Постанова

від 06.07.2012 по справі 5023/1147/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2012 р. Справа № 5023/1147/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача -Штеннікової К.Б. за довіреністю № 25 від 17.01.2012 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1780Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 03.05.2012 року у справі № 5023/1147/12

за позовом ТОВ "БаДМ", м. Дніпропетровськ

до ПП "Інтерпро", м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2012 р. ТОВ "БаДМ" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення з ПП "Інтерпро" 205598,39 грн. основного боргу, 4179,37 грн. пені, 808,91 грн. 3% річних, мотивуючи позовні вимоги порушенням з боку відповідача зобов'язань за договором поставки №Х-52 від 05.01.09р. щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару. Витрати по сплаті судового збору позивач просив покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.05.2012 р. у справі № 5023/1147/12 (суддя Денисюк Т.С.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ПП "Інтерпро" на користь ТОВ "БаДМ" суму основного боргу в розмірі 205 598,39 грн., пеню в сумі 4179,37 грн., 3% річних в сумі 808,91 грн. та 4212,00 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким стягнути з відповідача основний борг у розмірі 29398, 39 грн. У апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що судом першої інстанції безпідставно не було задоволено його клопотання про відкладення розгляду справи для витребування у позивача документів, що на думку відповідача, свідчать про те, що основний борг відповідача перед позивачем складає 29398, 39 грн., а не 205598,39 грн., який був заявлений позивачем до стягнення та стягнутий оскаржуваним рішенням.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2012 р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження і призначено її до розгляду на 04.07.2012 р. та запропоновано надати до апеляційного суду позивачу відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, відповідачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав. Присутній у судовому засіданні представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, оскаржуване рішення вважає законним та обгрунтованим та таким, що прийнято при повному та всебічному дослідженні усіх фактичних обставин справи.

В судове засідання, призначене на 04.07.2012 р. представник відповідача не з'явився, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

До канцелярії Харківського апеляційного господарського суду надійшло клопотання ПП "Інтерпро" за вхідним № 5400 від 03.07.2012 року про відкладення розгляду справи в зв'язку з перебуванням представника в у відпустці.

Представник позивача проти заявленого клопотання заперечував, вважав, що відповідач мав можливість направити для участі у справі іншого представника.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання та вислухавши представника позивача з приводу заявленого клопотання, колегія суддів вирішила у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовити, оскільки воно є необґрунтованим. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство не обмежує сторін певним колом осіб, які можуть представляти його в суді, а тому відповідач, у разі його бажання бути присутнім у судовому засіданні, повинен був направити іншого представника. Разом з тим, у будь-якому випадку відповідач повинен був на виконання ухвали апеляційного господарського суду про порушення провадження по справі надати суду апеляційної інстанції письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів зазначає, що відповідач був повідомлений про те, що його апеляційна скарга призначена до розгляду, однак, жодних дій щодо надання необхідних доказів на обґрунтування своєї апеляційної скарги не здійснив.

Таким чином, колегія суддів, дослідивши матеріали справи та вислухавши думку представника позивача, враховуючи те, що відповідач, достеменно знаючи про час і місце судового засідання, не скористався своїм правом на участь в розгляді справи в суді апеляційної інстанції, дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність представника відповідача за наявними у справі документами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Харківської області від 03.05.2012 р. у справі № 5023/1147/12 підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 5 січня 2009 року між ТОВ "БаДМ" (постачальник за договором) та ПП "Інтерпро" (покупець за договором) був укладений договір поставки № Х-52 (договір), за яким позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача товар, а останній - прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 6.1. договору поставки, строк розрахунку за договором встановлювався в накладній на передачу товару.

На виконання умов договору позивач у період з 05.01.2009 р. по 21.12.2011 р. (дата останньої поставки) позивач передав відповідачеві товар на загальну суму 10 574 096,47 грн., що підтверджується видатковими накладними, які згідно з п.1.3 договору є невід'ємними його складовими частинами.

Остання поставка товару відповідачеві була здійснена 21.12.2011 р. за видатковими накладними №2NZ28717905-2, 2NZ28717955-2, 2NZ28717992-2, 2NZ28718009-2, NZ28717856-1, NZ28717905-1, NZ28717955-1, NZ28717992-1, NZ28718009-1, NZ28718009-3 на загальну суму 3743,83 грн. з відтермінуванням оплати 30 календарних днів, тобто - 20.01.2012 р.

На дату останньої відвантаження (21.12.2011 р.) за відповідачем вже рахувалась прострочена заборгованість в сумі 128 676,8 грн. Остання сплата за товар на загальну суму 9400,00 грн. була здійснена відповідачем 04.01.2012 р., що було враховано позивачем в позовній заяві при розрахунку суми основного боргу.

В період з 05.01.2009 р. по 20.04.2012 р. відповідач здійснив часткову оплату за товар в сумі 10 182 017,60 грн., часткове повернення товару на суму 180 193,54 грн., крім того, отримав фінансову знижку в розмірі 6 286,94 грн. шляхом зменшення дебіторської заборгованості.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблені обґрунтовані висновки, що загальна сума заборгованості відповідача за договором становить 205598,39 грн., яка була заявлена до стягнення та стягнута оскаржуваним рішенням.

Судом першої інстанції було вірно зазначено, що доказів, які б підтверджували сплату цієї суми, відповідач суду не надав.

З урахуванням фактичних обставин справи, підписаного між сторонами акту звірки взаєморозрахунків станом на 01 квітня 2009 р. та положень ст. ст. 509, 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимоги позивача в сумі 205598,39 грн.

З урахуванням приписів ст.ст. 549, 610, 611, 625 ЦК України, ст. 232 ГК України та п. 7.2 спірного договору, колегія суддів погоджується і з висновками суду першої інстанції щодо правомірності позовних вимог в частині стягнення 4179,37 грн. пені та 808,91 грн. 3% річних, що нараховані за період з дати порушення зобов'язання з 04.01.2012 р. по 21.02.2012 р.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо обгрунтованості позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів на спростовання як суми основного боргу, так і нарахованих на неї сум річних та пені. Заперечення відповідача фактично зводяться до того, що суд першої інстанції відмовивши відповідачу у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи для витребування у позивача документів, а саме, реєстру оплат, отриманих від відповідача, розшифровку дебіторської та кредиторської заборгованості по розрахункам з відповідачем за період з 01.01.09 р. по 31.03.12 р. та фінансову звітність за період з 01.01.09 р. по 31.03.12 р., що на думку відповідача, свідчать про те, що основний борг відповідача перед позивачем складає 29398, 39 грн., а не 205598,39 грн., позбавив його можливості надати відповідні докази для встановлення фактичних обставин справи та справедливого і неупередженого застосування законодавства.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі твердження відповідача позбавлені належної переконливості, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивачем надавалися до суду першої інстанції реєстр оплат, отриманих від відповідача та розрахунок суми позовних вимог, який по суті і є розшифровкою дебіторської та кредиторської заборгованості по розрахункам з відповідачем, а щодо витребування від позивача фінансової звітності, то відповідач не вказав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції які саме обставини, має підтвердити цей доказ, в зв'язку з цим, колегія суддів апеляційної інстанції також не вбачає підстав для задоволення даного клопотання.

Колегія суддів зазначає, що заперечуючи проти суми основного боргу та сум річних і пені, відповідач не надав обґрунтованих доказів того, що борг відповідача є 29398,39 грн., а відтак, що саме з цієї суми слід нараховувати річні та пеню. Ані до суду першої інстанції, ані до апеляційної скарги відповідачем не надано платіжних документів, які б підтверджували факт сплати заборгованості у більшому розмірі, ніж зазначено позивачем.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Відмовити у задоволенні клопотання ПП "Інтерпро" про відкладення розгляду справи.

Апеляційну скаргу ПП "Інтерпро", м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 03.05.2012 року у справі № 5023/1147/12 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.05.2012 року у справі № 5023/1147/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено та підписано 06.07.2012 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Шевель О. В.