Постанова

від 22.05.2012 по справі 2а-1292/12/0170/9

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2012 р. Справа №2а-1292/12/0170/9

(15:31год.) м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Гаманка Є.О., при секретарі Сироватському М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Завод "ВИМПЕЛ"

до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.01.12 р. № 0000052302 та від 17.01.12 р. №0000062302

Представники сторін:

представник позивача, Логутенко Н.В., довіреність № б.н. від 30.01.12р.; керівник, Коваль С.І. НОМЕР_1;

представник відповідача, Малишева Т.В., довіреність № 97/10/10-024 від 03.03.12р.

До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Завод "ВИМПЕЛ" до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.01.12 р. № 0000052302 та від 17.01.12 р. №0000062302.

Ухвалою суду від 04.04.12р. замінено первісного відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Євпаторії АР Крим на правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, Публічне акціонерне товариство "Завод "ВИМПЕЛ" здійснює господарську діяльність в межах чинного законодавства. Позивач вважає, що висновки, викладені в акті перевірки, на підставі якого приймались спірні податкові повідомлення-рішення, суперечать чинному законодавству та не відповідають дійсності, а тому податкові повідомлення-рішення від 17.01.12р. № 0000052302 та від 17.01.12 р. №0000062302 підлягають скасуванню.

04.04.12р. до суду надійшли заперечення на позов, у яких відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити (а.с.131-134).

У судове засідання, що відбулося 24.04.12р., представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог та пояснення на заперечення відповідача (а.с.184-186). У прохальній частині наведеної заяви позивач просив суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.01.2012р. № 0000052302 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 46 531,00грн. та № 0000062302 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 273 852,00грн. та стягнути з Державного бюджету України судовий збір у сумі 2146,00грн.

У судовому засіданні, що відбулося 22.05.12р., представник позивача на позовних вимогах наполягав, з підстав викладених у позовній заяві, представник відповідача заперечував проти позову, з підстав викладених у запереченнях на позов та у поясненнях від 21.05.2012р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

В період з 28.11.11р. по 23.12.11р. Державною податковою інспекцією в м. Євпаторія АРК було проведено виїзну позапланову документальну перевірку Публічного акціонерного товариства "Завод "ВИМПЕЛ" з питань правильності визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за період з 01.07.2009р. по 30.09.2011р. за результатами якої складено акт від 30.12.2011р. № 3292/23-2/14312482.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем:

1 пп. 1.22.1. п.1.22, п.1.23, п.1.25 ст. 1, пп.4.1.6 п. 4.1. ст. 4, п.5.1., пп.5.3.2., пп.5.3.9 п.5.3., п.5.9 ст.5, п.6.1 ст.6, пп.11.3.1 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1944р. в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в період з 01.07.2009 по 31.03.2011р. на загальну суму 917623грн., у тому числі по періодах: 1 квартал 2010р. завищення у сумі 50 280грн.; півріччя 2010 р. завищення у сумі 50 280грн.; 3 квартал 2010р. завищення у сумі 182 589грн.; 2010р. завищення у сумі 49 931 грн.; 1 квартал 2011р. завищення у сумі 817 412грн.;

2 пп 1.22.1 п.1.22, п.1.23, п.1.25 ст. 1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1., пп.5.3.2., пп.5.3.9 п.5.3.,п.5.9 ст.5, п.6.1 ст.6, пп.11.3.1 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1944р. в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами та доповненнями, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755 із змінами і доповненнями, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р. на загальну суму 356 229грн., у тому числі по періодах: 2 квартал 2011р. завищення у сумі 558 972грн.; 2-3 квартали 2011р. завищення у сумі 356 229грн.;

3 пп. 1.22.1. п.1.22, п.1.23, п.1.25 ст. 1, пп.4.1.6 п. 4.1. ст. 4, п.5.1., пп.5.3.2., пп.5.3.9 п.5.3., п.5.9 ст.5, п.6.1 ст.6, пп.11.3.1 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1944р. в редакції Закону України «283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами та доповненнями, п. 150.1 ст.150 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755 із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р. на загальну суму 46 631грн., у тому числі по періодах: 2-3 квартали 2011р. у сумі 46631грн.

У наведеному акті зазначено, що перевіркою встановлено, що згідно даних бухгалтерського обліку позивача станом на 01.11.10р. по бухгалтерському рахунку 631.1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками значиться кредиторська заборгованість за представлені товари (матеріли) в сумі 47850грн. від постачальника ПАТ «Харківкоммунпромсервіс» (м. Харків) за договором №4-2004/РМР від

17.05.2004р. Термін виникнення заборгованості - 4 квартал 2007р. Підприємством самостійно віднесена сума по бухгалтерському рахунку 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості», у сумі 39 875 грн., а також сума по бухгалтерському рахунку 6411 «Податкові зобов'язання з ПДВ» у сумі 7 975 грн. Сума 39 875 грн. підприємством включена в декларацію з податку на прибуток за 2010р., сума 7 975 грн. включена в декларацію податку на додану вартість за листопад 2010р. У зв'язку з тим, що позивачем не здійснено компенсацію вартості отриманих послуг від вищевказаного постачальника, то підстав для віднесення вартості цих послуг до валових витрат немає, оскільки їх вартість не відповідає визначенню валових витрат, наведеному у п. 5.1 Закону. На порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ПАТ "Завод "ВИМПЕЛ" у 4 кварталі 2010р. по заборгованості, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, при включенні заборгованості до складу валових доходів, не зменшені валові витрати на суму отриманих послуг, по якім не понесені витрат в сумі 39 875 грн., у результаті чого валові витрати завищені на суму 39 875 грн.

Перевіркою також встановлені взаємовідносини з ПАТ «Коннектор» (м. Харків) з постачання ТМЦ, на загальну суму 2 620 273, 70 грн. у т.ч. ПДВ 436 712,28 грн. Згідно наданих до перевірки накладних №№ 72/1, 72/2, 72/3, 72/4, 72/5, 72/6

від 17.02.2011р., на виконання умов угоди суб'єктом господарювання ПАТ «Коннектор» здійснювалося поставку ТМЦ для замовника позивача. Дана операція відображена наступними бухгалтерськими проводками за лютий 2011р.: Дт 22 К 631 2 183 561,42 грн. - на суму придбаних МБП; Д 64 К631 436712,28 грн. -на суму ПДВ від вартості придбаних виноматеріалів. Згідно наданих до перевірки первинних документів бухгалтерського обліку а саме накладних на придбання товарно-матеріальних цінностей, актів на списання товарно-матеріальних цінностей, зворотно - сальдових відомостей по матеріальним рахункам 22 «МШП» встановлено, що в березні 2011р. ці ТМЦ списані бухгалтерською проводкою Дт91 Кт22.

Позивачем сума витрати за зазначеними накладними №№ 72/1, 72/2, 72/3, 72/4, 72/5, 72/6 від 17.02.2011р. віднесена до складу валових витрати по рядку 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» у декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011р.

У вищенаведеному Акті перевірки також зазначено, що в наказі позивача «Про облікову політику підприємства» №58а від 28.09.00р. не має жодного

слова про тривалість нормального операційного циклу виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг). Крім того, вартість кожної одиниці з переліку матеріальних цінностей перевищує 1000грн. і доходить до 58000грн.

Таким чином відповідач вважає, що на порушення п.п.5.3.2. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємство неправомірно віднесло до складу валових витрат по рядку 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» придбання матеріальних цінностей на загальну суму 2 183 561,42 грн. (без ПДВ).

Відповідно до пп. 2.12 Акту перевірки позивач до перевірки не надав товарно-транспортні накладні на переміщення товарно-матеріальних цінностей (оснащення), згідно накладних № 72/1, 72/2, 72/3, 72/4, 72/5, 72/6 від постачальника ПАТ "Коннектор" до позивача, які повинні мати усі необхідні реквізити (дата, коли, ким видана, № автомобіля, марка автомобіля назва автотранспортного підприємства). Згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПС України "Коннектор" за 2011р. не надавало розрахунку податку з власників транспортних засобів.

У Акті перевірки також містяться посилання на безтоварність операції та нікчемність правочину. Так, у Акті зазначено, що ДПІ Червонозаводського району м. Харкова проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Коннектор» (акт №6579/233/14312275 від 02.12.2011р.) з питань підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ фірма «Ліон» (м. Харков), їх реальності та відображення в обліку за період лютий 2011 року. Перевіркою встановлено, що у ТОВ фірми «Ліон», відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення транспортні засоби. Виходячи з вищенаведеного, ТОВ фірма «Ліон» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у ТОВ фірма «Ліон» перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам - покупцям за період з лютого 2011р. по червень 2011р. Відповідно до умов договору поставки з ТОВ фірма «Ліон» від 01.02.2011р. № 62/11-4 про поставку комплектуючих та металопрокату ПАТ «Коннектор» отримано накладні (акти виконаних робіт тощо) та податкові накладні на поставку товарів (робіт, послуг). ПАТ «Коннектор» не надані первинні документи по транспортуванню прутків, проволоки, листів, труб та інші по договору від 01.02.2011р. № 62/11-4 іншим покупцям. Під час перевірки не виявлено транспортних та супроводжувальних документів, відсутня транспортна документація для перевезення ТМЦ від ТОВ фірми «Ліон» до ПАТ «Коннектор». Зазначене підтверджує відсутність доказів фактичного отримання ТМЦ ПАТ «Коннектор». Подальшим покупцем товару ПАТ «Коннектор» є позивач, з яким у періоді, який перевірявся, укладений договір поставки ТМЦ № 14/042-4 від 11.03.02р, додаткова угода №б/н від 05.01.2011р. строком до 31.12.2011р. На думку податкового органу правочини нібито укладені між позивачем та ПАТ "Коннектор", не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Судом встановлено, що до наведеного акту перевірки позивачем були надіслані відповідачу заперечення від 06.12.11р. (а.с.139-143), на які відповідач надіслав позивачу відповідь де зазначив, що факти порушень ПАТ "Завод "ВИМПЕЛ", які викладені у акті виїзної позапланової документальної перевірки від 30.12.2011р. № 3292/23-2/14312482 за період з 01.07.09р. по 30.09.11р. встановлені відповідно до норм діючого податкового та іншого законодавства та є обґрунтованими й правомірними (а.с.144-149).

За результатами проведеної виїзної позапланової перевірки на підставі акту перевірки від 30.12.2011р. № 3292/23-2/14312482, були прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.01.2012р. №0000052302 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 46 531,00грн. та № 0000062302 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 273 852,00грн. (а.с.150-151).

Не погодившись з висновками податкового органу, що викладені у акті перевірки від 30.12.2011р. № 3292/23-2/14312482, позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що відповідно до підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" ПКУ, застосування Розділу III "Податок на прибуток підприємств" починається з 1 квітня 2011 року.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР, що діяв у 1 кварталі 2011 року, об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, що діяла під час виникнення спірних відносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів з 01.04.2011р. встановлений статтею 150 ПКУ, де зазначено, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Вичерпний перелік витрат, що не відносяться до складу валових, наведено у п.5.3-5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Зокрема, згідно з абзацом 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що 11.03.2002 року між ПАТ "Завод "ВИМПЕЛ" (Покупець) ПАТ «КОННЕКТОР» (Продавець) укладено Договір № 14/042-4 купівлі - продажу (далі - Договір) (а.с.39).

Угодою від 01.01.2011 року вказаний Договір пролонговано на строк з 01.01.2011р. до

31.12.2011р. (а.с.40).

Відповідно до п.2.1. Договору №14/042-4 найменування, кількість та ціна товару що

поставляється оговорено в узгоджених Сторонами Специфікаціях.

Така Специфікація на оснащення (Додаток № 1 до Договору № 14/042-4 від 11.03.2002р.) сула складена та узгоджена Сторонами Договору № 14/042-4 (а.с.42-44).

Відповідно до п.4.1. Договору № 14/042-4 поставка товару Покупцю здійснюється транспортними засобами Продавця (ПАТ «КОННЕКТОР»).

Згідно Угоди від 01.01.11р. про зміну умов Договору купівлі-продажу № 14/042-4 від 11.03.2002р. транспортні видатки сплачує Продавець - ПАТ «КОННЕКТОР» (а.с.41).

На підставі накладних №№ 72/1, 72/2, 72/3, 72/4, 72/5, 72/6 від 17.02.2011 року від Продавця (ПАТ «КОННЕКТОР») ТМЦ, вказані у Специфікації на оснащення, через довірену

особу по довіреності №35 від 17.02.2011р. передані у власність ПАТ "Завод "ВИМПЕЛ", згідно прибуткових ордерів №1, №2, №3, №4, №5, №6 оприбутковані на склад №64, та складені податкові накладні: №1702 від 17.02.2011р. на суму 412802,86грн. з ПДВ, № 1705 від 17.02.2011р. на суму 437029,26грн. з ПДВ, №1703 від 17.02.2011р. на суму 405233,89грн. з ПДВ, №1706 від 17.02.2011р. на суму 458539,63грн. з ПДВ, №1704 від 17.02.2011р. на суму 440147,30грн. з ПДВ, № 1707 від 17.02.2011р. на суму 466520,76 з ПДВ.

Таким чином ПАТ «КОННЕКТОР» належним чином виконало умови договору поставки та передало в користь покупця визначену договором кількість товару.

Судом з'ясовано, що перевезення товару, що був предметом договору поставки здійснювало ДП „Коннекторавтотранссервіс" згідно договору перевезення на підставі товарно-транспортної накладної від 21.02.11р., яка підтверджує, що в лютому 2011р. позивачем від ПАТ «КОННЕКТОР» одержано комплектуючі вироби на загальну суму 2 620 273,70грн., у тому числі ПДВ 436 712,28грн., 2 183 561,42грн. без ПДВ (а.с.171).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суд звертає увагу на те, що законодавець не ставить у залежність відсутність транспортних документів на перевезення товару з результатами формування бази оподаткування. Товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно отримання права власності на нього, оскільки не відображає відомості про операцію з поставки, а відображає відомості про операцію з перевезення.

Суд вважає неспроможним посилання відповідача на не додержання позивачем та його контрагентом ПАТ «КОННЕКТОР» вимог Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації від 07.08.1996р. № 228/253 та Закону України про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів так, як вказані нормативні документи на період здійснення поставки товару втратили чинність.

Суд вважає неспроможним посилання відповідача на те, що правочини між позивачем та ПАТ «КОННЕКТОР» здійснені без мети настання реальних наслідків тому, що таке посилання не відповідає дійсному стану речей, що підтверджується наявністю первісних документів підтверджуючих фактичне виконання договору Договір № 14/042-4 від 11.03.2002р.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до зазначених частин 1-3, 5 і 6 статті 203 ЦК загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частинами 1 та 2 ст.228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Однак, суд зазначає, що відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто позивач та його контрагенти мають право вільного вибору як контрагента по угоді, так і виду та якості товарів, що ними придбаваються, а також право вільного вибору наступного розпорядження придбаним товаром - продати його іншим особам, використовувати у власній виробничій діяльності и таке інше.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Судом з'ясовано, що ПАТ «Завод «ВИМПЕЛ» володіє необхідними умовами для досягнення результатів від господарської діяльності в силу наявності управлінського та технічного персоналу, основних фондів та грошових коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та умов використання придбаних у контрагентів товарів у своїй господарський діяльності, що підтверджується, зокрема: Витягом про реєстрацію прав власності на нерухоме майно; звітом про економічні показники за видами економічної діяльності; звітом з праці про кількість працівників та фонд оплати праці; звітом про основні показники діяльності підприємства за 2011 рік; вимогами на внутрішнє пересування ТМЦ; картками складського обліку матеріалів № 1590/528, 1590/519, 1590/525, 590/516, 1590/515, 1590/527, 1590/526; наказом від 18.01.12р. №14 «Про проведення позачергової інвентаризації оснащення». Крім того, як вже було наведено, виконання Договору підтверджено первісними документами. Будь яких доводів тому, що Договір був спрямований на порушення публічного порядку податковий орган в акті перевірки не навів, більш того, таке ствердження не знайшло підтвердження під час розгляду справи судом.

Безпідставне твердження податкового органу, що правочини здійснені по ланцюгу поставок від ТОВ фірми «Ліон» до ПАТ «КОННЕКТОР», а далі до ПАТ "Завод "ВИМПЕЛ" є фіктивними, з огляду на те, що діючим законодавством не встановлено обов'язку для покупця здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань по сплаті податків до бюджету контрагентами по всьому ланцюгу поставок. Питання сплати податків поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до пп. 8.2.1. п.8.2. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку

підприємств» «Під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності,

що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Висновок податкового органу, щодо віднесення продукції, придбаної позивачем у ПАТ «КОННЕКТОР» на підставі вищенаведеного Договору, до складу основних фондів, та невизнання в зв'язку з цим витрат на її придбання в розмірі 2 183 561,42 грн. неспроможний з огляду на таке.

Відповідно до п.2.2.17 Положення про технічне обслуговування устаткування підприємств, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України від 15.06.04р. №285 технологічне оснащення - це засоби технологічного спорядження, які доповнюють технологічне устаткування під час виконання певної частини технологічного процесу (різальний, контрольно-вимірювальний інструмент, штампи, пристрої, прес-форми, ливарні форми тощо).

Згідно п.2.2.16. вищенаведеного Положення швидкозношувальна частина - складова частина виробу (устаткування), строк служби якої менше міжремонтного періоду всього виробу устаткування).

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 30.11.99р. N 291 до малоцінних та швидкозношуваних предметів (далі - МШП) належать предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року, зокрема: інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо.

Згідно Положенню національних стандартів бухгалтерського обліку 9 "Запаси" (далі-П(С)БО 9) одиницею бухгалтерського обліку МШП буде їхнє найменування або однорідна група (вид).

МШП, що надходять від постачальників, приймаються на склад матеріально відповідальною особою. При відпуску МШП зі складу в експлуатацію їхню вартість списують на затрати виробництва або відносять на витрати періоду. Відповідальні особи протягом усього строку фактичного використання МШП ведуть оперативний облік в кількісному вимірі за місцями експлуатації, відповідно до п. 23 П(С)БО 9.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що МШП включаються до валових витрат і беруть участь в розрахунку приросту/убутку запасів п.5.9. цього Закону.

Судом з'ясовано, що придбане позивачем в лютому 2011р. від ПАТ «КОННЕКТОР» спеціальне оснащення - штампи, пресформи, формокомплекти, блоки на загальну суму 2 620 273,70грн., використовується в господарській діяльності позивача для виготовлення основного виду продукції - контактних пар та комплектуючих до з'єднувачів. Кожна одиниця спеціального оснащення призначена для виготовлення конкретного виробу і не є універсальною. Суд звертає увагу, що в документах, в яких описані технічні характеристики оснащення, присутнє маркування на поверхні штампів, пресформ, формокомплектів, блоків.

Суд також звертає увагу на те, що вищенаведене оснащення не використовується рік з моменту введення в експлуатацію.

Таким чином судом з'ясовано, що придбані у ПАТ «КОННЕКТОР» матеріальні цінності є складовими частинами устаткування, яке виробляє продукцію, передбачену господарською діяльністю ПАТ «Завод «ВИМПЕЛ» та не є основним засобом у розумінні п.8.2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що в наказі ПАТ «Завод «ВИМПЕЛ» № 58а від 2000 року не вказано про тривалість операційного циклу для штампів, пресформ та іншого спеціального оснащення, але судом враховано, що про тривалість операційного циклу для вищенаведеного спеціального оснащення йдеться у технічних документах ДСТУ і ТУ.

З наведеного випливає, що позивачем правомірно затрати з придбання цих цінностей віднесено до складу валових витрат, тоді як вимога відповідача виключити з валових витрат вартість оснащення, одержаного від ПАТ «КОННЕКТОР» у лютому 2011р. і амортизувати його як основні фонди протиправна.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо віднесення

кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, перед ПП „Будагроспектр" в розмірі 50 280 грн. до складу валових доходів та зменшенні валових витрат на суму кредиторської заборгованості перед АТ „Харківкомунпромсервіс" в розмірі 39 875 грн. оскільки Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено здійснення коригування валових витрат на суму кредиторської заборгованості за придбані товари, за якою минув строк позовної давності.

Виходячи із приписів п. 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» товари (роботи, послуги) продані за договором, і для стягнення вартості яких закінчився строк позовної давності, не підпадають під визначення «безоплатно надані товари», оскільки основною ознакою останніх є їх надання як за договорами, так і без них, без умови їх грошової або іншої компенсації.

Судом також прийнято до уваги, що в обох випадках в бюджет повернуто ПДВ і збільшено доходну частину декларації з податку на прибуток підприємств. Вищевказані послуги не є одержаними безкоштовно, вони одержані по договорам, що передбачали компенсацію вартості послуг, тому вимога включати суми списаної кредиторської заборгованості в доходи і вилучати з валових витрат безпідставна.

Відповідно до частини 2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Враховуючи, що позивач заявив вимоги про визнання недійсними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень, замість вимог про визнання їх протиправними і скасування, як це передбачено КАС України для правових актів індивідуальної дії, суд, керуючись ст.11 КАС України, вважає можливим в цій частині вийти за межі позовних вимог.

У зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач при зверненні до суду сплатив 2146,00грн. судового збору, який і підлягає поверненню.

В судовому засіданні 22.05.12р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову виготовлено 28.05.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11,94,158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АРК від 17.01.2012р. № 0000052302 про збільшення Публічному акціонерному товариству "Завод "ВИМПЕЛ" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 46 531,00грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АРК 17.01.2012р. № 0000062302 про зменшення Публічному акціонерному товариству "Завод "ВИМПЕЛ" суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 273 852,00грн.

4. Стягнути судовий збір в розмірі 2146,00грн. із Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби на користь Публічного акціонерного товариства "Завод "ВИМПЕЛ" (Чорноморське шосе, 2, м. Євпаторія, АРК, 97420; код за ЄДРПОУ 14312482; рахунки невідомі).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Гаманко Є.О.