Ухвала

від 18.01.2017 по справі 2а-3837/12/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

              ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ УХВАЛА            18 січня 2017 року                                             м. Київ                                                         К/800/30789/16 Суддя Вищого адміністративного суду України Приходько І.В., перевіривши касаційну скаргу Галицької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського оружного адміністративного суду від 27.06.2012 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015 р. у справі № 137877/12/9104 за позовом Спільного українсько-угорського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелдетехнік-Україна» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,– В С Т А Н О В И В : Спільне українсько-угорське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелдетехнік-Україна» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення. Постановою Львівського оружного адміністративного суду від 27.06.2012 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015 р., адміністративний позов задоволено. Галицька об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, 09.11.2016 р. (згідно відтиску календарного штемпеля відділення поштового зв'язку на рекомендованому конверті № 7900308986825) направила до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та  апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. У зв'язку із тим, що касаційна скарга не відповідала вимогам ч. 5 ст. 213 та ч. 4 ст. 214  Кодексу адміністративного судочинства України остання була залишена без руху із встановленням тридцятиденного строку для усунення недоліків, про що постановлено ухвалу від 14.11.2016 р. Відповідно до ч.4 ст.214 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 212 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. В межах встановленого строку, виходячи з дати отримання скаржником копії ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.11.2016 р., Галицькою об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області надано суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що скаржник вже звертався з касаційною скаргою та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.01.2016 р. касаційну скаргу було повернуто податковому органу та відмовлено в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Скаржник, обґрунтовуючи клопотання, посилається на відсутність грошових коштів на рахунках податкового органу, що позбавляло можливості вчасно звернутися з касаційною скаргою повторно. Однак, клопотання Галицької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області не можна вважати обґрунтованим, виходячи з наступного. Так, на підтвердження обґрунтованості наданого клопотання податковий орган надає лист Управління ДКС України у Галицькому районі м. Львова Львівської області від 04.12.2015 р., лист ДПІ у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області та банківські виписки від 04.03.2016 р., від 16.03.2016 р., від 30.05.2016 р., від 02.08.2016 р. При цьому, скаржник звернувся до суду касаційної інстанції повторно в листопаді 2016 року. Таким чином, податковим органом не було надано суду доказів відсутності на його рахунках коштів та доказів вчинення будь-яких дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України з серпня 2016 року до моменту звернення з касаційною скаргою вдруге. Відповідно до абз.2 ч. 4 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження. З огляду на те, що Галицькою об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області не надано суду касаційної інстанції належних обґрунтувань та доказів, якими б підтверджувалась поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій,  у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Згідно ч. 6 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції. Керуючись ст. ст. 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, - У Х В А Л И В : 1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Галицької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області відмовити.            2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом із доданими до касаційної скарги матеріалами, направити скаржнику, а касаційну скаргу Галицької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити у суді касаційної інстанції.            3. Ухвала оскарженню не підлягає.           Суддя                                                                                                             І.В. Приходько