Постанова

від 06.07.2012 по справі 5023/1258/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2012 р. Справа № 5023/1258/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Рябенко О.О. (дов. № 101 від 17.05.12р.)

відповідача - Баландіна Л.Л. (дов. б/н від 19.06.12р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Спільного українсько-сінгапурського підприємства "Укрвімком" у формі ТОВ, м. Харків (вх. № 1774 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 04.05.12 р. у справі № 5023/1258/12

за позовом ТОВ "ДТЕК Східенерго", м. Донецьк

до Спільного українсько-сінгапурського підприємства "Укрвімком" у формі ТОВ, м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Східенерго" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Спільного українсько-сінгапурського підприємства "Укрвімком" в формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення безпідставно утримуваних грошових коштів в розмірі 77 260,80 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.05.2012 р. у справі № 5023/1258/12 (суддя Денисюк Т.С.) позов задоволено повністю. Стягнуто зі Спільного українсько-сінгапурського підприємства "УКРВІМКОМ" в формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Східенерго" безпідставно отримані кошти в розмірі 77260,80 грн. та 1609,50 грн. судового збору.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 04.05.2012 р. у справі № 5023/1258/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі вимог посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, вказує на те, що судом не надано належної оцінки умовам договору та дійсним обставинам справи, які свідчать про те, що послуги за пп. 1-11 п. 1 договору відповідачем надавались при безпосередній участі адміністратора системи АСКОЕ ТОВ «Східенерго», як того вимагає п. 4.1.3 договору; зазначає, що підтвердженням якості та своєчасності надання послуг є факт перерахування позивачем грошових коштів на рахунок відповідача 13.08.10 р., тобто через шість тижнів після початку надання послуг за пп. 1-11 п. 1 договору; вказує на те, що у визначений договором термін підписаний акт здачі-приймання комплексу послуг чи мотивована відмова від їх прийняття відповідачем не були отримані, що дає право вважати зобов'язання по виконанню послуг, зазначених у пп. 1-11 п. 1 договору виконаними. Відповідач в апеляційній скарзі також спростовує наведені позивачем доводи щодо невиконання відповідачем послуг за договором, посилаючись на те, що позивач в своїй відмові за № 05-02/4295 від 06.09.2011 р. від прийняття послуг фактично визнав факт їх отримання, проте навів аналіз їх невиконання відповідачем; вважає безпідставними посилання позивача на факсограми ДП «Енергоринок», як на доказ проведення відповідачем неякісних робіт, оскільки вказані листи не стосуються предмету договору.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін. При цьому посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором. Позивач зазначає, що він попередньо оплатив вартість послуг, зазначених у підпунктах 1-11 пункту 1.1. договору, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця в розмірі 77 260,80 грн., проте вказані послуги надані не були. Позивач вважає, що ненадання відповідачем послуг в об'ємі та на умовах, визначених договором підтверджується належними доказами, які знаходяться в матеріалах справи та яким суд першої інстанції надав належну оцінку. Оскільки загальний час прострочення надання послуг склав більше року та їх надання втратило інтерес для позивача, останній, керуючись ст.ст. 612, 615, 907 ЦК України, припинив зобов'язання за договором шляхом односторонньої відмови від нього, про що повідомив відповідача. У зв'язку з цим, на думку позивача, отримані кошти у розмірі 77 260,80 грн. знаходяться у відповідача без належних підстав та підлягають стягненню відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Крім того, позивач звернувся з заявою про зміну найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю " Східенерго " на Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго", що підтверджується нотаріально посвідченою копією Статуту товариства; нотаріально посвідченою довідкою з ЄДРПОУ серії АА № 546286 та Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 878195.

Колегія суддів заяву позивача задовольняє та на підставі зазначених документів вважає за необхідне здійснити зміну назви позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю " Східенерго " на Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго ".

26.06.2012 р. відповідач надав до суду додаткове правове обґрунтування апеляційної скарги, в якому посилався на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки правовідносинам сторін за договором та доказам на підтвердження виконання відповідачем зобов'язання по наданню послуги з програмно-технічного супроводу та обслуговуванню «АСКОЕ»позивача; вважає, що судом не звернуто уваги на те, що строк надання послуг встановлений за пп. 1-11 п. 1 договору до 31.08.2010 р., а також на відсутність з боку позивача жодних претензій стосовно якості наданих послуг. З урахуванням викладеного та на підставі положень ст.ст. 538, 610, 612, 615, 907 ЦК України відповідач зазначив про необґрунтованість позовних вимог. Також, на думку відповідача, є неправомірними висновки суду першої інстанції щодо застосування ст. 1212 ЦК України, оскільки в даному випадку відбулося не безпідставне набуття майна відповідачем, а відповідно до виставленого відповідачем рахунку та на підставі договору.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи 01.07.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Східенерго" (позивач) та Спільним українсько-сінгапурським підприємством "Укрвімком" в формі товариства з обмеженою відповідальністю (відповідач) укладено договір № 10030.

Відповідно до п. 1.1. договору замовник (позивач) доручає, а виконавець (відповідач) бере на себе зобов'язання надати послуги з програмно-технічного супроводу та обслуговування "Автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії" (далі - АСКОЕ), встановленого на об'єктах замовника.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що замовник попередньо оплачує вартість послуг, зазначених у підпунктах 1 -11 пункту 1.1. договору, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця в розмірі 64 384,00 грн., крім того ПДВ 20% - 12876,80 грн., всього з урахуванням ПДВ 20% - 77 260,80 грн. протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту отримання замовником відповідного оригіналу рахунку від виконавця.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання своїх зобов'язань, передбачених п. 2.2. договору, на підставі отриманого від відповідача рахунку № 38248 від 05.08.2010р. позивач попередньо 13.08.2010р. перерахував на поточний рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 77 260,80 грн. (з урахуванням ПДВ 20%), що підтверджується платіжним дорученням № 4601 від 13.08.2010р.

Термін надання послуг, зазначених у підпунктах 1 -11 пункту 1.1. договору відповідно до п. 1.4. договору, встановлюється до 31.08.2010р.

Відповідно до п. 9.1. договору, строк дії договору встановлюється з моменту підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Відповідно до п. 5.1. договору, здача-прийняття наданих послуг, зазначених у підпунктах 1 -11 пункту 1.1. договору, проводиться сторонами після закінчення надання таких послуг з оформленням акту прийому-передачі комплексу послуг, який виконавець готує в 2 (двох) примірниках, підписує зі свого боку і передає замовнику протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту завершення виконання зазначеного комплексу послуг, для розгляду і підписання.

Відповідно до п. 5.2. договору, протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання відповідного акту приймання-передачі послуг, замовник зобов'язаний прийняти надані за цим договором послуги шляхом підписання відповідного акту, а в разі виявлення недоліків -направити виконавцю мотивовану відмову від їх прийняття з переліком виявлених недоліків та строком їх усунення.

Звертаючись до господарського суду позивач послався на те, що направлені відповідачем акти приймання-передачі не відповідали змісту наданих послуг, а виявлені недоліки не були усунуті відповідачем. Зокрема зазначив про те, що на отриманий 16.08.2011 р. акт прийму-передачі, позивач направив на адресу відповідача мотивовану відмову від прийняття послуг (№05-02/4295 від 06.09.2011р.), в якій був визначений перелік недоліків та строк їх усунення -3 робочих дні. Але у визначений строк, виявлені недоліки відповідачем не були усунуті. Як зазначив позивач, через невиконання своїх зобов'язань виконавцем у строки, передбачені договором, таке зобов'язання втратило інтерес для ТОВ «Східенерго», в зв'язку з чим, керуючись ст.ст. 612, 615, 907 ЦК України, позивач припинив зобов'язання за договором № 10030 від 01.07.2010 р. шляхом односторонньої відмови, про що повідомив відповідача листом № 05-02/4531 від 19.09.2011 р., а також звернувся до відповідача з листом № 05-02/327 від 24.01.2012 р., в якому, керуючись ст. 1212 ЦК України, просив перерахувати безпідставно утримані кошти в розмірі 77260,80 грн.

Оскільки відповідач вимоги претензії не виконав, грошові кошти не перерахував, позивач звернувся з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача безпідставно утриманих коштів в розмірі 77260,80 грн. згідно ст. 1212 ЦК України, посилаючись на те, що утримання відповідачем попередньої оплати після припинення зобов'язань за договором відбувалося без жодних на то підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ненадання відповідачем послуг за договором, і як результат невідповідність АСКОЕ позивача нормативним документам підтверджується наданими позивачем доказами, а саме: звітом про науково-дослідницьку роботу - висновком аудиту програмно-технічних комплексів автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії ТОВ "Східенерго", виконаним ТОВ "Хартеп", а також листами ДП "Енергоринок", який є Головним оператором системи комерційного обліку ОРЕ України (факсограма №05/52-9437 від 25.10.2010р., факсограма № 03/32-84 від 10.01.2011р.).

Таким чином, суд першої інстанції визнав не доведеним факт надання відповідачем послуг за договором. Беручи до уваги, що позивач в силу ст.ст. 612,615 ЦК України відмовився від договору, суд дійшов висновку, що підстава для отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 77 260,80 грн. за договором відпала, та, керуючись ст. 1212 ЦК України, задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно утримуваних грошових коштів в розмірі 77 260,80 грн.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду, оскільки судом першої інстанції не в повному обсязі досліджені всі обставин, що мають значення для справи; не надано належної юридичної оцінки всім обставинам справи в їх сукупності, в зв'язку з чим зроблені висновки, які не відповідають матеріалам справи та доказам що в ній знаходяться, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, а саме: ст. 1212 ЦК України.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів виходить з того, що між сторонами виникли взаємовідносини з приводу виконання договору № 10030 від 01.07.2010 року, який за своєю суттю та змістом (предмет договору) відноситься до договору послуг.

Правове регулювання договорів про надання послуг, окрім загальних норм Господарського та Цивільного Кодексів України що до виникнення, виконання та припинення зобов'язань, визначене ст.ст.901-907 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Звертаючись до господарського суду позивач в якості підстав позову зазначив про невиконання відповідачем послуг, зазначених у підпунктах 1 -11 пункту 1.1. договору.

Згідно п. 1.1 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання здійснювати послуги по програмно-технічному супроводженню та обслуговуванню «Автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії»замовника.

При цьому п. 4.1.3 договору передбачено, що виконавець має надавати послуги відповідно до рекомендацій замовника.

Тобто, аналіз умов договору свідчить про те, що послуги за договором надавались при безпосередній участі адміністраторів системи АСКОЕ позивача, які забезпечували доступ до технічних та інформаційних ресурсів системи та контролювали хід виконаних робіт.

Наявні у справі матеріали свідчать про те, що відповідач виконував свої зобов'язання за вказаним договором по наданню послуги з програмно-технічного супроводу та обслуговуванню «Автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії»позивача, про що свідчить зокрема додана до матеріалів справи роздрукована електронна переписка між позивачем та відповідачем (том 3 а.с. 136-150, том 4 а.с. 1-45).

Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції взагалі не надав ніякої правової оцінки і не звернув увагу на те, що пунктом 1.4. договору № 10030 від 01.07.2010 року сторони встановили строк надання послуги: з 01.07.2010 р. по 31.12.2010 року, а за п.п. 1-11 взагалі до 31.08.2010 року.

В матеріалах справи знаходиться акт приймання-передачі передбачених п. 1.1 договору робіт на суму 77260,80 грн. за договором № 10030 від 01.07.2010 р., який був направлений відповідачем та отриманий позивачем.

Вказане свідчить про те, що передбачені п. 1.1 договору роботи були виконані відповідачем.

Колегія суддів приймає до уваги посилання відповідача на особливість передбаченої договором послуги (програмно-технічнічний супровід та обслуговування автоматизованої системи) стосовно постійності та безперервності. Тобто протягом строку надання послуги виконавцем вона повністю споживалась замовником при здійсненні своєї діяльності, і така послуга не може мати якесь матеріальне втілення після закінчення строку надання цієї послуги.

Під час розгляду справи позивач не заперечував факт отримання від відповідача послуг за договором, про що також зазначено ним в мотивованій відмові за № 05-02/4295 від 06.09.11 р., але вказує на невідповідність послуг нормативним документам та їх невиконання у повному обсязі.

В той же час, як свідчать матеріали справи, протягом строку надання послуги (п. 1.4. договору) жодних претензій стосовно її якості позивач відповідачу не пред'являв, в матеріалах справи такі претензії відсутні. В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що претензії відповідачу по факту невиконання або неякісного виконання послуг позивачем не направлялись, а була направлена мотивована відмова від вже прийнятих послуг за договором від 06.09.2011 р.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що з мотивованою відмовою позивач звернувся майже через рік після того, як надані відповідачем послуги, що зазначені у підпунктах 1 -11 пункту 1.1. договору, вже були спожиті позивачем.

Посилання позивача та суду першої інстанції на листи ДП "Енергоринок" (факсограма №05/52-9437 від 25.10.2010р., факсограма № 03/32-84 від 10.01.2011р.), як на доказ невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки дослідження цих факсограм дає підстави вважати, що вони стосуються взаємодії між суб'єктами ОРЕ (ТОВ «Східенерго») та головним оператором АСКОЕ ОРЕ, що не є предметом договору, оскільки у підпунктах 1 -11 пункту 1.1. договору чітко визначено перелік конкретних послуг, які зобов'язується надати відповідач, і ніяке тлумачення даних дій щодо інших функцій системи АСКОЕ не може вказувати на їх невиконання. До того ж у факсограмі № 03/32-84 від 10.01.2011р. є посилання на порядок перевірки даних, отриманих від АСКОЕ суб'єктів ОРЕ, затверджених постановою НКРЕ № 1875 від 16.12.2010 р., яка була прийнята вже після завершення терміну (31.08.2010 р.) надання послуг, зазначених у підпунктах 1 -11 пункту 1.1. договору.

Отже, факт надання послуг відповідачем відповідно до підпунктів 1 -11 пункту 1.1. договору та їх отримання позивачем підтверджується матеріалами справи, наданими позивачем доказами не спростовується.

Відповідно до ст. 907 ЦК України, Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Таким чином, зазначена стаття Кодексу відсилає до інших норм права, що регулюють питання розірвання (припинення) зобов'язання шляхом односторонньої відмови, котрими є: ч. З ст. 538, ст.ст. 612, 615 ЦК України.

Так, відповідно до ст. ч. З ст. 538 ЦК України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 615 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

В свою чергу, згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк . встановлений договором або законом.

Таким чином, цією нормою Кодексу встановлена наявність двох умов, коли боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання:

не приступив до виконання зобов'язання

не виконав його в строк.

При наявності цих обставин у кредитора виникає право на вчинення дій, встановлених ч. З ст. 612 ЦК України: якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Як вбачається з повідомлень позивача, які направлялися відповідачу (№05-02/4531 від 19.09.2011 р про односторонню відмову від зобов'язання (том 1 а.с.27-28); № 05-02/327 від 24.01.2012 р. що до повернення коштів (том 1 а.с. 33-34)), саме посилаючись на статті 612, 615 ЦК України позивач відмовився в односторонньому порядку від договору через втрату до нього інтересу.

Однак, як вже зазначалося, за спірним договором позивачу надавалася послуга, яка ним споживалася протягом строку надання цієї послуги, котрий встановлений сторонами у п. 1.4. договору - а саме до 31.12.2010 року, а за п.п. 1-11 п 1.1. договору-до 31.08.2010 року, а свою відмову від договору через втрату до нього інтересу позивач направив відповідачу 19.09.2011 р. вже після спливу строку надання послуги за Договором і майже через 1,5 року після фактичної її отримання (31.08.2010 р.).

Отже, такі дії позивача не узгоджуються з положеннями ст.ст. 612, 615 ЦК України.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції послався на ст.1212 ЦК України, як на підставу для стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отриманих грошових коштів.

Однак зазначена норма права не може бути застосована до спору, що виник між сторонами, тому як вона регулює зовсім інші правовідносини.

Вказаною нормою (ст. 1212 ЦК України) визначені загальні умови існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку з так званим безпідставним збагаченням, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави.

Зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- є набуття або збереження майна, що означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

- мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

- обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження

майна за рахунок іншої особи, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші

підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення

цивільних прав та обов'язків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Аналіз положень ст. 1212 ЦК України свідчить про те, що пункти 1, 3 частини 3 вказаної норми підлягають застосуванню у випадках, коли здійснене стороною належне виконання зобов'язання (в даному випадку сплата грошових коштів за договором) втратило правову підставу.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу виконання сторонами умов договору № 10030 від 01.07.2010 р.

Як було встановлено під час розгляду справи в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач здійснив часткову попередню оплату за договором (п. 2.2.) та відповідно до виставленого відповідачем рахунку (рахунок - том 1 а.с.63; платіжне доручення том 1 а.с.58). Таким чином відбулося не безпідставне набуття майна відповідачем, а з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України - з договору.

Отже, застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України є помилковим.

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "ДТЕК СХІДЕНЕРГО" про стягнення з відповідача безпідставно утримуваних коштів в розмірі 77260,80 грн., є необґрунтованими, вони не відповідають вимогам чинного законодавства, тому задоволенню не підлягають.

Таким чином, на думку колегії суддів, висновки господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні, є помилковими та передчасними, оскільки ґрунтуються на наданих позивачем необґрунтованих належним чином доводах, які не можуть бути належними доказами по справі, що в свою чергу спростовується вищевказаним. В свою чергу відповідачем надані належні докази на підтвердження виконання договірних зобов'язань, а також належним чином матеріально обґрунтовано відсутність правових підстав для стягнення грошових коштів в розмірі 77260,80 грн. В зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з покладанням на позивача витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.1,4 ч.1 ст. 104 ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Спільного українсько-сінгапурського підприємства "Укрвімком" у формі ТОВ, м. Харків задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.05.2012 року по справі № 5023/1258/12 скасувати та прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Східенерго" (83001, м. Донецьк, б. Шевченка, 11, код 31831942, п/р 260063011559 в філії Донецьке обласне управління АТ "Державний ощадний банк України", МФО 335106) на користь Спільного українсько-сінгапурського підприємства "УКРВІМКОМ" в формі товариства з обмеженою відповідальністю (юридична адреса - 61072, м. Харків, вул. Тобольська, 42, фактична адреса - 61052, м. Харків, вул. К. Маркса, 7, код 22636402, п/р 26005961052016 в філії ПАТ "ПУМБ" м. Харкова, МФО 350385) 804,75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 06 липня 2012 року

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Плужник О.В.