Постанова

від 06.07.2012 по справі 5006/22/29/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.07.2012 р. справа №5006/22/29/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Бойченка К.І.

Суддів: Діброви Г.І., Москальової І.В.

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»м. Маріуполь

на рішення господарського суду Донецької області від 22.05.2012р. по справі № 5006/22/29/2012 ( суддя -Архипенко О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпром Україна»м. Донецьк

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»м. Маріуполь

про стягнення 45 832, 73 грн.

За участю представників сторін:

від позивача -Оплімах А.В. -за довіреністю б/н від 01.10.2011р.

від відповідача -Маевська В.М. -за довіреністю № 09-18/2347 від 27.12.2011

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпром Україна»м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»м. Маріуполь суми боргу за поставлену продукцію в розмірі 44 853, 33 грн., інфляційних втрат в розмірі 448, 53 грн. та 3 % річних в сумі 530, 87 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.05.2012р. по справі № 5006/22/29/2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпром Україна» задоволені частково, внаслідок чого змінено найменування відповідача у справі з відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на публічне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь". Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпром Україна" суму боргу у розмірі 44853,33 грн (сорок чотири тисячі вісімсот п'ятдесят три грн 33 коп.), 3% річних в сумі 530,87 грн (п'ятсот тридцять грн 87 коп.), інфляційні втрати в розмірі 403,68 грн (чотириста три грн 68 коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1607,93 грн (одна тисяча шістсот сім грн 93 коп.). В іншій частині позову відмовлено.

Дане рішення суду у частині задоволення позову мотивоване доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області від 22.05.2012р. у справі № 5006/22/29/2012, відповідач подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що:

- судом першої інстанції неповно з»ясовані обставини, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

03 липня 2012 року від представника позивача до Донецького апеляційного господарського суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а рішення господарського суду Донецької області від 22.05.2012р. законним та обґрунтованим, у зв'язку із чим просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а зазначене рішення суду без змін.

Розпорядженням голови Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.12 р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Бойченко К.І. (головуючий), Діброва Г.І., Москальова І.В.

Представник позивача в судовому засіданні 04.07.2012 р. проти задоволення апеляційної скарги заперечував, та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.07.2012 р. підтримав вимоги апеляційної скарги, та наполягав на її задоволенні.

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Господарським судом Донецької області встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпром Україна"та Відкритим акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь"була досягнута домовленість, відповідно до якої позивач зобов'язався поставити відповідачеві товар, а відповідач, у свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити вартість поставленого товару.

За твердженням позивача, на виконання умов домовленості на адресу відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 44853,33грн., що підтверджується видатковими накладними 17.09.2010 №0917-01, від 20.09.2010 №0920-01, від 21.09.2010 №0921-01, від 23.09.2010 №0923-02, від 24.09.2010 №0924-01, від 28.09.2010 № 0928-01, від 17.12.2010 №1217-2, та довіреностями на отримання матеріально-товарних цінностей від 16.09.2010 №15327/8166, від 28.09.2010 №15339/8178, від 17.12.2010 №15474/8312.

Фактичне отримання відповідачем товару, зазначених у вищевказаних видаткових накладних підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на накладних та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, а отже прийнятий відповідачем без заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач листом від 11.11.2011 вих. №111111, керуючись частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України, разом з документами, які підтверджують поставку товару та рахунками на його оплату, направив на адресу відповідача вимогу про сплату наявної суми заборгованості, яка була отриманна останнім 17.11.2011 року, про що свідчать дублікат повідомлення про вручення поштового відправлення, однак відповідачем відповіді на вказану вимогу надано не надано, суму заборгованості в розмірі 44 853, 33 грн. за одержаний товар сплачено не було.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. (ч. 2 ст.205 Цивільного кодексу України).

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Згідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України: - покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; - покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу; - у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами; - якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу; - якщо продавець зобов`язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР №П-6 від 15.07.1965, приймання товарів мають право здійснювати працівники отримувача (покупця), уповноважені на це керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб. Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).

Порядок використання доручень регулюється наказом Мінфіну України від 16.05.1996 №99 "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей"(зареєстровано у Мін'юсті України за №293/1318 від 12.06.96). Пунктом 2 Інструкції визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати спірної продукції не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до господарського суду у останнього виникла заборгованість у розмірі 44 853,33 грн.

Відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар в розмірі 44 853,33 грн.

Відповідно до ч.6 ст.3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є: справедливість, добросовісність та розумність.

У зв'язку з наявними обставинами по даній справі, існуванням спору за спірними видатковими накладними у межах справи № 5006/22/29/2012, наявність у матеріалах справи листа, яким позивач повідомив відповідача про існування боргу, відповідач повинен був сплатити заборгованість за поставлений товар у повному обсязі.

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості та доведеності належними доказами факту наявності заборгованості в сумі 44 853,33 грн. є вірними, а заборгованість є такою, що підлягає стягненню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 448,53 грн., 3% річних в сумі 530, 87 грн., є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає вірними та обґрунтованими висновки господарського суду щодо стягнення 3% річних за період з 25.11.2011р. по 17.04.2012 р. в розмірі 530 грн. 87 коп. та суми інфляційних нарахувань за період з 25.11.2011р. по 17.04.2012 р. в розмірі 403 грн. 68 коп.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, яке прийнято за результатами повного, всебічного та об»єктивного розгляду всіх матеріалів справи в їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Донецької області від 22.05.2012р. у справі № 5006/22/29/2012 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»м. Маріуполь залишається без задоволення.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,-

П О С Т А Н О В И В:

1) Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»м. Маріуполь на рішення господарського суду Донецької області від 22.05.2012р. по справі № 5006/22/29/2012 залишити без задоволення.

2) Рішення господарського суду Донецької області від 22.05.2012р. по справі № 5006/22/29/2012 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий К.І.Бойченко

Судді Г.І.Діброва

І.В.Москальова

Надіслано 5 примірників:

1-позивачу

1-відповідачу

1-до справи

1-ДАГС

1-госп.суду