Рішення

від 25.06.2012 по справі 8/73/5022-1468/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Господарський суд Тернопільської області

"25" червня 2012 р.Справа № 8/73/5022-1468/2011

у складі судді Гирили І.М. розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Пак", вул. Леніна, 122-б, м. Монастирище, Черкаська область, 19100

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.", вул. Текстильна, 30-а, м. Тернопіль, 46010

про стягнення заборгованості на загальну суму 453 280 грн. 91 коп.

За участю представників сторін від:

позивача: Брітана Ю.Д. - представника, довіреність б/н від 30.11.2011 року.

відповідача: Дениса А.І. - представника, довіреність №11/05-12-2011 від 05.12.2011року.

В попередніх судових засіданнях представникам сторін роз'яснювались процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміум Пак", м. Монастирище, надалі -позивач, звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.", м. Тернопіль, надалі -відповідач, про стягнення заборгованості на загальну суму 456 874 грн. 40 коп. (з врахуванням прийнятої судом, в порядку статті 22 ГПК України, заяви позивача про зменшення позовних вимог від 05.12.2011р.).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договорами виготовлення та поставку поліграфічної продукції від 01.06.2009 року та від 11.01.2010 року, зокрема в частині здійснення своєчасної оплати вартості отриманої поліграфічної продукції, внаслідок чого станом на 05.12.2011 року, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду в порядку ст. 22 ГПК України, утворилась заборгованість в загальній сумі 308 326 грн. 15 коп., на яку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства нараховано: 60 243 грн. 45 коп. - пені, 76 653 грн. 50 коп. -інфляційних втрат та 11 651 грн. 30 коп. -3% річних, які позивач і просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

В підтвердження викладеного надано: Договір від 11.01.2010 року; Договір від 01.06.2009 року, видаткові накладні, товаротранспортні накладні та рахунки-фактури, за період з 08.06.2009р. по 03.09.2010 року на загальну суму 1 334 011грн. 92 коп., розрахунки суми позову, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше на 15:20 год. 14.11.2011 року, в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено до 15:40 год. 05.12.2011 року, до 09:30 год. 20.12.2011 року та, відпвоідно, до 09:30 год. 04.12.2011 року, з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

Строк вирішення спору продовжено в порядку передбаченому ч.3 ст. 69 ГПК України, про що судом винесено відповідну ухвалу від 20.12.2011 року.

Ухвалою суду від 04.01.2012 року, за клопотанням відповідача, на підставі п.1 ч.2 ст. 79 ГПК України, провадження у справі зупинено; у справі призначено судову бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Тернопільському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

06 червня 2012 року згідно супровідного листа №22/6-572 від 05.06.12р. (отримано та зареєстровано канцелярією суду за вх. №12632 06.06.2012р.) матеріали судової справи №8/73/5022-1468/2011, із дорученням висновку експерта №441 від 28.05.2012р., повернуто на адресу господарського суду Тернопільської області.

Ухвалою господарського суду від 07.06.2012 року для надання сторонам можливості ознайомитися з висновком судово-економічної експертизи судове засідання було призначено на 09:30 год. 20.06.2012р.

Ухвалою суду від 07.06.2012 року провадження у даній справі поновлено та призначено судове засідання на 11:00 год. 25.06.2012 року. В засіданні 25.06.2012 року, в порядку ст. 77 ГПК України, оголошувались перерви до 12:00 год. та, відповідно, до 17:00 год. 25.06.2012 року, про що зазначено у протоколі судового засідання.

В судове засідання 25.06.2012 року представник позивача прибув, надав письмові пояснення по суті позовних вимог, згідно яких зазначає, що розрахунок заявлених до стягнення сум пені, інфляційних витрат та трьох відсотків річних проведено з урахуванням положень ст. ст. 534, 625 ЦК України та "призначення платежу" в платіжних дорученнях відповідача; переплати коштів по рахунках №8 від 08.06.2009 р., №21 від 27.06.2009 р., №24 від 30.06.2009 р., №33 від 15.07.2009 р., №43 від 28.07.2009 р., №117 від 11.11.2009 р., №145 від 17.12.2009 р., №15 від 02.02.2010 р., №23 від 19.02.2010 р., №114 від 27.06.2010 р., №124 від 19.07.2010 р., зараховано в погашення заборгованості згідно рахунків №11 від 15.06.2010 р., №16 від 19.06.2009 р., №47 від 31.07.2009 р., №60 від 19.08.2009 р., №66 від 25.08.2009 р., №92 від 08.10.2009 р. та №99 від 21.10.2009 р. В підтвердження надано: розрахунок погашення заборгованості відповідно до вимог ст. ст. 534, 625 ЦК України та визначення розміру інфляційних втрат по договору від 01.06.2009 р., розрахунок погашення заборгованості відповідно до вимог ст. ст. 534, 625 ЦК України та визначення розміру інфляційних втрат по договору від 11.01.2010 р., розрахунок непогашеної заборгованості станом на 05.12.2011 року.

Окрім того, в порядку ст. 22 ГПК України, звернувся до суду із клопотанням про зміну позовних вимог б/н від 25.06.2012р. (отримано та зареєстровано канцелярією суду за вх. №13170(н)), згідно якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 453 280 грн. 91 коп., з якої: 318 425 грн. 30 коп. -сума основного боргу, 83 292 грн. 41 коп. -пеня, 15 227 грн. 59 коп. -3% річних та 36 335грн. 61 коп. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги, з врахуванням зазначеного клопотання, просить задовольнити в повному обсязі.

Повноважний представник відповідача в судове засідання прибув, проведене позивачем самовільне зарахування здійснених відповідачем платежів в рахунок погашення зобов'язань по оплаті пені, річних та інфляційних нарахувань вважає неправомірним, оскільки підприємством при здійсненні проплат чітко вказувалось призначення платежу. Стверджує, що станом на день розгляду спору в суді заборгованість ТзОВ "Р.Е.Й.В." перед позивачем становить 210 511,92 грн., в даній частині позов визнає. Зазначає, що даний факт встановлено і за наслідками проведеної у справі судово-бухгалтерської експертизи, в ході якої досліджувались первинні бухгалтерські документи позивача. Відтак, на думку відповідача, твердження позивача про існування боргу в сумі 318 425,30грн. вважає безпідставними. Окрім того, вважає, що позивачем нарахування штрафних санкцій проведено всупереч вимог ст. 232 ГК України та з порушенням передбачених п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України строків позовної давності.

В силу приписів ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Клопотання позивача б/н від 25.06.20112 року суд розцінює як заяву про зменшення позовних вимог та приймає його як таке, що подано у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України.

Відтак, предметом розгляду у даній справі є: стягнення заборгованості в загальній сумі 453 280 грн.91 коп., з яких: 318 425 грн. 30 коп. -основний борг, 83 292 грн. 41 коп. -пеня, 15227грн. 59 коп. -3% річних та 36 335грн. 61 коп. - інфляційні втрати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства , установи, організації, інші юридичні особи( у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

01.06.2009 року та 11.01.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Преміум Пак", - Постачальник, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.", - Замовник, з другої сторони, укладено договори на виготовлення та поставку пакувальної плівки, за умовами яких Постачальник зобов'язався за завданням Замовника, власними силами та із своїх матеріалів виготовити та поставити Замовнику плівку для пакування (Продукцію), а Замовник - прийняти та оплатити Продукцію у відповідності до умов договору (р.1 Договорів).

Відповідно до п. 2.1 -2.2 р. 2 Договорів, завдання Постачальнику на виготовлення кожної окремої партії Продукції передбаченої даним договором оформляється Специфікаціями на підставі заявок Замовника, які є додатками та невід'ємною частиною договору. У Специфікаціях сторони погоджують повне найменування Продукції, її кількість, одиницю виміру, ціну за одиницю, загальну вартість Продукції, строки виготовлення, тощо. Специфікації підписуються обома сторонами і є невід'ємною частиною договору. Замовник передає Заявку на виготовлення Продукції за 10-20 днів до запланової дати виконання замовлення або поквартально за 10 днів до першого дня кварталу з метою забезпечення наявності у постачальника сировини для виготовлення даного замовлення. Постачальник готує та направляє Замовнику на затвердження Специфікацію у дводенний строк з моменту отримання заявки на виготовлення продукції.

П.п.3.1-3.2 р.3 Договорів сторони передбачили, що ціна за одиницю Продукції погоджується сторонами та фіксується у кожній специфікації. Загальна сума Договору складається із вартості кожної партії Продукції, зазначеної у відповідній Специфікації. Кожна Специфікація підписується повноважними представниками сторін та є невід'ємною частиною договору.

Приймання-передача виготовленої продукції здійснюється представниками сторін на складі Замовника. Датою отримання вважається дата прийняття продукції зазначена у ТТН, видаткових накладних, актах приймання-передачі (п.п.6.3,6.4 р.6 Договору).

Приймання продукції за кількістю і якістю здійснюється Покупцем у місці поставки, зазначеному у п.3.1 даного договору на підставі всіх документів, перерахованих у п.3.9.1-3.9.3 даного Договору. Підтвердженням здавання-приймання продукції є накладна з підписами уповноважених представників сторін і доручення на одержання товарно-матеріальних цінностей Покупця (п.п 6.1,6.2 Договору).

Згідно п.9.1 Договору від 01.06.2009 року, останній діє з дня його підписання до 31 грудня 2009 року.

П.9.1 Договору від 11.01.2010 року передбачено, що такий діє з дня підписання до 31 грудня 2011 року.

Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, згідно із положеннями Господарського процесуального кодексу України є предметом регулювання Господарського кодексу України.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки , згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. ст. 11, 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, та однією з підстав виникнення зобов'язань.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як стверджує позивач та підтверджено матеріалами справи, на виконання своїх договірних зобов'язань, за період з червня місяця 2009 року по вересень місяць 2010 року, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято поліграфічну продукцію на загальну суму 1 334 011грн. 92 коп., зокрема:

1) по Договору від 01.06.2009 року на суму 827 033,18 грн., а саме:

- 08.06.2009р. згідно видаткової накладної № РР-0000004, на підставі рахунку-фактури РР-0000008 від 08.06.2009 року - на суму 9 339,60 грн.;

-15.06.2009р. згідно видаткової накладної № РР-0000006, на підставі рахунку-фактури № РР-0000011 на суму 4 844,40 грн.;

22.06.2009 р. згідно видаткової накладної № РР-0000012, на підставі рахунку-фактури РР-0000016 від 22.06.2009р. - на суму 32 419,76 грн.;

27.06.2009 р. згідно видаткової накладної № РР-0000017, на підставі рахунку-фактури №РР-0000021 від 07.06.2009 року - на суму 16 618,75 грн.;

30.06.2009р. згідно видаткової накладної № РР-0000020, на підставі рахунку-фактури №РР-0000024 від 30.06.2009р. на суму 22 817,36 грн.;

15.07.2009 р. згідно видаткової накладної № РР-0000032, на підставі рахунку-фактури №РР-0000033 від 15.07.2009р. - на суму 17 368,64 грн.;

28.07.2009р. згідно видаткової накладної № РР-0000050, на підставі рахунку-фактури №РР-0000043 від 28.07.2009р. - на суму 106 956,05 грн.;

31.07.2009р. згідно видаткової накладної № РР-0000055, на підставі рахунку-фактури №РР-0000047 від 31.07.2009р. - на суму 53 591,35 грн.;

19.08.2009р. згідно видаткової накладної № РР-0000073, на підставі рахунку-фактури №РР-0000060 від 19.08.2009р. - на суму 41 080,91 грн.;

25.08.2009р. згідно видаткової накладної № РР-0000077, на підставі рахунку-фактури №РР-0000066 від 25.08.2009р. - на суму 151 667,96 грн.;

08.10.2009р. згідно видаткової накладної № РР-0000109, на підставі рахунку-фактури №РР-0000092 на суму 28 448,71 грн.;

21.10.2009р. згідно видаткової накладної № РР-0000117, на підставі рахунку-фактури РР-0000099 від 21.10.2009р. - на суму 191 659,09 грн.;

11.11.2009р. згідно видаткової накладної № РР-0000137, на підставі рахунку-фактури РР-0000117 від 11.11.2009р. - на суму 38 756,86 грн.;

17.12.2009р. згідно видаткової накладної № РР-0000166, на підставі рахунку-фактури №РР- 0000145 від 17.12.2008р. - на суму 13 512,08 грн.;

18.12.2009р. згідно видаткової накладної № РР-0000168, на підставі рахунку-фактури №РР-0000147 від 18.12.2009р. - на суму 97 951,66 грн.;

2) по Договору від 11.01.2010р. на суму 506978,74грн., а саме:

- 02.02.2010р. згідно видаткової накладної № РР-0000015, на підставі рахунку-фактури №РР-0000015 від 02.02.2010р. - на суму 105 180,79 грн.;

- 19.02.2010р. згідно видаткової накладної № РР-0000021, на підставі рахунку-фактури №РР-0000021 від 19.02.2010р. - на суму 24 634,84 грн.;

- 25.03.2010р. згідно видаткової накладної № РР-0000045, на підставі рахунку-фактури РР-0000046 від 25.03.2010р. - на суму 58921,48 грн.;

- 04.06.2010р. згідно видаткової накладної № РР-0000089, на підставі рахунку-фактури №РР-0000099 від 04.06.2010р. - на суму 11 526,55 грн.;

- 29.06.2010р. згідно видаткової накладної № РР-0000104, на підставі рахунку-фактури №РР-0000114 від 29.06.2010р. - на суму 79 295,57 грн.;

- 19.07.2010р. згідно видаткової накладної № РР-0000114, на підставі рахунку-фактури №РР-0000124 від 19.07.2010р. - на суму 53 645,56 грн.;

- 15.08.2010р. згідно видаткової накладної № РР-0000131, на підставі рахунку-фактури №РР-0000144 від 15.08.2010р. - на суму 37 100,44 грн.;

- 16.08.2010р. згідно видаткової накладної № РР-0000134, на підставі рахунку-фактури №РР-0000147 від 16.08.2010р. - на суму 60149,76 грн.;

- 03.09.2010р. згідно видаткової накладної № РР-0000146, на підставі рахунку-фактури №РР-0000159 від 03.09.2010р. - на суму 76 523,75 грн., (належним чином засвідчені копії видаткових накладних, рахунків-факту та ТТН знаходяться в матеріалах справи).

Факт отримання товару відповідачем не заперечено та підтверджено наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб, а також наданими в судовому засіданнях поясненнями його повноважного представника.

Окрім того, в судовому засіданні 25.06.2012 року повноважні представники зазначили, що усі вищенаведені поставки здійснювались виключно на підставі та на виконання договорів від 01.06.2009 року та від 11.01.2010 року;інших зобов'язань, в т.ч. позадоговірних між сторонами не існує.

П.4.1 р.4 Договору від 01.06.2009 року сторони погодили, що оплата проводиться згідно рахунку-фактури та накладної за поставлену Продукцію не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати поступлення Продукції на склад Замовника.

Згідно п 5.1 р. 5 Договору від 11.01.2010р., оплата продукції за даним Договором здійснюється Покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з моменту прийняття Покупцем кожної окремої заявленої партії продукції та підписання відповідних товаросупровідних документів (видаткова накладна).

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як стверджує позивач, відповідач в порушення умов договору та вимог чинного законодавства свої зобов'язання по оплаті вартості отриманої поліграфічної продукції виконував неналежним чином, із прострочкою встановлених умовами укладених договорів термінів оплати отриманої продукції, у зв'язку із чим, кошти, які сплачувались відповідачем в рахунок погашення боргу за поставлений товар, зараховувались позивачем в рахунок погашення заборгованості відповідно до приписів ст. ст. 534,625 ЦК України. Таким чином, станом на 05.12.2011 року утворилась заборгованість в загальній сумі 318 425 грн. 30 коп., на яку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства нараховано: 83 292 грн. 14 коп. - пені, 36 335 грн. 61 коп. -інфляційних втрат та 15 227 грн. 59 коп. -3% річних, які позивач і просить стягнути з відповідача в судовому порядку (з врахуванням прийнятої судом, в порядку ст. 22 ГПК України, заяви позивача про уточнення (зменшення) позовних вимог від 25.06.2012р. ).

Відповідач у відзиві на позов та його повноважний представник в судових засіданнях проведене позивачем самовільне зарахування здійснених відповідачем платежів в рахунок погашення зобов'язань по оплаті пені, річних та інфляційних нарахувань вважає неправомірним. Факт існування заборгованості за отриману поліграфічну продукцію заявленій позивачем до стягнення сумі заперечує. Стверджує, що заборгованість ТзОВ "Р.Е.Й.В." станом на 05.12.2011 року та становить 210 511грн. 92 коп. В обґрунтування даних тверджень посилається на Акт звірки взаєморозрахунків станом на І квартал 2011 року, згідно якого заборгованість відповідача становила 311 511,92грн. Зазначав, що за період з квітня по грудень місяць 2011 року ТОВ "Р.Е.Й.В." частково (на суму 101 000грн.) борг сплачено. В підтвердження наведеного до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії банківських виписок на загальну суму 1 123 500 грн.

Як зазначалось вище, ухвалою господарського суду Тернопільської області від 04.01.2012р., за клопотанням відповідача, в порядку ч. 2. п. 1 ст. 79 ГПК України, у даній справі призначалася судово-економічна (бухгалтерська) експертиза, проведення якої доручалось Тернопільському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, вул. Крушельницької, 18.

Висновком експерта Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз С.К. Смоляк за №441 від 28.08.2012р., складеного за результатами проведення судово-економічної (бухгалтерської) експертизи в даній справі, встановлено, що:

- за даними журналу-ордеру і відомості по рахунку 361 "розрахунки з вітчизняними покупцями" за період з 01.06.2009 року по 31.12.2011 року та картки обліку контрагента "РЕЙВ" за період з 01.04.2009 року по 31.12.2011 року сума сплати товариством "РЕЙВ" за отриману продукцію становить 1 123 500грн., що відповідає даним товариства "РЕЙВ" та даним проведеного дослідження;

- усі платежі, сплачені ТзОВ "Р.Е.Й.В." за період з 01.07.2009 року по 15.11.2011 року за плівку/упаковку згідно рахунків, зазначених у призначенні платежу зараховані ТзОВ "Преміум Пак" згідно бухгалтерського обліку останнього в рахунок погашення заборгованості відповідача за поставлену йому продукцію згідно Договорів на виготовлення та поставку пакувальної плівки від 01.06.2009 року та від 11.01.2010 року в сумі 1 123 500 грн. Крім того, по ТзОВ "Преміум Пак" завищено сплату на суму 10 000 грн., що документально не підтверджується;

- згідно бухгалтерського обліку "Преміум Пак", контрагент "Р.Е.Й.В." заборгованість товариства "Р.Е.Й.В." складає 210 511грн. 92 коп.;

- за даними обліку товариства "Р.Е.Й.В.", журнал-ордер та відомість по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" станом на 31.12.2011 року заборгованість перед "Преміум Пак" складає 210 511,92 грн.

В силу положень ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Висновок судового експерта оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу (ст. 42 ГПК України).

Процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень є бухгалтерським обліком.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999 року, з наступними змінами (далі - Закон №996-ХІV), яким встановлено (ст. 3), що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством . Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (ст. 8 п.1) .

Початковим етапом в організації бухгалтерського обліку на підприємстві, який кореспондується з одним із основних принципів бухгалтерського обліку є повне і суцільне відображення усіх без винятку господарський операцій.

Отже, фінансова звітність підприємства повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

Господарська операція -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Нормами Закону України №996-ХІV та Положенням Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.19954р. за №168/704, із змінами від 08.11.2010р. (далі - Положення), передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинний документ -документ, створений у письмовій або електронній формі, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Після перевірки первинних документів за формою та змістом інформація переноситься до облікових регістрів. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою НБ України від 21.01.2004р. №2 та п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

Судом досліджено наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень, банківських виписок за період з 01.07.09р. по 11.11.2011 року, які долучені відповідачем до справи як доказ часткової, - на суму 1 123 500 грн. сплати заборгованості за поставлену позивачем згідно договорів від 01.06.2009р. та від 11.01.2010 року продукцію та встановлено, що усі платежі, за виключенням оплат 16.06.2010р., 28.05.2010р. та 11.11.2011 року, відповідачем проводились із чіткою прив'язкою до рахунків, які виставлялись позивачем та на підставі яких виписувались перелічені вище видаткові накладні.

Судом встановлено, що за отриману на підставі Договору від 01.06.2009 року продукцію відповідачем із чітким призначенням платежу всього сплачено кошти в сумі 600 500 грн., а саме:

- за продукцію поставлену позивачем 08.06.2009р. згідно видаткової накладної № РР-0000004, на підставі рахунку-фактури РР-0000008 від 08.06.2009 року - на суму 9 339,60 грн. відповідачем оплата проведена повністю з переплатою на суму 10 660,40грн . (01.07.09 -10000грн., 22.10.09 -10 000грн.)

- за продукцію поставлену позивачем 15.06.2009р. згідно видаткової накладної № РР-0000006, на підставі рахунку-фактури № РР-0000011 на суму 4 844,40 грн. оплати відсутні;

- за продукцію поставлену позивачем 22.06.2009 р. згідно видаткової накладної № РР-0000012, на підставі рахунку-фактури РР-0000016 від 22.06.2009р. - на суму 32 419,76 грн. відповідачем оплату проведено частково на суму 30 000грн. (29.10.09р. -15 000грн., 30.10.09р. -15000грн. ) , оплата на суму 2 419,76грн. відсутня.

- за продукцію поставлену позивачем 27.06.2009 р. згідно видаткової накладної № РР-0000017, на підставі рахунку-фактури №РР-0000021 від 07.06.2009 року - на суму 16 618,75 грн. відповідачем оплата поведена повністю з переплатою на суму 3 381,25грн . (23.10.09 -10 000грн., 26.10.09 -10 000 грн.);

- за продукцію поставлену позивачем 30.06.2009р. згідно видаткової накладної № РР-0000020, на підставі рахунку-фактури №РР-0000024 від 30.06.2009р. на суму 22 817,36 грн., відповідачем оплата поведена повністю з переплатою на суму 2 182,64грн . (27.10.09 -15 000грн., 28.10.09 -10 000грн.);

- за продукцію поставлену позивачем 15.07.2009 р. згідно видаткової накладної № РР-0000032, на підставі рахунку-фактури №РР-0000033 від 15.07.2009р. - на суму 17 368,64 грн., відповідачем оплата поведена повністю з переплатою на суму 5 831,64грн . ( 02.11.09 -18 200грн., 03.11.09 -5 000 грн.);

- за продукцію поставлену позивачем 28.07.2009р. згідно видаткової накладної № РР-0000050, на підставі рахунку-фактури №РР-0000043 від 28.07.2009р. - на суму 106 956,05 грн., відповідачем оплата поведена повністю з переплатою на суму 20 243,95грн . (05.08.09 -10 000грн., 07.08.09 -5 500 грн., 27.08.09 -5 000 грн., 21.09.09 -10 000грн., 23.09.09 -16 000грн., 09.10.09 - 1900грн., 12.10.09 -8800грн., 14.10.09 - 20 000грн., 15.10.09 -20 000грн., 16.10.09 -5 000 грн., 20.10.09 -5 000грн., 21.10.09 -20 000 грн.);

- за продукцію поставлену позивачем 31.07.2009р. згідно видаткової накладної № РР-0000055, на підставі рахунку-фактури №РР-0000047 від 31.07.2009р. - на суму 53 591,35 грн., відповідачем оплату проведено частково на суму 45 000грн. (04.11.09- 10 000грн., 05.11.09 -10000грн., 06.11.09 -15 000грн., 09.11.09 -10 000грн.) , оплата на суму 8 591,35 грн. відсутня;

- за продукцію поставлену позивачем 19.08.2009р. згідно видаткової накладної № РР-0000073, на підставі рахунку-фактури №РР-0000060 від 19.08.2009р. - на суму 41 080,91 грн., відповідачем оплату проведено частково на суму 40 000грн. (28.12.09 -10 000 грн., 29.12.09 -10000 грн., 30.12.09 -10 000грн., 13.01.10 -5 000грн., 14.01.10 -5 000 грн.), оплата на суму 1 080,91грн. відсутні;

- за продукцію поставлену позивачем 25.08.2009р. згідно видаткової накладної № РР-0000077, на підставі рахунку-фактури №РР-0000066 від 25.08.2009р. - на суму 151 667,96 грн., відповідачем оплату проведено частково на суму 135 000грн. ( 10.11.09.- 10 000 грн., 11.11.09 -5 000 грн., 12.11.09 -8 000 грн., 19.11.09.- 5 000 грн., 20.11.09 -5000 грн.23.11.09 -5 000 грн., 25.11.09 - 10000грн., 26.11.09 - 5 000 грн., 30.11.09.- 10 000грн., 01.12.09 -5 000 грн., 03.12.09.- 4 000грн., 04.12.09 -5 000грн., 08.12.09 -12 000грн., 09.12.09 -6 000 грн.,10.12.09 -20 000грн., 15.12.09 -5 000грн., 17.12.09 -5000 грн.,22.12.09 -5 000 грн., 24.12.09 -5 000 грн. ), оплата на суму 16 667,96грн. відсутня;

- за продукцію поставлену позивачем 08.10.2009р. згідно видаткової накладної № РР-0000109, на підставі рахунку-фактури №РР-0000092 на суму 28 448,71 грн., відповідачем оплату проведено частково на суму 26 000грн. (15.01.10 -10 000грн., 20.01.10 -3 000 грн., 21.01.10 -5 000грн., 26.01.10 -3 000 грн., 01.02.10 -5 000грн.), оплата на суму 2 448,71грн. відсутня;

- за продукцію поставлену позивачем 21.10.2009р. згідно видаткової накладної № РР-0000117, на підставі рахунку-фактури РР-0000099 від 21.10.2009р. - на суму 191 659,09 грн., оплати відсутні;

- за продукцію поставлену позивачем 11.11.2009р. згідно видаткової накладної № РР-0000137, на підставі рахунку-фактури РР-0000117 від 11.11.2009р. - на суму 38 756,86 грн., відповідачем оплата поведена повністю з переплатою на суму 34 343,15грн. (02.02.10 -4 000 грн. 08.02.10 -5 000 грн., 11.02.10 -4 000грн. 15.02.10 -3 600грн., 17.02.10 -3 000грн., 19.02.10 -3 500грн., 26.02.10 -10 000грн., 01.03.10 -5 000грн., 02.03.10 -5 000грн., 24.06.10 -10 000грн., 30.06.10 -20 000 грн. ) ;

- за продукцію поставлену позивачем 17.12.2009р. згідно видаткової накладної № РР-0000166, на підставі рахунку-фактури №РР- 0000145 від 17.12.2008р. - на суму 13 512,08 грн., відповідачем оплата поведена повністю з переплатою на суму 8 487,92 грн. (11.05.10.- 9 000 грн., 27.05.10 -5 000 грн., 31.05.10 -4 000 грн., 02.06.10 -2 000 грн., 03.06.10 -2 000 грн.) ;

- за продукцію поставлену позивачем 18.12.2009р. згідно видаткової накладної № РР-0000168, на підставі рахунку-фактури №РР-0000147 від 18.12.2009р. - на суму 97 951,66 грн., відповідачем оплата проведена частково, на суму 14 000 грн. (11.06.10.- 2 000 грн., 21.06.10.- 2 000 грн., 05.07.10 -10 000 грн.), оплата на суму 83 951,66 грн. відсутня;

За продукцію отриману на підставі договору від 11.01.2010 року, відповідачем із чітким призначенням платежу сплачено кошти в розмірі 505 300 грн., а саме:

- за продукцію поставлену позивачем 02.02.2010р. згідно видаткової накладної № РР-0000015, на підставі рахунку-фактури №РР-0000015 від 02.02.2010р. - на суму 105 180,79 грн., відповідачем оплата поведена повністю з переплатою на суму 24 819,21грн. (03.03.10 -5 000 грн., 04.03.10р. -3 000 грн., 05.03.10 -3 000 грн., 09.03.10 -4 000 грн., 10.03.10 - 1 000 грн., 11.03.10 -5 000 грн., 12.03.10 -2 000 грн., 15.03.10 -1 000 грн., 17.03.10р- 5 000 грн., 18.03.10.- 8 000 грн., 19.03.10 -5 000 грн., 23.03.10 -4 000 грн., 24.03.10 -5 000 грн., 26.03.10 -5 000 грн., 29.03.10 -7 000 грн., 30.03.10 -10 000грн., 31.03.10 -10 000грн., 15.04.10 -5 000 грн., 19.04.10 -5 000грн., 21.04.10 -10 000 грн., 23.04.10 -10 000 грн., 26.04.10 -5 000 грн., 05.05.10 -12 000 грн.) ;

- за продукцію поставлену позивачем 19.02.2010р. згідно видаткової накладної № РР-0000021, на підставі рахунку-фактури №РР-0000021 від 19.02.2010р. - на суму 24 634,84 грн., відповідачем оплата проведена частково на суму 23 000грн. (06.05.10- 13 000 грн., 17.05.10 -10 000 грн.) , оплата в сумі 1 634,84грн. відсутня ;

- за продукцію поставлену позивачем 25.03.2010р. згідно видаткової накладної № РР-0000045, на підставі рахунку-фактури РР-0000046 від 25.03.2010р. - на суму 58921,48 грн., відповідачем оплату проведено частково, на суму 47 000 грн. (18.05.10 -10 000 грн., 19.05.10 -10 000 грн., 20.05.10 -10 000 грн., 25.05.10 -5 000грн., 08.06.10 -2 000 грн., 16.06.10 -10 000грн.), оплата на суму 11 921,48грн. відсутня;

- за продукцію поставлену позивачем 04.06.2010р. згідно видаткової накладної № РР-0000089, на підставі рахунку-фактури №РР-0000099 від 04.06.2010р. - на суму 11 526,55 грн., відповідачем оплату проведено частково, на суму 10 000 грн. (02.07.10 -10 000 грн.), оплата на суму 1 526,55 грн. відсутня;

- за продукцію поставлену позивачем 29.06.2010р. згідно видаткової накладної № РР-0000104, на підставі рахунку-фактури №РР-0000114 від 29.06.2010р. - на суму 79 295,57 грн., відповідачем оплата поведена повністю з переплатою на суму 89 0004,43грн. (09.07.10 -10 000 грн., 12.07.10 -10 000 грн., 13.07.10 -20 000 грн., 20.07.10 -5 000 грн., 21.07.10 -5 000 грн., 22.07.10. -4 000 грн., 27.07.10 -3 000 грн., 02.08.10 -4 000 грн., 12.08.10 -10 000 грн., 16.08.10 -20 000 грн., 25.08.10 -6 000 грн., 26.08.10 -4 000грн., 01.09.11 -50 000 грн., 11.11.11 -17 300 грн.) ;

- за продукцію поставлену позивачем 19.07.2010р. згідно видаткової накладної № РР-0000114, на підставі рахунку-фактури №РР-0000124 від 19.07.2010р. - на суму 53 645,56 грн., відповідачем оплата поведена повністю з переплатою на суму 58 354 грн. 44 коп. (02.09.10.- 26 000грн., 03.09.10 -51 000 грн., 01.11.10- 5 000грн., 15.11.11. -30 000грн.) ;

- за продукцію поставлену позивачем 15.08.2010р. згідно видаткової накладної № РР-0000131, на підставі рахунку-фактури №РР-0000144 від 15.08.2010р. - на суму 37 100,44 грн., відповідачем оплата проведена частково, на суму 13 000 грн. (05.11.10 -5 000 грн., 12.10.11.- 5000грн., 07.02.11 -2 000 грн., 22.02.11 -1 000 грн.) , - оплата на суму 24 100,44 грн. відсутня;

- за продукцію поставлену позивачем 16.08.2010р. згідно видаткової накладної № РР-0000134, на підставі рахунку-фактури №РР-0000147 від 16.08.2010р. - на суму 60149,76 грн., відповідачем оплату проведено частково, на суму 2 000 грн. (21.03.11 -1 000 грн., 04.04.11 -1000грн.), оплата на суму 58 149,76грн. відсутня;

- за продукцію поставлену позивачем 03.09.2010р. згідно видаткової накладної № РР-0000146, на підставі рахунку-фактури №РР-0000159 від 03.09.2010р. - на суму 76 523,75 грн., оплати відсутні.

Окрім того відповідачем до матеріалів справи долучено виписки по особовому рахунку за 16.06.2010 року та 11.11.2011 року, а також виписку з розрахункового рахунку за 28.05.2010 року, з яких вбачається, що:

- 28.05.2010 року ТзОВ "Р.Е.Й.В" перераховано на рахунок ТОВ "Преміум Пак" кошти в сумі 5 000 грн. -"оплата за плівку зг. Рах. 145 від 17.10.09р .";

- 16.06.2010 року ТзОВ РЕЙВ" перераховано на рахунок ТОВ "Преміум Пак" кошти в сумі 10 000 грн. "оплата за плівку зг. Рах. №49 від 25.03.10р .";

- 11.11.2011 року ТзОВ Р.Е.Й.В." перераховано на рахунок ТОВ "Преміум Пак" кошти в сумі 2 700 грн. "за упаковку зг. рах. №РР-0000114 від 29.06.11 року ".

Судом досліджено дані документи та встановлено, що вказані відповідачем призначення платежу не відповідають жодній із поставок, які здійснювались за договорами від 01.06.2009 року та від 11.01.2010 року.

Разом з тим, в ході експертного дослідження бухгалтерських документів сторін експертом встановлено, що кошти сплачені відповідачем 28.05.2010 року віднесені позивачем до оплат за поставку товару 17.12.2009 року, кошти сплачені відповідачем16.06.2010 року віднесені позивачем в оплату по поставці 25.03.2010 року, а кошти сплачені відповідачем 11.11.2011 року віднесені позивачем до оплат по поставці 29.06.2010 року. Окрім того , експертизою встановлено, що усі здійснені відповідачем переплати враховувались позивачем в рахунок погашення боргу за поставлену продукцію.

З наведеного вбачається, що за поставлену по договору від 01.06.2009 року продукцію ТзОВ "Р.Е.Й.В." проведено оплату на суму 605 500 грн. (600 500 грн. - платежі із чітким призначенням (зазначені вище) + 5 000 грн. - платіж 28.05.10р. віднесений до оплат за поставку 17.12.09р. згідно результатів експертного дослідження).

За поставлену по договору від 11.01.2010 року продукцію відповідачем проведено оплату на загальну суму 518 000 грн. (505 300 грн. - платежі із чітким призначенням (зазначені вище) + 2700 + 10000 грн. - платежі 16.06.2010 року та, відповідно, 11.11.2010 року віднесені до оплат за поставки 25.03.2010р. та 29.06.2010р. згідно результатів експертного дослідження).

Таким чином, згідно наявних в матеріалах справи доказів оплати та встановленого експертизою факту зарахування коштів сплачених відповідачем 28.05.2010 року в рахунок оплат по поставці 17.12.2010 року, борг відповідача по договору від 01.06.2009 року становить 221 533 18грн. По договору від 11.01.2010 року заборгованість у ТзОВ "Р.Е.Й.В." відсутня, оскільки, по даному договору поставлено товар на суму 506 978,74 грн., а оплати становлять 518 000 грн., тобто має місце переплата на суму 11 021,26 грн. Згідно висновку експерта, дані кошти віднесені підприємством позивача в рахунок погашення заборгованості ТзОВ "Р.Е.Й.В." по договору від 01.06.2009 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що станом на день розгляду спору в суді заборгованість відповідача становить 210 511,92грн. (827 033,18 сума поставки по дог. 01.06.009р. + 506 978,74грн. -сума поставок по дог. 11.01.10р. = 1 334 011,92грн.- загальна сума поставок; 827 033,18 -605 500 -оплата по договору 01.06.09р.= 221 553,18 - борг по дог. 01.06.09р.; 506 978,74 -518 000 грн. = -11 021,26грн. -переплата по дог. 11.01.2010р.; 221 553,18 грн. - борг по дог. 01.06.09р. -11 021,26грн. -переплата по дог.11.01.10р. = 210531,92грн.)

Твердження позивача про те, що станом на 05.12.2011 року та день розгляду спору в суді заборгованість відповідача за поставлену продукцію становить 318 425,30грн., так як підприємством здійснювалось зарахування коштів в порядку ст. 534 ЦК України, судом до уваги не беруться та оцінюються критично, з огляду на наступне:

В силу ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання. В даному випадку мова може йти про судові витрати, витрати на сплату державного мита та інших обов'язкових платежів, витрати на юридичну допомогу тощо. Такі витрати повинні бути документально підтвердженні кредитором.

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Дана стаття передбачає правила виконання грошового зобов'язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені.

Слід також відзначити, що ст. 534 ЦК України не встановлено, що 3% річних та інфляційні збитки відшкодовуються за рахунок проведеного платежу.

З наданих позивачем розрахунків погашення заборгованості відповідно до вимог ст. ст. 534,625 ЦК України та визначення розміру інфляційних втрат по договором від 01.06.2009 року та від 11.01.2010 року вбачається, що кошти, які сплачувались відповідачем із чітко вказаним призначенням платежу, навіть у випадку коли сума платежів перекривала суму боргу по поставці зараховувались позивачем в рахунок погашення інфляційних нарахувань, 3% річних та пені.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем не вживалось жодних заходів щодо повідомлення відповідача про зарахування сплачених останнім коштів в рахунок погашення боргу по поставках в порядку черговості, передбаченому ст. 534 ЦК України. Повноважень щодо зарахування коштів у сплату пені, інфляційних втрат, процентів та інших платежів умови договір не містять.

Натомість наявний в матеріалах справи Акт звірки розрахунків за 1 квартал 2011 року, який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб, свідчить про те, що в ході проведеної взаємозвірки рахунків сторони встановили, що станом на 31 03 20.11 року заборгованість ТзОВ "Р.Е.Й.В." перед ТзОВ "Преміум Пак" становила 311 511грн. 92 коп. Відомості про зарахування здійснених відповідачем оплат в порядку ст. 534 ЦК України в даному акті не відображені. Наведене свідчить про те, що відповідачу було відомо лише про те, що наявні переплати по поставках зараховувались позивачем лише в погашення боргу по неплачених або неповністю оплачених поставках, і заперечення щодо такого порядку зарахування відсутні.

Факт зарахування ТзОВ "Преміум Пак" здійснених відповідачем оплат/переплат саме в рахунок погашення заборгованості по поставках встановлено і в ході проведеного експертного дослідження бухгалтерських документів сторін.

Враховуючи наведене, суд вважає проведені позивачем розрахунки із застосування приписів ст. ст. 534,625 ЦК України неправомірними.

З огляду на наведене, правомірними, обґрунтовано заявленими, документально підтвердженими та такими, що підлягають до задоволення суд визнає вимоги ТзОВ "Преміум Пак" про стягнення з ТзОВ "Р.Е.Й.В." боргу за поставлену продукцію на суму 210 511 грн. 92 коп. Позов в частині стягнення 107 913грн. 38 коп. заявлений безпідставно та задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконувати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ч.1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі (ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Окрім того, Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.

П.п. 7.3 укладених договорів сторони передбачили, що у випадку у випадку порушення строків здійснення платежів відповідно до п.4.1 договору Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої продукції, за кожен день прострочення.

Позивачем до матеріалів справи долучено розрахунки, згідно яких останній просить стягнути з відповідача пеню в сумі 83 292,41 грн., за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті вартості продукції отриманої згідно видаткової накладної № РР-0000117, на підставі рахунку-фактури РР-0000099 від 21.10.2009р., за період з 01.11.2009 по 05.12.2011 року в сумі 24 370,33 грн.; згідно видаткової накладної № РР-0000168, на підставі рахунку-фактури №РР-0000147 від 18.12.2009р., за період з 29.12.2011 року по 05.12.2011 року в сумі 28 004,43грн.; видаткової накладної № РР-0000045, на підставі рахунку-фактури РР-0000046 від 25.03.2010р., за період з 25.05.2010 року по 05.12.2011 року, на суму 835,44грн.; видаткової накладної № РР-0000089, на підставі рахунку-фактури №РР-0000099 від 04.06.2010р., за період з 05.07.2010р. по 05.12.2011 року, на суму 338,95грн.; видаткової накладної № РР-0000131, на підставі рахунку-фактури №РР-0000144 від 15.08.2010р., за період 15.09.2010р. по 05.12.2011 року на суму 4762,09 грн.; видаткової накладної № РР-0000134, на підставі рахунку-фактури №РР-0000147 від 16.08.2010р., за період з 16.09.2011 року по 05.12.2011 року на суму 11 072,72 грн.; видаткової накладної № РР-0000146, на підставі рахунку-фактури №РР-0000159 від 03.09.2010р., за період з 04.10.2010р. по 05.12.2011 року в сумі 13 908,45грн.

Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом досліджено наданий позивачем розрахунок та встановлено, що розмір пені обраховувався всупереч приписів ст. 232 ГК України, сума боргу виведена внаслідок проведеного позивачем самовільного зарахування коштів в прядку ст. 534 ЦК України.

Враховуючи наведене, судом здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум пені, з врахуванням приписів ст. 232 ГК України, періоду виникнення боргу, здійснених відповідачем оплат та встановленого в судовому засіданні факту зарахування надміру сплачених коштів в рахунок погашення заборгованості по неоплачених/неповністю оплачених поставках, згідно якого правомірними є вимоги щодо стягнення з відповідача 37 469,29 пені (розрахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи) .

Доводи позивача про те, що умовами укладеного договору передбачено право нараховувати пеню без врахування приписів ст. 232 ГК України, на думку суду є помилковими, оскільки, застереження щодо можливості нарахування пені "за весь період прострочення"/ "до повного виконання" або "без врахування приписів ст.. 232 ГК України" у договорах відсутні.

Разом з тим, відповідач звернувся до суду з клопотанням про застосування судом позовної давності (заперечення проти позову №552 від 05.12.2011р. а/с. 187-188 Том.2).

В силу ч.3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У розумінні ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тривалість загальної позовної давності складає три роки, а відносно стягнення неустойки (штрафу, пені) цей термін обмежено в один рік (ст. 257, п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України).

Відповідно до ч.5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (п. 253 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг строку позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З матеріалів справи вбачається, що поставки товару позивачем по договору від 11.01.2010 року здійснювались за період з 02.02.2010 року по 03.09.2010 року. По договору від 01.06.2009 року поставки товару мали місце в період з 08.06.2009 року по 18.12.2009 року.

Умовами укладеного договору від 01.06.2009 року сторони встановили термін оплати -не пізніше 10 календарних днів з моменту поступлення продукції на склад Замовника. Згідно Договору від 11.01.2010 року термін оплати - не пізніше 30 днів з моменту поставки. Слід зазначити, що термін оплати по останній поставці по договору від 11.01.2010 року настав 04.10.2010 року, а відповідно і із 04.10.2010 року розпочато перебіг позовної давності щодо вимог про застосування правових наслідків прострочення виконання зобов'язання по оплаті вартості поставленої продукції, а відповідно, і щодо вимог по пені за несвоєчасне виконання зобов'язання. Інші поставки товару як по договору від 01.06.2009 року так і по договору від 11.01.2010 року передували поставці 03.09.2010 року, а, відповідно, термін їх оплати та перебіг позовної давності настав/розпочався ще раніше.

Як вбачається з матеріалів справи, з позовом про стягнення з ТзОВ "Р.Е.Й.В." заборгованості за поставлену згідно договорів від 01.06.2009 року та від 11.01.2010 року продукцію, в тому числі і 83 292,41 грн. пені, позивач звернувся до суду 27.10.2011 року.

Відтак, розглянувши наданий позивачем розрахунок пені, враховуючи заявлене відповідачем клопотання про застосування позовної давності та приписи чинного законодавства, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за порушення зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості отриманої продукції, суд вважає такими, що задоволенню не підлягають, оскільки в цій частині позовних вимог пеня заявлена позивачем до стягнення поза межами позовної давності, встановленої ст. 258 ЦК України.

Твердження представника позивача про те, що мало місце переривання строку позовної давності у зв'язку проведеними відповідачем оплатами, які зараховувались позивачем в порядку ст. 534 ЦК України, на думку суду, є безпідставними, оскільки, як встановлено судом вище усі платежі згідно бухгалтерського обліку останнього зараховані в рахунок погашення суми основного боргу. Сплата коштів в рахунок погашення заборгованості по поставках є виконанням відповідачем зобов'язань по сплаті грошових коштів за отриману продукцію, однак ніяк не може свідчити і трактуватись, як визнання останнім зобов'язань по сплаті штрафних санкцій (пені), а, відповідно, бути підставою для переривання перебігу позовної давності в цій частині позовних вимог.

Окрім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

На підставі даної статті, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 36 335,61грн. інфляційних нарахувань та 15 227 грн. 59 коп. 3% річних, зокрема по поставках:

- 21.10.2009р. видаткова накладна № РР-0000117, рахунок-фактурр РР-0000099 від 21.10.2009р., за період з 11.11.09р. по 05.12.2011 року - 4 266,53 грн. 3% річних та 11 136,63 грн. інфляційні нарахування;

- 18.12.2009р. видаткова накладна № РР-0000168, рахунок-фактура №РР-0000147 від 18.12.2009р., за період з 29.12.2009 року по 05.12.2011 року, - 4 983,83 грн. 3% річних та 12 108,97 грн. -інфляційні нарахування;

- 25.03.2010р. видаткова накладна № РР-0000045, рахунок-фактура РР-0000046 від 25.03.2010р., за період з 25.04.2010 р. по 05.12.2011 року - 155,34грн. 3 % річних та 299,61 грн. інфляційні нарахування;

- 04.06.2010р. видаткова накладна № РР-0000089, рахунок-фактура №РР-0000099 від 04.06.2010р, за період з 05.07.2010 р. по 05.12.2011 року - 65,12 грн. 3% річних та 159,60 грн. -інфляційні нарахування;

- 15.08.2010р. видаткова накладна № РР-0000131, рахунок-фактура №РР-0000144 від 15.08.2010р., за період з 15.09.2011 року по 05.12.2011 року - 921,70 грн. 3% річних та 2 349,17 грн. інфляційні нарахування;

- 16.08.2010р. видаткова накладна № РР-0000134, рахунок-фактура №РР-0000147 від 16.08.2010р., за період з 16.09.2010 р. по 05.12.2011 року - 2 143,11грн. 3% річних та 5 474,50 грн. -інфляційні нарахування;

- 03.09.2010р. видаткова накладна № РР-0000146, рахунок-фактура №РР-0000159 від 03.09.2010р., за період з 04.10.2010 р. по 05.12.2011 року - 2 691,96грн. 3% річних та 4 477,36 грн. інфляційні нарахування.

Оскільки за результатами експертного дослідження бухгалтерських документів сторін, в т.ч. і позивача, встановлено факт зарахування останнім здійснених відповідачем переплат в рахунок погашення заборгованості по неоплачених та не повністю оплачених поставках, ухвалою суду від 20.06.2012 року, з метою повного та об'єктивного розгляду справи зобов'язано позивача надати, зокрема:

- письмові (з врахуванням встановлених в ході експертного дослідження фактів зарахування позивачем здійснених відповідачем переплат в рахунок погашення заборгованості по неоплачених та не повністю оплачених поставках) документально-підтверджені відомості про те, коли (дата), з якого саме платежу, та в якому розмірі були здійснені ТОВ "Преміум Пак" зарахування по поставках: 15.06.2009 р. на суму 4 844,40 грн., 22.06.2009 р. на суму 2 419,76 грн.; 31.07.2009 р. на суму 8 591,35грн.; 19.08.2009 р. на суму 1080,91грн.; 25.08.2009р. на суму 16 667,96 грн.; 08.10.2009р. на суму 2 448,71грн.; 19.02.2010р. на суму 1 634,84грн.; 25.03.2010р. на суму 1921,48грн.; 04.06.2010р. на суму 1 526,55грн.; 15.08.2010р. на суму 24 100,44грн.; 16.08.2010р. на суму 58 149,76грн.;

- документально обґрунтований розрахунок, по кожній поставці окремо, заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, із чітко визначеним періодом нарахування та з врахуванням проведених відповідачем оплат та здійснених ТОВ "Пеміум Пак" зарахувань наявних переплат в рахунок погашення боргу по неоплачених або не повністю оплачених поставках.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що при здійсненні останнього брались до уваги не встановлені експертизою факти зарахування сплачених коштів в рахунок погашення боргу, а здійснені позивачем зарахування коштів в порядку ст. 534 ЦК України. Дані позивача про зарахування коштів, викладені у поясненні від 26.05.25012 року, наведено теж з врахуванням здійснених останнім зарахувань в порядку ст. 534 ЦК України.

Окрім того, висновки експертизи щодо можливості нарахування 3% річних та інфляційних втрат лише по поставках 21.10.2009р та 18.12.2009 року, на думку суду, є помилковими, оскільки, відповідачем оплати по інших поставках здійснено з порушенням встановлених умовами договорів терміну здійснення розрахунку.

З огляду на наведене, судом проведено перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум інфляційних нарахувань та 3% річних, в межах періоду визначеного позивачем та з врахуванням встановленого факту зарахування проведених відповідачем оплат в рахунок погашення боргу, згідно якого правомірними та такими, що підлягають до задоволення є вимоги позивача в частині стягнення 29 084,34 грн. -інфляційних нарахувань та 12 236,29грн. 3% річних. Позов в частині стягнення 2 991,30грн. 3% річних та 7 251,27 грн. інфляційних втрат заявлений безпідставно та задоволенню не підлягає (розрахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи).

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно п.4.2 абз.2 Роз'яснень ВАС України №02-5/78 від 04.03.1998р. "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України", редакція з 31.05.2007р., "якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається".

В силу ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно долученого до висновку експерта Акта №6 від 28.05.2012р. здачі-приймання висновку судового експерта №441 по справі №8/73/5022-1468/2011 за ухвалою суду від 04.01.2012р. вартість експертизи становить 6 750,72 грн.

З матеріалів справи вбачається (лист ТВ КНДІСЕ №22/5-463 від 15.05.2012 року) вбачається, що оплату за проведення судово-економічної експертизи здійснено ТзОВ "Р.Е.Й.В." 04.05.2012 року.

Відтак, з урахуванням вищенаведеного, у відповідності до вимог ст. ст. 44 -49 Господарського процесуального кодексу України (редакція чинна на день звернення до суду), витрати по сплаті державного мита в сумі 2 518,33 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 131,12 грн., підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесені відповідачем витрати по оплаті судової експертизи підлягають відшкодуванню за рахунок позивача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на суму 3 750,55грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 20, 22, 32-34, 43, 44,47, 49, 69, 77,78, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.", вул. Текстильна, 30-а, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 24635111) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Пак", вул. Леніна, 122-б, м. Монастирище, Черкаська область (ідентифікаційний код 36449142):

- 210 511 грн. 92 коп. основного боргу;

- 29 084 грн. 34 коп. інфляційних нарахувань;

- 12 236 грн. 29 коп. 3% річних;

- 2518 грн. 33 коп. в повернення сплаченого позивачем державного мита;

- 131 грн. 12 коп. в повернення сплачених позивачем витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решта частини позову - відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Сторони та прокурор вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.

Суддя І.М. Гирила

Повний текст рішення складено 02.07.2012р.