Рішення

від 04.07.2007 по справі 2-627/2007

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-627/2007 року

Справа №

2-627/2007 року

Рішення

 Іменем   України

04 липня

2007 року                                                         м.  Івано-Франківськ

Івано-Франківський

міський суд Івано-Франківської області

в

складі: головуючої - судді                   Горейко

М. Д.

секретаря                                                Семенюка

О.Ю.

за участю

позивача ОСОБА_1та його представника по довіреності від 18.12.2006 року

ОСОБА_2,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_1до Приватного підприємства „Карпати-холод" про стягнення

невиплаченої заробітної плати, 

середнього заробітку за весь час затримки та моральної шкоди,  -

встановив:

Позивач

звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення невиплаченої заробітної

плати в сумі 1500 грн.,  6050 грн.

середнього заробітку за весь час затримки та моральної шкоди в сумі 10000 грн.,  посилаючись на те,  що працював у відповідача механіком з 01.06.no

30.06.2006 року з посадовим окладом 1200 грн. та 0, 5 ставки завгоспом з

оплатою в 300 грн. Директор підприємства всупереч вимог сі. 48 КЗпП України не

провела в його трудовій книжці записів про прийняття на роботу га звільнення з

роботи. Зароблену заробітну плату пообіцяла виплатити тільки після 10.07.2006

року. В послідуючому 09.08.2006 року письмово повідомила його про те,  що він не працював в ПП „Карпати-холод"

і заробітної плати йому не виплатять. У зв'язку з невиплатою заробітної плати

йому спричинено моральну шкоду,  яку він

оцінив в 10000 грн.

В

судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав по мотивах,  викладених в позовній заяві. Просив про їх

задоволення.

Представник

відповідача в судовому засіданні 27.12.2006 року позов визнав частково,  мотивуючи тим,  що, 

відповідачем не проведено записів в трудовій книжці позивача тому,  що останній відмовився надати їм трудову

книжку,  у зв'язку з чим йому було

відмовлено у працевлаштуванні. Працював позивач у відповідача механіком на 0, 5

ставки з 01.06.no 30.06.2006 року з посадовим окладом в 700 грн.

Невиплачена заробітна плата позивача становить 350 грн. (700 грн. х 0, 5),  а за мінусом стягнень по обов'язкових

платежах та внесках це становить 295 грн.36 коп. Розмір середнього заробітку за

час затримки (з 01.07.2006 по 30.10.2006 року) становить 1181 грн. 44 коп.

(295, 36 грн. х 4 місяців),  а загальний

розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 1476 грн. 80

коп.,  які відповідач погоджується

виплатити позивачу. Щодо відшкодування моральної шкоди,  то позивач пропустив трьохмісячний строк на

звернення з таким позовом до суду.

В

подальшому представник відповідача в судові засідання не з'являвся. Суд,  зважаючи на належне повідомлення відповідача

про розгляд справи,  вважає за можливе

закінчувати розгляду справи у відсутності представника відповідача.

Вислухавши

пояснення сторін,  дослідивши письмові

докази,  суд дійшов висновку,  що позовні вимоги підлягають до часткового

задоволення,  виходячи з наступного.

Відповідно

до ч.4  ст.  24 КЗпП України трудовий договір вважається

укладеним і тоді,  коли наказ чи

розпорядження не були видані,  але

працівника фактично було допущено до роботи.

Судом

встановлено,  що відповідачем,  без видання наказу про прийняття позивача на

роботу,  фактично було допущено його до

роботи  механіка з 01.06.2006 року,  де він

пропрацював до 30.06.2006 року. Зазначену обставину не заперечив в судовому

засіданні і представник відповідача,  а

тому вона не підлягає доказуванню. Отже, 

позивач перебуваючи в трудових відносинах з відповідачем,  мав право на заробітну плату. Оскільки в

порушення вимог  ст.  116 КЗпП України з вини відповідача йому не

виплачена заробітна плата за цей період, 

то є всі правові підстави для стягнення з відповідача в користь позивача

і середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку.

Вирішуючи

питання щодо стягнення розміру таких виплат, 

суд виходить із здобутих доказів в судовому засіданні та письмових

матеріалів справи.

Твердження

позивача про те,  що він працював у

відповідача механіком на ставку в розмірі 1000 грн. не знайшло в судовому

засіданні підтвердження,  оскільки як

вбачається з штатного розкладу ПП „Карпати-холод" станом на 01.06.2006

року (а. с.  23) у відповідача була

посада механіка на 0, 5 ставки. Право власника або уповноваженого ним органу

визначити штат і чисельність працівників нормативно закріплено щодо підприємств

та їх об'єднань у п.1  ст.  14 Закону „Про підприємства в

Україні",  а тому пояснення свідка

ОСОБА_3 щодо тривалості робочого дня позивача у відповідача,  суд розцінює як неналежний доказ того,  що позивач працював у відповідача на повну

ставку. Як і не приймаються його пояснення щодо розміру заробітної плати

позивача в 1000 грн.,  оскільки як

ствердив сам свідок про такий розмір йому було відомо зі слів позивача.

Зазначення

в  ст. 

94 КЗпП України на те,  що

заробітна плата є винагородою,  яку

власник виплачує працівникові,  дозволяє

віднести до заробітної плати не тільки виплати, 

що здійснюється власником у силу обов'язків,  які він несе в трудових відносинах,  а й у силу прав,  що йому належать. Отже,  відповідач сам вправі визначити розмір

посадового окладу конкретної посади. Згідно штатного розкладу відповідача

посадовий оклад механіка визначений в 700 грн. Позивачем дану обставину нічим

не спростовано. А тому його твердження про те, 

що 700 грн. це розмір 0.5 ставки механіка,  розцінюється судом критично.

У

відповідності до  ст.  60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана

довести ті обставини,  на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду

на викладене,  суд дійшов висновку,  що з ПП „Карпати-холод" слід стягнути в

користь позивача 350 грн. заробітної плати за період з 01.06.no 30.06.2006

року та з 01.07.2006 року по 30.10.2006 року середній заробіток за час затримки

у виплаті розрахункових коштів в розмірі 1400 грн.

Наявність

моральної шкоди за даних обставин є безумовною, 

однак сума про стягнення якої просить позивач є надто завищеною,  у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає

до часткового задоволення.

На

підставі наведеного,  відповідно до  ст. 3, 

60 ЦПК України,  94,  116, 

117,  237-1 КЗпП України,  керуючись 

ст.  ст.  213-215 ЦПК України,  суд,  -

вирішив:

Позов

ОСОБА_1до Приватного підприємства „Карпати-холод" про стягнення

невиплаченої заробітної плати, 

середнього заробітку за весь час затримки та моральної шкоди задоволити

частково.

Стягнути

з Приватного підприємства „Карпати-холод" (вул.  Петлюри, 

8а м.  Івано-Франківськ,  код 30618835) в користь ОСОБА_1350 грн.

заробітної плати,  1400грн. середнього

заробітку за час затримки розрахункових та 500 грн. моральної шкоди,  а всього 2250 грн.,  та в дохід державного бюджету 51 грн.

судового збору і 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду

справи.

В решті вимог в

позові відмовити.

Рішення

суду набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви про апеляційне

оскарження,  якщо заяву про апеляційне

оскарження не було подано. В разі подачі заяви про апеляційне оскарження рішення

суду,  але апеляційна скарга не була

подана в строк,  рішення набирає законної

сили після закінчення цього строку.

Заяву

про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суду області може бути

подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подачі

заяви про апеляційне оскарження.

Заява

про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається через

Івано-Франківській міський суд до апеляційного суду Івано-Франківської області.