Постанова

від 21.06.2012 по справі 2а/0270/1942/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 червня 2012 р. Справа № 2а/0270/1942/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вільчинського Олександра Ванадійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Войнаровської Ірини Анатоліївни

позивача: Карпенка М.Б., Мельника М.А.,

відповідача: Радзіковської І.Т., Гордієнко В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Водолії", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - фізична особа-підприємець ОСОБА_1., ТОВ Фірма "Енерджі Центр", ТОВ "Фенікс Інтегрейтид Сервисиз", ТОВ "Біотрейд НДК"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби,

про: визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Водолії» (далі - позивач, ТОВ «Водолії»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма» Енерджі Центр», товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс Інтегрейтид Сервисиз», товариство з обмеженою відповідальністю «Біотрейд НДК» із адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - відповідач, Вінницька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В результаті проведеної планової виїзної перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції, а також збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток і також застосовано штрафні санкції.

ТОВ «Водолії» не погоджується із прийнятими рішеннями, вважає їх протиправними, зазначаючи, що висновки податкового органу щодо завищення позивачем валових витрат є безпідставними, оскільки витрати на оплату послуг ФОП ОСОБА_1. підтверджуються документами, які відповідають правилам ведення податкового обліку і є достатньою підставою для включення на їх основі фактично перерахованих сум. Витрати, понесені позивачем на оплату послуг від ПП «Ардея-Тех», підтверджені актом про надані послуги, а витрати, понесені позивачем на оплату послуг, отриманих ТОВ «Фірма»Енерджі Центр», здійснені в межах умов укладеного правочину. Крім того, на момент проведення перевірки ТВ «Водолії» було надано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на13.04.2012р. дане підприємство належним чином зареєстроване.

Представник позивача у судовому засіданні заявлений позов підтримав, просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Від відповідача до канцелярії суду надійшли письмові заперечення, у яких Вінницька ОДПІ просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову, оскільки за період, що перевірявся, ТОВ «Водолії» до складу валових витрат віднесено витрати, що не пов'язані із господарською діяльністю підприємства.

Так, зокрема, у 4 кварталі 2010 року позивачем віднесено до складу валових витрат витрати на оплату юридичних послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_1, однак у звітах про виконану роботу не зазначено обсяги наданих послуг у натуральному виразі, не конкретизовано зміст наданих послуг.

До аналогічних висновків податковий орган прийшов і щодо віднесення позивачем до валових витрат витрати на оплату отриманих послуг від ПП "Ардея-Тех", зокрема в акті виконаних робіт не конкретизовано зміст послуг.

Відповідач виходить із того, що відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Стосовно інших контрагентів, витрати по яким податковий орган вважає безпідставно віднесеними до складу валових витрат, то в ході перевірки позивачем не надано товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, талонів замовника, які б свідчили про реальність перевезення товарів.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, просили суд відмовити у його задоволенні, мотивуючи поясненнями, викладеними у письмових запереченнях.

Треті особи у судове засідання не з'явились, заяву про розгляд справи за їх відсутності до суду не надсилали, про причини неявки у судове засідання суд не повідомили, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

З 17 лютого 2011 року по 23 березня 2012 року посадовими особами Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Водолії" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2011р.

В ході проведення перевірки ревізорами-інспекторами встановлено порушення ТОВ "Водолії" п.5.1., п.п.5.2.1. п.5.2., п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема, до рядку 04.01. Декларації до складу витрат на придбання віднесено вартість товарів (робіт, послуг), не пов'язаних із веденням господарської діяльності.

Так, у 4 кварталі 2010 року до складу валових витрат віднесено витрати на придбання послуг від ФОП ОСОБА_1. на суму 165 500 грн. До перевірки надано акт №1 від 31.12.2010р. про надання юридичних послуг за період з 03.01.2010р. по 31.12.2010р., а також звіт про виконану роботу № 1 від 01.04.2010р., звіт про виконану роботу № 2 від 01.07.2010р., звіт про виконану роботу №3 від 01.10.2010р., а також звіт про виконану роботу №4 від 31.12.2010р., однак у вищенаведених звітах та акті про виконану роботу на вказано обсяги наданих послуг в натуральному виразі, не конкретизовано зміст наданих послуг

До висновків про безпідставне включення до валових витрат витрати понесені на оплату послуг, перевіряючі прийшли і стосовно контрагента - приватного підприємства "Ардея-Тех", за послуги якого у періоді, що перевірявся, ТОВ "Водолії" сплатило 22 500 грн., у т.ч. 3750 грн. ПДВ.

Податкові ревізори-інспектори зазначили, що відповідно до акту прийому-передачі послуг по договору №20-к від 01.11.2010р. приватне підприємство "Ардея-Тех" надало ТОВ "Водолії" послуги. В акті зазначено, що в електронній формі на цифровому носії в одиничному екземплярі надано інформаційні матеріали. В даному акті, на думку перевіряючих, також не конкретизовано зміст отриманих послуг.

Водночас, за даними автоматизованих баз даних органів ДПС встановлено, що ПП "Ардея-Тех" припинило свою діяльність.

Також позивачем до складу валових витрат було включено витрати, понесені на оплату юридичних, наданих ТОВ "Фірма"Енерджі Центр" на суму 36 000 грн., у т.ч. ПДВ 6000 грн.

Аналогічно як і з попередніми контрагентами, ревізори зазначили про неможливість з акту наданих послуг визначити надані послуги у натуральному виразі, не конкретизовано їх зміст. Разом з тим, за даними автоматизованих баз даних органів ДПС встановлено, ТОВ "Фірма "Енерджі Центр" не знаходиться за місцем знаходження.

Посилаючись на ст.3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також п.2.1, 2.4. ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України №88 від 24.05.1995р., посадові особи Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС зазначило, що ТОВ "Водолії" не мало підстав віднести витрати по придбанню вказаних робіт, послуг до складу валових витрат, що призвело до завищення валових витрат на 214 250 грн.

Разом з тим, до складу валових витрат у періоді, що перевірявся, ТОВ "Водолії" включено витрати по придбанню побутової хімії, парфумерії та косметики у ТОВ "Фенікс Інтегрейтид Сервисиз" у загальній сумі 93811,00 грн.

В ході перевірки перевіряючі прийшли до висновків, що включення даних витрат до складу валових є безпідставним, оскільки вони є не підтвердженими товарно-транспортними накладними, а відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №3636 від 14.10.1997р., основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспорті накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Крім того, податкові ревізори-інспектори здійснюючи перевірку прийшли до висновків про безпідставність віднесення до складу прямих матеріальних витрат витрати, пов'язані із придбанням засобів по догляду за взуттям у ТОВ "Біотрейд НДК" на загальну суму 909 679 грн. у т.ч. ПДВ -131 523 грн., так як переміщення даних товарів у просторі не підтверджується належними бухгалтерськими документами, зокрема відсутні відомості про автомобіль, водія, номер подорожнього листа, код автоперевізника, пункт розвантаження.

В ході проведення перевірки посадовими особами виявлено порушення ТОВ "Водолії" і п.п.7.4.1, 7.4.5, п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: у жовтні 2010 року підприємством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковими накладними на загальну суму 66 667 грн. по підприємству ТОВ "Сіммілар", у жовтні та листопаді 2010 року підприємством до складу податкового кредиту підприємством включено суми, що не пов'язані із здійснення господарської діяльності, зокрема по ПП "Ардея-Тех" суму 3750 грн. та по ТОВ "Фірма"Енерджі-Центр" суму 6000грн.

Також на порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість", а також норм Податкового кодексу України, підприємством завищено суму податкового кредиту відповідних податкових періодів у розмірі 18 762 грн., у тому числі за жовтень 2010 року - 3376 грн., листопад 2010 року - 5520 грн., грудень 2010 року - 7202 грн., січень 2011 року 2491 грн., а також лютий 2011 року - 173 грн. по операціям з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Фенікс Інтегрейтид Сирвисиз", які не могли проводитись і по своїй суті є безтоварними.

Водночас, перевіряючими було зазначено і про безпідставність включення ТОВ "Водолії" до складу податкового кредиту у березні 2011 року суму ПДВ не підтверджену податковими накладними у розмірі 5492 грн. по підприємству ТОВ "Модерн-Експо".

Не підтвердженою, на думку податкових ревізорів-інспекторів, є і сума ПДВ, включена позивачем до складу податкового кредиту і по підприємству ТОВ "Біотрейд НДК" в розмірі 151 613 грн.

Також в ході перевірки було виявлено порушення ТОВ "Водолії" п.п.192.1.1. п.192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, зокрема у податковому обліку позивачем не відображено операції з повернення товарів ТОВ "Торговий Дім Екмі" у січні та грудні 2011 року в сумі 20424 грн., у т.ч. ПДВ - 3 404 грн., та 13 302 грн. у т.ч. ПДВ - 2217 грн. відповідно.

Також перевіряючі в ході перевірки виявили, що в періоді, що перевірявся, підприємство не провело коригування податкового зобов'язання за жовтень 2010 року по операції з ТОВ "Сіммілар" у розмірі 66667 грн. у зв'язку з поверненням коштів на рахунок покупця. Відповідно до п.192.3 ст.192 Податкового кодексу України підприємство мало право податки уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ із відображенням вказаного коригування у сторону зменшення.

За результатами проведеної перевірки посадовими особами Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС складено акт № 227/22/3283323 від 30.03.2012р., що досліджувався судом (а.с.109-155, Т.4).

Висновки проведеної перевірки знайшли своє відображення у прийнятому податковому повідомленні-рішенні форми "Р" № 0000602310 від 17.04.2012р., яким ТОВ "Водолії" нараховано грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 267 825 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 63 571 грн., а також прийнятому податковому повідомленні-рішенні форми "Р" № 0000612310 від 17.04.2012р., яким ТОВ "Водолії" збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 251 30 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 18 422 грн. (а.с.64, 66, Т.4).

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ "Водолії" звернулось до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.

Суд критично оцінює висновки податкового органу про безпідставність включення до валових витрат та відповідно до податкового кредиту з ПДВ витрати підприємства, пов'язані із придбанням у ТОВ "Фенікс Інтегрейтид Сервисиз" товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних. Судом встановлено, що здійснюючи господарську діяльність ТОВ "Водолії" уклало договір купівлі-продажу товарів від 08.07.2010р. та договір купівлі-продажу від 18.07.2011р. із ТОВ "Фенікс Інтегрейтид Сервисиз". Відповідно до умов договору продавець (ТОВ "Фенікс Інтегрейтид Сервисиз") передає покупцеві (ТОВ "Водолії") у власність товар в асортименті і кількості, визначених в накладних, а покупець приймає та оплачений даний товар.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано накладні від ТОВ "Фенікс Інтегрейтид Сервисиз", податкові накладні від даного контрагента, які містяться в матеріалах справи та досліджувались судом у судовому засіданні (а.с.27-125 Т.1)

Також представники позивача вказували на наявність платіжних доручень, що свідчать про оплату отриманого товару.

У судовому засіданні представниками позивача зазначено, що поставка товару від ТОВ "Фенікс Ітегрейтид Сервисиз" здійснювалась і власним транспортом продавця, і перевізниками. Судом встановлено, що ТОВ"Фенікс Інтегрейтид Сервисиз"постачало товар безпосередньо на склад ТОВ "Водолії".

Представники відповідача, зазначаючи про фіктивність даного правочину, вказували на єдину підставу - відсутність товарно-транспортних накладних, однак суд бере до уваги правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в Інформаційному листі від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11, в якому зазначено, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само і помилки в оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції.

Крім того, як встановлено судом, перевіряючі не здійснювали перевірку складу ТОВ "Водолії", на який поставлявся товар від ТОВ "Фенікс Інтегрейтид Сервисиз", а відповідно і не було здійснено перевірку облікових складських документів.

Водночас, суд бере до уваги той факт, що наказ Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України №228/253 від 07.08.1996р. "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи", про який зазначала Вінницька ОДПІ є скасованим. Крім того, Наказ Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України № 488/346 від 29.12.1995р. "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", яким затверджено типову форму товарно-транспортної накладної форми 1-ТН, на яку посилається відповідач, не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а відтак не набув чинності.

З огляду на наведене, суд вважає, що висновки податкового органу про безпідставність включення до складу валових витрат та податкового кредиту позивачем витрати на оплату товару від ТОВ "Фенікс Інтегрейтид Сервисиз" є не обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної адміністративної справи.

З аналогічних підстав Вінницька ОДПІ зазначила про безпідставність включення до складу прямих матеріальних витрат у 4 кварталі 2010 року вартість товару на загальну суму 909 679 грн., у т.ч. ПДВ 131 523 грн., придбаного позивачем у ТОВ "Біотрейд НДК", а також за відсутності підтвердження його переміщення у просторі.

В матеріалах справи міститься договір № 45 про постачання продукції за замовленням від 01.08.2011р., укладений між ТОВ "Водолії" та ТОВ "Біотрейд НДК".

Судом досліджувались надані представниками позивачем, видаткові та податкові накладні, виписані ТОВ"Біотрейд НДК", на підтвердження реальності виконання умов договору, а також реальності переміщення придбаного товару за вказаним договором (а.с.128-237 Т.1).

Мотивуючи аналогічними обставинами, викладеними вище, суд приходить до висновку про безпідставність твердження податкового органу щодо взаємовідносин позивача та ТОВ "Біотрейд НДК".

Разом з тим, суд наголошує, що товар, придбаний у ТОВ "Біотрейд НДК" та ТОВ "Фенікс Інтегрейтид Сервисиз", в подальшому був реалізований третім особам, про що свідчать видаткові накладні, надані представниками позивача.

Стосовно висновків податкового органу про безпідставне включення до складу валових витрат позивачем витрати на оплату послуг, отриманих від ФОП "ОСОБА_1, ПП "Ардея-Тех" та ТОВ "Фірма "Енерджі Центр", суд виходить з наступного.

Зазначені контрагенти у періоді, що перевірявся надавали ТОВ "Водолії" юридичні та інформаційні послуги.

Так, перевіркою встановлено завищення скоригованих валових витрат на суму 165500 грн. по фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, на суму 22500 грн., у .т.ч. 3 750 грн. по приватному підприємця "Ардея-Тех", а також на суму 36 000 грн., у .т.ч. ПДВ 6000 грн. по товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма"Енерджі-Центр".

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1 п.п. 5.2 ст. 5 того ж Закону України до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" не передбачено включення до складу валових витрат на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаних з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, визначальною підставою віднесення тих чи інших витрат підприємства до складу валових витрат є їх безпосереднє використання у господарській діяльності підприємства.

У пункті 1.32 статті 1 названого Закону визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Перевіряючи законність формування позивачем валових витрат, відповідачем зазначено про відсутність необхідного зв'язку між спірними послугами та господарською діяльністю позивача.

Суд не погоджується із висновками відповідача викладеними в п. 3.1.2 акту перевірки №227/22/3283323 від 30.03.2012р. року щодо неправомірності віднесення позивачем до складу валових витрат - витрати на отримання юридичних та інформаційних послуг від зазначених вище контрагентів.

Так, позивачем на підтвердження отримання юридичних та інформаційних послуг від ФОП ОСОБА_1., ПП "Ардея-Тех", ТОВ "Фірма "Енерджі Центр" надано суду договори із вказаними контрагентами, акти виконаних робіт, звіти про виконану роботу, а також платіжні доручення, що свідчать про оплату отриманих послуг.

Дослідивши зазначені матеріали справи, суд вважає, що вказані документи є належним підтвердженням того, що отримані юридичні та інформаційні послуги використані ТОВ "Водолії" в його господарській діяльності, зокрема, із звітів про виконану роботу вбачається конкретизований фактичний зміст наданих послуг.

Так, зокрема, зазначені контрагенти здійснювали судово-претензійну роботу по дебіторській та кредиторській заборгованості позивача, підготовку та укладання договорів на поставку та продаж товарів, перевірку відповідності вимогам законодавства внутрішніх документів ТОВ "Водолії" та інші юридичні послуги. Крім того, ПП "Ардея-Тех" надавало інформаційні послуги, зазначені в Договорі, по таким регіонам як Ямпільський район, Томашпільський район, Тростянецький район, Шаргородський район Вінницької області.

Водночас, представниками позивача було надано витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців по ПП "Ардея-Тех", з якого вбачається, що на момент надання послуг дане підприємство було належним чином зареєстровано та здійснювало свою діяльність, чим було спростовано твердження податкового органу про стан припинення даного контрагента (а.с.33-36, Т.4)

Таким чином, зі змісту вказаних вище документів прослідковується причиновий зв'язок між придбанням юридичних та інформаційних послуг та отриманням економічної вигоди від цього придбання і прибутку в цілому, що відповідає сутності господарської діяльності, а відтак позиція відповідача щодо таких контрагентів, як ФОП ОСОБА_1., ПП "Ардея-Тех" та ТОВ "Фірма"Енерджі Центр" не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Крім того, до суми збільшеного грошового зобов'язання по ПДВ, зазначеної у податковому повідомленні-рішенні №0000602310 від 17.04.2012р. входили суми податкових зобов'язань, не відображених у податкових деклараціях у періоді, що перевірявся, по таким контрагентам як ПП "Котон клаб Україна" та ТОВ "Ельфа Лабораторія".

Так, в пункті 3.2.1 акту перевірки зазначено, що по приватному підприємству "Котон клаб Україна" розбіжність становить 1993 грн. ПДВ по податковий накладній від 07.01.2011р. та 4022 грн. ПДВ по податковій накладній від 22.08.2011р., а по товариству з обмеженою відповідальністю "Ельфа Лабораторія" - 3904 грн. ПДВ по податковій накладній від 29.07.2011р.

Тобто, господарські операції між ТОВ "Водолії" та зазначеними контрагентами були здійснені, однак в податковому обліку позивачем не були відображені.

У судовому засіданні представниками позивача було визнано помилкове не включення зазначених сум податкового зобов'язання по ПДВ.

Відповідно до п.185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

З огляду на обов'язок платника щодо визначення об'єкту оподаткування податком на додану вартість, передбачений Податковим кодексом України, а також з урахування визнання позивачем даного порушення, суд вважає, що представниками відповідача доведено правомірність збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в цій частині.

Щодо порушень позивачем правил формування податкового кредиту по ПДВ, зазначені в акті перевірки, то суд виходить з наступного.

Відповідно до п.198.1.ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом пункту 198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Судом встановлено, що у вересні 2010 року ТОВ "Водолії" віднесено до складу податкового кредиту 66 667 грн. за оплату товару ТОВ "Симмілар". Однак у жовтні 2010 року підприємство повернуло вказані кошти, а суму ПДВ 66 667 грн. не зняло з податкового кредиту. Тобто, на момент проведення перевірки сума ПДВ - 66 667 грн., зарахована до складу податкового кредиту не була підтверджена податковими та видатковими накладними.

У судовому засіданні представники позивача зазначили про допущення технічної помилки при формуванні податкового кредиту та фактично визнали дане порушення.

В акті перевірки зазначено про непідтвердження податковою накладною суму ПДВ, включену до складу податкового кредиту в розмірі 5 492 грн. по підприємству ТОВ "Модерн-Експо". Так, представник Вінницької ОДПІ зазначила, що на момент перевірки позивачем не було надано первинних бухгалтерських документів, які б свідчили про правомірність зарахування даної суми до складу податкового кредиту.

Представники відповідача зазначили, що сума 5 492 грн. відображена ТОВ "Модерн-Експо" у податковому обліку, однак суд не бере до уваги пояснення даних представників щодо обов'язку перевіряючих здійснити зустрічну перевірку даного контрагента, оскільки пунктом 85.2 ст.85 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Таким чином, представниками позивача у судовому засіданні визнано відсутність податкової накладної, тобто непідтвердженість суми податкового кредиту в розмірі 5 492 грн., однак зазначили про реальність здійсненої господарської операції.

Разом з тим, в акті перевірки також зазначено і про неправомірне віднесеня ТОВ "Водолії" сум ПДВ до складу податкового ркедиту по контрагенту - ТОВ "Торговий дім "Екмі".

В акті перевірки №227/22/3283323 від 30.03.2012р. зазначено, що внаслідок невідображення в податковому обліку операцій з повернення товарів ТОВ "Торговий дім Екмі" на загальну суму 33 726 грн., у тому числі ПДВ 5 621 грн., перевіркою встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників на порушення п.п.192.1.1. п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Підпунктом 192.1.1. пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України передбачено, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Представники позивача у судовому засіданні визнали допущене порушення п.п.192.1.1. п.192.1 ст. 192 Податкового кодексу України.

В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про наявність усіх виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність прийнятих на підставі даного акту податкових повідомлень-рішень.

Даючи оцінку прийнятим рішенням, суд досліджує і самі розрахунки сум, зазначених в них. Встановивши невідповідність частин сум рішень, суд з'ясовує про неможливість виокремлення даної частки та прийняття рішення щодо неї. У разі неможливості виокремлення такої частини, суд не може підміняти державний орган, який прийняв рішення, і приймати замість рішення, яке оскаржується, інше рішення, яке б відповідало закону.

У такому розумінні суд повинен, зважаючи на пропорційність частин доведеної суми рішення, прийти до висновку про визнання протиправним чи правомірним рішення в цілому.

З урахуванням того, що сума податкових зобов'язань, донарахована Вінницькою ОДПІ за порушення податкового законодавства, які були доведені у судовому засіданні та визнані представниками позивача не може бути виокремлена із загальної суми оскаржуваних рішень, а також, беручи до уваги пропорційність доведених та не доведених податковим органом у судовому засіданні виявлених порушень з боку позивача, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті всупереч нормам чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Отже, суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат відповідно до ст. 94 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції № 0000602310 від 17.04.2012р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції № 0000612310 від 17.04.2012р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Водолії" судовий збір (судові витрати) в сумі 2188 (дві тисячі сто вісімдесят вісім) грн. шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України з рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції.

Постанова може бути оскаржена в порядку та в строки визначені ст. 186 КАС України. Набрання судовим рішенням законної сили визначено ст. 254 КАС України

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович