Ухвала

від 10.11.2015 по справі 2а-3837/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 р. Справа № 137877/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

представника позивача

представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Галицькому районі міста Львова Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2012 року у справі за позовом Спільного українсько-угорського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелдетехнік-Україна» до Державної податкової інспекції в Галицькому районі міста Львова Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Мелдетехнік-Україна» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Галицькому районі міста Львова, яким просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 07.02.2012 року № 00000112341, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 8987,60 грн., в тому числі 8986,60 за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2012 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що відповідно до норм Податкового кодексу України визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку. Факт реального здійснення ТзОВ «Мелдетехнік-Україна» господарських операцій з ПП «Поляріс Лайт» підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами. А сама по собі несплата податку контрагентом позивача, в тому числі у разі ухилення від сплати, при фактичному здійсненні господарської операції, на думку суду, не впливає на податковий кредит покупця. Крім того, визначення податковим органом позивачу податкових зобов'язань внаслідок порушень, встановлених під час перевірки його контрагента, є недотримання принципу індивідуалізації відповідальності.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною і необґрунтованою, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що правочин між ТзОВ «Мелдетехнік-Україна» і ПП «Поляріс Лайт» є нікчемним, оскільки в ході проведення перевірки цього контрагента було встановлено відсутність у нього трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. На думку податкового органу, ці обставини вказують на те, що документи про поставку робіт були оформлені лише з метою отримання податкової вигоди при фактичній відсутності господарських взаємовідносин між сторонами. Також відповідач зазначає, що позивач не надав доказів транспортування і передачі товару, придбаного ним у ПП «Поляріс Лайт». В зв'язку з цим відповідач вважає, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських взаємовідносинах з цим контрагентом за період, що перевірявся, є неправомірним.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги і заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, 11-17.01.2012 року працівники Державної податкової інспекції в Галицькому районі міста Львова провели документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Мелдетехнік-Україна» з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за січень-березень 2011 року по взаєморозрахунках з ПП «Поляріс Лайт», за результатами якої складено акт від 24.01.2012 року № 119/23-409/22337361.

В акті перевірки податковий орган зазначає про порушення позивачем вимог п. п. 1, 2 ст. 215, ст. ст. 203, 216, 228 Цивільного кодексу України, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 8987,60 грн. і відповідно занижено податкове зобов'язання на вказану суму.

На підставі акта перевірки Державна податкова інспекція в Галицькому районі міста Львова прийняла податкове повідомлення-рішення від 07.02.2012 року № 00000112341, яким ТзОВ «Мелдетехнік-Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 8987,60 грн., в тому числі 8986,60 за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Свої висновки податковий орган обґрунтовує тим, що в ході проведення перевірки використано складений Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області акт від 11.11.2011 року №1804/231/37156789 про результати проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Поляріс-Лайт» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з грудня 2010 року до вересня 2011 року, в якому зазначено, що господарські операції не могли бути вчинені через відсутність у підприємства основних фондів, необхідної кількості технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а тому дані операції є нікчемними згідно з ст. 228 Цивільного кодексу України.

ТзОВ «Мелдетехнік-Україна» оскаржило дане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак його скарги були залишені без задоволення, а рішення без змін.

Колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з таких підстав.

В розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу податковий кредит визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.198.2 ст. 198 цього Кодексу є дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної.

Відповідно до п. п. 201.4, 201.6 ст. 201 Кодексу податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

А згідно з п. 198.6 ст. 198 Кодексу не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних). Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Водночас колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сум податку на додану вартість, сплачених в ціні цих товарів (робіт, послуг), до податкового кредиту, є факт реальності придбання таких товарів (робіт, послуг), для чого відповідні витрати платника податків мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку.

Крім того, в даному випадку також необхідно встановити факт реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів (робіт, послуг), а аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Крім того, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до наведених вище норм Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення цих витрат до податкового кредиту.

В цьому контексті колегія суддів зазначає наступне.

Як встановив суд, 27.12.2010 року ТОВ «Мелдетехнік-Україна» (покупець) і ПП «Поляріс Лайт» (продавець) уклали договір купівлі-продажу № 889, предметом якого було обладнання та матеріали для систем охоронної сигналізації, протипожежної автоматики, відеоспостереження, контролю доступу та інше, в кількості і асортименті, вказаному у накладних, на умовах, передбачених цим договором. Товар відпускається покупцю на умовах самовивозу із складу продавця.

Факт реального отримання позивачем в періоді, що перевірявся, визначеного договором товару підтверджується наданими ним: копіями видаткових накладних від 10.01.2011 року № РН-1-10006 на загальну суму 8692,80 грн., в тому числі податок на додану вартість 1448,80 грн., від 04.02.2011 року № РН-2-04010 на загальну суму 4870,80 грн., в тому числі податок на додану вартість 811,80 грн., від 07.02.2011 року № РН-2-07009 на загальну суму 5397,60 грн., в тому числі податок на додану вартість 899,60 грн., від 21.02.2011 року № РН-2-21007 на загальну суму 8758,80 грн., в тому числі податок на додану вартість 1459,80 грн., від 03.03.2011 року № РН-3-03002 на загальну суму 9234,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 1539,00 грн., від 11.03.2011 року № РН-3-11004 на загальну суму 7989,60 грн., в тому числі податок на додану вартість 1331,60 грн. та від 17.03.2011 року № РН-3-17002 на загальну суму 8976,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 1496,80 грн.; копіями податкових накладних від 10.01.2011 року № 109, від 04.02.2011 року № 42, від 07.02.2011 року № 50, від 21.02.2011 року № 99, від 03.03.2011 року № 203, від 11.03.2011 року № 233 та від 17.03.2011 року № 252 на вказані суми; копіями рахунків від 27.12.2010 року № 889, від 31.01.2011 року № 128, від 07.02.2011 року № 139, від 11.02.2011 року № 155, від 28.02.2011 року № 189, від 03.03.2011 року № 197 та від 16.03.2011 року № 218.

Факт оплати позивачем вартості придбаних товарів підтверджується копіями платіжного доручення від 04.03.2011 року № 90 та виписки з банківського рахунку ТОВ «Мелдетехнік-Україна».

Також позивач відобразив зазначені операції в бухгалтерському обліку на рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», що підтверджується наданою ним оборотно-сальдовою відомістю.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим даним Законом, та надавались відповідачу при проведенні перевірки.

Також зазначені вище податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, з дня отримання податкових накладних у ТОВ «Мелдетехнік-Україна» виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з ПП «Поляріс Лайт».

Щодо посилання відповідача на відомості, наведені в акті від 11.11.2011 року №1804/231/37156789 про результати проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Поляріс-Лайт», яка була проведена Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області, колегія судів зазначає наступне.

Як зазначено вище, в даному акті вказано, зокрема, що у ПП «Поляріс-Лайт» відсутні достатні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення господарської діяльності.

Проте норми Податкового кодексу України не містять такої підстави для відмови у формуванні витрат і податкового кредиту платника податків, як неотримання в ході перевірки відомостей щодо його контрагентів, та наявність або відсутність у них технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

При цьому, посадові особи Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області дійшли висновків, наведених в даному акті, за результатами невиїзної перевірки ПП «Поляріс-Лайт», тобто без дослідження первинних документів фінансового і бухгалтерського обліку підприємства, в зв'язку з чим, на думку колегії суддів, відомості, зафіксовані в цьому акті, не можна вважати повністю достовірними та обґрунтованими.

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

А відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент здійснення господарських операцій з позивачем ПП «Поляріс-Лайт» було зареєстроване у встановленому порядку, не було виключене з ЄДРПОУ, перебувало на обліку в органах державної податкової служби та було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Водночас можлива відсутність у ПП «Поляріс-Лайт» трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення певного виду діяльності, а також наявність зазначеного вище акту перевірки його діяльності, на думку колегії суддів, не є належним доказом безтоварності зазначених вище господарських операцій між ним та позивачем, оскільки фактичне проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість, підтверджується наявними у справі первинними документами бухгалтерського обліку, які були досліджені перевіряючими і судом.

Крім того, як встановив суд, ПП «Поляріс-Лайт» оскаржило дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області щодо проведення зазначеної вище перевірки та оформлення її результатів.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24.01.2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012 року у справі № 2а-11262/11/1270, копії яких є в матеріалах справи, позов було задоволено частково: визнано протиправними дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Поляріс Лайт» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.2010 року до 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт від 11.11.2011 року № 1801/231-37156789, та щодо визнання нікчемними всіх укладених правочинів ПП «Поляріс Лайт», викладених в акті від 11.11.2011 року № 1801/231-37156789; зобов'язано Алчевську об'єднану державну податкову інспекцію в Луганській області вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки ПП «Поляріс Лайт», оформленої актом від 11.11.2011 року № 1801/231-37156789, та привести до відповідності дані обліку та особливого рахунку платника податків ПП «Поляріс Лайт» з даними, наведеними ним у наданих податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року до 30.09.2011 року; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.04.2015 року було частково задоволено касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби: постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.01.2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012 року у справі № 2а-11262/11/1270 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області щодо визнання нікчемними всіх укладених правочинів ПП «Поляріс Лайт», що викладено в акті від 11.11.2011 №1801/231-37156789 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Поляріс Лайт» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року до 30.09.2011 року» та зобов'язання відповідача привести до відповідності дані обліку та особливого рахунку платника податків ПП «Поляріс Лайт» з даними, наведеними ним у наданих податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року до 30.09.2011 року - скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено; в решті позовних вимог постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.01.2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012 року залишено без змін.

Під час розгляду даної справи касаційний суд дійшов висновку, що Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією в Луганській області було проведено документальну позапланову перевірку ПП «Поляріс Лайт» з порушенням вимог п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України.

Отже, на думку колегії суддів, даний акт перевірки не може породжувати будь-яких правових наслідків, а також бути доказом для встановлення певних обставин, пов'язаних з діяльністю ПП «Поляріс Лайт», в тому числі щодо його взаємовідносин з ТзОВ «Мелдетехнік-Україна».

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального придбання ТзОВ «Мелдетехнік-Україна» у ПП «Поляріс-Лайт» товарів, які використовувались позивачем у власній господарській діяльності, підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, тому у податкового органу не було достатніх підстав для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з цими контрагентами за період, що перевірявся.

Крім того, податковий орган, роблячи висновки про відсутність між зазначеними підприємствами господарських відносин, вказує на нікчемність укладених між ними договорів, оскільки такі вчинено без мети настання реальних наслідків.

Щодо таких доводів апелянта колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 цього Кодексу передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладення правочинів між позивачем та його контрагентом, а також докази порушення позивачем при укладанні (виконанні) правочину конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору, як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.

Одночасно колегія суддів зазначає, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Галицькому районі міста Львова Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2012 року у справі № 2а-3837/12/1370 за позовом Спільного українсько-угорського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелдетехнік-Україна» до Державної податкової інспекції в Галицькому районі міста Львова Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 16.11.2015 року