Постанова

від 24.04.2012 по справі 2а-16210/11/0170/26

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2012 р. Справа №2а-16210/11/0170/26

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Петренко В.В., за участю секретаря Асєєвої Л.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Чанг.КО»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

від третьої особи - не з`явився .

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Чанг.КО» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.10.2011 року № 0010572301, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Чанг.КО» нарахований податок на додану вартість в сумі 341184,14 грн., застосовані фінансові (штрафні санкції) в сумі 1,00 грн. та податкове повідомлення - рішення від 12.10.2011 року № 0010582301, яким у податковій декларації з ПДВ за березень 2011 року зменшене від'ємне значення ПДВ в сумі 133818 грн.; стягнення з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 29,55 грн. та судові витрати в сумі 4000 грн., пов'язані з отримання правової допомоги.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ в м. Сімферополі неправомірно та безпідставно винесені податкові повідомлення - рішення від 12.10.2011 року № 0010572301 та № 0010582301.

Адміністративний позов не відповідав нормам ст. 106 КАС України, у зв'язку з чим ухвалою суду від 22.12.2011 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.

Позивач усунув недоліки зазначені в ухвалі суду від 22.12.2011 року у визначений судом строк.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.01.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Сторони явку своїх представників у судове засідання 24.04.2012 року не забезпечили.

До дня розгляду справи від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність його представника.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином - під розписку. Відповідач заперечень на адміністративний позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи або про розгляд справі у відсутність його представника не надсилав.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представників позивача та відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція в м. Сімферополі є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Державної податкової інспекції в м. Сімферополі є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення, суд зобов'язаний перевірити, чи являлися правомірними дії відповідача - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі у зв'язку з прийняттям такого повідомлення - рішення, дотримання порядку, строків та підстав проведення перевірки.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Товариства з обмеженою відповідальністю «Чанг.КО» (далі - ТОВ «Чанг.КО») є юридичною особою, яка зареєстрована 13.05.2010 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 146622 (том 1 а.с.30), довідкою АА № 233748 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (том 1 а.с.31).

Суд зазначає, що ТОВ «Чанг.КО» взято на облік платника податків 14.05.2010 року, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 14.05.2010 року № 1564/29-0 (том 1 а.с.32).

ТОВ «Чанг.КО» є платником податку на додану вартість, про що 14.06.2010 року податковим органом видано Свідоцтво № 100287991 серії НБ № 390133 (том 1 а.с.33).

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Чанг.КО» є суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Сімферополі протягом 5 робочих днів з 26.09.2011 року на підставі наказів «Про проведення позапланової невиїзної перевірки» від 23.09.2011 року № 3407, від 26.09.2011 року № 3420, виданих ДПІ в м. Сімферополі на підставі п. 79.1 ст. 79, п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ст. 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI проведена позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «Чанг.КО» з питань перевірки взаємовідносин з ПП «Каднос» за березень 2011 року, з питань достовірності даних, наведених в податковій декларації з ПДВ за квітень 2011 року за результатами якої складено Акт перевірки за № 14147/23-4/37111753 від 07.10.2011 року (том 1 а.с.15-29).

Згідно акту, перевірка проведена у приміщенні ДПІ в м Сімферополі з відома директора ТОВ «Чанг.КО» Какутич Євгенія Юрійовича.

Під час перевірки використана інформація комп'ютеризованих автоматизованих інформаційних систем АС «Аудит», АРМ «Бест Звіт», АІС «Реєстр платників податків», АІС «Облік податків та платежів», пошукова - довідкова система ЦБД ДПА України «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», та за результатами матеріалів відповідей на запити про проведення зустрічної звірки.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 14.1.191, п. 14.1, ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 88.1 ст. 188, п.п.187.1.а п. 187.1 ст. 187, п. 201.1 ст. 201, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ у результаті чого зменшено суму від'ємного значення р.19, р. 20.2 податкової декларації з ПДВ за березень 2011 року на суму 133818 грн. та донараховано податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 341184 грн. (у т.ч. березень 2011 року - 207366 грн., квітень 2011року- 133818 грн.).

На підставі акту перевірки № 14147/23-4/37111753 від 07.10.2011 року ДПІ в м. Сімферополі винесені податкові повідомлення - рішення № 0010572301 від 12.10.2011 року, яким ТОВ «Чанг.КО» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 341185 грн., у тому числі 341184 грн. за основним платежем та 1 грн. штрафні (фінансові) санкції та № 0010582301 від 12.10.2011 року, яким ТОВ «Чанг.КО» зменшено розмір від'ємного значення суми податку над додану вартість у розмірі 133818 грн. (том 1 а.с.13, 14).

Позивач скористався своїм правом на оскарження рішення суб'єкта владних повноважень та звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Перевіряючи правомірність винесення оскаржуваних повідомлень - рішень ДПІ в м. Сімферополі, суд встановив наступне.

В Акті перевірки № 14147/23-4/37111753 від 07.10.2011 року податковим органом зазначено, що ДПІ в м. Сімферополі АР Крим отримало акт перевірки ПП «Каднос» (ЄДРПОУ 3181754) № 1235/23- 4/31817548 від 24.06.2011 року щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з: TOB «НПК «Стройсервіселектро» (ЄДРПОУ 32-869981); ПП «Карад Крим» (ЄДРПОУ 31220612); TOB «Трейд-Ойл» (ЄДРПОУ 35536841) за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року. вих. від 25.06.2011 року № 1330/7/23-4 згідно якого встановлено, що згідно акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 07.06.2011 року № 2347/1800/32869981 про результатами невиїзної документальної перевірки TOB «НПК «Стройсервисєлектро» (ЄДРПОУ 32869981) з питань дотримання податкового законодавства за березень 2011 року встановлено порушення TOB «НПК «Стройсервіселектро».

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність.

Враховуючі вищевикладене та відповідно ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, податковиим оршанном зроблений висновок, що дані, відображені TOB «НПК Стройсервіселектро» у деклараціях з податку на додану вартість, розрахунок коригування додаткових зобов'язань з податку на додану вартість за період березень 2011 року про обсяги поставок, податкове зобов'язання - не є дійсними на суму 9045581 грн., яка становить суму податкового кредиту на користь вищезазначених підприємств.

За результатом перевірки згідно ч. 1 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ч. 1 ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України встановлено ознаки нікчемних правочинів у TOB «НПК Стройсервіселектро» на загальну суму 54 273 486 грн. у т.ч. ПДВ 9 045 581 грн.

Враховуючі вищевикладене та відповідно ст. 185, ст. 187, ст. 188 розділу 5 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями дані, відображені TOB «НПК Стройсервіселектро» у деклараціях з податку на додану вартість, за період березень 2011 року про обсяги поставок, податкове зобов'язання - не є дійсними на суму 9045581 грн.

Згідно наданим документам ПП «Каднос» в березні 2011 року сформовано податковий кредит в сумі 901877,55 грн. по податковим накладним постачальника TOB «НПК Стройсервіселектро» на підставі нікчемного правочину.

Згідно «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» в березні 2011 року встановлено розбіжність між податковими зобов'язаннями TOB «НПК Стройсервіселектро» (0 грн.) і податковим кредитом ПП «Каднос»( 901877,55 грн.) в сумі 901877,55 грн.

У TOB «НПК Стройсервіселектро» відсутні об'єкти, які підпадають під визначення статті 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI.

Враховуючи вищевикладене, податковим органом зроблений висновок, що взаємовідносини між TOB «НПК Стройсервіселектро» та покупцем - ПП «Каднос» не спричинило реального настання правових наслідків.

Також в Акті перевірки № 14147/23-4/37111753 від 07.10.2011 року податковим органом зазначено, що в ході проведення перевірки ПП «Каднос» встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність. Також відділом податкової міліції Феодосійської МДПІ надано матеріали для врахування в перевірці ПП «Каднос» а саме, пояснення директора ОСОБА_3, в якому ОСОБА_3 пояснив, що офісне приміщення, яке зареєстроване за юридичною адресою (АДРЕСА_1) належить гр. ОСОБА_4, на підприємстві працює одна людина директор),складські приміщення, транспортні засоби, виробничі потужності відсутні.

Таким чином, посадовими особами податкового органу зроблений висновок, що податковий кредит ПП «Каднос» в сумі 901877,55 грн. сформовано на підставі нікчемного правочину з TOB «НПК Стройсервіселектро», що призвело до завищення податкового кредиту ПП «Каднос» за березень 2011 року на суму 901877,55 грн. в порушення п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 року №436-IV; п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198. п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI.

ПП «Каднос» безпідставно виписано податкові накладні на податкові зобов'язання на продаж дизпалива, які він фактично не здійснював на адресу контрагентів - покупців за березень 2011 року, а саме: ТОВ «Чанг.КО» - сума ПДВ 341184,12 грн.

З урахуванням чого, податковим органом зазначено, що вищенаведене свідчить про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій перевіряємим підприємством з підприємствами, вказаними вище, та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України. Проведеною перевіркою не виявлено, а підприємством для перевірки не надано документів які б підтвердили виконання вимог діючого законодавства наведеного вище у сфері посередницької торгівлі, чим встановлено порушення вимог п. 2 ст. З Закону України від 16.07.1999 року №996-XІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), п. 44.1 п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями.

Зазначені операції ПП «Каднос» та контрагентів-покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ПП «Каднос» є виключно чи формування податкових зобов'язань для формування податкового кредиту контрагентів.

Про що свідчать наступні обставини: згідно оперативних заходів, проведених відділом податкової міліції ФДМПІ, надано матеріали для врахування в перевірці ПП «Каднос», а саме, пояснення директора ОСОБА_1, в якому ОСОБА_1 пояснив, що офісне приміщення, яке зареєстроване за юридичною адресою (АДРЕСА_1) належить гр. ОСОБА_4, на підприємстві працює одна людина (директор), складські приміщенні транспортні засоби, виробничі потужності відсутні. Таким чином, встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність.

Враховуючі вищевикладене та відповідно ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755 - VI зі змінами та доповненнями, дані, відображені ПП «Каднос» у деклараціях з податку на додану вартість за період березень 2011 року про обсяги поставок вищенаведеним контрагентам-покупцям, податкове зобов'язання - не є дійсними на суму 884742 грн. (341184,12 грн. ПДВ з ТОВ «Чанг.Ко»).

Оскільки на ПП «Каднос» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Таким чином, при формуванні структури податкового кредиту TOB «Чанг.Ко» з ПП «Каднос» за березень 2011 року встановлено завищення податкового кредиту у сумі 341184 грн. ПДВ у відповідності до пп. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, 188.1 ст. 188, п.п. 187.1.а п.187 ст. 187 п. 201.1 ст. 201 п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу від 02.12.2010 року № 2755-VI підлягає зменшенню.

Перевіряючи обґрунтованість зазначених висновків, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Але суд враховує, що таке право органи податкової служби мають реалізовувати виключно при наявності підстав та умов, передбачених законодавством України.

Суд враховує, що частину 1 статті 207 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок встановлені частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), що стосується також правочинів, які порушують публічний порядок. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, органи податкової служби стосовно угод, які вони вважають такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, можуть звертатись до судів із позовами виключно про стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими правочинами, посилаючись на їхню нікчемність.

Як зазначено у частині 2 статті 215 Цивільного Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Висновки про наявність або відсутність ознак угоди, які відносять її до такої, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства зазначаються судом у мотивувальній частині рішення по справі за позовом органів податкової служби про застосування наслідків вчинення угод, укладених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Судом встановлено, що висновки позивача про те, що угода, укладена між позивачем та ПП «Каднос» є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства, є необґрунтованими, не підтверджуються матеріалами справи та не відповідають вимогам діючого законодавства України з наступних підстав.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XV (надалі - Закон про бухгалтерський облік), що визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, дія якого поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно до п.1 ст. 9 розділу І Закону про бухгалтерський облік підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені при здійсненні господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її завершення.

Для контролю і впорядкування обробки даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Поняття первинного документа наведено в статті 1 розділу I Закону про бухгалтерський облік, а саме: первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію й підтверджує її здійснення.

Згідно із п.2 - п.8 ст.9 Закону про бухгалтерський облік первинні й зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати наступні обов'язкові реквізити:

- назва документа (форми);

- дату й місце складання;

- назва підприємства, від імені якого складений документ;

- зміст й обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посадових осіб, відповідальних за здійснення господарської операції й правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, що приймала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до п.1.2 ст.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого Міністерством юстиції України 05.06.1995 року під № 168/704 (надалі - Положення № 88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно із п.2.4 ст.2 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Одним з видів діяльності, яким займалося підприємство, оптова торгівля нафтопродуктами.

Для здійснення цієї діяльності ТОВ «Чанг. КО» уклало договір з ТОВ «Блек Голд» ЛТД про відповідальне зберігання нафтопродуктів від 1.12.2010 року № 312. Укладено також договір з ТОВ «Нафта-континент» про надання послуг з приймання, зберігання та відвантаження нафти та нафтопродуктів від 17.01.2011 року № 01/ХН.

Транспортування нафтопродуктів, при їх постачанні здійснювалося транспортом ТОВ «Південна транспортна компанія», на підставі договору від 05.01.2011 року № 0501ТР, а при їх продажу - транспортом позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Перевезення дизельного палива від постачальника ЧП «Каднос» покупцеві ТОВ «Чанг.КО» підтверджено наступними товарно-транспортні накладними: № 14 від 02.03.2011 року на загальну суму 177960,75 грн., № 14/1 від 02.03.2011 року на загальну суму 30528 грн., № 17 від 09.03.2011 року на загальну суму 184228,55 грн.; № 17/1 від 09.03.2011 року на загальну суму 144971,45 грн., № 18 від 10.03.2011 року на загальну суму 144971,45 грн., № 18/1 від 10.03.2011 року на загальну суму 184228, 55грн., № 31 від 15.03.2011 року на загальну суму 34856,25 грн., № 31/1 від 15.03.2011 року на загальну суму 184676,25 грн., № 31/2 від 15.03.2011 року на загальну суму 104214 грн.; № 33 від 22.03.2011 року на загальну суму 185795, 50 грн., № 33/1 від 22.03.2011 року на загальну суму 68632, 70 грн., № 35 від 23.03.2011 року на загальну суму 121885, 50 грн.; № 35/1 від 23.03.2011 року на загальну суму 35067,50 грн., № 35/2 від 23.03.2011 року на загальну суму 33050,60 грн., № 37 від 25.03.2011 року на загальну суму 83349,70 грн., № 42 від 30.03.2011 року на загальну суму 189153,25 грн.; № 42/1 від 30.03.2011 року на загальну суму 139534,85 грн.

За договором постачання товарів № 3 від 04.01.2011 року, укладеного між ПП «Каднос» (ЄДРПОУ 31817548) (Постачальник) та TOB «Чанг.Ко» (Покупець), відповідно до якого Постачальник зобов'язується надати у власність Покупця нафтопродукти, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити їх вартість. Асортимент, кількість та вартість одиниці нафтопродуктів визначаються сторонами у замовленнях. Термін дії договору до 01.12.2011 року (том 1 а.с.42-44).

У виконання вказаного договору в березні 2011 року Постачальником ПП «Каднос» поставлені Покупцеві ТОВ «Чанг. КО» нафтопродукти в м. Сімферополь, що перевезені транспортом ТОВ «Південна транспортна компанія».

Матеріалами адміністративної справи підтверджується фактичне виконання угод, укладеними з ПП «Каднос», первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджені в отримані товарів, робіт (послуг) та оприбутковані їх за видатковими накладними та товарно-транспортними накладними на складах, відповідно балансових рахунків.

Придбання товарів, робіт (послуг), зазначених у акті перевірки, у ПП «Каднос», сплачено через банківський рахунок грошовими коштами на підставі платіжних доручень, які знайшли своє відображення в регістрах бухгалтерського обліку підприємства. Отримані придбані товари, роботи (послуги), використовувались у господарській діяльності підприємства. Підтвердженням цього є накладні на реалізацію нафтопродуктів.

Відповідно укладеного договору № 3 від 04.01.2011 року Постачальником ПП «Каднос» поставлено ТОВ «Чанг.КО» дизельне паливо на загальну суму 2047104,84 грн., в т.ч. ПДВ на суму 341184,14 грн.

Отримання дизельного палива Покупцем «ТОВ Чанг. КО» підтверджується зведеним актом прийому-передачі нафтопродуктів на зберігання ТОВ «Блек Голд» ЛТД в березні 2011 року та за актом звіряння з ТОВ «Блек Голд» ЛТД про рух ПММ станом на 01.04.2011 року, а також зведеним актом прийому-передачі нафтопродуктів на зберігання ТОВ «Нафта Континент» в березні 2011 року та актом звірення з ТОВ «Нафта Континент» про рух ПММ станом на 01.04.2011 року, а також карткою рахунку 63.1 «Взаєморозрахунків з постачальником ПП «Каднос» за березень 2011 року.

Оплата позивачем постачальникові ПП «Каднос» поставлених ним нафтопродуктів підтверджується виписками з банку та платіжними дорученнями.

Здійснення господарських операцій між постачальником ПП «Каднос» і покупцем ТОВ «Чанг.КО» по постачанню дизельного палива підтверджено дорученнями на отримання дизельного палива, витратними накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними та регістрами бухгалтерського обліку по рахунку 28.1 про за березень 2011 року.

Реалізація ТОВ «Чанг.КО» дизельного палива, придбаного у ПП «Каднос» іншим покупцям підтверджена податковими накладними: № 8 від 04.03.2011 року, № 10 від 05.03.2011 року, № 11 від 09.03.2011 року, № 12 від 09.03.2011 року, № 13 від 09.03.2011 року, № 15 від 09.03.2011 року, № 17 від 10.03.2011 року, № 18 від 11.03.2011 року, № 19 від 11.03.2011 року, № 22 від 11.03.2011 року, № 23 від 12.03.2011 року, № 24 від 12.03.2011 року, № 25 від 12.03.2011 року, № 26 від 14.03.2011 року, № 28 від 14.03.2011 року, № 29 від 14.03.2011 року, № 32 від 15.03.2011 року, № 33 від 15.03.2011 року, № 34 від 15.03.2011 року, № 35 від 16.03.2011 року, № 36 від 16.03.2011 року, № 39 від 17.03.2011 року, № 40 від 17.03.2011 року, № 41 від 17.03.2011 року, № 46 від 18.03.2011 року, № 47 від 21.03.2011 року, № 50 від 21.03.2011 року, № 53 від 22.03.2011 року, № 54 від 22.03.2011 року, № 55 від 22.03.2011 року, № 56 від 22.03.2011 року, № 57 від 23.03.2011 року, № 58 від 23.03.2011 року, № 64 від 23.03.2011 року, № 65 від 23.03.2011 року, № 66 від 23.03.2011 року, № 68 від 24.03.2011 року, № 69 від 24.03.2011 року, № 72 від 25.03.2011 року, № 73 від 25.03.2011 року, № 74 від 25.03.2011 року, № 79 від 28.03.2011 року, № 80 від 28.03.2011 року, № 83 від 28.03.2011 року, № 84 від 28.03.2011 року, № 85 від 28.03.2011 року, № 90 від 30.03.2011 року, № 91 від 30.03.2011 року, № 1 від 01.04.2011 року, № 2 від 01.04.2011 року, № 3 від 01.04.2011 року, № 4 від 01.04.2011 року, № 5 від 01.04.2011 року, № 8 від 01.04.2011 року, № 9 від 01.04.2011 року, № 15 від 05.04.2011 року, № 17 від 05.04.2011 року, № 25 від 07.04.2011 року, № 27 від 08.04.2011 року, № 28 від 08.04.2011 року, № 69 від 20.04.2011 року, № 70 від 20.04.2011 року, № 71 від 20.04.2011 року, № 12 від 05.05.2011 року, № 97 від 31.05.2011 року (том 1 а.с.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - Податковий кодекс) об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з абз. «а» п.198.1 ст.198 розділу V Податкового Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 14.1.191 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу визначено, що постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

З метою застосування терміна «постачання товарів» електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром.

Постачанням товарів також вважаються:

а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу;

б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства;

в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню);

г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення;

ґ) умовне постачання товарів та необоротних активів, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту і в останньому звітному (податковому) періоді обліковувалися у залишках платника, який подав заяву про анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість або про перехід на іншу систему оподаткування, що передбачає сплату податку в іншому порядку, ніж той, що визначений цим розділом;

д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника;

е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням;

Визначення терміну «товари» приведене у п.п.14.1.244 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу, згідно з яким товари - матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Відповідно до п.п.14.1.2 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу поняття «активи» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» № 996 - XIV від 16.07.1999 року, згідно зі статтею 1 розділу I якого активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п.198.2 ст.198 розділу V Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 розділу V Податкового Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 розділу І цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього розділу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 розділу V Податкового Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього розділу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність, установлену законодавством. У разі коли платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Вимоги до оформлення податкової накладної перелічені у п. 201.1 ст. 201 розділу V Податкового Кодексу, за змістом якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 розділу V Податкового Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 розділу V Податкового Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 розділу V Податкового Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду (п. 201.9 ст. 201 розділу V Податкового Кодексу).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу).

З урахуванням викладеного, судом зроблено висновок, що позивачем не були порушені норми пп. 14.1.191, п. 14.1, ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п.187.1.а п. 187.1 ст. 187, п. 201.1 ст. 201, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, перевіряючи правомірність зазначених висновків податкового органу судом було призначено по справі судову економічно - бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено експертній установі - товариству з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро».

На розгляд експерта були поставлені питання:

- Чи підтверджуються первинним документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Чанг.КО» обґрунтованість висновків за актом перевірки Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 14147/23-4/37111753 від 07.10.2011 року щодо зменшення від'ємного значення податкової декларації з ПДВ за березень 2011 року на суму 133818 грн. ?

- Чи підтверджуються первинним документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Чанг.КО» обґрунтованість висновків за актом перевірки Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 14147/23-4/37111753 від 07.10.2011 року щодо донарахування податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 341184 грн. (у тому числі березень 2011 року - 207366 грн., квітень 2011 року - 133818 грн. ?

Дослідивши надані документи, експертом зроблені висновки, що за актом перевірки Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 14147/23-4/37111753 від 07.10.2011 року, висновки щодо зменшення від'ємного значення податкової декларації з ПДВ за березень 2011 року на суму 133818 грн. первинним документами бухгалтерського та податкового обліку TOB «Чанг.КО» не підтверджені. Висновки за актом перевірки Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №14147/23-4/37111753 від 07.10.2011 року, щодо донарахування податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 341184 грн. (у тому числі березень 2011 року - 207366 грн., квітень 2011 року - 133818 грн.), первинним документами бухгалтерського та податкового обліку TOB «Чанг.КО» не підтверджені.

Судом встановлено, що підставами для застосування до відповідача фінансових санкцій в розмірі 1,00 грн. за податковим повідомленням - рішенням № 0010572301 від 12.10.2011 року стало заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість та в розмірі 341184,00 грн.

Проте, враховуючи, що суд вважає необґрунтованим донарахування відповідачем вищенаведених сум податкових зобов'язань, нарахування штрафних санкцій суд також визнає неправомірним.

Суд погоджується з висновками експерта, оскільки реальність проведених господарських операцій підтверджується матеріалами справи - товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товару, видатковими накладеними, договорами, податковими накладними, та обґрунтовані, на думку суду, у повному обсязі

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.10.2011 року № 0010572301, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Чанг.КО» нарахований податок на додану вартість в сумі 341184,14 грн., застосовані фінансові (штрафні санкції) в сумі 1,00 грн. та податкове повідомлення - рішення від 12.10.2011 року № 0010582301, яким у податковій декларації з ПДВ за березень 2011 року зменшене від'ємне значення ПДВ в сумі 133818 грн. обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 року за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлений судовий збір в розмірі 0,03 мінімальної заробітної плати.

Таким чином, на день звернення позивача з адміністративним позовом до суду розмір судового збору за подання адміністративного позову складав 28,23 грн.

Судом встановлено, що позивачем сплачено 29,55 грн. судового збору, отже судовий збір сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, оскільки сплаті підлягало 28,23 грн., але питання про повернення надмірно сплаченої суми судового збору може бути вирішено за заявою позивача, відтак такої заяви на адресу суду не надійшло, тому суд вважає, що поверненню з Державного бюджету України підлягають витрати за сплату судового збору в розмірі 28,23 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 4000 грн., пов'язані з отримання правової допомоги.

Відповідно до ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:

1) витрати на правову допомогу;

2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

До матеріалів адміністративної справи позивачем наданий договір про надання юридичних послуг від 08.11.2011 року, укладений між адвокатом Кримської колегії адвокатів, суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_6 (Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Чанг.КО» (Замовник) та копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 492 том а.с.119-121,122).

Предметом вказаного Договору є надання юридичних послуг з питання оскарження до Окружного адміністративного суду АР Крим податкового повідомлення - рішення ДПІ в м. Сімферополь від 12.10.2011 року № 0010572301, яким підприємству донарахований податок на додану вартість в сумі 341184 грн., застосовані фінансові (штрафні) санкції в сумі 1,00 грн., та податкове повідомлення - рішення від 12.10.2011 року № 0010582301, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення ПДВ за березень 2011 року в сумі 133818 грн.

Відповідно до пункту 4 Договору вартість роботи Виконавця, зазначена у п. 1.1 договору складає 4000 грн. Ця сума сплачується Замовником авансом після підписання даного договору.

Договір про надання юридичних послуг від 08.11.2011 року підписаний сторонами та скріплений печаткою ТОВ «Чанг.КО».

Однак до матеріалів адміністративної справи не надано доказів сплати Замовником послуг Виконавця у встановленому п. 4 Договору розмірі - 4000 грн.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 4000 грн., пов'язані з отримання правової допомоги, не підтверджені належним чином та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим № 0010572301 від 12.10.2011 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Чанг.КО» нарахований податок на додану вартість в сумі 341184,14 грн., застосовані фінансові (штрафні санкції) в сумі 1,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим № 0010582301 від 12.10.2011 року, яким у податковій декларації з ПДВ за березень 2011 року зменшене від'ємне значення ПДВ в сумі 133818 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чанг.КО» (ЄДРПОУ 37111753) 28,23 грн. витрат на сплату судового збору шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Петренко В.В.