Постанова

від 27.06.2012 по справі 2а-3837/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2012 р. № 2а-3837/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Гулкевич І.З.

при секретарі -Куч Ю.М,

за участю представника позивача Зборівського А.Є., Беручанц Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Спільного українсько-угорського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелдетехнік-Україна»до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення від 07.02.2012 року №00000112341 -,

ВСТАНОВИВ:

Спільне українсько-угорське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелдетехнік-Україна»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення від 07.02.2012 року №00000112341.

У зв'язку із завершенням реорганізації відповідача, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців, суд на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) замінив відповідача - Державну податкову інспекцію у Галицькому районі м. Львова, його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте із порушенням вимог законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинним документами, а висновки відповідача стосовно недійсності правочину з контрагентом позивача -ПП «Поляріс-Лайт»є необґрунтованими та не підтвердженими доказами.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав зазначених у позові та усних поясненнях, просять позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи, причини неявки суду не повідомив. Подав письмові заперечення через канцелярію суду за вхідним №26222 від 20.06.12 в яких, заперечує повністю, щодо заявлених позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією в Галицькому районі м. Львова проведено документальну позапланову виїзну перевірку СП ТзОВ "Мелдетехнік-Україна" з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за січень-березень 2011 року по взаєморозрахунках з ПП "Поляріс Лайт", за результатами якої ДПІ прийшла до висновку про порушення Підприємством п.1, п.2 ст. 215, ст. 203, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 8987,60 грн. в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 8987,60 грн., що викладено в Акті перевірки від 24.01.2012 року №119/23-409/22337361.

На підставі Акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000112341 від 0702.2012 р., яким Підприємству визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість на суму 8987,60 грн. в тому числі: основний платіж в сумі 8986,60 грн. та штрафні санкції в сумі 1,00 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що між СП ТзОВ "Мелдетехнік-Україна" та ПП "Поляріс Лайт" укладено Договір № 889 від 27.12.2010 року про поставку продукції, а саме обладнання та матеріали для систем охоронної сигналізації, протипожежної автоматики, відеоспостереження та контролю доступу та ін.. На виконання умов даного договору в січні-березні виписано наступні податкові накладні: № 109 від 10.01.2011 р. (сума ПДВ 1448,80 грн.), № 42 від 04.02.2011 р. (сума ПДВ 811,80 грн.), № 50 від 07.02.2011 р (сума ПДВ 899,60 грн.)., № 99 від 21.02.2011 р. (сума ПДВ 1459,80 грн.), № 203 від 03.03.2011р. (сума ПДВ 1539,00 грн.)., № 233 від 11.03.2011 р. (сума ПДВ 1331,60 грн.), № 252 від 17.03.2011р. (сума ПДВ 1496,00 грн.).

В акті перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за січень-березень 2011 року встановлено його завищення на 8986,60 грн. Встановлено, що на формування показників у рядку 10.1 Декларації за період : січень 2011 року у загальній сумі 15381,00 гривень мало вплив здійснення операцій із придбання товаро-матеріальних цінностей у постачальника ПП "Поляріс-Лайт" до перевірки представлено податкову накладну, виписана ПП "Поляріс-Лайт" від 10.01.2011р. №109 на загальну суму 8692,80 грн. Оплата проведена на суму 8692,80 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок рахунків; лютий 2011 року у загальній сумі 18953,00 гривень мало вплив здійснення операцій із придбання товаро-матеріальних цінностей у постачальника ПП "Поляріс-Лайт" до перевірки представлено податкові накладні від 04.02.2011р. №42 на загальну суму 4870,80 грн, № 50 від 07.02.2011 р. на загальну суму 5397,60 грн, №99 від 21.02.2011р. на загальну суму 8758,80 грн. Оплата проведена на суму 4870,80 грн, на суму 5397,60 грн, на суму 8758,80 грн, що підтверджується платіжним дорученням та копіями виписками банківських рахунків.; березень 2011 року у загальній сумі 25298,00 гривень мало вплив здійснення операцій із придбання товаро-матеріальних цінностей у постачальника ПП "Поляріс-Лайт" до перевірки представлено податкові накладні №203 від 03.03.2011р. на загальну суму 9234,00 грн, №233 від 11.03.2011р. на загальну суму 7989,60 грн., №252 від 17.03.2011р. на загальну суму 8976,00 грн. Оплата проведена на суму 9234,00 грн, на суму 7989,60 грн, на суму 8976,00 грн., що підтверджується копіями виписками банківських рахунків.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем збільшено суму грошового зобовязання за результатами взаємовідносин позивача з ПП "Поляріс-Лайт" за період січень-березень 2011 року на підставі Акту перевірки Алчевської ОДПІ від 11.11.2011 року №1804/231/37156789 про результати проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Поляріс Лайт" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період грудень 2010 вересень 2011 року, в якому зазначено, що господарські операції не могли бути вчинені через відсутність у ПП "Поляріс-Лайт" основних фондів, необхідної кількості технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а тому дані операції є нікчемними з огляду на ст.228 ЦК України.

Проте, з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до 198.3. ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 198.6 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16.07.1999р. (далі-Закон №996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно вимог пп.201.6 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом. ДПІ не наведено суду підстав, з яких податкові накладні контрагента позивача не можна було б вважати такими, що підтверджують право позивача на податковий кредит.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Факт здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

Враховуючи зазначене вище, висновки акта перевірки від 11.11.2011 року №1804/231/37156789 не можуть вказувати на неможливість реального здійснення господарських операцій між СП ТзОВ «Мелдетехнік-Україна»та ПП "Поляріс-Лайт".

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Представлені представниками позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обовязків, а також про фактичне здійснення господарських операцій Підприємством та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Окрім того, відповідно до п. 180.1 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Платники податку, визначені відповідно до пункту 16.1. Податкового кодексу України, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку контрагентом продавця (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування. Така позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України викладеною у постанові від 26.09.2006 року.

Слід зазначити, що визначення податковим органом позивачу податкових зобовязань, як наслідок встановлених в акті перевірки від 11.11.2011 року №1804/231/37156789 порушень, є недотримання принципу індивідуалізації відповідальності. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, неправомірне їх декларування, відповідальність за що передбачена чинним законодавством. При цьому, відповідальність контрагента, в даному випадку, не може перекладатись на покупця - позивача у справі.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 01.06. 2010 року у справі № 21-573во10, у справі від 31.01.2011 р. за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ у Закарпатській області Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб"єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником до податкового кредиту. Рішення Верховного Суду України узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини (справа "БУЛВЕС"АД проти Болгарії (заява №3991/03)).

Рішення Верховного Суду України згідно з статтею 244-2 КАС України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов"язковими для всіх судів України.

Суд зазначає, що підтвердженням обставин реальності господарських операцій слід вважати господарську діяльність позивача, яка полягала у тому, що товари, придбані у ПП "Поляріс Лайт"використані для подальшого продажу та отримання доходу, при цьому факт невідображення сум податкових зобовязань за такими операціями в акті перевірки відсутній.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст..39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства вбачається, що податкові повідомлення-рішення, що приймаються за наслідками документальних перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання, у тому числі позапланових виїзних, можуть бути складеними на підставі фактичних даних, зазначених виключно в актах перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання. Податкові повідомлення-рішення, складені на підставі актів перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання, що не можуть бути визнані допустимими доказами по справі, зумовлюють безпідставність складення зазначених податкових повідомлень-рішень.

Товар, який був предметом договору не обмежений та не вилучений з цивільного обороту України. Контрагент на момент події продажу товару знаходився в базі ДПС платників ПДВ та в державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави. Системний аналіз наведених норм свідчить про існування презумпції правомірності правочину укладеного між сторонами, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі зібраних у справі належних та допустимих доказів, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення, яке прийняте на підставі акта перевірки, є неправомірним та підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення, а тому позов слід задовольнити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути на користь Спільного українсько-угорського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелдетехнік-Україна" з Державного бюджету України 107,30 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби від 07.02.2012 року №00000112341.

Стягнути з Державного бюджету України на користь СП ТзОВ «Мелдетехнік-Україна»(м. Львів, вул. Л.Українки, 33/2, ЄДРПОУ 22337361) 107, 30 грн., сплаченого судового збору.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 05 липня 2012 року.

Суддя Гулкевич І.З.