Ухвала

від 07.07.2012 по справі 22/377

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

УХВАЛА

07.07.2012 № 22/377

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»

на рішення господарського суду міста Києва

від 26.12.2011 р.

у справі №22/377 (суддя Самсін Р.І.)

та на додаткове рішення

від 01.06.2012 р.

у справі №22/377 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі відділення

«Київська регіональна дирекція» Публічного акціонерного товариства «ВТБ

Банк»

до Приватного підприємства «Богуславпаливо»

третя особа Приватне підприємство «Торговельна компанія «Енергія»

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.12.2011 р. (повний текст якого підписано 03.01.2012 р.) у справі № 22/377 позов Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. Звернуто стягнення на предмети іпотеки за іпотечним договором від 28.12.2010 р. та іпотечним договором від 13.01.2011 р., що належать Приватному підприємству "Богуславпаливо", а саме на: нежитлові будівлі: літ. "А", пл. 65,8 кв. м.; "Б"пл. 56,7 кв. м.; що складаються з: адмін. будівлі, літ. А, загальною площею 65,8 кв. м.; складу, літ. Б, загальною площею 56,7 кв. м.; вимощення, №1, загальною площею 4834,0 кв. м.; бетонного укріплення №2; огорожі, № 3-5, загальною площею 216, 7 кв. м., які знаходяться за адресою: Київська область, Богуславський район, місто Богуслав, вулиця Шевченка, будинок 150; нежитлові будівлі: літ. "А", пл.180, 6 кв. м.; "Б"пл. 212,1 кв. м., що складаються з: адмінбудівлі, літ. А, загальною площею 180,6 кв. м., гаража, літ. Б, загальною площею 212,1 кв. м.; огорожі, №1-2, загальною площею 81,70 кв. м.; майданчика для складування топлива, №3, загальною площею 13,300 кв. м.; пожежного резервуару - 1 шт., № 4; резервуару для мастил, № 5; естакада для розвантажування вагонів з під'їзним шляхом, № 6,6а, які знаходяться за адресою: Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, провулок Захарченка, будинок 4 (чотири), в рахунок погашення заборгованості перед Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк: за кредитним договором №100.2.3-04/143к-10 від 28.12.2010р. у розмірі строкової заборгованості по кредиту 4872872,15 грн.; простроченої заборгованості по сплаті процентів, нарахованих з 25.03.2011р. по 25.07.2011 р. в сумі 441479,59 грн.; строкової заборгованості по сплаті процентів нарахованих з 25.07.2011р. по 31.07.2011р. в розмірі 35 044, 63 грн.; простроченої заборгованості по сплаті комісії за невикористаний ліміт, нарахованої за період з 25.04.2011р. по 24.07.2011р. в сумі 12782,70 грн.; строкової заборгованості по сплаті за невикористаний ліміт, нарахованої за період з 25.07.2011р. по 31.07.2011 р. в сумі 983,28 грн.; пені в сумі 7615,64 грн., 3% річних -1 494,47 грн., інфляційних втрат - 1407,86 грн. Встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах з визначенням початкової ціни продажу предмета іпотеки, що визначена сторонами у п. 2.2. іпотечних договорів від 28.12.2010р. та від 13.01.2011р., зокрема: нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: Київська область, місто Богуслав, вул. Шевченко, будинок 150, в сумі 547867 грн. (п'ятсот сорок сім тисяч вісімсот шістдесят сім гривень); нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: Київська область, місто Миронівка, провулок Захарченко, будинок 4 - в сумі 3087042 грн. (три мільйони вісімдесят сім тисяч сорок дві гривні). Стягнуто з Приватного підприємства "Богуславпаливо" на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

03.03.2012 р. позивач звернувся до господарського суду міста Києва з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 22/377.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.03.2012 р. у справі №22/377 у задоволені заяви Публічному акціонерному товариству «ВТБ Банк» про прийняття додаткового рішення у справі №22/377 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2012 р. ухвалу господарського суду міста Києва від 06.03.2012 р. у справі №22/377 скасовано; матеріали справи повернуто до господарського суду міста Києва для розгляду заяви позивача в порядку, визначеному ст. 88 ГПК України шляхом прийняття додаткового рішення.

01.06.2012 р. господарським судом міста Києва прийнято додаткове рішення, яким заяву Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі відділення «Київська регіональна дирекція» Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про ухвалення додаткового рішення, ухвали у справі №22/377 задоволено. Відмовлено ПАТ «ВТБ Банк» в особі відділення «Київська регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк» у відшкодуванні державного мита у розмірі 25500,00 грн. за рахунок відповідача.

Не погоджуючись із рішенням суду від 26.12.2011 р. та додатковим рішенням від 01.06.2012 р., ПАТ «ВТБ Банк» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2011 р. у справі №22/377 в частині покладення на позивача витрат по сплаті державного мита, прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ПП «Богуславпаливо» на користь ПАТ «ВТБ Банк» державне мито у розмірі 25500,00 грн. та скасувати додаткове рішення від 01.06.2012 р. у справі №22/377. Також скаржник просить стягнути з ПП «Богуславпаливо» на користь ПАТ «ВТБ Банк» судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 805,00 грн.

Крім того, скаржник звернувся з заявою, в якій просить відновити пропущений строк для подання апеляційної скарги, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку тим, що позивач був позбавлений можливості оскаржити рішення суду від 26.12.2011 р., оскільки в резолютивній частині рішення не було вирішено питання про розподіл судових витрат, відповідно до ст. 49 ГПК України, а оскаржуване додаткове рішення (під час якого представник позивача не був присутнім) отримане позивачем лише 15.06.2012 р.

Розглянувши клопотання скаржника, суддя доповідач встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання пор їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Виходячи зі змісту ч.1 ст.93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.88 ГПК України додаткове рішення, ухвала можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони, прокурора чи за своєю ініціативою господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Тобто, виходячи зі змісту ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно з вимогами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення суду прийнято 26.12.2011 р., повний текст рішення складено та підписано 03.01.2012 р., отже останнім днем строку подання апеляційної скарги є 13.01.2012 р.

Виходячи з того, що додаткове рішення прийнято 01.06.2012 р., останнім днем строку подання апеляційної скарги на додаткове рішення є 11.06.2012 р.

Апеляційну скаргу на рішення суду від 26.12.2011 р. та додаткове рішення від 01.06.2012 р. скаржником подано до суду 22.06.2012 р. (що підтверджується поштовим штемпелем на конверті, в якому була надіслана апеляційна скарга), тобто після закінчення 10-ти денного строку, встановленого для її подання частиною 1 ст.93 ГПК України.

Обґрунтовуючи клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження скаржник зазначає, що він був позбавлений можливості оскаржити рішення суду від 26.12.2011 р., оскільки в резолютивній частині рішення не було вирішено питання про розподіл судових витрат, відповідно до ст. 49 ГПК України, а оскаржуване додаткове рішення (під час якого представник позивача не був присутнім) отримане позивачем лише 15.06.2012 р.

Проте, можливість вчасного подання апеляційної скарги, на рішення суду від 26.12.2011 р. та додаткове рішення від 01.06.2012 р. залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, оскільки як вбачається з матеріалів справи представник позивача був присутнім в судовому засіданні, в якому було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду від 26.12.2011 р. та додаткове рішення від 01.06.2012 р., отже останній знав про прийняті рішення і мав можливість своєчасно звернутись з відповідними скаргами.

Крім того, за змістом статті 87 ГПК надіслання повного тексту рішень та ухвал сторонам, прокурору, третім особам, які були присутні в судовому засіданні, законом не передбачено. Водночас ці сторони, прокурор, треті особи (які були присутні в судовому засіданні) мають право згідно з частиною другою статті 22 ГПК знайомитися з відповідними процесуальними актами, знімати їх копії, а також заявляти клопотання про видачу їм належно засвідчених копій судових рішень (п.3.18 Постанова, Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Враховуючи, що в судових засіданнях був присутнім представник позивача, про що зазначено в рішенні суду від 26.12.2011 р. та додатковому рішенні суду від 01.06.2012 р., в протоколах судових засідань від 26.12.2011 р. та 01.06.2012 р. у справі 22/377, судом не порушено вимог ст. 87 ГПК України.

Отже, будучи присутнім в судовому засіданні 26.01.2011 р. та 01.06.2012 р. представник позивача мав вчасно оскаржити рішення суду від 26.12.2012 р. та додаткове рішення суду від 01.06.2012 р., не чекаючи надходження копії рішення суду поштою.

Обставини, викладені в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, судом враховані, однак колегія суддів вважає, що порушення вимог процесуального законодавства при зверненні з апеляційною скаргою свідчить лише про необізнаність скаржника з вимогами розділу ХІІ ГПК України та не може бути визнано судом поважною причиною пропуску строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що причини поважності пропуску строку для подання апеляційної скарги на рішення суду від 26.12.2011 р. та додаткове рішення від 01.06.2012 р. у справі №22/377, зазначені в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, є не обґрунтованими та документально не підтвердженими.

Отже, клопотання скаржника про відновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду від 26.12.2011 р. та додаткового рішення від 01.06.2012 р. у справі №22/377 задоволенню не підлягає, а вищезазначена апеляційна скарга підлягає поверненню.

Відповідно до п.4 ст.97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Згідно п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Керуючись ст.ст. 53, 86, 91, 93, п.4 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2011 р. та додаткового рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2012 р. у справі №22/377 відхилити.

Повернути апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2011 р. та додаткове рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2012 р. у справі №22/377 з доданими до неї документами скаржнику.

Повернути Публічному акціонерному товариству «ВТБ Банк» з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 805 (вісімсот п'ять гривень) грн., сплачений згідно платіжного доручення №31783 від 20.06.2012 р.

Матеріали справи №22/377 повернути до господарського суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя Іоннікова І.А.

Судді

Зеленін В.О.

Синиця О.Ф.