Постанова

від 31.07.2012 по справі 2а/0270/1942/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/1942/12 Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський О.В. Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Совгири Д. І.

при секретарі: Заплішній О.Д.

за участю представників сторін:

представників позивача: Карпенка Максима Борисовича, Мельника Миколи Анатолійовича;

представника відповідача: Волощука Валерія Олександровича;

третьої особи: ОСОБА_1;

представника третьої особи: Лісовенко Тетяни Володимирівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом ТОВ "Водолії" за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Фірма" Енерджі Центр", ТОВ "Фенікс Інтегрейтид Сервисиз", ТОВ "Біотрейд НДК" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Водолії» (далі - позивач, ТОВ «Водолії»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма» Енерджі Центр», товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс Інтегрейтид Сервисиз», товариство з обмеженою відповідальністю «Біотрейд НДК»із адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі -відповідач, Вінницька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року даний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач оскаржив його у апеляційному порядку, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтуванні апеляційної скарги відповідача посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Представник відповідача, у судовому засіданні, підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представники позивача заперечили проти доводів апеляційної скарги та просили суд залишити її без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року - без змін.

Третя особа - ОСОБА_1. та представник третьої особи ТОВ "Біотрейд НДК" Лісовенко Т.В. також заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення.

Представники інших третіх осіб у судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені завчасно та належним чином.

З урахуванням викладеного, керуючись ч. 4 ст. 196 КАС України, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників третіх осіб.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню виходячи з наступного.

У апеляційній скарзі податковий орган посилається на безпідставність включення до валових витрат та відповідно до податкового кредиту з ПДВ витрат підприємства, пов'язаних із придбанням у ТОВ "Фенікс Інтегрейтид Сервисиз" товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що здійснюючи господарську діяльність ТОВ "Водолій" уклало договір купівлі-продажу товарів від 08.07.2010р. та договір купівлі-продажу від 18.07.2011р. із ТОВ "Фенікс Інтегрейтид Сервисиз". Відповідно до умов договору продавець (ТОВ "Фенікс Інтегрейтид Сервисиз") передає покупцеві (ТОВ "Водолії") у власність товар в асортименті і кількості, визначених в накладних, а покупець приймає та оплачений даний товар.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано накладні від ТОВ "Фенікс Інтегрейтид Сервисиз", податкові накладні від даного контрагента, які містяться в матеріалах справи (а.с.27-125 Т.1)

Також представники позивача вказували на наявність платіжних доручень, що свідчать про оплату отриманого товару.

У судовому засіданні представниками позивача зазначено, що поставка товару від ТОВ "Фенікс Ітегрейтид Сервисиз" здійснювалась і власним транспортом продавця, і перевізниками. Судом встановлено, що ТОВ"Фенікс Інтегрейтид Сервисиз" постачало товар безпосередньо на склад ТОВ "Водолій".

Представник відповідача, зазначаючи про фіктивність даного правочину, вказував на єдину підставу - відсутність товарно-транспортних накладних, однак колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції щодо того, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само і помилки в оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції.

Крім того, як встановлено судом, перевіряючі не здійснювали перевірку складу ТОВ "Водолії", на який поставлявся товар від ТОВ "Фенікс Інтегрейтид Сервисиз", а відповідно і не було здійснено перевірку облікових складських документів.

Водночас, суд бере до уваги той факт, що наказ Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України №228/253 від 07.08.1996р. "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи", про який зазначала Вінницька ОДПІ є скасованим. Крім того, Наказ Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України № 488/346 від 29.12.1995р. "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", яким затверджено типову форму товарно-транспортної накладної форми 1-ТН, на яку посилається відповідач, не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а відтак не набув чинності.

З огляду на наведене, суд вважає, що висновки податкового органу про безпідставність включення до складу валових витрат та податкового кредиту позивачем витрати на оплату товару від ТОВ "Фенікс Інтегрейтид Сервисиз" є не обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної адміністративної справи ні під час розгляду у суді першої інстанції, ні під час розгляду апеляційної скарги.

З аналогічних підстав Вінницька ОДПІ зазначила про безпідставність включення до складу прямих матеріальних витрат у 4 кварталі 2010 року вартість товару на загальну суму 909 679 грн., у т.ч. ПДВ 131 523 грн., придбаного позивачем у ТОВ "Біотрейд НДК", а також за відсутності підтвердження його переміщення у просторі.

В матеріалах справи міститься договір № 45 про постачання продукції за замовленням від 01.08.2011р., укладений між ТОВ "Водолії" та ТОВ "Біотрейд НДК".

Судом досліджувались надані позивачем, видаткові та податкові накладні, виписані ТОВ"Біотрейд НДК", на підтвердження реальності виконання умов договору, а також реальності переміщення придбаного товару за вказаним договором (а.с.128-237 Т.1).

Мотивуючи аналогічними обставинами, викладеними вище, колегія суддів дійшла до висновку про безпідставність твердження податкового органу про безтоварність господарських операцій у взаємовідносинах позивача та ТОВ "Біотрейд НДК".

Разом з тим, суд наголошує, що товар, придбаний у ТОВ "Біотрейд НДК" та ТОВ "Фенікс Інтегрейтид Сервисиз", в подальшому був реалізований третім особам, про що свідчать видаткові накладні, надані представниками позивача.

Стосовно висновків податкового органу про безпідставне включення до складу валових витрат позивачем витрати на оплату послуг, отриманих від ФОП "ОСОБА_1, ПП "Ардея-Тех" та ТОВ "Фірма "Енерджі Центр", колегія суддів не може погодитись із висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Зазначені контрагенти у періоді, що перевірявся надавали ТОВ "Водолії" юридичні та інформаційні послуги.

Так, перевіркою встановлено завищення скоригованих валових витрат на суму 165500 грн. по фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, на суму 22500 грн., у .т.ч. 3 750 грн. по приватному підприємця "Ардея-Тех", а також на суму 36 000 грн., у .т.ч. ПДВ 6000 грн. по товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Енерджі-Центр".

Перевіряючи законність формування позивачем валових витрат, відповідачем зазначено про відсутність необхідного зв'язку між спірними послугами та господарською діяльністю позивача.

Колегія суддів погоджується із висновками податкового органу та не погоджується із позицією суду першої інстанції з огляду на нижче наведене.

В ході перевірки встановлені наступні порушення:

- п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результати чого занижено податок на прибуток в сумі 77 015 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 роки в сумі 73 685 грн., за 1 кв. 2011 року в сумі 3 330 грн.

- п. 138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2011p. №2755-IV, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2-4 кв. 2011 року на суми 174 355 грн.

- пп.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №198/97-ВР від 03 квітня 1997р. із змінами та доповненнями, п.185.1 ст.185І п.187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188, пп. 192.1.2 п. 192.1 ст.192 п.198.3, п. 198.6 ст.19 Податкового кодексу України від 02.12.2010 p. №2755-IV, в результаті чого ТОЇ «Водолії» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 267 825 грн., у тому числі:

- жовтень 2010 року на суму 76043 грн.;

- листопад 2010 року на суму 9270 грн.;

- грудень 2010 року на суму 7202 грн.;

- січень 2011 року на суму 7888 грн..;

- травень 2011 року на суму 5666 грн.;

- липень 2011 року на суму 3904 грн.;

- серпень 2011 року на суму 4022 грн.;

- вересень 2011 року на суму 20091 грн.;

- жовтень 2011 року на суму 125148 грн.;

- листопад 2011 року на суму 3594 грн.;

- грудень 2011 року на суму 4997 грн.

- пп. 8.1.2 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-IV (із змінами та доповненнями) та п.п.168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого нарахована пеня в сумі 1377,00 грн.

- п.9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», із змінами та доповненнями - підприємством не забезпечено зберігання щоденних фіскальних звітних чеків у книзі обліку розрахункових операцій у кількості 8 штук (06, 13, 27, 29, 30.06.2011 року та 02, 10 11.08.2011 року).

Вказані порушення виникли в результаті: 1) завищення ТОВ «Водолії» витрат на придбання товарів (робіт послуг) за періоди 01.10.2010 року до 31.03.2011 року в сумі 308 061 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року в сумі 294 740 грн., за 1 кв. 2011 року - 13 321 грн.

На порушення п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР із змінами, підприємством по рядку 04.01 Декларації до складу витрат на придбання віднесено вартість товарів (робіт, послуг) не пов'язаних з веденням господарської діяльності підприємства.

Зокрема, в 4 кв. 2010 року до складу валових витрат віднесено витрати на придбання послуг (запис в журналі проводок ДТ 94 КТ 631):

- від ФОП ОСОБА_1. (код ЄДРПОУ- НОМЕР_1) на суму 165 500 грн. Відповідно до акту №1 від 31.12.2010 року про надання юридичних послуг за період з 03.01.2010 р. по 31.12.2010 р. - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 проведено роботи згідно договору про надання юридичних послуг від 01.01.2010р. Перелік виконаних робіт та їх вартість відображені у щоквартальних звітах. Загальна вартість робіт відповідно вказаного акту складає 165 500 грн.

Крім вищевказаного акту, для перевірки було надано 4 звіти про виконану роботу, а саме:

- звіт про виконану роботу №1 від 01.04.2010 р. надання юридичних послуг за період з 03.01.2010р по 01.04.2010р. Загальна вартість робіт склала 27 500 грн.;

- звіт про виконану роботу №2 від 01.07.2010 р. надання юридичних послуг за період з 01.04.2010р по 01.07.2010р. Загальна вартість робіт склала 53 200 грн.;

- звіт про виконану роботу №3 від 01.10.2010 р. надання юридичних послуг за період з 01.07.2010р по 01.10.2010р. Загальна вартість робіт склала 36 000 грн.;

- звіт про виконану роботу №4 від 31.12.2010 р. надання юридичних послуг за період з 01.10.2010р по 31.12.2010р. Загальна вартість робіт склала 48 800 грн.

За даними автоматизованих баз даних органів ДПС встановлено, що ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ-НОМЕР_1) знаходиться на обліку у Вінницькій МДПІ, вид діяльності: адвокатська діяльність, діяльність у сфері права. Декларації фізичної особи - платника єдиного податку за 2010 рік до податкового органу подана з обсягами 281 020 грн.

У вищенаведених звітах та акті про виконану роботу не вказано обсяги наданих послуг в натуральному виразі, не конкретизовано зміст наданих послуг. У 4 кв. 2010 року підприємство не подавало позовів до суду. За даними бухгалтерського обліку на підприємстві відсутня безнадійна заборгованість. Крім того, згідно штатного розпису на підприємстві рахується посада юрисконсульта зі ставкою 1100 грн. на місяць.

- від ПП «Ардея-Тех» код ЄДРПОУ- 37156768 на суму 22 500 грн., в тому числі ПДВ-3 750грн.

Відповідно до акту прийому-передачі послуг по договору №20-к від 01.11.2010 р. приватне підприємство «Ардея-Тех» надало TOB «Водолії» послуги. В акті зазначено, що в електронній формі на цифровому носії в одиничному екземплярі надано інформаційні матеріали.

Вартість вказаних послуг становить 22 500 грн., в т.ч. ПДВ - 3 750 грн.

До перевірки надано додаток №1, в якому зазначено, що ПП «Ардея -Тех» надало послуги по Шаргородському, Ямпільському, Томашпільському, Тростянецькому районах Вінницької області. Вартість послуг визначається з розрахунку 5 625 грн. (в т.ч. ПДВ -938,5 грн.) за один регіон. Термін виконання та здачі робіт - до 30.11.2010 року.

За даними автоматизованих баз даних органів ДПС встановлено, що ПП «Ардея-Тех» знаходиться на обліку в Алчевській ОДПІ, вид діяльності: інші види оптової торгівлі, засновник, директор, бухгалтер - одна особа, основні засоби відсутні, стан платника - З (прийнято рішення про припинення (ліквідацію).

У вищенаведеному акті виконаних робіт не конкретизовано зміст наданих послуг. Інформаційні матеріали, отримані від ПП «Ардея-Тех», підприємством TOB «Водолії» до перевірки не надано.

- від TOB «Фірма «Енерджі Центр» код - 37144003, на суму 36 000 грн., в тому числі ПДВ - 6 000 грн.

Згідно акту №408 від 29.10.2010 року до договору №0208-4 від 02.08.2010 року на абонентне юридичне обслуговування TOB «Фірма «Енерджі Центр» код - 37144003. Вартість наданих послуг:

серпень 2010 - абонплата 12 000 грн.(в т. ч. ПДВ - 2 000 грн.) вересень 2010 - абонплата 12 000 грн.(в т. ч. ПДВ - 2 000 грн.) жовтень 2010 - абонплата 12 000 грн.(в т. ч. ПДВ - 2 000 грн.)

Загальна вартість наданих послуг за серпень-жовтень 2010 року складає 36 000 грн. в т.ч. ПДВ-6 000 грн.

За даними автоматизованих баз даних органів ДПС встановлено, що TOB «Фірма «Енерджі Центр» код - 37144003, знаходиться на обліку в ДПІ у Печерському районі Києва, вид діяльності: інші види оптової торгівлі, засновник, директор, бухгалтер - о особа, основні засоби відсутні, стан платника - 8 (до ЄДР внесено запис про відсутність місцезнаходженням.).

У вищенаведеному акті виконаних робіт не вказано обсяги наданих послуг у натуральному виразі, не конкретизовано зміст наданих послуг. Крім того, аналогічні послуги виконувались і ФОП ОСОБА_1.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV із змінами та доповненнями визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Статтею 2 цього Закону встановлено, що дія цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів та витрат, ведуть бухгалтерський облік, подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку та звітності (п.З ст.2 вищевказаного Закону).

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV із змінами та доповненнями даного Закону встановлено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з нормами пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткуванні прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями) платник податку відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці....), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 року «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцією і підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність і Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV із змінами та доповненнями встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які б підтверджували фактичне виконання тої чи іншої послуги та зв'язок її з господарською діяльністю підприємства

Враховуючи все вищевикладене, у Позивача не було підстав віднести витрати по придбанню вказаних робіт, послуг до складу валових витрат, що призвело до завищення валових витрат на 224 000 грн.(165 500+22500+36 000).

Крім того, до суми збільшеного грошового зобов'язання по ПДВ, зазначеної у податковому повідомленні-рішенні №0000602310 від 17.04.2012р. входили суми податкових зобов'язань, не відображених у податкових деклараціях у періоді, що перевірявся, по таким контрагентам як ПП "Котон клаб Україна" та ТОВ "Ельфа Лабораторія".

Так, в пункті 3.2.1 акту перевірки зазначено, що по приватному підприємству "Котон клаб Україна" розбіжність становить 1993 грн. ПДВ по податковий накладній від 07.01.2011р. та 4022 грн. ПДВ по податковій накладній від 22.08.2011р., а по товариству з обмеженою відповідальністю "Ельфа Лабораторія" - 3904 грн. ПДВ по податковій накладній від 29.07.2011р.

Тобто, господарські операції між ТОВ "Водолії" та зазначеними контрагентами були здійснені, однак в податковому обліку позивачем не були відображені.

У судовому засіданні представниками позивача було визнано помилкове не включення зазначених сум податкового зобов'язання по ПДВ.

Відповідно до п.185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

З огляду на обов'язок платника щодо визначення об'єкту оподаткування податком на додану вартість, передбачений Податковим кодексом України, а також з урахування визнання позивачем даного порушення, суд вважає, що представниками відповідача доведено правомірність збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в цій частині.

Щодо порушень позивачем правил формування податкового кредиту по ПДВ, зазначені в акті перевірки, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.198.1.ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом пункту 198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що у вересні 2010 року ТОВ "Водолії" віднесено до складу податкового кредиту 66 667 грн. за оплату товару ТОВ "Симмілар". Однак у жовтні 2010 року підприємство повернуло вказані кошти, а суму ПДВ 66 667 грн. не зняло з податкового кредиту. Тобто, на момент проведення перевірки сума ПДВ - 66 667 грн., зарахована до складу податкового кредиту не була підтверджена податковими та видатковими накладними.

В акті перевірки зазначено про непідтвердження податковою накладною суму ПДВ, включену до складу податкового кредиту в розмірі 5 492 грн. по підприємству ТОВ "Модерн-Експо". Так, представник Вінницької ОДПІ зазначила, що на момент перевірки позивачем не було надано первинних бухгалтерських документів, які б свідчили про правомірність зарахування даної суми до складу податкового кредиту.

Однак, представниками позивача у судовому засіданні, під час розгляду справи у суді першої інстанції, визнано відсутність податкової накладної, тобто непідтвердженість суми податкового кредиту в розмірі 5 492 грн., однак зазначили про реальність здійсненої господарської операції.

Разом з тим, в акті перевірки також зазначено і про неправомірне віднесення ТОВ "Водолії" сум ПДВ до складу податкового кредиту по контрагенту - ТОВ "Торговий дім "Екмі".

В акті перевірки №227/22/3283323 від 30.03.2012р. зазначено, що внаслідок невідображення в податковому обліку операцій з повернення товарів ТОВ "Торговий дім Екмі" на загальну суму 33 726 грн., у тому числі ПДВ 5 621 грн., перевіркою встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників на порушення п.п.192.1.1. п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Підпунктом 192.1.1. пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України передбачено, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Представники позивача під час розгляду справи у суді першої інстанції визнали допущене порушення п.п.192.1.1. п.192.1 ст. 192 Податкового кодексу України.

В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про наявність усіх виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність прийнятих на підставі даного акту податкових повідомлень-рішень.

Даючи оцінку прийнятим рішенням, суд досліджує і самі розрахунки сум, зазначених в них. Встановивши невідповідність частин сум рішень, суд з'ясовує про неможливість виокремлення даної частки та прийняття рішення щодо неї. У разі неможливості виокремлення такої частини, суд не може підміняти державний орган, який прийняв рішення, і приймати замість рішення, яке оскаржується, інше рішення, яке б відповідало закону.

У такому розумінні суд повинен, зважаючи на пропорційність частин доведеної суми рішення, прийти до висновку про визнання протиправним чи правомірним рішення в цілому.

З урахуванням того, що сума податкових зобов'язань, донарахована Вінницькою ОДПІ за порушення податкового законодавства, які були доведені у судовому засіданні та визнані представниками позивача під час розгляду справи не може бути виокремлена із загальної суми оскаржуваних рішень, а також, беручи до уваги пропорційність доведених та не доведених податковим органом у судовому засіданні виявлених порушень з боку позивача, колегія приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті всупереч нормам чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Статтею 159 КАС України, визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів частково не погоджується із висновками суду першої інстанції тому, постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби задовольнити частково .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом ТОВ "Водолії" за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Фірма" Енерджі Центр", ТОВ "Фенікс Інтегрейтид Сервисиз", ТОВ "Біотрейд НДК" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції № 0000602310 від 17.04.2012р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції № 0000612310 від 17.04.2012р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Водолії" судовий збір (судові витрати) в сумі 2188 (дві тисячі сто вісімдесят вісім) грн. шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України з рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "07" серпня 2012 р. .

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна

Совгира Дмитро Іванович