Постанова

від 12.06.2012 по справі 2а-14245/11/0170/4

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2012 р. об 11:56 Справа №2а-14245/11/0170/4

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Кириченко Д.А., за участю представників: позивача - Аркатова В.В, відповідача - Лук`янець О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД-ЕКСПЕРТ"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФУД-ЕКСПЕРТ" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовною заявою до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 28.10.2011 року №0011222301 в частині збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 757 130, 00 грн. за основним платежем та 189 282,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), всього 946 412,50 грн.; №0011232301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 827 548,00 грн. за основним платежем та 192 070,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), всього 1 019 618,75 гривень; №0011242301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 26 238,25 грн.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача за резульататми проведеної перевірки, покладених в основу спірних податкових повідомлень-рішень, невідповідністю оскаржуваних рішень вимогам Законів України «Про оподаткування прибутву підприємств», «Про податок на додану вартусть», «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Податкового кодексу України.

Ухвалами суду від 11.11.2011 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалами суду від 28.11.2011 року у справі призначено судову експертизу та зупинено провадження по справі до отримання експертного висновку.

Ухвалою суду від 07.05.2012р. провадження у справі поновлено.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов,надав пояснення по суті справи, пояснив, що погоджується з висновками проведеної судової експертизи, просив стягнути з відповідача судові витрати.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши висновки проведеної судово-економічної експертизи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФУД-ЕКСПЕРТ" зареєстроване у якості юридичної особи Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 03.06.2008 року (ідентифікаційний код юридичної особи 359412250, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції в м. Сімферополі АР Крим та відповідно до Свідоцтва №100121187 від 11.06.2008 року є платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що посадовими особами податкового органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.06.2011р. За результатами перевірки складено акт від 17.10.2011 року №1/23-2/35941225 (далі - акт).

За висновками акту встановлено порушення позивачем, окрім іншого:

- п.5.1., п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р. (зі змінами і доповненнями, далі - Закон №334),( тут і далее - нормативно-правові акти в редакції, чинній на час спірних правовідносин), п.п.139.1.12 п.139.1 ст.139 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (з урахуванням змін, внесених Законом України від 07.07.2011р. №3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», далі - Податковий кодекс, ПК), в результаті чого необґрунтовано занижений податок на прибуток в сумі 827 548 грн., у тому числі:

за 2010 рік - у сумі 768 283 грн.

за 2 квартал 2011 року - у сумі 59 265 грн.

- п.п.7.2.1 п.7.2, п. п 7.2.3.п.7.2, п.п.7.2.6 п.7.2 п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.4 п.7.4, 7.4.5 п.7.4, п. п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненням, далі - Казон №168), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 759 288 грн., у тому числі по податковим періодам:

липень 2010 року в сумі 198 119 грн.;

жовтень 2010 року в сумі 115 630 грн.;

листопад 2010року в сумі 443 863 грн.

- ст.1,2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р №265/95-ВР (далі - Закон №265) в результаті чого підприємством не оприбутковано до каси підприємства кошти на суму 5 247,65грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.10.2011 року:

- №0011232301 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 827 548 грн. за основним платежем та 192 070,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), всього - 1 019 618,75 грн.;

- №0011222301 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 759288 грн. за основним платежем та 189 822 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), всього - 949 110 грн.; (оскаржується позивачем в частині збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 757 130, 00 грн. за основним платежем та 189 282,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), всього 946 412,50 грн.);

- №0011242301 про визначення суми грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями, застосованими на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265 на суму 26 238,25 грн.

Актом встановлено, що ТОВ «Фуд-Експерт» при здійсненні господарської діяльності за період з 01.07.2010 по 30.06.2011 мало взаємовідносини з контрагентами - постачальниками, які не мали можливості для фактичного здійснення господарської діяльності, а саме у ПП «Ротонда Торг» (код ЄДРПОУ 36164656), КП «Альянс» (код ЄДРПОУ 32468182), ПП «Укрторгпартнер» (код ЄДРПОУ 36693415) встановлена відсутність складських або виробничих приміщень, технічного персоналу, відсутні трудові резерви та основні фонди; потрібен новий персонал, додаткові ресурси, дозволи, умови, не надані до перевірки товарно - транспортні накладні, дорожні листи, акти приймання товару та інші (сертифікат якості реалізованого товару, матеріальні звіти по складу), які б підтверджували фактичну наявність поставки товару; не виявлено документи, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до покупця, документів, що підтверджують факт передачі товарів від продавця до покупця. У ході проведення перевірки з'ясовано, що операції із придбання мали не товарний характер, так як у ході перевірки не було надано документів, підтверджуючих факти здійснення доставки товару. Таким чином, підтверджується неможливість реалізації товару від даних постачальників. Первинними документами встановлено, що обсяг з придбання товару від вищевказаних постачальників-контрагентів, які мали ознаки безтоварності, складає 3 073 130 грн.

Далі в акті перевірки наведено зміст статей 3,42,44, 207, 208 Господарського кодексу України, статей 215, 216, 228, 626, 629, 655, 658, 689, 712 Цивільного кодексу України, норм Бюджетного кодексу, Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, норм Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», інших законодавчих актів.

Таким чином, на підставі акту перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.№334, п.п.139.1.12 п.139.1 ст.ПК, внаслідок чого занижений податок на прибуток в сумі 827 548 грн., у тому числі: за 2010 рік - у сумі 768 283 грн., за 2 квартал 2011 року - у сумі 59 265 грн.

Досліджуючи правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 28.10.2011 року №0011232301 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 827 548 грн. за основним платежем та 192 070,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), всього - 1 019 618,75 грн., суд встановив таке.

Висновки податкового органу стосовно заниження податку на прибуток за 2010 рік у сумі 768 283 грн. в результаті завищення валових витрат за 4 квартал 2010 року - в сумі 3 073 130,00 грн.

суд вважає безпідставними, враховуючи наступне.

Відхилення з актом у сумі 3 073 130 грн. в сторону збільшення валових витрат та відхилення у сумі податку на прибуток у розмірі 768 283 грн. виникло за рахунок того, що ревізорами не прийнято до складу валових витрат витрати, які підтверджені документально та використовувались у господарській діяльності по взаєморозрахункам з ПП «Ротонда Торг», КП «Альянс», ПП «Укрторгпартнер».

27.10.2010 між позивачем (покупець) та ПП «Ротонда торг» - (продавець) укладений договір купівлі - продажу №230 (а.с. 3-4, т.ІІ), за яким продавець зобов'язався передати у власність покупця майно, що належить продавцеві, а покупець зобов'язався прийняти це майно (товар) по кількості, якості, оформивши при цьому акт прийомки і сплатити його вартість. ПП «Ротонда Торг» на адресу позивача було здійснено відвантаження продукції на загальну суму з ПДВ 1 250 357,28 грн. Зазначений факт підтверджується складеними сторонами актами прийому-передачі (а.с. 6,9,12,15. т.ІІ), товарно-транспортними накладними на товар (а.с.7,10,13,16, т.ІІ) на зазначену суму.

Використання в господарській діяльності позивачем (подальша реалізація покупцям) товару, придбаного у ПП «Ротонда торг» підтверджується видатковими накладними (а.с. 5,8,11,14,т.ІІ). а також висновками проведеної судово-економічної експертизи про встановлення реалізації товару на загальну суму 1 288 494,53 грн. (у тому числі ПДВ 214 748,85 грн.).

01.03.2010 між позивачем (покупець) та КП «Альянс» (продавець) укладений договір купівлі -продажу №796 (а.с.53-54,т.ІІ), за яким продавець зобов'язався передати у власність покупця майно, що належить продавцеві, а покупець зобов'язався прийняти це майно (товар) по кількості, якості, оформивши при цьому акт прийомки і сплатити його вартість. КП «Альянс» на адресу позивача було здійснено відвантаження продукції на загальну суму з ПДВ 1 076 321,00 грн. Зазначений факт підтверджується складеними сторонами актами прийому-передачі (а.с.57,60,63,66 т.ІІ), товарно-транспортними накладними на товар (а.с.56,59,62,65,т.ІІ) на зазначену суму.

Використання в господарській діяльності позивачем (подальша реалізація покупцям) товару, придбаного у КП «Альянс», підтверджується видатковими накладними (а.с. 55,58,60,64, т.ІІ) а також висновками проведеної судово-економічної експертизи про встановлення реалізації товару на загальну суму 1 141 134,81 грн. (у тому числі ПДВ 190 189,15 грн.).

01.10.2010 між позивачем (покупець) та ПП «Укрторгпартнер» - (продавець) укладений договір купівлі-продажу №225 (а.с.74-75, т.ІІ), за яким продавець зобов'язався передати у власність покупця майно, що належить продавцеві, а покупець зобов'язався прийняти це майно (товар) по кількості, якості, оформивши при цьому акт прийомки і сплатити його вартість. На адресу позивача було здійснено відвантаження продукції на загальну суму з ПДВ 1 361 077,14 грн. Зазначений факт підтверджується товарно-транспортними накладними на товар (а.с.77,79,81, т.ІІ) на зазначену суму.

Використання в господарській діяльності позивачем (подальша реалізація покупцям) товару, придбаного у ПП «Укрторгпартнер» підтверджується видатковими накладними (а.с.76,78,80, т.ІІ), а також висновками проведеної судово-економічної експертизи щодо встановлення реалізації товару на загальну суму 1 090 794,47 грн. (враховуючи ПДВ - 181 797,39 грн.).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334 (тут і далі за текстом - нормативно правові акти в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону №334 до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) впродовж звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, зокрема витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті».

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону Закон №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Вичерпний перелік витрат, які не відносяться до складу валових, наведений у п. 5.3 Закону №334. Відповідно до п.5.11 Закону №334 встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, окрім тих, що відмічені в цьому Законі, не дозволяється.

Поняття господарської діяльності наведено у п.1.32 ст.1 Закону №334 в силу якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судом встановлено, що відповідно до довідки статистики АА №006511 від 04.06.2008 року, основними видами діяльності ТОВ «ФУД-ЕКСПЕРТ» за КВЕД є: посередництво в торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами; оптова торгівля іншими продуктами харчування; надання інших комерційних послуг.

Відповідно до наявних в матеріалах справи договору оренди №01/08-2009, укладеного 01.08.2009 року між ТОВ «ФУД-ЕКСПЕРТ» (орендар) та КПП «Креат» (орендодавець), з наступними додатковими угодами, а також актів приймання-передачі, в орендному користуванні ТОВ «ФУД-ЕКСПЕРТ» перебувають складські приміщення (у тому числі холодильні камери t +6C) загальною площею 228 кв.м. та 166 кв.м., та офісні приміщення 68 кв.м., які розміщені за адресою: м.Сімферополь, вул. Севастопольська, 31, що свідчить про наявність у позивача реальної можливості для придбання, зберігання та наступної реалізації, зокрема, спірної сирної продукції.

Підпунктом 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно зі ст.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Досліджені у судовому засіданні та під час проведення судової експертизи матеріали справи та первинні документи (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, авансові звіти, касові чеки) по взаємовідносинам позивача з постачальниками: ПП «Ротонда торг», КП «Альянс», ПП «Укрторгпартнер», складені відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» №996-14 від 16.07.1999 року та п.2.4.Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 року №88, містять усі необхідні реквізити, а отже є первинними документами.

Отже, валові витрати, що відображені в цих документах на загальну суму 3 073 130 грн., відповідають нормам п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону №334, підтверджені документально та використовувались у господарській діяльності позивача. Таким чином, віднесення витрат по господарським операціям з ПП «Ротонда Торг», КП «Альянс», ПП «Укрторгпартнер» на загальну суму 3 073 130 грн. на валові витрати є документально та нормативно обґрунтованим, а висновки відповідача щодо необґрунтованого заниження податку на прибуток за 2010 рік у сумі 768 283 грн. є безпідставними.

Висновки податкового органу стосовно заниження податку на прибуток за 2 квартал 2011 року у сумі 59265 грн. в результаті завищення валових витрат за 2 квартал 2011 року в сумі 257 675 грн. суд вважає безпідставними, враховуючи наступне.

За актом перевірки у періоді з 01.04.2011 по 30.06.2011 позивач задекларував витрати на послуги по перевезенню товарів перевізниками ФОП, які відбулися у 1 кварталі 2011 року - підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Посилаючись на норми Податкового кодексу України, податкові органи зазначили про заборону відносити до витрат ті витрати, які понесені при взаємовідносинах з фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок. Для коригування задекларованої в Декларації суми валових витрат за 1 квартал 2011 року у підприємства було право до початку документальної перевірки надати до податкових органів уточнюючий розрахунок до Декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року.

Судом встановлено, що 01.01.2011 року між позивачем (відправник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (перевізник) укладено договір №1 (а.с.26-28, т.ІІ), 06.09.2010 року між позивачем (відправник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (перевізник) укладено договір №1 від (а.с. 92-94, т.ІІ), а 01.02.2011 року між позивачем (відправник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (перевізник) укладено договір №2 (а.с.89-91, т.ІІ), за яким перевізник бере на себе зобов'язання доставити ввірений йому для перевезення вантаж (товари) згідно із витратною накладною з місця призначення, до пунктів призначення, вказаних у виданих Перевізнику Маршрутних листах, і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, вказаній у витратній накладній, а відправник бере на себе зобов'язання сплатити у встановлені даним Договором порядку і строки плату за перевезення вантажу.

Досліджені судом акти здачі-прийому виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, маршрутні листи підтверджують виконання ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 послуг с перевезення товарів до покупців - магазинів торгівельної мережі в 1 кварталі 2011 року.

Згідно відомостям валових витрат ТОВ «Фуд-Експерт» за 1 квартал 2011 року витрати склали 13 556 276,00 грн. В декларації по податку на прибуток за 1 квартал 2011 року відображено валових витрат на загальну суму 13 298 301,00 грн. Різниця складає 257 675,00 грн.

Однак, судом встановлено, що витрати 1 кварталу 2011 року у сумі 257 675,00 грн. по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 віднесено до валових витрат 2 кварталу 2011 року.

Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону№334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Господарські операції по оплаті послуг та фактичному отриманню послуг ТОВ «Фуд-Експерт» від ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 сталися у першому кварталі 2011 року, висновками судово-економічної експертизи та матеріалами справи підтверджується заниження валових витрат на суму 257 675 грн. за 1 квартал 2011 року та завищення витрат на суму 257 675 грн. за 2 квартал 2011 року.

Виходячи з норм п.п.75.1.2 п.72.1 ст.72 Податкового кодексу України, перевірка повноти нарахування податків і зборів полягає не тільки у виявленні заниження об'єкту оподаткування, але і його завищення, якщо таке допущено платником податків у перевіреному періоді.

Крім того, в силу п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунка.

Суд зазначає, що відхилення у сумі податку на прибуток позивача у розмірі 59 265 (11 988 + 47 278) гривень виникло за рахунок того, що відповідачем не встановлено заниження валових витрат у першому кварталі 2011 року на суму 257 675 грн. по операціях з отримання послуг з перевезення від ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 та не збільшено їх розмір на цю суму, а встановлено тільки завищення валових витрат на суму 257 675 грн. у 2 кварталі 2011 року за цими ж операціями та зменшена сума валових витрат другого кварталу 2011 року на суму 257 675 грн.

У зв'язку з викладеним вище, суд вважає необґрунтованими висновки відповідача щодо заниження податку на прибуток всього у сумі 827 548 грн., в тому числі: за 2010 рік у сумі 768 283 грн., за 2 квартал 2011 року у сумі 59 265 грн. в результаті завищення валових витрат у сумі 3 330 805,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року - в сумі 3 073 130,00 грн., за 2 квартал 2011 року - в сумі 257 675 грн.

Таким чином, у податкового органу не було визначених законом підстав визначати позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у спірному податковому повідомленні-рішенні №0011232301 від 28.10.2011 року.

Застосування санкцій у цьому податковому повідомленні-рішенні обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0011232301 від 28.10.2011 року про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 827 548 грн. за основним платежем та 192 070,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), всього - 1 019 618,75 грн. підлягають задоволенню.

Досліджуючи правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 28.10.2011 року №0011222301 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 759 288 грн. за основним платежем та 189 822 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), всього - 949 110 грн.; в частині, що оскаржується - щодо збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 757 130, 00 грн. за основним платежем та 189 282,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), всього 946 412,50 грн. суд зазначає таке.

Згідно з актом за період з 01.07.2010р. по 30.06.2011р. позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 12 591 861 грн., перевіркою встановлено його завищення на загальну суму 759 288 грн., у тому числі по податковим періодам:

- за липень місяць 2010 року в сумі 198 119 грн.;

- за серпень місяць 2010 року в сумі 1 676 грн.;

- за жовтень місяць2010 року в сумі 115 630 грн.;

- за листопад місяць 2010 року в сумі 443 863 грн.

При цьому, встановлено завищення задекларованих позивачем показників податкового кредиту всього на загальну суму 614 626 грн., у тому числі по податковим періодам :

за липень місяць 2010р. на суму 55 133 грн.,

за жовтень місяць 2010р. на суму 115 630грн.,

за листопад місяць 2010р. на суму 443 863 грн..

Як зазначалося раніше судом, зазначений висновок податковими органами зроблено у зв'язку з тим, що при здійсненні господарської діяльності за період з 01.07.2010 по 30.06.2011 позивач мав взаємовідносини з контрагентами - постачальниками, а саме з ПП «Ротонда Торг», КП «Альянс», ПП «Укрторгпартнер», які, на думку відповідача, не мали можливості для фактичного здійснення господарської діяльності.

Судом встановлено, що податковий кредит у розмірі 614 626 грн., у тому числі по податковим періодам : за липень місяць 2010р. на суму 55 133 грн., за жовтень місяць 2010р. на суму 115 630грн., за листопад місяць 2010р. на суму 443 863 грн. позивач сформував на підставі податкових накладних, виписаних:

- ПП «Ротонда торг» від 27.10.2010 №3267, від 04.11.2010 №3607, від 05.11.2010 №3610, від 19.11.2010 №3617 (а.с.17-22,т.ІІ) на суму ПДВ 208 392,88 грн. Як зазначалося раніше, між позивачем та ПП «Ротонда торг» було укладено відповідний договір, предметом якого була поставка товарів, вказаних у податкових накладних. Факт поставки товарів та їх вартість підтверджуються складеними сторонами актами прийому-передачі (а.с.6,9,12,15, т.ІІ), товарно-транспортними накладними на товар (а.с.7,10,13,16, т.ІІ) на зазначену суму. Факт сплати вартості товарів підтверджується платіжними документами, касовими чеками.

- КП «Альянс» від 04.10.2010 №3857, від 11.11.2010 №4363, від 02.11.2010 №4347, від 09.11.2010 №4353 (а.с. 68-72, т.ІІ) на суму ПДВ 179 386,83 грн. Як зазначалося раніше, між позивачем та КП «Альянс» було укладено відповідний договір, предметом якого була поставка товарів, вказаних у податкових накладних. Факт поставки товарів та їх вартість підтверджується складеними сторонами актами прийому-передачі (а.с.57,60,63,66, т.ІІ), товарно-транспортними накладними на товар (а.с.56,59,62,65, т.ІІ) на зазначену суму. Факт сплати вартості товарів підтверджується платіжними документами, касовими чеками.

- ПП «Укрторгпартнер» від 12.10.2010 №1830, від 15.11.2010 №2040, від 24.11.2010 №2050, угоди ПП «Укрторгпартнер» (Новий кредитор) з ПП «Європродукт» (Первинний кредитор) №64 про уступку права вимоги на загальну суму з ПДВ 330 800грн. (в т.ч. ПДВ 55 133,33 грн.). Всього на суму ПДВ 226 846,19 грн. Як зазначалося раніше, між позивачем та ПП «Укрторгпартнер» було укладено відповідний договір, предметом якого була поставка товарів, вказаних у податкових накладних. Факт поставки товарів та їх вартість підтверджується товарно-транспортними накладними на товар (а.с.77,79,81, т.ІІ). Факт сплати вартості товарів підтверджується платіжними документами, касовими чеками.

Податкові накладні, отримані позивачем від ПП «Ротонда-Торг», КП «Альянс», ПП «Укрторгпартнер» на загальну суму 3 687 755,42 грн., враховуючи ПДВ в розмірі 614 625,90 грн., складені згідно з нормами п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.2.3 п.7.2, ст.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.4 п. 7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 та Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30.05.1997 року №165.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З вищенаведеного слідує, що ТОВ «Фуд-Експерт» виконані умови, необхідні для того, щоб включити суми оплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту по податку на додану вартість: - податкові накладні оформлені згідно діючому законодавству України, - наданими документами підтверджується використання товару, придбаного у ПП «Ротонда-Торг», КП «Альянс», ПП «Укрторгпартнер» на загальну суму 3 687 755,42 грн., враховуючи ПДВ в розмірі 614 625,90 грн., в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів та висновків судово-економічної експертизи суд дійшов висновку, що податковий кредит у розмірі 614 626 грн., у тому числі по податковим періодам : за липень місяць 2010р. на суму 55 133 грн., за жовтень місяць 2010р. на суму 115 630грн., за листопад місяць 2010р. на суму 443 863 грн. позивач сформував на підставі належно оформлених документів податкового обліку, які були складені за наслідками реального здійснення господарських операцій, у відповідному податковому періоді

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглядаючи справу в межах доводів відповідача щодо безтоварності проведених господарських операцій, судом не встановлено, яким має бути мінімальний обсяг трудових ресурсів, виробничого, транспортного і торгівельного обладнання, сировини і матеріалів контрагентів для укладання та виконання правочинів, за якими позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ і яке відношення мають операції ПП «Ротонда-Торг», КП «Альянс», ПП «Укрторгпартнер» з іншими контрагентами до виконання зобов'язань з виконання робіт за договорами із позивачем.

При цьому суд звертає увагу на помилкове тлумачення податковим органом норм Цивільного кодексу України.

Так, відповідач, стверджуючи про нікчемність правочину, посилається на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались таким правочином. Втім відповідно до частини першої статті 234 ЦК України такий правочин є фіктивним, а згідно із частиною другою цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України. Інших підстав для визнання укладених правочинів нікчемними відповідач не зазначив, а суд не встановив. Тож застосування до спірних відносин наслідків нікчемності правочинів є необґрунтованим і помилковим.

Саме ж по собі припущення контролюючого органу щодо можливої несплати постачальниками підприємства по ланцюгу необхідних сум ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для відмови позивачеві в одержанні права на податковий кредит.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Зазначений висновок узгоджується із позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень ч. 1 ст. 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, у податкового органу не було визначених законом підстав визначати позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 614 626 грн. у спірному податковому повідомленні-рішенні від 28.10.2011 року №0011222301.

У той же час суд погоджується з висновками акту про завищення позивачем податкового кредиту за липень місяць 2010року на суму 2 158 грн., у зв'язку з чим ним порушено п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168, оскільки не надані оригінали податкових накладних від ВАТ «Шосткінський міськмолкомбінат» №2168 від 30.06.2010р. на загальну суму 2 397,97 грн., у т.ч. ПДВ 399,66 грн.; №2195 від 30.06.2010р. на загальну суму 3 316,62 грн., у т.ч. ПДВ 552,77 грн.; №1945 від 30.06.2010р. на загальну суму 7 231,20 грн., у т.ч. ПДВ 1 205,20 грн., суми податку за якими віднесено до складу податкового кредиту.

Тому сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2 158 грн. у спірному податковому повідомленні-рішенні від 28.10.2011 року №0011222301 визначена правомірно, а розмір штрафної (фінансових) санкції (штрафу) за це порушення в сумі 539,50 грн. визначений правильно. До того ж самим позивачем податкове повідомлення-рішення в цій частині не оскаржується.

Відповідно до акту, в порушення пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 позивачем до складу податкового кредиту у періоді, що перевіряється, безпідставно включені податкові накладні, виписані у попередніх податкових періодах, які вже були охоплені плановою виїзною перевіркою, за результатами якої складено акт виїзної планової перевірки №13456/23-2/35941225 від 22.09.2010 за період з 08.06.2008 по 30.06.2010, у зв'язку з чим встановлено завищення суми податкового кредиту на 142 503,78 грн., у тому числі по податковим періодам: включено по реєстру за липень місяць 2010 року - за грудень 2009 року - 142,06 грн.;за січень 2010 року - 307,64 грн.;за червень 2010 року - 140 378,03 грн. Включено по реєстру за серпень місяць 2010 рік. - за червень 2010 року - 1 676,05 грн.

Суд зазначає, що відповідно до зазначених вище норм Закону №168 нарахування податкового кредиту можливе тільки за наявності податкової накладної у тому періоді, коли така податкова накладна отримана.

Судом при дослідженні реєстрів отриманих податкових накладних за період грудень 2009 - липень 2010 року встановлено, що податкові накладні у сумі ПДВ 140 827,73 грн. не включались до податкового кредиту за попередні періоди (за датами виписки податкових накладних) та були обґрунтовано враховані при нарахуванні податкового кредиту за липень 2010 року. При дослідженні реєстрів отриманих податкових накладних за період червень 2010 - серпень 2010 року встановлено, що податкові накладні у сумі ПДВ 1 676,05 грн. не включались до податкового кредиту за попередні періоди (за датами виписки податкових накладних) та були обґрунтовано враховані при нарахуванні позивачем податкового кредиту за серпень 2010 року.

Податкові накладні на суму ПДВ 142 503,78 грн. (140 827,73 +1676,05) мають всі обов'язкові реквізити, передбачені у п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст..7 Закону № 168.

Вказані податкові накладні були отримані позивачем із запізненням, що підтверджується даними графи №2 Реєстру виданих та отриманих податкових накладних «дата отримання».

Таким чином, податкові накладні у липні 2010р. на суму ПДВ 140 827,73 грн. та у серпні 2010р. на суму ПДВ 1676,05 грн. не включались до податкового кредиту за попередні періоди, та вперше нараховані у звітних періодах по даті отримання податкових накладних; не порушені строки податкової давності - 1095 днів відповідно до п.п. 15.3.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-III від 21.12.2000 р.; податкові накладні заповнені відповідно до п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168 та мають всі обов'язкові реквізити, отже висновки відповідача щодо необґрунтованого включення до складу податкового кредиту ТОВ «Фуд - Експерт» за липень 2010 року ПДВ у сумі - 140 827,73 грн., у серпні 2010 року ПДВ у сумі - 1676,05 грн. на загальну суму 142 503,78 грн. по податкових накладних, що виписані у попередніх періодах, не підтверджуються первинними документами.

Таким чином, у податкового органу не було визначених законом підстав визначати позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 142 503,78 грн. у спірному податковому повідомленні-рішенні від 28.10.2011 року №0011222301, тому й застосування штрафних санкцій за донарахування грошового зобов'язання з ПДВ в цій частині є необґрунтованим.

У зв'язку з викладеним вище, суд вважає необґрунтованими висновки відповідача щодо заниження податку на додану вартість у розмірі 757 130 грн. (142 504+614 626).

Таким чином, у податкового органу не було визначених законом підстав визначати позивачу зобов'язання з ПДВ у спірному податковому повідомленні-рішенні №0011222301від 28.10.2011 р. в сумі 757 130 грн.

Застосування санкцій у цьому податковому повідомленні-рішенні обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0011222301 від 28.10.2011 р. в частині збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 757 130 грн. за основним платежем та 189 282,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), всього - 946 412,50 грн. підлягають задоволенню.

Досліджуючи правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 28.10.2011 року №0011242301 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 26238,25грн., судом встановлено, що воно винесено за порушення ст.ст. 1, 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Відповідно до акту від 29.07.2010 року за перевіряємий період, позивачем зареєстровані реєстратори розрахункових операцій (РРО), книги обліку розрахункових операцій (КОРО), із застосуванням яких проводились розрахунки зі споживачами за готівку.

Як зазначено в акті, під час перевірки було встановлено порушення позивачем ст.ст.1,2 Закону України від 06.07.1995р №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265), яке виразилося у не оприбуткуванні до каси підприємства грошових коштів в розмірі 5 247,65грн.

Зазначений висновок за актом зроблено на підставі того, що підприємством було зроблено повернення коштів на загальну суму 5 247,65грн., в тому числі: 29.07.2010 року - на суму 1298,13грн., 02.10.2010 року - на суму 1160,33грн., 23.12.2010 року - на суму 1072,07грн. та 27.05.2011 року - на суму 1717,12грн., без підтверджуючих документів, тобто без актів про видачу коштів, та розрахункових документів, які підтверджували би купівлю товару, які повинні складатися відповідно до п.4.8 розділу 4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) від 01.12.2000р. №614 (з наступними змінами і доповненнями, далі - Порядок №614).

Згідно з п.4.8 розділу 4 Порядку №614, якщо сума коштів, виданих при поверненні товару чи помилково проведеної через РРО суми розрахунку раніше оплаченої послуги, перевищує 100 гривень, то матеріально відповідальна особа господарської одиниці або особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, повинна скласти акт про видачу коштів. В акті необхідно зазначити: - дані документа, що встановлює особу покупця, який повертає товар (відмовляється від послуги);- відомості про товар (послугу); - суму виданих коштів; - номер, дату і час видачі розрахункового документа, який підтверджує купівлю товару (отримання послуги).

Акти про видачу коштів та акти про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку передаються до бухгалтерії СПД і зберігаються протягом 3 років. У разі відсутності у СПД бухгалтерії зазначені акти підклеюються на останній сторінці відповідної книги обліку розрахункових операцій.

Згідно Z - звітів проведено через РРО загальну суму покупки 471 084,66 грн., повернуто коштів в сумі 5 247,65грн., внесено в касу 465 837,01 грн., у тому числі за Z- звітом від 27.05.2011 №00942 повернуто 1717,12 грн., від 23.12.2010 №00821 - 1072,07 грн., від 02.10.2010 №00749 - 1160,33 грн., від 29.07.2010 №00688 - 1298,13 грн.

Судом встановлено, що під час повернення зазначених коштів акти про видачу коштів позивачем не складалися, що не заперечувалося позивачем по суті.

В акті перевірки зазначено, що відповідальність за порушення ст. ст.1, 2 Закону №265 визначена у п. 1 ст. 17 Закону №265.

Проте, податкове повідомлення - рішення взагалі не містить посилань на норми статті 17 Закону №265, відповідальність за якою визначалася в акті перевірки.

Більше того, судом встановлено, що ст.ст.1, 2 Закону України №265 не визначає будь-яких обов'язків господарюючих суб'єктів, які можуть бути порушені та за які встановлена відповідальність у п. 1 ст. 17 даного Закону.

Так, ст. 1 даного Закону визначає, якими особами застосовуються реєстратори розрахункових операцій, а у ст. 2 даного Закону наведено визначення термінів, які вживаються у даному Законі.

В силу ст. 2 Закону №265 розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

В свою чергу, розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Проте, складання акту про повернення коштів даним Законом не передбачено.

Що ж стосується проведення операцій з повернення коштів через РРО, то, як свідчать наявні в матеріалах справи Z-звіти РРО, вони через РРО були проведені належним чином.

В свою чергу, п. 1 ст. 17 даного Закону, всупереч тверджень відповідача, не містить положень про відповідальність за порушення ст.ст.1, 2 Закону №265.

Дослідивши наданий відповідачем розрахунок фінансових санкцій, суд встановив, що у графі, призначеній для визначення порушення, за яке застосовується санкція, така інформація взагалі відсутня, натомість одразу визначено розмір штрафу, застосованого до позивача - у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів, на які виявлена невідповідність (5247,65грн.)

Така відповідальність за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, дійсно встановлена у п. 1 статті 17 Закону №265, але вона не відповідає суті виявленого порушення, яке зазначено в акті - не оприбуткування до каси підприємства грошових коштів в розмірі 5247,65грн.

У суду відсутні підстави вважати, що не оприбуткування до каси підприємства грошових коштів в розмірі 5247,65грн. (про що зазначено у висновках акту перевірки) та невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті (за що застосована відповідальність згідно з наданим відповідачем розрахунком фінансових санкцій), є одним і тим самим порушенням.

Більше того, за ці порушення законодавством передбачена різна відповідальність: за не оприбуткування до каси підприємства грошових коштів відповідальність передбачена абз. 3 п. 1 Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" № 802/2001 від 07.09.2001р., відповідно до якого за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми; а за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті відповідальність передбачена ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а не п. 1 ст. 17 цього Закону, як стверджує відповідач.

Більше того, судом встановлено, що п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, на які міститься посилання в податковому повідомленні-рішенні від 28.10.2011 року №0011242301 як на підставу застосування спірних штрафних санкцій в розмірі 26238,25грн., взагалі не регулюють відносин щодо оприбуткування готівки або застосування реєстраторів розрахункових операцій).

Так, п.п 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України регулює питання повноважень податкового органу щодо нарахування податкового зобов'язання, а п. 123.1 статті 123 ПК України визначає підстави для застосування штрафу у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання - у розмірах 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування, 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Суд вважає, що виявлене перевіркою порушення - відсутність актів про повернення коштів та розрахункових документів, які підтверджували би купівлю товару, які повинні складатися відповідно до п. 4.8 розділу 4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) від 01.12.2000р. №614, з наступними змінами і доповненнями, не може бути безперечним доказом та не є по суті ані неоприбуткуванням готівки у касі, ані невідповідністю суми готівки на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті.

Судом також встановлено, що відповідно до ст. ст. 238, 250 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Санкції, застосовані відповідачем за спірним рішенням є адміністративно-господарськими і на них поширюється правило щодо строків їх застосування, встановлене ст. 250 ГК України.

Порушення правил здійснення господарської діяльності, за яке відповідачем застосовано штрафну санкцію відбулось 29.07.2010 року (1298,13 грн.), 02.10.2010 року (1160,33 грн.), 23.12.2010 року (1072,07 грн.), 27.05.2011 року (1717,12 грн.), про що зазначено в акті перевірки). Тож спірне рішення в частині застосування санкцій за порушення 29.07.2010 року та 02.10.2010 року прийнято із порушенням термінів застосування адміністративно-господарських санкцій, а саме більш ніж через один рік з дня порушення позивачем правил здійснення господарської діяльності.

При цьому, враховуючи вимоги статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, до спірних відносин не може бути застосована частина друга статті 250 ГК України, згідно із якою дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи, оскільки цією частиною статтю 250 ГК України доповнено згідно із Законом України №2756-VI від 02.12.2010 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», тобто після настання події, із якою закон пов'язував початок відліку строку застосування санкцій.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №І-рп/99 зазначено, що дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинности. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб'єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативного акта, а такод необхідною умовою довіри до держави і права.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що до спірних відносин (які виникли до 01.01.2011 року) підлягає застосуванню норма статті 250 ГК України, у редакції, що діяла до 01.01.2011 року.

Отже, розрахунок штрафної (фінансової) санкції за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням не відповідає нормам діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.10.2011 року № 0011242301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 84,69 грн.

Відповідно до пункту третього частини третьої 3 статті 87 КАС України витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною п'ятою статті 92 КАС України передбачено, що граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з наданою суду калькуляцією вартості роботи судового експерта по виконанню судової експертизи, експертом проведено експертизу особливої складності за нормативної вартості експертогодини 73,65грн. і витрачено на її проведення 94 години.

Зазначений розмір вартості проведення судової експертизи не перевищує граничних розмірів, встановлених ст.ст.87,92 КАС України з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006 року і наказу Міністерства юстиції України "Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2012 році" №172/5 від 30.01.2012 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.01.2012 року за №153/20466.

Платіжним дорученням №742 від 05.12.2011 року позивач перерахував вартість витрат на проведення судово-економічної експертизи в сумі 8204,00 гривень.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, витрати на проведення судової експертизи підлягають стягненню із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

У судовому засіданні 12.06.2012 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова складена у повному обсязі 15.06.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим від 28.10.2011 року №0011222301 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "ФУД-ЕКСПЕРТ" (ідентифікаційний код 35941225) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 757130, 00 грн. за основним платежем та 189282,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), всього на суму 946412,50 грн.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим від 28.10.2011 року №0011232301 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "ФУД-ЕКСПЕРТ" (ідентифікаційний код 35941225) суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 827548,00 грн. за основним платежем та 192070,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), всього на суму 1019618,75 гривень.

4. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим від 28.10.2011 року №0011242301 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД-ЕКСПЕРТ" (ідентифікаційний код 35941225) штрафних (фінансових) санкцій на суму 26238,25 грн.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД-ЕКСПЕРТ" (ідентифікаційний код 35941225) судовий збір у розмірі 84,69 грн. шляхом безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим ДПС.

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД-ЕКСПЕРТ" (ідентифікаційний код 35941225) судові витрати на проведення судово-економічної експертизи в сумі 8204,00 грн. шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.