Постанова

від 10.07.2012 по справі 5016/376/2012(1/27)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2012 р.Справа № 5016/376/2012(1/27) Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів Головей В.М. та Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Ткачук Є. О.

за участю представників :

ТОВ „Світ СР" - Сидорка Р.Б.( за дорученням),

Квартирно - експлуатаційного відділу м.Миколаїва -Старчеу О.С. (за дорученням),

Головного Квартирно - експлуатаційного управління Збройних сил України -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу Квартирно експлуатаційного відділу м. Миколаїв на рішення господарського суду Миколаївської області від 22.05.2012 р. по справі №5016/376/2012 (1/27) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Світ СР" до Квартирно - експлуатаційного відділу м.Миколаїв та Головного Квартирно - експлуатаційного управління Збройних сил України про стягнення 190335,60 грн.

ВСТАНОВИЛА:

28.02.2012 року у господарському суді Миколаївської області Товариством з обмеженою відповідальністю „ Світ СР" (далі -Позивач) пред'явлено позов до Квартирно експлуатаційного відділу м.Миколаїва (далі відповідач-1) про стягнення 190335,60 грн., в тому числі: 177450 грн. -вартість вугілля; 9789,6 грн. - витрати на його транспортування; 3096,00 грн. - додаткові витрати (супровід вантажу, витрати на аналіз вугілля, адміністративні витрати).

Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідачу-1 за залізничною накладною №50633576 було відвантажено 31.12.2010р. та 04.01.2011р. належне йому (позивачу) на праві власності вугілля кам'яне марки АС 6-13 у кількості 136,5 тон., яке відповідач-1 отримав без будь-яких правових підстав і не повернув і не оплатив незважаючи на заявлені до нього претензії по оплаті цього вугілля.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29. 02.2012р. за вказаним позовом порушено провадження у справі (а.с.1).

12.04.2012р. Відповідач-1 надав суду відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову з посиланням на те, що між ним та позивачем не існує будь-яких договірних стосунків.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27. 03.2012р. до участі справі в якості другого відповідача було залучено Головне Квартирно - експлуатаційне управління Збройних сил України (а.с. 58).

18.04.2012р. Відповідач -1 надав суду додатковий відзиві зазначивши в ньому що згідно чинного законодавства він не мав права без відповідної процедури і не укладав будь-яких договорі у спрощений спосіб з позивачем на купівлю вугілля (а.с.67-68).

22.05.2012р. позивач надав суду пояснення у яких зазначив що вугілля зберігається у відповідач-1 в загальній масі і відокремити його не можливо, а кірм того воно зберігається тривалий час і втратило свою якість.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.05.2012 р. (повний текст підписано суддею Васильєвою Л.І. - 30.05.2012 р. ) позовні вимоги задоволено частково, а саме суд стягнув з відповідача--1 на користь позивача: 177 450 грн. - вартість вугілля; 9789,60 грн. -витрат на транспортування та 774,30 грн. витрат на аналіз вугілля, а також судові витрати у розмірі 13756,55 грн.

Відмовивши в стягненні 2521,70 грн. (супровід вантажу та адміністративні витрати) суд послався на недоведеність вказаних витрат.

Частково задовольняючи позов суд виходив з того, що матеріалами справи доведено отримання відповідачем-1 належного позивачу вугілля і не здіснення його оплати. Доводи відповідача-1 щодо наявності в нього цього вугілля відхилено судом з посилання на ненадання відповідачем -1 доказів ідентифікації цього вугілля, а саме доказів відмови від прийняття вугілля, акту про прийняття на зберігання (місце, умови зберігання) тощо.

Не погоджуючись з цим судовим рішенням відповідач-1 звернувсяь до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своєї позиції скаржник зазначив, що в нього не було будь-яких договірних відносин з позивачем щодо постачання цього вугілля, а тому він не повинен був оплачувати йог. Отримане ним від позивача вугілля є в нього в наявності, що підтверджується довідкою, а позивач не заявляв будь-яких вимог про його повернення.

Скаржник також заявив клопотання про відстрочення йому сплати судового збору.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2012 р. скаржнику відстрочено сплату судового збору до розгляду справи в суді апеляційної інстанції, зазначену скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10.07.2012 р. о 14:30, про що всі учасники судового процесу повідомлені належним чином.

У письмовому відзиві на скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Представник Головного Квартирно - експлуатаційного управління Збройних сил України в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про розгляд справи, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив і колегія суддів, враховуючи думку інших учасників процесу, прийняла рішення про розгляд справи за його відсутністю.

Представник скаржника в усних поясненнях наданих суду підтримав скаргу і просив задовольнити її в повному обсягу.

Представник позивача усних поясненнях наданих суду просив залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Згідно ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і ці обставини дослідив та встановив місцевий суд, 28.12.2010 року позивач поставив відповідачу - 1 136,5 тон вугілля кам'яного марки АС 6-13. Цей факт підтверджується відміткою в залізничній накладній № 50633576, яка підписана відповідачем-1 та актами прийому вугілля від 28.12.2010р. №№ 27, 28 і не оспорюється та визнається відповідачем-1.

З наданих позивачем наявних у справі доказів вбачається, що позивач був власником вищевказаного вугілля, яке він придбав у приватного підприємства "БК-ВІВАТ" на підставі договору постачання вугільної продукції № 2411/1 від 24.11.2010 р

За умовами цього договору приватне підприємство "БК-ВІВАТ" (поставник) зобов'язалося поставити (передати у власність) до 31.12.2010 р., а покупець - прийняти і оплатити поставлене кам'яне вугілля марки АС 6-13 в кількості 1725 тонн за ціною 1300,00грн. за тонну, а ТОВ "Світ СР" у заявці на постачання зобов'язаний визначити реквізити вантажоодержувача та власника товару (п. 3.2 договору).

Постачальник, що поставив товар, зобов'язаний повідомити покупця про проведення відвантаження, та протягом 10 днів від дати поставки надати покупцю оригінал рахунку на товар, сертифікат якості, копії залізничних накладних, видаткову та податкову накладну, акт прийому-передачі товару (п. 3.6 договору).

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця у момент поставки товару (п. 3.8 договору).

Як вбачається із залізничної накладної № 50633576 та актів прийому вугілля від 14.12.2011р. №№ 27, 28, відправником вугілля виступало ПП «Арагон», яке надавало експедиційні послуги по навантаженню вугілля ПП «БК-ВІВАТ».

Факт того, що під час навантаження вугілля було власністю ПП «БК-ВІВАТ»підтверджується відміткою відправника на залізничній накладній № 27-12/7 від 27.12.2012р. та листом про власність наданим ПП Арагон від 23.12.2010р. № 23/12/6.

Позивач придбане у ПП "БК-ВІВАТ" вугілля оплатив, що підтверджено видатковою накладною № 2312 від 23.12.2010р., актом приймання-передачі вугілля №2812/12 (а.с. 11-12).

З матеріалів справи також вбачається, що приватне підприємство "БК-ВІВАТ" надіслало на адресу позивача та начальнику ГКЕУ Збройних Сил України листа вих. №27-12/7 від 27.12.2010 про те, що відвантажене вугілля в адрес КЕВ м. Миколаїв марки АС (6-13) в кількості 136,500 тонн в зазначених двох вагонах є власністю ТОВ "Світ СР" (а.с. 10).

З наявних у справ доказів в т.ч. числі вищезазначених вбачається, що між позивачем та відповідачем -1 не існувало будь-яких договірних стосунків (зобов'язань) щодо поставки або продажу позивачем відповідачу -1 вищезазначеного вугілля та оплати його останнім.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач-1 набув вугілля марки антрацит, що надійшло на його адресу по залізничній накладній № 50633576 від 27.12.2010 у кількості 136,5 тонн без достатньої правової підстави, тобто це вугілля є безпідставно набутим майном.

Відповідно приписів частин 1 і 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно приписів статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. В разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

З письмових пояснень Відповідача-1 та наданої їм суду першої інстанції довідки про наявність в нього вищезазначеного вугілля вбачається, що він визнає факт, що вказане безпідставно набуте ним вугілля є в нього в наявності ( не використане ним ) і що його можливо повернути.

Позивач не надав суду доказів, і в матеріалах справи такі докази відсутні, що він звертався до відповідача-1 з вимогами повернути безпідставно отримано вугілля, а той відмовився від такого повернення або повідомляв позивача про використав це вугілля.

Враховуючі викладені обставини та вищезазначені норми права колегія суддів вважає, що вимоги позивача та висновок місцевого суду про стягнення вартості цього вугілля є необґрунтованими та передчасними.

На переконання колегії суддів місцевий суд необґрунтовано не взяв до уваги та відхилив доводи відповідача стосовно того, що вугілля ним не використане.

Так місцевий суд послався на те, що відповідач-1 не надав доказів щодо ідентифікації цього вугілля, а саме доказів відмови від прийняття вугілля, акту про прийняття на зберігання (місце, умови зберігання) тощо.

Проте, відсутність доказів відмови Відповідача-1 від прийняття вугілля та /або складання акту про прийняття його на зберігання не може свідчити про фактичну відсутність цього вугілля у відповідачі-1 в натурі, а факт отримання відповідачем цього вугілля підтверджений належними доказами та визнається самим відповідачем.

Питання щодо неналежних умов та місця зберігання вугілля, а також можливості у зв'язку з цим втрати якості цього вугілля в даному випадку, в т.ч враховуючи зміст позовних вимог (предмет спору), не можуть бути підставою для задоволення вимог про стягнення вартості вугілля, оскільки, по-перше, якість вугілля не є предметом цього спору і вона (якість) не встановлювалась, а, по -друге, ці висновки є припущенням місцевого суду зробленим без будь-яких належним доказів.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд дав невірну оцінку обставинам справи, необґрунтовано не врахував доводів відповідача-1 щодо наявності в нього в натурі вугілля і відповідно реальної можливості його повернення позивачу, і як наслідок, невмотивовано задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 вартості вугілля до вирішення питання щодо його повернення.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що місцевий суд також безпідставно задовольнив похідні вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 на його користь витрат на транспортування та на аналіз вугілля.

Крім того, стягнення у даній конкретній правовій ситуації вказаних похідних вимог є безпідставним і з інших підстав, а саме оскільки, як встановлено самим місцевим судом, між позивачем та відповідачем-1 не існувало договірних стосунків щодо поставки цього вугілля і відповідно відповідач не замовляв його позивачу, то він і не повинен сплачувати понесені позивачем витрати по цій відправці.

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача-1 підлягає задоволенню, рішення місцевого суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, що не позбавляє позивача права звернутись до суду з позовом на загальних умовах про повернення відповідачем-1 йому в натурі безпідставно набутого майно (вугілля), а у разі його відсутності або встановлення факту втрати якості з позовом про відшкодування його вартості.

Приймаючи до уваги , що суд апеляційної інстанції відстрочив скаржнику оплату судового збору при поданні апеляційної скарги, а його скарга задовольняється, цей судовий збір підлягає стягненню з позивача до Державного бюджету України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 99,

101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

1) Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м.Миколаїв задовольнити.

2) Рішення господарського суду Миколаївської області від 22.05.2012 р. по справі №5016/376/2012(1/27) -скасувати .

3) Товариству з обмеженою відповідальністю „Світ СР" в позові до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Миколаїв та Головного Квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України про стягнення 190335,60 грн. відмовити.

4) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Світ СР" до Державного бюджету України -1903 (одна тисяча дев'ятисот три) грн.. 36 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаїв, сплату якого скаржнику було відстрочено.

5) Зобов'язати господарський суд Миколаївської області видати накази відповідно до резолютивної частини цієї постанови з і зазначенням у них всіх необхідних реквізитів.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 11.07.2012 р.

Головуючий суддя Мирошниченко М.А.

Судді Головей В.М.

Шевченко В.В.