Постанова

від 10.07.2012 по справі 5023/045/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2012 р. Справа № 5023/045/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В. , суддя Сіверін В. І. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Козир К.І.,

відповідача - Топал С.С., Гайдуков В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом (вх. № 1175 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 05 березня 2012 року у справі № 5023/045/12

за позовом Науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту промислових гідроприводів та гідроавтоматики (НДІ Гідропривід) у формі ТОВ

до приватної фірми "Спейс", м. Харків

про стягнення коштів у розмірі 133 157,87 грн. і зобов'язання вчинити певні дії

та зустрічним позовом приватної фірми "Спейс", м. Харків

до Науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту промислових гідроприводів та гідроавтоматики (НДІ Гідропривод) у формі ТОВ

про стягнення 50 923 грн. недоотриманого прибутку

ВСТАНОВИЛА:

Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут промислових гідроприводів та гідроавтоматики (НДІ Гідропривод) у формі ТОВ звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до приватної фірми "Спейс" про стягнення 51780,45 грн., з яких: 9834,71 грн. - заборгованість по укладеному між сторонами договору оренди від 16 березня 2011 року № 03/2011-ГП; 460 грн. - нарахована на неї пеня та 37152,40 грн. - штраф за несвоєчасне повернення об'єкту оренди; 4333,33 грн. - заборгованість за надані послуги зі зберігання майна відповідача в приміщенні позивача. Також позивач просив суд зобов'язати відповідача повернути майно, що знаходилось в оренді за цим договором.

Заявою від 22.02.2012 р. позивач уточнив позовні вимоги, а саме просив суд стягнути з відповідача 101 583,11 грн. заборгованості за договором оренди від 16 березня 2011 року № 03/2011-ГП та 31 574,76 грн. заборгованості за надані послуги зі зберігання майна відповідача в приміщенні позивача, а також зобов'язати відповідача повернути майно, що знаходилось в оренді за цим договором.

Приватна фірма "Спейс" подала зустрічний позов до науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту промислових гідроприводів та гідроавтоматики (НДІ Гідропривід) у формі ТОВ про стягнення з останнього 50 923 грн. прямих збитків.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05 березня 2012 року у справі № 5023/045/12 (суддя Прохоров С.А.) первісний позов задоволено частково.

З приватної фірми "Спейс" на користь науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту промислових гідроприводів та гідроавтоматики (НДІ Гідропривід) у формі ТОВ стягнуто 9714,71 грн. боргу з орендної плати, який утворився станом на 17.11.2011 р. з урахуванням комунальних послуг станом на 31.01.2012 р. та 194,30 грн. судового збору. В решті первісних позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Відповідач за первісним позовом - приватна фірма "Спейс", із вказаним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить це рішення скасувати в частині задоволених первісних позовних вимог та відмови в задоволенні зустрічного позову, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити та задовольнити зустрічний позов.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представники позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

16.03.2011 року між НДІ "Гідропривод" у формі ТОВ (Орендодавець, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) та ПФ "Спейс" (Орендар, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) було укладено договір оренди №03/2011-ГП, відповідно до умов якого позивач за первісним позовом зобов'язався передати відповідач за первісним позовом у строкове платне користування нежитлові приміщення, розташоване в м. Харкові по вул. Шатилова Дача, 4, а саме: нежитлове приміщення Б-з №2-13 загальною площею 522,6 кв.м.(п.1.1 договору).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Договору орендар зобов'язується щомісячно сплачувати орендну плату з урахуванням її щомісячної індексації, вартості комунальних послуг, вартості послуг з енергопостачання, на підставі виставлених Орендодавцем рахунків. Орендна плата сплачується Орендарем в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця за поточний місяць передплатою не пізніше 5-го числа кожного місяця.

Факт передачі позивачем нежитлового приміщення відповідачу в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 16.03.2011 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Додатковою угодою від 01.04.2011 року до договору оренди №03/2011 сторони домовились внести зміни в п.1.1 та п. 3.1 договору оренди, а саме пункти договору викладено в наступній редакції:

- п.1.1 - НДІ "Гідропривід" у формі ТОВ (Орендодавець) зобов'язався передати ПФ "Спейс" у строкове платне користування нежитлові приміщення, розташоване в м. Харкові по вул. Шатілова Дача,4, а саме: нежитлове приміщення Б-з №2,3,4,6-9 загальною площею 490,1 кв.м.

- п.3.1 - орендар зобов'язується щомісяця сплачувати орендну плату із розрахунку 30,00 грн. за 1 кв.м. загальної площі майна, що разом складає 14 703,00 грн., з урахуванням її щомісячної індексації, вартості комунальних послуг, які компенсуються орендарем щомісяця на підставі виставлених орендодавцем рахунків.

На виконання додаткової угоди від 01.04.2011 року сторонами було складено акт приймання-передачі орендованого майна від 01.04.2011 року.

Згідно п.7.1 договір оренди діє до 16.03.2012 року включно. При цьому, у випадку неналежного виконання орендарем зобов'язань за договором за орендодавцем залишається право на розірвання договору в односторонньому порядку. В даному випадку орендодавець надсилає на адресу орендаря листа з вимогою звільнити майно відповідно до вимог договору . При цьому датою закінчення договору буде являтися дата відправлення орендодавцем орендарю вищевказаного листа. Факт неналежного виконання орендарем зобов'язань за договором може бути підтверджено актом, складеним трьома представниками орендодавця.

При цьому у п.8.1 договору оренди сторони дійшли згоди про те, що усі правовідносини, які виникають з цього договору або пов'язані із ним, у тому числі пов'язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків його недійсності або порушення договору, регламентуються цим договором та відповідними нормами чинного в Україні законодавства, а також застосовними до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.

Колегія суддів зазначає, що за загальним положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (стаття 763 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обґрунтовуючи первісні позовні вимоги позивач посилається на факт наявності заборгованості орендаря, що, на думку позивача, надало право йому відмовитися від договору оренди в односторонньому порядку.

16 листопада 2011 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію з вимогою про звільнення орендованого майна відповідно до договору оренди через його розірвання в односторонньому порядку.

Проте, з такими доводами позивача колегія суддів погодитись не може, та звертає увагу на наступне.

Як вбачається з умов укладеного між сторонами у справі договору, в пункті 3.1. договору сторонами обумовлено, що орендар зобов'язується щомісяця сплачувати орендну плату з урахуванням її щомісячної індексації, вартості комунальних послуг, які компенсуються орендарем щомісяця на підставі виставлених орендодавцем рахунків.

Таким чином, при укладенні договору сторонами встановлено, що підставою для сплати орендної плати є виставлені орендодавцем рахунки.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

До матеріалів справи позивачем не надано доказів виставлення відповідачеві рахунків з орендної плати, як того вимагають умови договору, а тому у відповідача бути відсутні підстави для сплати орендних платежів.

З урахуванням наведених обставин, слід зазначити, що право наймодавця відмовитися від договору найму (оренди) врегульовано статтею 782 Цивільного України, згідно якої наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

З урахуванням вищевикладеного судом не встановлено факт неправомірного невнесення орендарем плати за користування майном протягом трьох місяців підряд, а тому у орендодавця станом на 17.11.2011 року право на односторонню відмову від договору оренди не виникло, що свідчить про хибну позицію НДІ "Гідропривід" у формі ТОВ щодо припинення договору оренди в односторонньому порядку.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку про те, що договір оренди №03/2011-ГП. від 16.03.2011 року не припинив свою дію 18.11.2011 року, а був дійсним до 16.03.2012 року, як встановлено пунктом 7.1 договору.

На підставі викладеного, враховуючи те, що матеріалами справи не підтверджується порушення відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, у зв'язку з чим у позивача не виникло право на розірвання договору в односторонньому порядку, а договір не був розірваний, є безпідставним та необґрунтованим нарахування орендодавцем неустойки в порядку статті 785 Цивільного кодексу України, як і вимога про повернення орендованого приміщення.

Окрім того, за первісним позовом заявлено вимогу про стягнення з відповідача 31 574,76 грн. заборгованості за надані послуги зі зберігання майна відповідача у період з 18.11.2011 року по 21.02.2012 року.

Вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18.11.2011 року майно відповідача, що знаходилось в об'єкті оренди за договором оренди було описане, опечатане та прийняте підприємством позивача на зберігання. З урахуванням середніх цін за зберігання майна відповідача, що знаходиться в приміщеннях позивача, виходячи із розрахунку 10 000,00 грн. за місяць, за фактично надані послуги зі зберігання майна відповідачу нараховано 31 574,76 грн.

Правові відносини щодо зберігання врегульовано главою 66 ЦК України.

Згідно статті 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Вимоги щодо форми договору зберігання встановлені статтею 937 Цивільного кодексу України, згідно якої договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.

Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання (стаття 946 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 4 статті 203 Цивільного кодексу України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України, у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами;

Як свідчать матеріали справи - між сторонами договір зберігання не укладався, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення 31 574,76 грн. заборгованості за надані послуги зі зберігання майна відповідача у період з 18.11.2011 року по 21.02.2012 року відсутні.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що первісні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розглянувши зустрічний позов, колегія суддів зазначає наступне.

Зустрічна позовна заява ПФ "Спейс" містить вимогу про стягнення з НДІ "Гідропривод" у формі ТОВ суми неодержаного прибутку у розмірі 50 923,00 грн.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги позивач посилається на те, що НДІ "Гідропривід" у формі ТОВ передані в оренду нежитлові приміщення до належного та придатного до експлуатації та використання стану не доведено, перелік робіт зазначених в актах приймання-передачі від 16.03.2011 року та 01.04.2011 року орендодавцем не виконано. Вказані обставини унеможливлюють здійснення орендарем господарської діяльності в орендованих нежитлових приміщеннях, внаслідок чого ПФ "Спейс" зазнало збитків на суму 50 923,00 грн., у вигляді непродуктивних витрат, які пов'язані з виплатою заробітної плати основному виробничому персоналу, сплатою соціальних платежів. Вказані обставини на, думку позивача за зустрічним позовом, підтверджуються Звітом незалежної оцінки прямих збитків від 23.01.2012 року, яку проводив незалежний оцінювач ПТПП "Інженер".

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 1 статті 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Таким чином, позивачу в силу вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України необхідно довести наявність перелічених вище елементів, крім вини, відсутність якої відповідно до приписів Цивільного кодексу України доводиться правопорушником.

Крім того, визначаючи суму збитків, позивачем за зустрічним позовом було здійснено лише теоретичне (умовне) обґрунтування, що не може бути підставою для його стягнення у зазначеному розмірі.

Додатково слід зазначити, що звіт ПТПП "Інженер" складено 17.01.2012 року, проте розрахунок суми збитків здійснено на майбутнє, тобто з 15.10.2011 року до 15.04.2012 року.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки витрати, здійснені позивачем за зустрічним позовом (сплата заробітної плати та соціальних платежів) не перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з бездіяльністю відповідача за зустрічним позовом.

Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.

Частково задовольняючи первісні позовні вимоги, місцевий господарський суд допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з цим це рішення підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга -частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 та пункту 10 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України, за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову; у постанові має бути зазначений, зокрема, новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

При вирішенні питання розподілу господарських витрат колегія суддів керується положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України, та зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме зі штампу вхідної кореспонденції господарського суду Харківської області, первісна позовна заява подана 04.01.2012 року, а заява про збільшення позовних вимог -22.01.2012 року. Загальна ціна первісного позову становить 133157,87 грн., а сам позов складається як с вимог майнового, так і з вимог немайнового характеру.

Слід звернути увагу на те, що згідно частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" встановлено розмір мінімальної заробітної плати на 01 січня 2012 року, який складає 1073,00 грн.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно з вимогами частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір", за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Крім того, відповідно до абзацом 2 частини 2 статті 6 Закону України "Про судовий збір", передбачена сплата недосплаченої суми судового збору у разі збільшення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за первісним позовом заявлені майнові вимоги з ціною позову 133157,87 грн. і немайнові вимоги, та сплачено за подання первісного позову до збільшення позовних вимог 2352,50 грн., при цьому недосплачена сума судового збору при збільшенні позовних вимог за первісним позовом не сплачена позивачем взагалі.

Враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що за подання первісного позову ставка судового збору становить 3736,16 грн. (2663,16 грн. за позовні вимоги майнового характеру + 1073 грн. за позовні вимоги немайнового характеру). Тобто позивачем недосплачено 1383,66 грн. судового збору (3736,16 -2352,50 = 1383,66), і ця сума підлягає стягненню з позивача за первісним позовом в доход бюджету, оскільки відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про судовий збір", судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно з підпунктом 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду ставка судового збору становить 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Додатково, слід зазначити, що відповідно до частини 5 статті 6 Закону України "Про судовий збір", за подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах. При цьому, положеннями Закону України "Про судовий збір" не передбачено зменшення ставки судового збору у разі часткового оскарження рішення.

Таким чином, ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду у цій справі становить 2672,83 грн., тобто 50% суми ставок судового збору за подання первісного та зустрічного позовів (3736,16 + 1609,5)/2 = 2672,83).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за первісним позовом за подання апеляційної скарги сплачено 804,75 грн. судового збору. Таким чином, за подання апеляційної скарги у даній справі відповідачем за первісним позовом недосплачено 1868,08 грн. судового збору (2672,83 -804,75 = 1868,08), і ця сума підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом на користь бюджету.

Відповідно до положень частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з чим, з позивача за первісним позовом слід стягнути на користь відповідача за первісним позовом 97,20 грн. витрат за подання апеляційної скарги пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 05.03.2012 року у справі № 5023/045/12 скасувати частково -в частині стягнення з Приватної фірми «Спейс»на користь НДІ «Гідропривід»9714,71 грн. боргу з орендної плати.

Постановити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В решті -рішення залишити без змін.

Стягнути з Науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту промислових гідроприводів та гідроавтоматики (НДІ Гідропривод) у формі ТОВ (61145, м. Харків, вул. Шатилова дача, 4, код ЄДРПОУ 25614370) на користь Державного бюджету України 1383,66 грн. недосплаченого судового збору за подання позову.

Стягнути з Приватної фірми «Спейс»(61054, м. Харків, вул. Механізаторська, 1-а, код ЄДРПОУ 21193629) на користь Державного бюджету України 1868,08 грн. недосплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту промислових гідроприводів та гідроавтоматики (НДІ Гідропривод) у формі ТОВ (61145, м. Харків, вул. Шатилова дача, 4, код ЄДРПОУ 25614370) на користь Приватної фірми «Спейс»(61054, м. Харків, вул. Механізаторська, 1-а, код ЄДРПОУ 21193629) 97,20 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні судові накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Тихий П.В.

Повний текст постанови підписано 10.07.2012 року