Рішення

від 10.07.2012 по справі 5004/618/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2012 р. Справа № 5004/618/12

за позовом Фізичної особи-підприємця Томчука Андрія Михайловича

до відповідача: Спільного українсько-польського підприємства "ЗД Україна" у формі ТзОВ

про стягнення 58579,22 - основний борг, 160,43 грн. -інфляційні втрати, 2682, 73грн. - 10% річних за користування чужими коштами, 4142,49грн. -пеня.

Суддя Черняк Л.О .

При секретарі Хомич О.В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: ОСОБА_2 -представник (дов. 13.10.2010р.)

від відповідача: н/з.

Оскільки представник позивача не заявив клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81 -1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: позивач -фізична особа-підприємець Томчук Андрій Михайлович у позовній заяві просив стягнути з Спільного україно-польського підприємства "ЗД Україн"у формі ТзОВ 83 579,22грн. - основного боргу, 160,43 грн. -інфляційних втрат, 2682, 73грн. - 10% річних за користування чужими коштами, 4142,49грн. -пені, всього 90564,87грн, а також просить стягнути з відповідача понесені витрати по сплаті судового збору.

Заявлені вимоги обґрунтовує наступним.

На виконання договору купівлі-продажу Вп №01066 від 01.06.2011 року підприємець поставив відповідачеві товар на загальну суму 90399грн., однак підприємство взяті на себе обов'язок виконало частково в наслідок чого виникла дебіторська заборгованість у розмірі 83579,22грн., яка підтверджується видатковими накладними №ТО-0006012 від 09.12.2011р., № ТО-0005964 від 07.12.2011р., №ТО-0006082 від 13.12.2011р., №ТО-0000013 від 03.01.2012р., № ТО-0000178 від 18.01.2012р., банківськими виписками.

В засіданні суду представник позивача подав клопотання від 10.07.2012 року про зменшення суми позовних вимог в частині стягнення основного боргу на підставі часткової сплати відповідачем заборгованості в сумі 24900грн. та просить стягнути 58579,22грн. - основного боргу, 160,43 грн. -інфляційних втрат, 2682, 73грн. - 10% річних за користування чужими коштами, 4142,49грн. -пені.

Згідно абзацу 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Отже, судом ухвалено прийняти клопотання представника позивача про зменшення позовних вимог та спір розглядається в межах зменшеної суми позовних вимог.

Відповідач у судове засідання повноважного представника не направив, причин неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду від 30.05.2012 року, та від 20.06.2012року не виконав. Ухвала суду про порушення провадження у справі від 30.05.2012р. була направлена за адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак повернулася з відміткою "за закінченням терміну зберігання"(вх. №01-29/7323/12).

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Із досліджених наявних матеріалів справи, пояснень представника позивача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

04.01.2011 року між підприємцем Томчук Андрієм Михайловичем (продавець) та Спільним українсько-польським підприємством "ЗД Україна" у формі ТзОВ (покупець) було укладено договір купівлі-продажу товарів № 203. (а.с. 20-24).

Згідно п.1.1 цього договору продавець зобов'язується передати (поставити) покупцю пакувальні матеріали та/або гідравлічну та пакувальну техніку в асортименті(надалі товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити їх вартість.

Відповідно до п. 1.2 даного договору асортимент, ціна, строк поставки і загальна вартість товару вказується в накладних, які оформляються продавцем у відповідності з поданим покупцем замовленням(усній чи довільній електронній формі на факс продавця).

Згідно п. 3. 2 договору передача кожної партій товару здійснюється на умовах відстрочення оплати протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару покупцем відповідно до п. 2.4 договору.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що оплата ціни товару здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок продавця. Оплата ціни товару здійснюється на підставі рахунку, виставленого продавцем.

Позивач свої зобов'язання виконав, поставив товар на загальну суму 30399грн., що підтверджується видатковими накладними №ТО-0006012 від 09.12.2011р., № ТО-0005964 від 07.12.2011р., №ТО-0006082 від 13.12.2011р., №ТО-0000013 від 03.01.2012р., № ТО-0000178 від 18.01.2012р. Товар поставлено по цих накладних співпадає з найменуванням товару, визначеному у предметі договору купівлі-продажу№203 від 04.01.2011р.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України, обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

У відповідності із ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладена угода предметом судового розгляду не виступала, недійсною судом вцілому або частково не визнавалася, сторонами розірвана не була, у зв'язку з чим в господарського суду відсутні підстави вважати зазначену угоду недійсною або неукладеною.

Як встановлено, цивільні права та обов'язки у сторін виникли на підставі договору купівлі-продажу товарів № 203 від 04.01.2011року.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Однак, відповідач, взяте на себе зобов'язання по оплаті отриманого товару здійснив частково, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками(а.с. 46-121), станом на день розгляду спору по суті його заборгованість становить 58 579,22грн.(з врахуванням оплати частини боргу в сумі 24900грн. після порушення провадження у справі).

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 58579,22грн. грн. підставна та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно пункту 5.2 договору сторони прийшли згоди, що кожна із сторін, яка неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання за цим договором, повинна сплатити на користь іншої сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 10 відсотків річних від несвоєчасного перерахованої суми за кожен день прострочення виконання.

З огляду на викладене, з відповідача за прострочення платежу слід стягнути 2682,73грн. -10% річних, 160,43грн. - інфляційних втрат, 4142,49грн.- пені.

Зазначені вище нарахування перевірені судом в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність заборгованості в заявленій позивачем сумі.

Суд звертає увагу на допущену позивачем помилку при підрахунку загальної суми заборгованості при подачі позовної заяви, зазначивши суму 104624,43грн., однак дана суму при подачі позовної заяви складає 90564,87грн., тому і судовий збір підлягав сплаті в розмірі 1811,30грн. Отже з відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають поверненню витрати по сплаті судового збору в сумі 18111,30грн.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 80, 82-85 ГПК України, статтями 526, 625 ЦК України, статтею 193 ГК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Спільного українсько-польського підприємства "ЗД Україна" у формі ТзОВ (м. Луцьк, вул. Гордіюк, 4а/44, код 25084452) на користь підприємця Томчука Андрія Михайловича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1)

58579,22грн. - основного боргу, 2682,73грн. -10% річних, 160,43грн. - інфляційних втрат, 4142,49грн.- пені, всього 65564,87грн., а також стягнути 1811,30 грн. витрат по оплаті судового збору.

Суддя Л. О. Черняк

Повний текст рішення

складено та підписано

10.07.12