Постанова

від 10.07.2012 по справі 29/172

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2012 р. Справа № 29/172

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.- доповідач суддів:Акулової Н. Владимиренко С. розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Електротехмаш", м.Горлівка на рішення Господарського суду Донецької області від 13.12.11р. на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 14.02.2012р. у справі№29/172 господарського суду Донецької області за позовомПублічного акціонерного товариства "Євраз Суха Балка", м.Кривий Ріг доТовариства з обмеженою відповідальністю "Завод Електротехмаш", м.Горлівка ПроСтягнення неустойки у сумі 1827774,87грн. за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_5, за довіреністю від відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.12.11 р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Євраз Суха Балка", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області були задоволені повністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.2012р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Електротехмаш", м.Горлівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2011 р. у справі № 29/172 залишено без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2011 р. у справі № 29/172 -без змін.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції від 13.12.11р. та постановою апеляційного суду від 14.02.12р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Електротехмаш" звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові акти судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідач до судового засідання надав клопотання про розгляд справи за відсутністю представника скаржника у зв'язку з неможливістю відрядження представника на підставі тяжкого фінансового становища.

Дане клопотання судовою колегією прийняте.

Позивач, ПАТ "Євраз Суха Балка", у відзиві від 09.07.12р. на касаційну скаргу, та представник позивача в судовому засіданні, проти вимог та доводів скаржника заперечує, вважає їх необґрунтованими та не доведеними, оскаржені судові акти -законними.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Електротехмаш" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 04.06.10 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Електротехмаш" (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Суха Балка" (Покупець), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Євраз Суха Балка" у відповідності до 1.2 статуту ПАТ "Євраз Суха Балка", було укладено договір поставки №1226, згідно умов якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцю обладнання, а Покупець - прийняти та оплатити товар на передбачених даним договором умовах.

За умовами п. 2.3 Договору Постачальник зобов'язаний поставити Товар протягом строку узгодженого сторонами у Специфікаціях до даного Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору, оплата Товару здійснюється Покупцем шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника у строки та у порядку, встановленими у Специфікаціях до даного Договору.

Згідно п. 10.2 Договору, у випадку прострочення поставки з вини Постачальника у строки, передбачені даним Договором, крім форс-мажорних обставин, Постачальник виплачує Покупцю неустойку у розмірі 0,5% за кожен день прострочення від вартості недопоставленої продукції.

04.06.10р. сторони підписали специфікацію № 1/1227 до договору, умовами якої передбачили, що строк виготовлення та поставки: протягом 50 робочих днів з моменту отримання від Покупця 70% передплати, з правом дострокової поставки.

26.07.10р. сторонами була підписана специфікація № 2/1702 до договору, якою визначили, що строк виготовлення та поставки: протягом 50 робочих днів з моменту отримання від Покупця 70% передплати, з правом дострокової поставки.

Позивач згідно умов договору здійснив попередню оплату в розмірі 70% за товар, що підтверджено платіжними дорученням № 2848 від 16.06.10р. на суму 791000 грн. 00 коп., № 4039 від 30.07.10р. на суму 791000 грн. 00грн.

Відповідач поставив товар з пропуском встановленого строку, що підтверджено видатковими накладними №12 від 21.12.10р. на суму 564999 грн. 96 коп., № 2 від 10.02.11р. на суму 564999 грн. 96 коп., № 10 від 06.06.11р. на суму 564999 грн. 96 коп., № 11 від 21.06.11р. на суму 564999 грн. 96 коп.

Також, суди встановили, що позивач 15.12.10р. направив на адресу відповідача претензію №6929 з вимогою поставити продукцію та оплатити неустойку, однак відповідач залишив її без відповіді та виконання.

Позивач звернувся із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Електротехмаш", м. Горлівка Донецької області неустойки у сумі 1827774 грн. 87 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.12.11 р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Євраз Суха Балка", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області були задоволені повністю.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до умов Договору поставки № 1226 від 04.06.10р. відповідачем не була здійснена поставка у строки передбачені специфікаціями, арифметичний розрахунок нарахування суми неустойки є обґрунтованим.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.2012р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Електротехмаш", м.Горлівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2011 р. у справі № 29/172 залишено без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 13.12.2011 р. у справі № 29/172 -без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд зазначив, що вважає: оскільки відповідач всупереч умовам договору №1226 від 04.06.10р. поставку товару у строки, передбачені специфікаціями, не здійснив, то судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в повному обсязі та стягнуто з відповідача на користь позивача договірну неустойку в розмірі 1827774 грн. 87 коп. за період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання з своєчасної поставки товару з 28.08.10 р. по 09.02.11р. за специфікацією №1/2227 від 04.06.10р. та з 12.10 10р. по 12.04.11р. за специфікацією №2/1702.

Доводи апелянта щодо незастосування судом першої інстанції норм ст.233 Господарського кодексу України судова колегія відхилили як безпідставні, оскільки встановила, що суд правомірно відмовив у задоволенні клопотань відповідача в зв'язку з недоведеністю останнім наявності підстав, встановлених законом, для можливості зменшення судом суми штрафних санкцій, що є не обов'язком, а правом суду.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними , з огляду на таке. Захист цивільних прав та інтересів забезпечується застосуванням, передбачених Цивільним і Господарським кодексами України, засобів захисту.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили та не надали належної правової оцінки умовам договору поставки №1226 від 04.06.10р., що визначений позивачем підставою позову. Зокрема, не дослідили:

- наявність письмових заявок Покупця за умовами п. 2.1 Договору;

- порядок та строки розрахунку за товар ( п. 4.1) , а саме, не було надано оцінки п. 2 Специфікації № 1/1227 від 04.06.10р. щодо строків оплати 70% передплати та фактичної її сплати;

- умови п. 3 Специфікацій № 1/1227 від 04.06.10р. та № 2/1702 від 26.07.12р., та, з урахуванням умов даного пункту, не встановили фактичної дати отримання від Покупця 70% передплати для фактичного встановлення строку виготовлення Товару;

- наявності та змісту рахунків № 9 від 27.05.10р. та № 15 від 23.07.10р. на підставі яких сплачено 70% передплати;

- своєчасності та фактичної оплати поставленого відповідачем товару.

Тобто, судова колегія вважає, що судами при прийнятті оскаржених рішень не досліджено належного виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором поставки та вини, передбаченої п. 10.2 Договору, відповідача щодо прострочення поставки Товару позивачу.

Згідно статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Положеннями ч.І ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За ч. 1 ст. 549. п. З ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, згідно п. 10.2 Договору, у випадку прострочення поставки з вини Постачальника у строки, передбачені даним Договором, крім форс-мажорних обставин, Постачальник виплачує Покупцю неустойку у розмірі 0,5% за кожен день прострочення від вартості недопоставленої продукції.

Разом з тим, колегія суддів , також вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій в частині відмови відповідачу у зменшенні розміру штрафних санкцій, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (Лист ВГСУ від 07.04.2008 №01-8/211), що не було враховано судами попередніх інстанцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відмовляючи в зменшенні розміру штрафних санкцій, суди визнали недоведеними належними засобами доказування наявність підстав для зменшення розміру неустойки.

При цьому, судами не було взято до уваги та не надано належної оцінки клопотанню відповідача щодо витребування відповідних доказів.

З вказаним висновком колегія суддів касаційної інстанції не погоджується та вважає, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою вищевикладені законодавчі вимоги щодо необхідних умов, за яких господарський суд має право в порядку ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та ч. 1 ст. 233 процесуального кодексу України зменшити розмір штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що судами не з'ясовано правовідносини сторін відносно штрафних санкцій з урахуванням положень статей 233 Господарського кодексу України та 551 Цивільного кодексу України та не вирішено питання можливості чи не можливості застосування цих статей в рамках даного спору.

При цьому, слід зазначити, що суд першої інстанції, при новому розгляді справи, відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, ч.3ст.551 Цивільного кодексу України та ст.83 Господарського процесуального кодексу України, наділений правом на зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, виходячи із загальних засад, встановлених нормою статті 3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Електротехмаш", м.Горлівка задовольнити.

Рішення Господарського суду Донецької області від 13.12.11р. та Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.2012р. у справі №29/172 -скасувати.

Справу № 29/172 передати на новий розгляд до Господарського суду Донецької області в іншому складі суду.

Головуючий суддя: М. Запорощенко Судді: Н. Акулова С. Владимиренко