Ухвала

від 05.07.2012 по справі 2а/0570/2810/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Лях О.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2012 року справа №2а/0570/2810/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Лях О.П., Попова В.В., Юрченко В.П., при секретарі судового засідання Турко І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року по справі № 2а/0570/2810/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіш Оіл» до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.11.2011 року №0000312341/876, № 0000322341/877,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіш Оіл» до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000322341/877 від 10.11.2011року, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 4080811,00 гривень та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 581546,00 гривень, (всього - 4662335,00 гривень), та № 0000312341/876 від 10.11.2011року, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3332950,00 гривень, застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 465241,00 гривень, (всього - 3798191,00 гривень).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу на обґрунтування якої зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що проведеною перевіркою виконання умов договору поставки нафтопродуктів від 01.01.2010 року № 0-9/01, укладеного між ТОВ «Фіш Оіл» та ТОВ «Донтранском», встановлено порушення порядку ведення податкового обліку, а також бухгалтерського обліку в частині вимог до первинних документів. Під час перевірки встановлено порушення п. 1.4 ст. 1, пп. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.5.1, п.7.5, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки підприємством сформовані валові витрати та податковий кредит за операціями по виконанню правочину, укладеного між ТОВ «Фіш Оіл» та ТОВ «Донтранском», який відповідно до ч.1, 5 ст.203, п.1 ст.215, ст.228 ЦК України є нікчемним. Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Апелянт зазначає, що від ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька надійшла відповідь від 05.09.2011р. № 411/34583644 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Донтранском» щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Фіш Оіл» у зв'язку з тим, що місцезнаходження ТОВ «Донтранском» не встановлено. Також на підтвердження походження товару та якості продукції позивачем надані до перевірки сертифікати відповідності, які завірені підприємством, з яким ТОВ «Фіш Оіл» за перевіряємий період не мало взаємовідносин. Сертифікати якості до перевірки позивачем надані не були. Надані позивачем до перевірки товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам чинного законодавства, а саме, зазначене у якості вантажовідправника підприємство не мало відносин з ТОВ «Фіш Оіл», відсутня інформація щодо довіреностей на отримання вантажу, не зазначено час і дату виїзду та прибуття товару. Перевізник товару не видавав рахунки-фактури та актів приймання-передачі робіт ТОВ «Фіш Оіл» та отримав оплату за перевезення паливо-мастильних матеріалів лише за січень - квітень 2011 року. Позивачем не надано договори зберігання, одержання в оренду резервуарів, оренди основних засобів до перевірки. Також відповідач зазначає, що транспортні засоби навантажувалися за 5-ма різними адресами, хоча штатна численність працюючих у ТОВ «Донтранском» складає чотири особи. У зв'язку з цим вважає правомірними спірні податкові повідомлення-рішення та пр. осить скасувати рішення суду першої інстанції і в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засіданні не з'явився, направивши клопотання про відкладення розгляду справи. Колегія суддів, враховуючи встановлені строки розгляду справи протягом одного місця, вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача, який належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем проведена планова невиїзна перевірка ТОВ «Фіш Оіл» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011р., за наслідками якої складено акт №1379/23-2/34594733 від 15.10.2011 року. В акті перевірки зазначено про порушення позивачем ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, тобто, вчинення нікчемного правочину. Крім того, зазначено про порушення ст. 3 Господарського кодексу України, п. 2 ст. 3 п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.5.1, п.7.5, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, абз.2 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток суму 4080811,00 грн. та податок на додану вартість на суму 3332950,00 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000322341/877 від 10.11.2011 року, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 4080811,00 гривень та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 581546,00 гривень, (всього - 4662335,00 гривень), та № 0000312341/876 від 10.11.2011року, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3332950,00 гривень, застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 465241,00 гривень, (всього - 3798191,00 гривень)

Спірні податкові повідомлення-рішення прийнято згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст. 54, абз. 3 п.п.123.1 ст. 123, п.п.185.1 п.п.188.1 ст. 188, п.10 підр. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України, в зв'язку з порушенням п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». п. 198.1, ст. 198, абз. 2 п.п. 198.3 Податкового кодексу України та в зв'язку з порушенням п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.44.1 ст.44, ст. 138 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягають скасуванню, оскільки прийняті на підставі висновків акту перевірки, які не відповідають фактичним обставинам по справі.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Донтранском», як постачальником та ТОВ «Фіш Оіл», як покупцем був укладений договір поставки нафтопродуктів від 01.01.2010 р. №О-9/01, та додаткові угоди від 03.01.2011 року № 1-01/11, від 03.01.2011 року № 2-01/11.

Крім того, позивач як замовник уклав договір про надання послуг перевезення вантажу з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1. як виконавцем від 01.01.2011 року № 44-01/11. За його умовами виконавець взяв зобов'язання надати Замовнику послуги перевезення вантажу з місця відправки до місця призначення. Надалі між ТОВ «Фіш Оіл» та ФОП ОСОБА_1. були укладені додаткові угоди від 08.01.2011 року № 1, від 28.06.2011 року № 1.

Фактичне виконання договорів підтверджується податковими накладними, що видані ТОВ «Донтранском» за період з липня 2010 року по червень 2011 року, актами приймання-передачі, складені з ФОП ОСОБА_1. за період з червня 2010 року по липень 2011 року, рахунками-фактурами за період липень 2010 року - червень 2011 року, товарно-транспортними накладними; платіжними документами, виписками з банку.

З таких підстав, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції, що позивач правомірно сформував податковий кредит та валові витрати.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Також п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податку залежить від їх оплати в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та одержання належним чином оформленої податкової накладної.

Судом встановлено та відповідачем не заперечується наявність у позивача податкових накладних, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями.

Контрагент позивача - ТОВ «Донтранском» був платником ПДВ, тобто правомірно видавало податкові накладні, на підставі яких позивачем були включені до складу податкового кредиту відповідні суми податку.

Крім того, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з у рахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Згідно з нормами п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що апелянт не спростував висновків суду першої інстанції про відсутність порушення вищезазначених норм.

Крім того, згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Жодних доказів про наявність будь-яких ознак нікчемності договорів апелянтом не надано суду першої та апеляційної інстанції.

Посилання апелянта, які на думку податкового органу свідчать про нікчемність договору між позивачем та ТОВ «Донтранском», його спрямованість на порушення публічного порядку, а саме:

- відсутність за юридичною адресою ТОВ «Донтранском»;

- порушення відносно директора ТОВ «Донтранском» кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України;

- відсутність сертифікатів якості, сертифікати відповідності завірені підприємством, з яким ТОВ «Фіш Оіл» за перевіряємий період не мало взаємовідносин;

- товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам чинного законодавства, а саме, ТОВ «Паралель-ЛТД» у якості вантажовідправника не мало відносин з ТОВ «Фіш Оіл», не зазначено час і дату виїзду та прибуття товару;

- відсутні рахунки-фактури перевізника товару, акти приймання-передачі робіт ТОВ «Фіш Оіл»;

- відсутні у ТОФ «Фіш Оіл» договори зберігання, одержання в оренду резервуарів, оренди основних засобів;

- недостатність загальної чисельності працюючих на ТОВ «Донтранском» (4 особи), тоді як транспортні засоби навантажувалися за 5-ма різними адресами.

Зазначені обставини самостійно не свідчать про порушення публічного порядку. Крім того, ці висновки не відповідають фактичним обставинам по справі.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який містить відомості щодо ТОВ «Донтранском», вбачається про відсутність відомостей, на підставі яких можливо було б ставити під сумнів цивільну правоздатність вказаного підприємства, та відсутні записи про не підтвердження відомостей про юридичну особу - ТОВ «Донтранском». Крім того, в матеріалах справи міститься постанова про припинення кримінальної справи по відношенню посадових осіб ТОВ «Донтранском» за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК Українивід 28.02.2012 року (т. 6 а.с.8-15).

Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив, що копії паспортів якості та сертифікатів відповідності надавалися позивачу під кожну партію товару. Відсутність паспортів якості в окремих випадках може мати місце лише у тому випадку, якщо ці документи вже надавалися ТОВ «Фіш Оіл» з товаром, який поставлявся йому раніше. Крім того, згідно довідки Шахтарської ОДПІ від 18.04.2011 року № 350/23-1/34594733 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Фіш Оіл» щодо підтвердження відомостей, наданих від особи яка мала правові відносини з ТОВ «Донтранском» за період 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, у ході проведення перевірки були використані у тому числі і паспорти відповідності ДСТУ . Сертифікати відповідності до перевірки позивачем були надані, але відповідачем не були прийняті до уваги, у зв'язку з тим, що завірені вони підприємством, з яким ТОВ «Фіш Оіл» не мало взаємовідносин.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано норм матеріального та процесуального права, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 2, 11, 160, 184, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.. 205, ст. 206, 211, 212, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року по справі № 2а/0570/2810/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року по справі № 2а/0570/2810/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 6 липня 2012 року

Колегія суддів: О.П.Лях

В.В.Попов

В.П.Юрченко