Ухвала

від 20.05.2013 по справі 2а-16210/11/0170/26

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2013 року м. Київ К/9991/62365/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.04.2012

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012

у справі № 2а-16210/11/0170/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чанг.КО"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.04.2012, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим від 12.10.2011 № 0010572301 та № 0010582301, стягнення з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 29,55 грн. та судові витрати, пов'язані з отриманням правової допомоги у сумі 4 000,00 грн. задоволено частково; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.10.2011 № 0010572301 та № 0010582301 та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 28,23 грн. витрат на сплату судового збору, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу, позивач просив залишити оскаржувані рішення без змін, скаргу - без задоволення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача з питань взаємовідносин з ПП «Каднос» за березень 2011 року, з питань достовірності даних, наведених в податковій декларації за з ПДВ за квітень 2011 року, складений акт перевірки від 07.10.2011 № 14147/23-4/37111753, в якому встановлено порушення позивачем: пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пп. 187.1.а п. 187.1 ст. 187 п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, у результаті чого зменшено суму від'ємного значення розділів 19 та 20.2 податкової декларації з ПДВ за березень 2011 року на суму 133 818,00 грн. та донараховано податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 341 184,00 грн. (у тому числі березень 2011 року - 207 366, 00 грн., квітень 2011 року - 133 818,00 грн.

Також, в акті перевірки податковим органом зазначено, що в ході проведення перевірки ПП «Каднос» встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність.

На підставі акта перевірки, відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 12.10.2011 № 0010572301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 341 185,00 грн., та № 0010582301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 133 818,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України, виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що одним із видів діяльності, яким займалося ТОВ "Чанг.КО" була оптова торгівля нафтопродуктами. Для здійснення цієї дяльності позивачем укладено договір з ТОВ «Блек Голд ЛТД» від 01.12.2010 № 312 про відповідальне зберігання нафтопродуктів, а також договір з ТОВ «Нафта-континент» від 17.01.2011 № 01/ХН про надання послуг з приймання, зберігання та відвантаження нафти та нафтопродуків.

Транспортування нафтопродуктів, при їх постачанні здійснювалось транспортом ТОВ «Південна транспортна компанія» на підставі договору від 05.01.2011 № 0501ТР, а при їх продажу - транспортом позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними. Перевезення дизельного палива від постачальника ЧП «Каднос» позивачу також підтверджено товарно-транспортними накладними.

Відповідно до умов договору постачання товарів № 3 від 04.01.2011, укладеного між ПП «Каднос» (Постачальник) та ТОВ «Чанг.Ко» (Покупець), Постачальник зобовязується надати у власність Покупця нафтопродукти, а Покупець зобовязується прийняти та сплатити їх вартість. Ассортимент, кількість та вартість одиниці нафтопродуктів визначаються сторонами у замовленнях.

На виконання умов вказаного договору, у березні 2011 року ПП «Каднос» були поставлені ТОВ «Чанг.Ко» нафтопродукти, перевезені транспортом ТОВ «Півдденна транспортна компанія» в м. Сімферополь.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Каднос», а також, подальший рух товару, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме це: податкові накладні, накладні на реалізацію нафтопродуктів, товарно-транспортні накладні, зведені акти прийому-передачі нафтопродуктів на зберігання, доручення на отримання товару, виписки з банків та платіжні доручення

З урахуванням наведеного, а також висновків призначеної по справі судово-економічної бухгалтерської експертизи, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про неправомірність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень від 12.10.2011 № 0010572301 та № 0010582301.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.04.2012 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль