується Асоціації "Укрліссервіс" як його учасника. При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що відповідно до вимог статей 70, 80, 120 Господарського кодекс України Асоціація "Укрліссервіс", як асоціація (господарська асоціація) не є господарським товариством, і здійснення оцінки майна щодо визначення вартості її внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандітас" не було обов'язковим, а відтак відсутні порушення учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандітас" статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Водночас, у постанові від 13.09.2007 у справі №45/116а Вищий господарський суд України підтримав висновки судів попередніх інстанцій, якими задоволено позов про визнання частково недійсним установчого договору і статуту товариства. При цьому суд касаційної інстанції виходив з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи про те, що установлені у спірному установчому договорі умови щодо визначення вартості внеску до статутного фонду Закритого акціонерного товариства "Стальком" без проведення її оцінки, суперечать заходам відновлення платоспроможності, встановлених ухвалою суду, якою затверджено план санації у справі про визнання Відкритого акціонерного товариства "Стальком" банкрутом, та не відповідають положенням статті 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та частини другої статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", якою передбачена обов'язковість проведення оцінки майна за рішенням суду.

Проаналізувавши зміст постанови, про перегляд якої подано заяву, та наведених постанов, колегія суддів встановила, що при вирішенні спорів в цих справах судами встановлені та враховані різні обставини, що призвело до прийняття різних за змістом судових рішень. Тобто судові рішення в цих справах прийнято судом касаційної інстанції і, відповідно, застосовано норми матеріального права в залежності від встановлених судами фактичних обставин справ з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права постанову Вищого господарського суду України від 30.06.2010 у справі №44/270, оскільки предмет та підстави позову у цій справі та у справі №57/137, про перегляд постанови у якій подано заяву, є різними. Так предметом спору у справі №57/137 є визнання недійсним з моменту прийняття рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандітас" в частині, що стосується Асоціації "Укрліссервіс" як його учасника; визнання недійсним з моменту його прийняття статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандітас" в частині, що стосується Асоціації "Укрліссервіс" як його учасника, позовні вимоги обґрунтовані тим, що Асоціація "Укрліссервіс" є господарською асоціацією з державною часткою майна, тому при визначенні вартості внеску засновника господарського товариства ТОВ "Грандітас" - господарської асоціації "Укрліссервіс" було обов'язковим здійснення оцінки майна, враховуючи положення частини другої статті 7 закону України "Про оцінку мана, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Натомість у справі №44/270, на яку посилається заявник, предметом позову є визнання недійсним договору про спільну діяльність (договір простого товариства), та позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір, а також додаткові угоди до нього в силу вимог статті 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" підлягали обов'язковому погодженню з Міністерством вугільної промисловості України, проте такого погодження у сторін не було; додаткова угода фактично є договором суборенди державного майна, що заборонено статтею 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Тобто спірні правовідносини у даних справах не є подібними, мають різні предмети спору та підстави позову.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про відсутність передбачених законом підстав для допуску справи №57/137 до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 14 -111 21 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Асоціації "Укрліссервіс" в допуску справи №57/137 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяІ.Плюшко А.Демидова Судді: А.Заріцька М.Малетич С.Могил KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)