Рішення

від 03.07.2012 по справі 4/5009/6965/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/34/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.12 Справа № 4/5009/6965/11

м. Запоріжжя

за позовною заявою: відкритого акціонерного товариства "Вуглецевий композит", 69600, м. Запоріжжя, МСП-982, вул. Північне шосе, 31-А

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Бізон. Бізнес-центр", 69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 34/129

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Запорізькій області, 69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50

про визнання недійсним договору про надання охоронних послуг № 03 від 31.07.2009 р.

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Василенко С.П., довіреність від 14.11.11 № 01/967

від відповідача: Лобіков Д.В., рішення від 04.05.12 № 03/12

директор Ляшенко Д.М., довідка серія АА № 511657 від 13.02.12

від третьої особи: Скуратов Д.В., довіреність від 02.11.11 № 01/631

СУТЬ СПОРУ:

31.10.11 до господарського суду Запорізької області звернулось відкрите акціонерне товариство "Вуглецевий композит" (далі ВАТ "Вуглецевий композит") з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Бізон. Бізнес-центр" (надалі ТОВ "Охоронно-юридична фірма "Бізон. Бізнес-центр") про визнання договору про надання охоронних послуг від 31.07.09 № 03 та додаткової угоди (доповнення) від 31.12.09 до нього недійсним.

Ухвалою від 16.12.11 господарський суд Запорізької області припинив провадження у справі № 4/5009/6965/11 за позовом відкритого акціонерного товариства "Вуглецевий композит" до товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Бізон. Бізнес-центр", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - регіонального відділення Фонду Державного майна України по Запорізькій області (надалі РВ ФДМУ по Запорізькій області) про визнання договору про надання охоронних послуг від 31.07.09 № 03 та додаткової угоди (доповнення) від 31.12.09 до нього недійсним.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.01.12 апеляційну скаргу ВАТ "Вуглецевий композит" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 16.12.11 у справі № 4/5009/6965/11 задоволено. Ухвалу господарського суду Запорізької області від 16.12.11 у справі № 4/5009/6965/11 скасовано. Справу № 4/5009/6965/11 направлено до господарського суду Запорізької області для розгляду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.03.12 у справі № 4/5009/6965/11 відмовлено регіональному відділенню Фонду Державного майна України по Запорізькій області у задоволенні клопотання про звільнення останньої від сплати судового збору. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Запорізькій області на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 10.01.12 у справі № 4/5009/6965/11 повернуто заявнику, а справу до господарського суду Запорізької області.

У відповідності до ст. 2 1 ГПК України, 18.04.12 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено справу № 4/5009/6965/11 до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 18.04.12 судом прийнято справу № 4/5009/6965/11 до свого провадження, справі присвоєно номер провадження 17/34/12, судове засідання призначено на 28.05.12. У сторін та третьої особи витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 28.05.12 судом, за клопотанням представника позивача, продовжено строк вирішення спору на 15 днів -до 03.07.12, розгляд справи відкладено на 02.07.12.

Ухвалою від 02.07.12 розгляд справи судом у зв'язку з задоволенням клопотання позивача про відкладення розгляду справи відкладено на 03.07.12.

За заявою представників сторін та третьої особи розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні 03.07.12, на підставі ст. ст. 82 1 , 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представникам сторін та третій особі роз'яснено про час написання рішення у повному обсязі.

Позивач на позовних вимогах наполягав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, у письмових поясненнях від 29.11.11 № 01/980, від 28.05.12 та у додаткових поясненнях від 03.07.12. Зазначав наступне. 31.07.09 між сторонами у справі підписано договір про надання охоронних послуг № 03, за умовами якого відповідач прийняв на себе зобов'язання з охорони території ВАТ "Вуглецевий композит", а ВАТ зобов'язалось оплатити ці послуги. Позивач вказує, що спірний договір є фіктивний оскільки у сторін був відсутній намір щодо надання та отримання послуг за вказаним договором. Так, в штаті підприємства на момент укладення оспорюваного договору перебувала служба охорони, яка повністю справлялась із завданням щодо охорони підприємства. Згідно структури ВАТ "Вуглецевий композит", затвердженої 01.11.09 та штатного розпису, затвердженого 06.11.09, було утворено службу охорони та безпеки, до складу якої входили: начальник служби безпеки, інженер-інспектор, контролер контрольно-пропускного пункту, чергова бюро перепусток, а з 01.02.10 (дата внесення змін до штатного розпису) додано посаду заступника начальника служби охорони та безпеки. Отже, як вказує позивач, охорона ВАТ "Вуглецевий композит" здійснювалась власними працівниками підприємства. Крім того, збільшення кількості цих працівників під час дії оспорюваного договору, на думку позивача, фактично свідчить про те, що послуги охорони ТОВ "Охоронно-юридична фірма "Бізон. Бізнес-центр" не надавались. У зв'язку з чим, позивач зазначає, що підписання договору не мало будь-якої мети, крім як виведення з підприємства грошових коштів, які у вигляді дивідендів мали перейти в доход держави. До того ж, позивач звертає увагу суду, що кількість охоронців, які начебто надавали послуги охорони з боку відповідача, були зазначені лише в додатковій угоді, що, на думку позивача, підтверджує ту обставину, що послуги охорони відповідачем фактично не надавались. Як до, так і після 31.12.09 відсутні двосторонні акти, які б дозволяли прохід та розміщення на території ВАТ "Вуглецевий композит" охоронців із вказівкою їх прізвищ, ініціалів, посад, визначенням кола функцій та повноважень. Такі документи з внутрішньою службою охорони не складались та не підписувались. Акти виконаних послуг за даним договором не містять конкретного переліку послуг, які нібито надані відповідачем. Отже, договір, на думку позивача, укладався без наміру надавати будь-які послуги охорони, а лише з метою здійснення нарахувань за фіксованими розцінками (12 грн. за одну людино/годину). Також, як зазначає позивач, ані Фонд державного майна України, ані його регіональне відділення по Запорізькій області, ані Міністерство внутрішніх справ України не визначали вимоги щодо організації та здійснення заходів охорони ВАТ "Вуглецевий композит", яке є об'єктом управління державною власністю шляхом залучення для цього послуг ТОВ "Охоронно-юридична фірма "Бізон. Бізнес-центр". Крім того, позивач зазначає, що важливою обставиною є і те, що грошові кошти відповідачу від ВАТ "Вуглецевий композит" за надані послуги жодного разу не сплачувались, тобто не виконувались умови договору щодо оплати послуг. Розрахунки велись виключно із застосуванням векселів, що були підписанні колишнім головою правління відповідача Болмаковим М.І. В подальшому ці векселі були реалізовані відповідачем приватному підприємству "Промто Плюс", яке в свою чергу намагається використати їх для погашення власної заборгованості перед ВАТ "Вуглецевий композит". Таким чином, позивач зазначає, що договір від 31.07.09 № 03 укладено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим договором, а саме: щодо фактичного надання охоронних послуг та здійснення оплати за них грошовими коштами. На підставі викладеного, позивач, керуючись ст. 234 ЦК України, просить суд позов задовольнити.

Відповідач у відзиві від 16.05.12 на позовну заяву, нормативних обґрунтуваннях від 25.06.12 та у поясненнях від 02.07.12 до відзиву на позовну заяву зазначав, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.12.10 у справі № 21/284/10, яке набрало законної сили, у задоволенні позовних вимог РВ ФДМУ по Запорізькій області до ВАТ "Вуглецевий композит" про визнання недійним договору про надання охоронних послуг від 31.07.09 № 03 відмовлено. Відповідач вказує, що зазначеним рішенням встановлено наступні обставини: керівник виконавчого органу Болмаков М.І. мав належні повноваження на підписання договору про надання охоронних послуг від 31.07.09 № 03; прості векселі, які передані відповідачем були заповнені з дотриманням всіх вимог, передбачених ст. 21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", ст.ст. 75, 76 Уніфікованого закону і не містить дефекту форми та будь-яких інших підстав, які б позбавили його вексельної сили; позивач мав змогу самостійно коригувати обсяг послуг, що надавались відповідачем та суму наданих послуг; позивач схвалив договір про надання охоронних послуг шляхом вчинення конклюдентних дій; відповідач має право надавати послуги з охорони громадян оскільки має ліцензію серії АВ № 433108, яка видана 03.11.08 МВС України; враховуючи, що сума договору обумовлювалась виходячи з обсягу фактично наданих послуг, проведення процедури закупівлі не вимагалось, крім того, незастосування процедури закупівлі не тягне визнання укладеного договору недійсним. Крім того, рішенням господарського суду Запорізької області від 27.07.11 у справі № 12/5009/3217/11, яке набуло законної сили, відмовлено РВ ФДМУ по Запорізькій області у задоволенні позовних вимог до ВАТ "Вуглецевий композит" та ТОВ "Охоронно-юридична фірма "Бізон. Бізнес-центр" про визнання недійсним договору про надання охоронних послуг від 31.07.09 № 03. Рішеннями апеляційної та касаційної інстанцій у вказаній справі встановлено про наявність доказів здійснення охоронних послуг за спірним договором; 15.07.10 комісією Головного управління МВС України в Запорізькій області була здійснена позапланова перевірка надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, в ході якої встановлено, що відповідач здійснює охорону території та майна позивача на підставі спірного договору та укладеного до нього доповнення; 19.08.10 відповідачем направлено на адресу позивача акт звірки взаємних розрахунків станом на 18.08.10, в якому підтверджено факт виконання послуг. Також, відповідач вважає, що штатний розклад не є доказом того, що охорона об'єкта здійснювалась лише власними працівниками ВАТ "Вуглецевий композит", а послуги охорони ТОВ "Охоронно-юридична фірма "Бізон. Бізнес-центр" не надавались. Наявність у штатному розкладі ВАТ "Вуглецевий композит" штатних одиниць, зазначених у позові не є перепоною для укладення договору з професійною охоронною фірмою ТОВ "Охоронно-юридична фірма "Бізон. Бізнес-центр". А навпаки визвало необхідність в укладенні договору про надання послуг саме професійними охоронцями. Крім того, умова договору про кількість охоронців не є істотною умовою договору відповідно до п. 3 ст. 180 ГК України, а акти виконаних послуг містять всі необхідні реквізити первинного бухгалтерського документа відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". З урахуванням викладеного, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи у письмових поясненнях від 02.07.12 підтримав позовні вимоги ВАТ "Вуглецевий композит" у повному обсязі зазначивши, що вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд -

ВСТАНОВИВ:

31.07.09 між товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронно-юридична фірма "Бізон. Бізнес-центр" (Виконавець) та відкритим акціонерним товариством "Вуглецевий композит" (Замовник) укладено договір № 03 про надання охоронних послуг з доповненням від 31.12.09 до вказаного договору, за умовами якого (п. 1.1. договору) Замовник поручив, а Виконавець прийняв на себе зобов'язання з забезпечення охорони території об'єкту: території ВАТ "Вуглецевий композит", який розташований за адресою: Україна, 69600, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 31-А.

Згідно з розділом 4 договору, за послуги з охорони об'єкту Замовник зобов'язується виплачувати Виконавцю суму по факту наданих послуг із розрахунку 12 грн. 00 коп. за одну людино/годину згідно наданого рахунку та акту виконаних робіт перше число місяця, наступного за звітним періодом (п. 4.1.). Оплата за надані послуги здійснюється не пізніше 5 банківських днів з початку місяця (п. 4.1.1.). Підставою для сплати інших сум є відповідні фінансові документи (п. 4.1.2.).

Цей договір вступає в дію з 31.07.09 та діє до 31.12.09. Дія договору автоматично продовжується на наступний строк, якщо жодна із сторін не повідомила іншу сторону про протилежне у письмовій формі про його розірвання (п. 5.2. договору).

Пунктом 1.1. доповнення від 31.12.09 до спірного договору сторони визначили, що Замовник поручає, а Виконавець приймає зобов'язання по продовженню забезпечення цілодобової охорони території, промислового обладнання та матеріальних цінностей ВАТ "Вуглецевий композит", розташованого за адресою: Україна, 69600, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 31-А. Охорона об'єкту здійснюється караулом Виконавця у кількості 5-ти охоронців, екіпірованих у фірмовий одяг та спеціальні засоби Виконавця.

Дане доповнення до договору від 31.07.09 № 03 (про надання охоронних послуг) вступає в дію з 01.01.10 та діє до 31.07.10 (п. 2.1. доповнення).

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (ЦК України), зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, ін. правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір від 31.07.08 № 03 та доповнення від 31.12.09 до договору є договором про надання послуг.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України унормовано, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів цієї господарської справи, за період з липня 2009 року по липень 2010 року послуги з охорони виконані ТОВ "Охоронно-юридична фірма "Бізон. Бізнес-центр" у повному обсязі та у встановлений термін, про що між сторонами було підписано акти виконаних послуг охорони території ВАТ "Вуглецевий композит" за вказаний період без жодних претензій та зауважень.

Відповідно до пояснень представників сторін в ході розгляду цієї справи в суді, ВАТ "Вуглецевий композит" сплачував надані послуги відповідачу з охорони території шляхом передачі векселів, що підтверджується актами прийому-передачі простого векселя, які містяться в матеріалах справи.

Згідно з наявною в матеріалах справи ліцензією від 03.11.08 серії АВ № 433108, виданої Міністерством внутрішніх справ України, ТОВ "Охоронно-юридична фірма "Бізон. Бізнес-центр" має право надавати послуги, пов'язані з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян. Строк дії ліцензії з 03.11.08 по 03.11.13.

15.07.10 за результатами проведеної Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області позапланової перевірки додержання ТОВ "Охоронно-юридична фірма "Бізон. Бізнес-центр" ліцензійних умов складено акт позапланової перевірки № 702. Вказаним актом встановлено, що відповідач здійснює охорону території та майна ВАТ "Вуглецевий композит" на підставі договору охорони від 31.07.09 № 03 та доповнення від 01.01.20 до вищевказаного договору строком до 31.07.10, підписаними Головою правління ВАТ "Вуглецевий композит" Болмаковим М.І. Для охорони вказаного об'єкту було залучено вісімнадцять охоронників, шість охоронників на добу. Під час здійснення охоронних засобів спецзасоби охоронниками не використовувались. Під час перевірки порушень Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян, затверджених спільним наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і МВС України від 01.12.09 № 505 і зареєстрованих в Мін'юсті України 25.12.09 за № 1248/17264 не виявлено.

Предметом позову у справі № 4/5009/6965/11 є визнання договору про надання охоронних послуг від 31.07.09 № 03 та додаткової угоди (доповнення) від 31.12.09 до нього недійсними. Підставою для визнання зазначеного договору та доповнення до нього недійсними є вчинення правочину між сторонами без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами та третьою особою докази в їх сукупності суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вирішуючи спір про визнання угоди або її частини недійсною, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди (її частини) недійсною і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має вчинятись у формі, встановленій законом (ч. 4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1).

Згідно зі ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Ознака укладення правочину без наміру створити юридичні наслідки може бути притаманна діям однієї або двох сторін правочину. Однак фіктивним можна визнати правочин лише за умови, що обидві сторони діяли без наміру створити юридичні наслідки. Якщо ж одна сторона діяла без наміру створити юридичні наслідки, а інша сторона такий намір мала, правочин не може бути визнаний недійсним.

Само по собі невиконання правочину сторонами ще не означає, що укладено фіктивний правочин. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести відсутність у учасників правочину наміру створити юридичні наслідки на момент вчинення правочину.

Такої ж правової думки дотримується і Верховний Суд України (постанова Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Як встановлено вище господарським судом, наявні матеріали справи свідчать про те, що умови спірного договору виконувались як позивачем, так і відповідачем. Даний факт підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін та скріплені відтисками печаток акти виконаних послуг охорони території ВАТ "Вуглецевий композит", передачею позивачем відповідачу векселів в якості оплати за надані послуги та актом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області позапланової перевірки від 15.07.10 № 702. Крім того вбачається, що 19.08.10 ТОВ "Охоронно-юридична фірма "Бізон. Бізнес-центр" надано ВАТ "Вуглецевий композит" претензію за вих. № 06/2010 та акт звірки взаємних розрахунків станом на 18.08.10, в якому підтверджено факт виконаних послуг. Акт звірки взаємних розрахунків від 18.08.10 був підписаний в.о. голови правління ВАТ "Вуглецевий композит" Кирпушко А.В. та головним бухгалтером Пономаренко О.М.

Наведене вище спростовує доводи позивача відносно того, що охоронні послуги ТОВ "Охоронно-юридична фірма "Бізон. Бізнес-центр" за договором від 31.07.09 № 03 та доповнення від 31.12.09 до договору не надавались. При цьому, оскільки умовами договору від 31.07.09 № 03 та доповненням від 31.12.09 до нього не передбачалось укладення сторонами двосторонніх актів про прохід та розміщення на території ВАТ "Вуглецевий композит" охоронців із вказівкою їх прізвищ, ініціалів, посад, визначення кола функцій і повноважень, із занесенням відомостей до Книги обліку видачі перепусток на пред'явника та Книги обліку видачі тимчасових перепусток судом відхиляються, як необґрунтовані, доводи позивача про відсутність у Книгах обліку видачі перепусток на пред'явника та Книгах обліку видачі тимчасових перепусток даних про працівників ТОВ "Охоронно-юридична фірма "Бізон. Бізнес-центр".

Судом не приймаються до уваги посилання позивача про здійснення охорони ВАТ "Вуглецевий композит" власними працівниками підприємства, що на думку позивача, підтверджує факт не виконання відповідачем зобов'язань за договором від 31.07.09. Так, позивач вказує, що згідно з структурою ВАТ "Вуглецевий композит", затвердженою 01.11.09 та штатним розписом, затвердженим 06.11.09, було утворено службу охорони та безпеки до складу якої входили: начальник служби безпеки, інженер-інспектор, контролер контрольно-пропускного пункту, чергова бюро перепусток, а з 01.02.10 додано посаду заступника начальника служби охорони та безпеки.

Разом з тим, суд вважає, що наявність власних працівників ВАТ "Вуглецевий композит", на яких покладено обов'язки з охорони підприємства, не позбавляє можливості ВАТ "Вуглецевий композит" (як Замовника) на власний розсуд укладати договори про надання послуг охорони з іншими особами. Крім того, як свідчать підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відтисками печаток акти виконаних послуг охорони території ВАТ "Вуглецевий композит", відповідач здійснював охорону території позивача та забезпечував охорону промислового обладнання та матеріальних цінностей.

Доводи позивача про завищену вартість наданих послуг є необґрунтованими оскільки ціна договору була узгоджена сторонами при підписанні спірного договору та у випадку незгоди з нею, ВАТ "Вуглецевий композит" у будь-який час періоду дії договору мав право на її зміну в установленому законом порядку.

Крім того, матеріали справи свідчать, що рішенням господарського суду Запорізької області від 30.01.12 у справі № 24/5009/6987/11, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.12, у задоволенні позовних вимог ВАТ "Вуглецевий композит" до ТОВ "Охоронно-юридична фірма "Бізон. Бізнес-центр" про визнання векселів недійсними відмовлено. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.12 у справі № 24/5009/6987/11 визначено, що згідно з письмовими поясненнями представників сторін, векселі, які були предметом спору у вказаній справі, були видані позивачем в розрахунок за договором від 31.07.09 № 03 про надання охоронних послуг та доповнення від 31.12.09 до договору від 31.07.09, укладених між ВАТ "Вуглецевий композит" та ТОВ "Охоронно-юридична фірма "Бізон. Бізнес-центр". Так, вказаною постановою встановлено, що векселі оформлені належним чином, не мають дефекту форми, підписані уповноваженими особами та не суперечать вимогам Уніфікованого Закону "Про переказні векселі та прості векселі".

Частиною 2 ст. 35 ГПК України унормовано, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, позивачем не підтверджено, що проведенні між сторонами розрахунки за виконані охороні послуги на підставі спірного договору від 31.07.09 та доповнення від 31.12.09 до нього шляхом передачі векселів суперечить інтересам держави і суспільства. Твердження позивача про виведення з ВАТ "Вуглецевий композит" грошових коштів не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо посилань позивача відносно того, що ані Фонд державного майна України, ані його регіональне відділення по Запорізькій області, ані Міністерство внутрішніх справ України не визначали вимоги щодо організації та здійснення заходів охорони ВАТ "Вуглецевий композит", яке в силу Закону України "Про управління об'єктами державної власності" є об'єктом управління державною власністю, то суд виходить з того, що відсутність протягом строку дії спірного договору будь-яких заперечень з боку Фонду державного майна України, його регіонального відділення по Запорізькій області та Міністерства внутрішніх справ України щодо укладення договору від 31.07.09 та виконання його умов свідчить про схвалення укладеного договору вказаними особами.

Також позивачем на обґрунтування своєї правової позиції, не представлено доказів включення до Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей про наявність обмежень голови правління ВАТ "Вуглецевий композит" Болмакова М.І. щодо представництва від імені юридичної особи - ВАТ "Вуглецевий композит". Наведене вище дає підстави суду для висновку, що Болмаков М.І., який підписував спірний договір та доповнення до нього, мав право діяти від імені товариства, розпоряджатись належним йому майном, укладати господарські та інші договори тощо.

Таким чином, вищенаведені обставини справи свідчать про те, що спірний договір від 31.07.09 № 03 та доповнення від 31.12.09 до нього укладались сторонами з наміром створити правові наслідки, сторони цього договору виконували його умови, а тому він не містить необхідних ознак фіктивності.

Поняття і види доказів визначено статтею 32 ГПК України, відповідно до якої, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (ч. 2).

Розглядаючи справу суд виходить з того, що відповідно до вимог ст. 4 2 ГПК України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно із положеннями ст. 4 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та ін. особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтями 33 та 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33). Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи. Які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34).

З огляду на викладене, позивачем не доведено, а господарським судом не встановлено, що при укладенні договору про надання охоронних послуг від 31.07.09 № 03 та доповнення від 31.12.09 до нього обидві сторони діяли без наміру створити юридичні наслідки, а отже відсутні підстави для визнання вказаного договору та доповнення до нього, укладеного між ВАТ "Вуглецевий композит" та ТОВ "Охоронно-юридична фірма "Бізон. Бізнес-центр" фіктивними. У зв'язку з чим, у задоволенні позову судом відмовляється.

Згідно з положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 4 3 ,4 5 ,22,27, 33, 34, 49, 69, 82, 82 1 , 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя В.Л. Корсун

Повне рішення складено 10.07.2012