Ухвала

від 11.09.2012 по справі 2а-16210/11/0170/26

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-16210/11/0170/26

11.09.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Горошко Н.П.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Лядової Т.Р.

секретар судового засідання Романенко Г.О.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Чанг.КО"- ОСОБА_1, довіреність № б/н від 18.10.11,

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи № 2а-16210/11/0170/26 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Петренко В.В. ) від 24.04.12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чанг.КО" (вул. Самокіша, буд.30, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул.Мате Залки, буд.1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чанг.КО»звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.10.11 № 0010572301, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Чанг.КО»нарахований податок на додану вартість в сумі 341184,14 грн., застосовані фінансові (штрафні санкції) в сумі 1,00 грн. та податкове повідомлення - рішення від 12.10.11 № 0010582301, яким у податковій декларації з ПДВ за березень 2011 року зменшене від'ємне значення ПДВ в сумі 133818 грн.; стягнення з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 29,55 грн. та судові витрати в сумі 4000 грн., пов'язані з отримання правової допомоги.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.04.12 у справі № 2а-16210/11/0170/26 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чанг.КО" до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим № 0010572301 від 12.10.11, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Чанг.КО"нарахований податок на додану вартість в сумі 341184,14 грн., застосовані фінансові (штрафні санкції) в сумі 1,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим № 0010582301 від 12.10.11, яким у податковій декларації з ПДВ за березень 2011 року зменшене від'ємне значення ПДВ в сумі 133818 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чанг.КО"(ЄДРПОУ 37111753) 28,23 грн. витрат на сплату судового збору шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з даною постановою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача у судовому засіданні 11 вересня 2012 року з апеляційною скаргою не погодився, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання 11 вересня 2012 року не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно ч.4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі протягом 5 робочих днів з 26.09.11 на підставі наказів «Про проведення позапланової невиїзної перевірки»від 23.09.11 № 3407, від 26.09.11 № 3420, виданих ДПІ в м. Сімферополі на підставі п. 79.1 ст. 79, п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ст. 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI проведена позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «Чанг.КО»з питань перевірки взаємовідносин з ПП «Каднос»за березень 2011 року, з питань достовірності даних, наведених в податковій декларації з ПДВ за квітень 2011 року за результатами якої складено акт перевірки за №14147/23-4/37111753 від 07.10.11.

Відповідно до акту, перевірка проведена у приміщенні ДПІ в м Сімферополі з відома директора ТОВ «Чанг.КО»Какутич Євгенія Юрійовича.

Під час перевірки використана інформація комп'ютеризованих автоматизованих інформаційних систем АС «Аудит», АРМ «Бест Звіт», АІС «Реєстр платників податків», АІС «Облік податків та платежів», пошукова - довідкова система ЦБД ДПА України «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», та за результатами матеріалів відповідей на запити про проведення зустрічної звірки.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 14.1.191, п. 14.1, ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 88.1 ст. 188, п.п.187.1.а п. 187.1 ст. 187, п. 201.1 ст. 201, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VІ у результаті чого зменшено суму від'ємного значення р.19, р. 20.2 податкової декларації з ПДВ за березень 2011 року на суму 133818 грн. та донараховано податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 341184 грн. (у т.ч. березень 2011 року - 207366 грн., квітень 2011року- 133818 грн.).

На підставі акту перевірки № 14147/23-4/37111753 від 07.10.11 ДПІ в м. Сімферополі винесені податкові повідомлення - рішення № 0010572301 від 12.10.11, яким ТОВ «Чанг.КО»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 341185 грн., у тому числі 341184 грн. за основним платежем та 1 грн. штрафні (фінансові) санкції та № 0010582301 від 12.10.11, яким ТОВ «Чанг.КО»зменшено розмір від'ємного значення суми податку над додану вартість у розмірі 133818 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Однак, частину 1 статті 207 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок.

Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Проте, таке право органи податкової служби мають реалізовувати виключно при наявності підстав та умов, передбачених законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок встановлені частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), що стосується також правочинів, які порушують публічний порядок. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, органи податкової служби стосовно угод, які вони вважають такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, можуть звертатись до судів із позовами виключно про стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими правочинами, посилаючись на їхню нікчемність.

Як зазначено у частині 2 статті 215 Цивільного Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Висновки про наявність або відсутність ознак угоди, які відносять її до такої, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства зазначаються судом у мотивувальній частині рішення по справі за позовом органів податкової служби про застосування наслідків вчинення угод, укладених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Судова колегія погоджується з думкою суду, що висновки відповідача про те, що угода, укладена між позивачем та ПП «Каднос»є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства, є необґрунтованими, не підтверджуються матеріалами справи та не відповідають вимогам діючого законодавства України з наступних підстав.

Згідно до п.1 ст. 9 розділу І ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 № 996-XV (надалі - Закон про бухгалтерський облік) про бухгалтерський облік підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені при здійсненні господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її завершення.

Для контролю і впорядкування обробки даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із п.2 - п.8 ст.9 Закону про бухгалтерський облік первинні й зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Одним з видів діяльності, яким займалося підприємство, оптова торгівля нафтопродуктами.

Для здійснення цієї діяльності ТОВ «Чанг. КО»уклало договір з ТОВ «Блек Голд»ЛТД про відповідальне зберігання нафтопродуктів від 1.12.10 № 312. Укладено також договір з ТОВ «Нафта-континент»про надання послуг з приймання, зберігання та відвантаження нафти та нафтопродуктів від 17.01.11 № 01/ХН.

Транспортування нафтопродуктів, при їх постачанні здійснювалося транспортом ТОВ «Південна транспортна компанія», на підставі договору від 05.01.11 № 0501ТР, а при їх продажу - транспортом позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Перевезення дизельного палива від постачальника ЧП «Каднос»покупцеві ТОВ «Чанг.КО»підтверджено товарно-транспортні накладними.

За договором постачання товарів № 3 від 04.01.11, укладеного між ПП «Каднос»(Постачальник) та TOB «Чанг.Ко»(Покупець), відповідно до якого Постачальник зобов'язується надати у власність Покупця нафтопродукти, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити їх вартість. Асортимент, кількість та вартість одиниці нафтопродуктів визначаються сторонами у замовленнях. Термін дії договору до 01.12.11.

У виконання вказаного договору в березні 2011 року Постачальником ПП «Каднос»поставлені Покупцеві ТОВ «Чанг. КО»нафтопродукти в м. Сімферополь, що перевезені транспортом ТОВ «Південна транспортна компанія».

Матеріалами справи підтверджується фактичне виконання угод, укладеними з ПП «Каднос», первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджені в отримані товарів, робіт (послуг) та оприбутковані їх за видатковими накладними та товарно-транспортними накладними на складах, відповідно балансових рахунків.

Придбання товарів, робіт (послуг), зазначених у акті перевірки, у ПП «Каднос», сплачено через банківський рахунок грошовими коштами на підставі платіжних доручень, які знайшли своє відображення в регістрах бухгалтерського обліку підприємства. Отримані придбані товари, роботи (послуги), використовувались у господарській діяльності підприємства. Підтвердженням цього є накладні на реалізацію нафтопродуктів.

Відповідно укладеного договору № 3 від 04.01.11 Постачальником ПП «Каднос»поставлено ТОВ «Чанг.КО»дизельне паливо на загальну суму 2047104,84 грн., в т.ч. ПДВ на суму 341184,14 грн.

Отримання дизельного палива Покупцем «ТОВ Чанг. КО»підтверджується зведеним актом прийому-передачі нафтопродуктів на зберігання ТОВ «Блек Голд»ЛТД в березні 2011 року та за актом звіряння з ТОВ «Блек Голд»ЛТД про рух ПММ станом на 01.04.11, а також зведеним актом прийому-передачі нафтопродуктів на зберігання ТОВ «Нафта Континент»в березні 2011 та актом звірення з ТОВ «Нафта Континент»про рух ПММ станом на 01.04.11, а також карткою рахунку 63.1 «Взаєморозрахунків з постачальником ПП «Каднос»за березень 2011 року.

Оплата позивачем постачальникові ПП «Каднос»поставлених ним нафтопродуктів підтверджується виписками з банку та платіжними дорученнями.

Здійснення господарських операцій між постачальником ПП «Каднос»і покупцем ТОВ «Чанг.КО»по постачанню дизельного палива підтверджено дорученнями на отримання дизельного палива, витратними накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними та регістрами бухгалтерського обліку по рахунку 28.1 про за березень 2011 року.

Реалізація ТОВ «Чанг.КО»дизельного палива, придбаного у ПП «Каднос»іншим покупцям підтверджена податковими накладними.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового Кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу.

Згідно з абз. «а»п.198.1 ст.198 розділу V Податкового Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 14.1.191, п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу визначено, що постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

З метою застосування терміна «постачання товарів»електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром.

Постачанням товарів також вважаються: а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу; б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства; в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню); г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення; ґ) умовне постачання товарів та необоротних активів, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту і в останньому звітному (податковому) періоді обліковувалися у залишках платника, який подав заяву про анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість або про перехід на іншу систему оподаткування, що передбачає сплату податку в іншому порядку, ніж той, що визначений цим розділом; д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника; е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п.198.2 ст.198 розділу V Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 розділу V Податкового Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 розділу І цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього розділу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 розділу V Податкового Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього розділу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність, установлену законодавством. У разі коли платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Вимоги до оформлення податкової накладної перелічені у п. 201.1 ст. 201 розділу V Податкового Кодексу, за змістом якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 розділу V Податкового Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 розділу V Податкового Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 розділу V Податкового Кодексу встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Пунктом 201.9 ст. 201 розділу V Податкового Кодексу передбачено, що не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з думкою суду, що позивачем не були порушені норми пп. 14.1.191, п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п.187.1.а п. 187.1 ст. 187, п. 201.1 ст. 201, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.10, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, перевіряючи правомірність зазначених висновків податкового органу судом першої інстанції було призначено по справі судову економічно - бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено експертній установі - товариству з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро».

Дослідивши надані документи, експертом зроблені висновки, що за актом перевірки Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 14147/23-4/37111753 від 07.10.11, висновки щодо зменшення від'ємного значення податкової декларації з ПДВ за березень 2011 року на суму 133818 грн. первинним документами бухгалтерського та податкового обліку TOB «Чанг.КО»не підтверджені. Висновки за актом перевірки Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №14147/23-4/37111753 від 07.10.11, щодо донарахування податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 341184 грн. (у тому числі березень 2011 року - 207366 грн., квітень 2011 року - 133818 грн.), первинним документами бухгалтерського та податкового обліку TOB «Чанг.КО»не підтверджені.

Судом встановлено, що підставами для застосування до відповідача фінансових санкцій в розмірі 1,00 грн. за податковим повідомленням - рішенням № 0010572301 від 12.10.2011 року стало заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість та в розмірі 341184,00 грн.

Проте, враховуючи, що донарахування відповідачем вищенаведених сум податкових зобов'язань є необґрунтованим, то судова колегія погоджується з думкою суду, що нарахування штрафних санкцій є неправомірним.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду, що позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.10.11 № 0010572301, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Чанг.КО»нарахований податок на додану вартість в сумі 341184,14 грн., застосовані фінансові (штрафні санкції) в сумі 1,00 грн. та податкове повідомлення - рішення від 12.10.11 № 0010582301, яким у податковій декларації з ПДВ за березень 2011 року зменшене від'ємне значення ПДВ в сумі 133818 грн. обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 4000 грн., пов'язані з отримання правової допомоги.

Відповідно до ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

До матеріалів адміністративної справи позивачем наданий договір про надання юридичних послуг від 08.11.11, укладений між адвокатом Кримської колегії адвокатів, суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Чанг.КО»(Замовник) та копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 492.

Предметом вказаного Договору є надання юридичних послуг з питання оскарження до Окружного адміністративного суду АР Крим податкового повідомлення - рішення ДПІ в м. Сімферополь від 12.10.11 № 0010572301, яким підприємству донарахований податок на додану вартість в сумі 341184 грн., застосовані фінансові (штрафні) санкції в сумі 1,00 грн., та податкове повідомлення - рішення від 12.10.2011 року № 0010582301, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення ПДВ за березень 2011 року в сумі 133818 грн.

Відповідно до пункту 4 Договору вартість роботи Виконавця, зазначена у п. 1.1 договору складає 4000 грн. Ця сума сплачується Замовником авансом після підписання даного договору.

Договір про надання юридичних послуг від 08.11.11 підписаний сторонами та скріплений печаткою ТОВ «Чанг.КО».

Проте, до матеріалів адміністративної справи не надано доказів сплати Замовником послуг Виконавця у встановленому п. 4 Договору розмірі - 4000 грн.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 4000 грн., пов'язані з отримання правової допомоги, не підтверджені належним чином.

Виходячи з вищенаведеного суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення вимог.

Враховуючи обставини справи постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстав для скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.04.12 у справі № 2а-16210/11/0170/26 - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.04.12 у справі № 2а-16210/11/0170/26 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 вересня 2012 року.

Головуючий суддя підпис Н.П.Горошко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Т.Р.Лядова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Н.П.Горошко