Ухвала

від 27.08.2012 по справі 2а-14245/11/0170/4

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14245/11/0170/4

27.08.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Горошко Н.П. ,

Лядової Т.Р.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд-Експерт"- Аркатова Вікторія Василівна, довіреність № б/н від 28.12.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи № 2а-14245/11/0170/4 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 12.06.12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд-Експерт" (вул.Бетховена, буд.113 кв.26, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.06.12 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд-Експерт" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, - задоволено.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим від 28.10.2011 року №0011222301 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "ФУД-ЕКСПЕРТ" (ідентифікаційний код 35941225) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 757130,00 грн. за основним платежем та 189282,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), всього на суму 946412,50 грн.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим від 28.10.2011 року №0011232301 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "ФУД-ЕКСПЕРТ" (ідентифікаційний код 35941225) суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 827548,00 грн. за основним платежем та 192070,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), всього на суму 1019618,75 гривень.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим від 28.10.2011 року №0011242301 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД-ЕКСПЕРТ" (ідентифікаційний код 35941225) штрафних (фінансових) санкцій на суму 26238,25 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД-ЕКСПЕРТ" (ідентифікаційний код 35941225) судовий збір у розмірі 84,69 грн. шляхом безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим ДПС.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД-ЕКСПЕРТ" (ідентифікаційний код 35941225) судові витрати на проведення судово-економічної експертизи в сумі 8204,00 грн. шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.06.12 та прийняти нове рішення по справі.

У судове засідання з'явився представник позивача, проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.06.12 без змін.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності його представника.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права.

13.09.-03.10.2011р. Державною податковою адміністрацією в АР Крим проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ФУД-ЕКСПЕРТ»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.06.2011р., за результатами якої складено акт перевірки №1/23-2/35941225 від 17.10.2011р.

Перевіркою встановлені, зокрема, наступні порушення позивачем вимог законодавства:

-п.5.1., п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994р. (зі змінами і доповненнями, далі - Закон №334), п.п.139.1.12 п.139.1 ст.139 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (з урахуванням змін, внесених Законом України від 07.07.2011р. №3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», в результаті чого необґрунтовано занижений податок на прибуток в сумі 827 548 грн., у тому числі: за 2010 рік - у сумі 768 283 грн., за 2 квартал 2011 року - у сумі 59 265 грн.;

- п.п.7.2.1 п.7.2, п. п 7.2.3.п.7.2, п.п.7.2.6 п.7.2 п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.4 п.7.4, 7.4.5 п.7.4, п. п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р., зі змінами та доповненням, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 759 288 грн., у тому числі по податковим періодам: липень 2010 року в сумі 198 119 грн.; жовтень 2010 року в сумі 115 630 грн.; листопад 2010року в сумі 443 863 грн.;

- ст.1, 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995р №265/95-ВР, в результаті чого підприємством не оприбутковано до каси підприємства кошти на суму 5 247,65грн.

Висновки даного акту перевірки були покладені в основу податкових повідомлень-рішень, винесених ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС 28.10.2011р., а саме:

- №0011232301 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 827 548 грн. за основним платежем та 192 070,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, всього - 1 019 618,75 грн.;

- №0011222301 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 759288 грн. за основним платежем та 189 822 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, всього - 949 110 грн., яке позивачем оскаржується частково -в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 757 130, 00 грн. за основним платежем та 189 282,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, всього 946 412,50 грн.;

- №0011242301 про визначення суми грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями, застосованими на підставі пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», на суму 26 238,25 грн.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФУД-ЕКСПЕРТ" зареєстроване у якості юридичної особи Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 03.06.2008 року (ідентифікаційний код юридичної особи 359412250), знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції в м. Сімферополі АР Крим та відповідно до Свідоцтва №100121187 від 11.06.2008 року є платником податку на додану вартість.

Досліджуючи правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 28.10.2011 року №0011232301 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 827 548 грн. за основним платежем та 192 070,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), всього - 1 019 618,75 грн., судовою колегією встановлено, що загальна сума донарахованого податку на прибуток в розмірі 827 548грн. розрахована виходячи з наступних епізодів:

1)768 283 грн. -внаслідок завищення позивачем валових витрат за 2010р. в сумі 3 073 130,00грн. по взаємовідносинам з ПП «Ротонда Торг», КП «Альянс», ПП «Укрторгпартнер», угоди з якими є нікчемними (порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»);

2) 59 265 грн. - внаслідок завищення позивачем валових витрат у 2 кварталі 2011р. на 257 675,00 грн. по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 (порушення п.п.139.1.12 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Як зазначено в акті, перевіркою встановлено, що ТОВ «ФУД-ЕКСПЕРТ»при здійсненні господарської діяльності за період з 01.07.2010р. по 30.06.2011р. мало взаємовідносини з контрагентами - постачальниками, які не мали можливості для фактичного здійснення господарської діяльності, а саме у ПП «Ротонда Торг»(код ЄДРПОУ 36164656), КП «Альянс»(код ЄДРПОУ 32468182), ПП «Укрторгпартнер»(код ЄДРПОУ 36693415) встановлена відсутність складських або виробничих приміщень, технічного персоналу, відсутні трудові резерви та основні фонди; потрібен новий персонал, додаткові ресурси, дозволи, умови, не надані до перевірки товарно - транспортні накладні, дорожні листи, акти приймання товару та інші (сертифікат якості реалізованого товару, матеріальні звіти по складу), які б підтверджували фактичну наявність поставки товару; не виявлено документи, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до покупця, документів, що підтверджують факт передачі товарів від продавця до покупця. У ході проведення перевірки з'ясовано, що операції із придбання мали не товарний характер, так як у ході перевірки не було надано документів, підтверджуючих факти здійснення доставки товару. Таким чином, підтверджується неможливість реалізації товару від даних постачальників. Первинними документами встановлено, що обсяг з придбання товару від вищевказаних постачальників-контрагентів, які мали ознаки безтоварності, складає 3 073 130 грн.

В акті перевірки наведено зміст статей Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Бюджетного кодексу, Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, на підставі яких відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції позивача з вищевказаними контрагентами не спричинили настання реальних наслідків та є нікчемними.

Вказані обставини були покладені в основу висновків податкового органу про порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке виразилося у завищенні валових витрат за 4 квартал 2010 року в сумі 3 073 130,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «Ротонда Торг», КП «Альянс», ПП «Укрторгпартнер»та призвело до заниження позивачем податку на прибуток за 2010 рік на суму 768 283 грн. (3 073 130,00 грн. х 25%).

Судова колегія з вказаними висновками ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС не погоджується з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи, 27.10.2010р. між позивачем (покупець) та ПП «Ротонда торг»- (продавець) був укладений договір купівлі - продажу №230 (а.с. 3-4, т.ІІ), за яким продавець зобов'язався передати у власність покупця майно, що належить продавцеві, а покупець зобов'язався прийняти це майно (товар) по кількості, якості, оформивши при цьому акт прийомки і сплатити його вартість.

ПП «Ротонда Торг»на адресу позивача здійснено відвантаження продукції на загальну суму з ПДВ 1 250 357,28 грн. Зазначений факт підтверджується складеними сторонами актами прийому-передачі (а.с. 6,9,12,15. т.ІІ), товарно-транспортними накладними на товар (а.с.7,10,13,16, т.ІІ) на зазначену суму.

Оплата позивачем придбаної продукції підтверджується касовими чеками на загальну суму 1 250 357,28 грн.

Використання в господарській діяльності позивачем (подальша реалізація покупцям) товару, придбаного у ПП «Ротонда торг», підтверджується видатковими накладними (а.с. 5,8,11,14,т.ІІ). а також висновками проведеної по даній справі судово-економічної експертизи № 23-29/11 від 18.04.2012р., де зазначено, що в результаті проведеного дослідження журналів-ордерів по рахункам 28 «Товари», 361 «Розрахунки с покупцями та замовниками», видаткових накладних на реалізацію сирів, придбаних у ПП «Ротонда торг», даних відображених в додатку № 4 до висновку, встановлено, що: придбано сиру в кількості 27 671,30 кг. на загальну суму 1 250 357,28 грн. (враховуючи ПДВ - 208 392,88 грн.), реалізовано сиру в кількості 27 671,30 кг. на загальну суму 1 288 494,53 грн. (враховуючи ПДВ - 214 748,85)

Таким чином, судова колегія доходить висновку про те, що ці витрати на придбання сирної продукції у ПП «Ротонда торг»використані в господарській діяльності позивача та спрямовані на отримання ним доходу.

Доказів зворотного ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС, всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано.

01.03.2010 між позивачем (покупець) та КП «Альянс»(продавець) укладений договір купівлі-продажу №796 (а.с.53-54,т.ІІ), за яким продавець зобов'язався передати у власність покупця майно, що належить продавцеві, а покупець зобов'язався прийняти це майно (товар) по кількості, якості, оформивши при цьому акт прийомки і сплатити його вартість.

КП «Альянс»на адресу позивача здійснено відвантаження продукції на загальну суму з ПДВ 1 076 321,00 грн. Зазначений факт підтверджується складеними сторонами актами прийому-передачі (а.с.57,60,63,66 т.ІІ), товарно-транспортними накладними на товар (а.с.56,59,62,65,т.ІІ) на зазначену суму.

Оплата позивачем придбаної сирної продукції підтверджується касовими чеками в сумі 879 662,88 грн.

Використання в господарській діяльності позивачем (подальша реалізація покупцям) товару, придбаного у КП «Альянс», підтверджується видатковими накладними (а.с. 55,58,60,64, т.ІІ) а також висновками проведеної судово-економічної експертизи, якою в результаті проведеного дослідження журналів-ордерів по рахункам 28 «Товари», 361 «Розрахунки с покупцями та замовниками», видаткових накладних на реалізацію сирів, придбаних у КП «Альянс», даних відображених в додатку № 5 до висновку, встановлено, що: придбано сира в кількості 24 345,70 кг. на загальну суму 1 076 321,00 грн. (враховуючи ПДВ -179 386,84), реалізовано сира в кількості 24345,15 кг. на загальну суму 1 141 134,81 грн. (враховуючи ПДВ -190 189,15).

Таким чином, судова колегія доходить висновку про те, що ці витрати на придбання сирної продукції у КП «Альянс»використані в господарській діяльності позивача та спрямовані на отримання ним доходу.

Що стосується ПП «Укрторгпартнер», то 01.10.2010 між позивачем (покупець) та ПП «Укрторгпартнер»- (продавець) укладений договір купівлі-продажу №225 (а.с.74-75, т.ІІ), за яким продавець зобов'язався передати у власність покупця майно, що належить продавцеві, а покупець зобов'язався прийняти це майно (товар) по кількості, якості, оформивши при цьому акт прийомки і сплатити його вартість.

На адресу позивача здійснено відвантаження продукції на загальну суму з ПДВ 1 361 077,14 грн. Зазначений факт підтверджується товарно-транспортними накладними на товар (а.с.77,79,81, т.ІІ) на зазначену суму.

Оплата позивачем придбаної сирної продукції підтверджується касовими чеками в сумі 1 361 077,14 грн.

Використання в господарській діяльності позивачем (подальша реалізація покупцям) товару, придбаного у ПП «Укрторгпартнер»підтверджується видатковими накладними (а.с.76,78,80, т.ІІ), а також висновками проведеної судово-економічної експертизи, якою в результаті проведеного дослідження журналів-ордерів по рахункам 28 «Товари», 361 «Розрахунки с покупцями та замовниками», видаткових накладних на реалізацію сирів, придбаних у ПП «Укрторгпартнер», даних відображених в додатку № 6 до висновку, встановлено, що: придбано сира в кількості 23 130,54 кг. на загальну суму 1 030 277,14грн. (враховуючи ПДВ - 171 712,86), реалізовано сира в кількості 23 130,54 кг. на загальну суму 1 090 794,47 грн. (враховуючи ПДВ - 181 797,39).

Таким чином, судова колегія доходить висновку про те, що ці витрати на придбання сирної продукції у ПП «Укрторгпартнер»використані в господарській діяльності позивача та спрямовані на отримання ним доходу.

Беручи до уваги, що спірні господарські операції, щодо оподаткування яких між сторонами є спір, відбувались в 4 кварталі 2010р., судова колегія перевіряє відповідність їх оподаткування Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з наступними змінами і доповненнями (Закон № 334).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду, у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

З цього слідує, що вичерпний перелік витрат, які не можуть бути віднесені до складу валових витрат, зазначено у п.п. 5.3-5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», проаналізувавши положення яких суд доходить висновку, що спірні витрати до цього переліку не відносяться.

Разом з тим, відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом цієї норми законодавства, підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

Судом встановлено, що у законодавчих актах України, зокрема, в п.п. 5.3.9 ст. 5 та ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не встановлено переліку конкретних документів, необхідних для віднесення витрат підприємства до складу валових витрат.

В силу п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.5.11 Закону №334 встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, окрім тих, що відмічені в цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи»- це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи на підтвердження правомірності формування спірної суми валових витрат в розмірі 3 073 130,00грн., які були також досліджені відповідачем при перевірці (договори, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, акти прийому-передачі, авансові звіти, касові чеки та ін.), суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги та зменшення за ними валових витрат на суму 3 073 130,00грн., оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»та п.2.4.Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 року №88, а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів.

Судова колегія вважає, що вказані первинні документи підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Також, як слідує з висновку судово-економічної експертизи по даній справі, господарські операції з придбання та оплати вищевказаних товарів призвели до змін у структурі активів та пасивів позивача, що підтверджується бухгалтерськими документами, дослідженими при експертному дослідженні.

В свою чергу, доводи апелянта про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних спростовуються матеріалами справи, а також п. 2.9 акту перевірки № 1/23-2/35941225 від 17.10.2011р., покладеного в основу спірного податкового повідомлення-рішення, де в узагальненому переліку документів, які було використано при проведенні перевірки, зазначено про дослідження вибірковим порядком перевіряючими товарно-транспортних накладних, а стосовно відсутності у позивача дорожніх листів на підтвердження реальності та товарності спірних операцій судова колегія зазначає, що відповідно до п. 1 Постанови КМУ № 207 від 25.02.2009р.

«Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу є необхідним для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах.

Позивач вантажні перевезення на договірних умовах не здійснював, а тому дорожні листи по спірним операціям взагалі не відносяться до первинних документів, які повинні знаходитись у позивача по справі.

Поняття господарської діяльності наведено у п.1.32 ст.1 Закону №334, в силу якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

В розумінні даної норми, а також в розумінні наведеного у п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначення валових витрат, до їх складу відноситься сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, мається на увазі саме необхідність використання товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності платника податків, який формує відповідні валові витрати.

У зв'язку з цим не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача про не підтвердження зв'язку понесених позивачем витрат з власною господарською діяльністю, оскільки відповідно до бази даних ДПІ в м. Сімферополі контрагенти позивача не мають на балансі власних основних засобів, трудових ресурсів тощо.

Відповідно до довідки статистики АА №006511 від 04.06.2008 року, основними видами діяльності ТОВ «ФУД-ЕКСПЕРТ»за КВЕД є: посередництво в торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами; оптова торгівля іншими продуктами харчування; надання інших комерційних послуг.

Відповідно до наявних в матеріалах справи договору оренди №01/08-2009, укладеного 01.08.2009 року між ТОВ «ФУД-ЕКСПЕРТ»(орендар) та КПП «Креат»(орендодавець), з наступними додатковими угодами, а також актів приймання-передачі, в орендному користуванні ТОВ «ФУД-ЕКСПЕРТ»перебувають складські приміщення (у тому числі холодильні камери t +6C) загальною площею 228 кв.м. та 166 кв.м., та офісні приміщення 68 кв.м., які розміщені за адресою: м.Сімферополь, вул. Севастопольська, 31, що свідчить про наявність у позивача реальної можливості для придбання, зберігання та наступної реалізації, зокрема, сирної продукції.

До того ж, жодною нормою права не встановлено, яким має бути мінімальний обсяг трудових ресурсів, виробничого, транспортного і торгівельного обладнання, сировини і матеріалів контрагентів для укладання та виконання правочинів, за якими позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ і яке відношення мають операції ПП «Ротонда-Торг», КП «Альянс», ПП «Укрторгпартнер»з іншими контрагентами до виконання зобов'язань з виконання робіт за договорами із позивачем.

Як слідує з матеріалів справи, вказані в акті перевірки підприємства - ПП «Ротонда Торг», КП «Альянс»та ПП «Укрторгпартнер»під час здійснення спірних господарських операцій з позивачем були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (відповідні докази додаються позивачем), зареєстровані у якості платників податку на додану вартість (за даними офіційного сайту ДПА України).

Крім того, перевіркою встановлено, що у ПП «Ротонда Торг»працює 7 осіб, на КП «Альянс»- 21 особа, на КП «Укрторгпартнер»- 2 особи.

За таких обставин очевидно, що доводи податкового органу про відсутність у контрагентів трудових ресурсів є необґрунтованим припущенням, не підтвердженим відповідними доказами, а висновки про нікчемний характер господарських операцій - є такими, що суперечать приписам податкового та іншого законодавства.

Стверджуючи, що КП «Альянс»та ПП «Укрторгпартнер»здійснювало операції з товаром, які не є характерними для діяльності платника податків (потрібен новий персонал, додаткові ресурси, дозволи, умови), апелянт разом з тим не навів який саме новий персонал потрібен, а також які додаткові ресурси, дозволи та умови необхідні були цим підприємствам для здійснення продажу сирної продукції.

Крім того, судова колегія вважає безпідставними твердження відповідача про нікчемність укладених позивачем договорів з ПП «Ротонда Торг», КП «Альянс»та ПП «Укрторгпартнер»підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

Ч. 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаного договору про надання послуг, відповідачем не наведено.

Відповідач, стверджуючи про нікчемність правочинів, посилається на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались такими правочинами. Втім відповідно до частини першої статті 234 ЦК України такий правочин є фіктивним, а згідно із частиною другою цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України. Інших підстав для визнання укладених правочинів нікчемними відповідач не зазначив, тож застосування до спірних відносин наслідків нікчемності правочинів є необґрунтованим і помилковим.

Матеріали справи свідчать про те, що спірні договори у встановленому законом порядку недійсними не визнано, а відтак є дійсними.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судова колегія вважає, що ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ПП «Ротонда Торг», КП «Альянс»та ПП «Укрторгпартнер»правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

При цьому, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що валові витрати, відображені у вищевказаних документах на загальну суму 3 073 130 грн., відповідають нормам п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону №334, підтверджені документально та використовувались у господарській діяльності позивача, а тому віднесення витрат по господарським операціям з ПП «Ротонда Торг», КП «Альянс», ПП «Укрторгпартнер»на загальну суму 3 073 130 грн. на валові витрати є документально та нормативно обґрунтованим, у зв'язку з чим висновки відповідача щодо необґрунтованого заниження податку на прибуток за 2010 рік у сумі 768 283 грн. є безпідставними.

Що стосується висновків відповідача про заниження податку на прибуток за 2 квартал 2011 року у сумі 59265 грн. в результаті завищення валових витрат за 2 квартал 2011 року в сумі 257 675 грн., то судовою колегією встановлено наступне.

Як зазначено в акті перевірки, у періоді з 01.04.2011р. по 30.06.2011р. (2-й квартал 2011р.) позивач задекларував витрати на послуги по перевезенню товарів перевізниками, які відбулися у 1 кварталі 2011 року -фізичними особами-підприємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що є порушенням п.п.139.1.12 п.139.1 ст.139 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI в редакції на момент спірних правовідносин, яким було встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи - платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації).

При цьому, за висновком відповідача, для коригування задекларованої в Декларації суми валових витрат за 1 квартал 2011 року у позивача було право до початку документальної перевірки надати до податкових органів уточнюючий розрахунок до Декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року.

За даним епізодом донарахування податку на прибуток судовою колегією встановлено, що 01.01.2011р. між позивачем (відправник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (перевізник) був укладений договір №1 (а.с.26-28, т.ІІ), 06.09.2010р. між позивачем (відправник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (перевізник) був укладений договір №1 від (а.с. 92-94, т.ІІ), та 01.02.2011 року між позивачем (відправник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (перевізник) був укладений договір №2 (а.с.89-91, т.ІІ), відповідно до п. 1.1 яких перевізники взяли на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених цими договорами, доставити ввірені їм для перевезення вантажі (товари) згідно із витратною накладною з місця призначення, яким є оптовий склад, розташований за адресою: м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 31, до пунктів призначення, вказаних у виданих Перевізникам Маршрутних листах, і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, вказаній у витратній накладній, а відправник взяв на себе зобов'язання сплатити у встановлені даними договорами порядку і строки плату за перевезення вантажу.

Досліджені судовою колегією акти здачі-прийому виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, маршрутні листи підтверджують виконання ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 послуг с перевезення товарів до покупців - магазинів торгівельної мережі в 1 кварталі 2011 року.

Оплата позивачем придбаних послуг з перевезення товару за договором № 1 від 01.01.2011р. з ФОП ОСОБА_5 підтверджується видатковими касовими ордерами на загальну суму 290 000,00 грн., за договором № 1 від 06.09.2010р. та договором № 2 від 01.02.2011р. з ФОП ОСОБА_3 оплата підтверджується видатковими касовими ордерами в сумі 150 000,00 грн.

Згідно відомостям валових витрат ТОВ «ФУД-ЕКСПЕРТ»за 1 квартал 2011 року витрати склали 13 556 276,00 грн. В декларації по податку на прибуток за 1 квартал 2011 року відображено валових витрат на загальну суму 13 298 301,00 грн. Різниця складає 257 675,00 грн.

Як свідчать матеріали справи та встановлено перевіркою ДПІ, витрати 1 кварталу 2011 року у сумі 257 675,00 грн. по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 віднесено до валових витрат 2 кварталу 2011 року.

Відповідно до підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств»розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України, Розділ III цього Кодексу (податок на прибуток підприємств) застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

З дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року.

Таким чином, у першому кварталі 2011р. порядок та умови формування валових витрат визначались Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 якого датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Господарські операції по оплаті послуг та фактичному отриманню послуг ТОВ «ФУД-ЕКСПЕРТ»від ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 сталися у першому кварталі 2011 року, що не заперечувалось сторонами по суті.

Висновками судово-економічної експертизи та матеріалами справи підтверджується заниження позивачем за 1 квартал 2011 року валових витрат на суму 257 675 грн. та завищення витрат на суму 257 675 грн. за 2 квартал 2011 року.

Судова колегія вважає, що виходячи з норм п.п.75.1.2 п.72.1 ст.72 Податкового кодексу України, перевірка повноти нарахування податків і зборів полягає не тільки у виявленні заниження об'єкту оподаткування, але і його завищення, якщо таке допущено платником податків у перевіреному періоді.

Крім того, в силу п.п. 54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунка.

Судова колегія зауважує, що виконання обумовленого даною нормою обов'язку самостійно визначити при проведенні перевірки не тільки заниження об'єкту оподаткування, але і його завищення, не ставиться у залежність від надання чи ненадання платником до перевірки уточнюючого розрахунку.

Як слідує з акту перевірки, відхилення у сумі податку на прибуток позивача у розмірі 59 265,00грн. виникло за рахунок того, що відповідачем не було встановлено при перевірці заниження валових витрат у першому кварталі 2011 року на суму 257 675 грн. по операціях з отримання послуг з перевезення від ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 та не збільшено їх розмір на цю суму, а встановлено тільки завищення валових витрат на суму 257 675 грн. у 2 кварталі 2011 року за цими ж операціями та зменшена сума валових витрат другого кварталу 2011 року на суму 257 675 грн., що і призвело до збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2 кв. 2011р. на 59 265,00грн. у спірному податковому повідомленні-рішенні.

У зв'язку з викладеним вище, судова колегія вважає, що при одночасному заниженні позивачем валових витрат у першому кварталі 2011 року на суму 257 675 грн. по операціях з отримання послуг з перевезення від ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 та завищенні валових витрат на цю ж суму за цими ж операціями у 2 кварталі 2011 року у ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС були відсутні підстави для збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 59 265,00грн. за результатами перевірки.

За таких обставин, судова колегія вважає безпідставним збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням №0011232301 від 28.10.2011 року на суму 827 548грн. за основним платежем.

Беручи до уваги, що застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 192070,75грн. у цьому податковому повідомленні-рішенні було обумовлено визначенням суми основного грошового зобов'язання, судова колегія також вважає їх застосування безпідставним, що є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0011232301 від 28.10.2011 року в повному обсязі.

Досліджуючи правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 28.10.2011 року №0011222301 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 757 130, 00 грн. за основним платежем та 189 282,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, всього 946412,50грн., судовою колегією встановлено, що загальна сума донарахованого ПДВ в розмірі 757 130,00грн. розрахована виходячи з наступних епізодів:

1) 614 626 грн. -внаслідок завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 614 626 грн., у тому числі по податковим періодам: за липень 2010р. на суму 55 133 грн., за жовтень 2010р. на суму 115 630грн., за листопад 2010р. на суму 443 863 грн. по взаємовідносинам з ПП «Ротонда Торг», КП «Альянс», ПП «Укрторгпартнер», угоди з якими є нікчемними (порушення п.п.7.2.1 п.7.2, п. п 7.2.3.п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.4 п.7.4, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість");

2) 142 503,78 грн. - внаслідок завищення позивачем податкового кредиту за липень 2010р. на суму 140827,73грн. та серпень 2010р. на суму 1676,05грн. по податкових накладних, виписаних постачальниками у попередніх податкових періодах (порушення п.п.7.2.6 п.7.2, п. п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість").

Перевіряючи законність та обгрунтованість вказаних висновків ДПІ, судовою колегією встановлено наступне.

Як було зазначено судом раніше, підстави вважати угоди, укладені позивачем з ПП «Ротонда Торг», КП «Альянс», ПП «Укрторгпартнер», нікчемними та такими, що були безтоварними, відсутні.

Як свідчать матеріали справи, податковий кредит у розмірі 614 626 грн., у тому числі по податковим періодам: за липень 2010р. на суму 55 133 грн., за жовтень 2010р. на суму 115 630грн., за листопад 2010р. на суму 443 863 грн. позивач сформував на підставі податкових накладних, виписаних:

-ПП «Ротонда торг»від 27.10.2010 №3267, від 04.11.2010 №3607, від 05.11.2010 №3610, від 19.11.2010 №3617 (а.с.17-22,т.ІІ) на суму ПДВ 208 392,88 грн. Як зазначалося раніше, між позивачем та ПП «Ротонда торг»було укладено відповідний договір, предметом якого була поставка товарів, вказаних у податкових накладних. Факт поставки товарів та їх вартість підтверджуються складеними сторонами актами прийому-передачі (а.с.6,9,12,15, т.ІІ), товарно-транспортними накладними на товар (а.с.7,10,13,16, т.ІІ) на зазначену суму. Факт сплати вартості товарів підтверджується касовими чеками.

-КП «Альянс»від 04.10.2010 №3857, від 11.11.2010 №4363, від 02.11.2010 №4347, від 09.11.2010 №4353 (а.с. 68-72, т.ІІ) на суму ПДВ 179 386,83 грн. Як зазначалося раніше, між позивачем та КП «Альянс»було укладено відповідний договір, предметом якого була поставка товарів, вказаних у податкових накладних. Факт поставки товарів та їх вартість підтверджується складеними сторонами актами прийому-передачі (а.с.57,60,63,66, т.ІІ), товарно-транспортними накладними на товар (а.с.56,59,62,65, т.ІІ) на зазначену суму. Факт сплати вартості товарів підтверджується касовими чеками.

- ПП «Укрторгпартнер»від 12.10.2010 №1830, від 15.11.2010 №2040, від 24.11.2010 №2050, угоди ПП «Укрторгпартнер»(Новий кредитор) з ПП «Європродукт»(Первинний кредитор) №64 про уступку права вимоги на загальну суму з ПДВ 330 800грн. (в т.ч. ПДВ 55 133,33 грн.). Всього на суму ПДВ 226 846,19 грн. Як зазначалося раніше, між позивачем та ПП «Укрторгпартнер»було укладено відповідний договір, предметом якого була поставка товарів, вказаних у податкових накладних. Факт поставки товарів та їх вартість підтверджується товарно-транспортними накладними на товар (а.с.77,79,81, т.ІІ). Факт сплати вартості товарів підтверджується касовими чеками.

Податкові накладні, отримані позивачем від ПП «Ротонда-Торг», КП «Альянс», ПП «Укрторгпартнер»на загальну суму 3 687 755,42 грн., враховуючи ПДВ в розмірі 614 625,90 грн., складені згідно з нормами п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.2.3 п.7.2, ст.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.4 п. 7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», з наступними змінами і доповненнями (надалі- Закон №168) та Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»від 30.05.1997 року №165.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

В силу п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). В свою чергу, в розумінні даного Закону, податкові накладні можуть бути виписані виключно особами, які є платниками ПДВ.

Крім того, в силу п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як свідчать матеріали справи, податковий кредит позивача по спірним операціям протягом періоду, що перевірявся, підтверджується відповідними податковими накладними, виписаними ПП «Ротонда-Торг», КП «Альянс», ПП «Укрторгпартнер», які містять всі необхідні реквізити та виписані платниками ПДВ відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р. з наступними змінами і доповненнями.

П.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначає, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, суми, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів або послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат, відносяться до податкового кредиту.

Правомірність віднесення сплачених за спірними операціями сум до валових витрат встановлена судом раніше.

З цього слідує, що ТОВ «ФУД-ЕКСПЕРТ»виконані умови, необхідні для того, щоб включити суми оплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту по податку на додану вартість, а саме: податкові накладні оформлені згідно діючому законодавству України; наданими документами підтверджується використання товару, придбаного у ПП «Ротонда-Торг», КП «Альянс», ПП «Укрторгпартнер»на загальну суму 3 687 755,42 грн., враховуючи ПДВ в розмірі 614 625,90 грн., в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Висновками судово-економічної експертизи також підтверджується, що податковий кредит у розмірі 614 626 грн., у тому числі по податковим періодам: за липень 2010р. на суму 55 133 грн., за жовтень 2010р. на суму 115 630грн., за листопад 2010р. на суму 443 863 грн. позивач сформував на підставі належно оформлених документів податкового обліку, які були складені за наслідками реального здійснення господарських операцій, у відповідному податковому періоді.

Колегія суддів, дослідивши даний висновок судово-економічної експертизи в порядку ст. 86 КАС України, який складено судовим експертом, попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку (ст. 384 КК України), та яким під час дослідження використовувались методи документальної перевірки та співставлення (виконувались арифметичні розрахунки, проводилась перевірка правильності заповнення реквізитів бухгалтерських документів, здійснювалося співставлення поставки та оплати товарів, зіставлялися дані первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, зіставлялися дані первинних податкових документів та регістрів податкового обліку, зіставлялися дані податкового обліку та податкової звітності, зіставлялися дані податкового та бухгалтерського обліку), а також зіставивши його з іншими доказами у справі, не знаходить підстав не довіряти даному висновку експерта.

Таким чином, доводи апелянта про завищення позивачем податкового кредиту на суму 614 626 грн. по господарським операціям з придбання сирної продукції у ПП «Ротонда-Торг», КП «Альянс», ПП «Укрторгпартнер»є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Судова колегія вважає, що платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним витрат до валових витрат та відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру своїх валових витрат та податкового кредиту.

Що стосується доводів апелянта про те, що у порушення пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем до складу податкового кредиту у періоді, що перевіряється, безпідставно включені податкові накладні, виписані у попередніх податкових періодах, які вже були охоплені плановою виїзною перевіркою, за результатами якої складено акт виїзної планової перевірки №13456/23-2/35941225 від 22.09.2010 за період з 08.06.2008 по 30.06.2010р, у зв'язку з чим встановлено завищення суми податкового кредиту на 142 503,78 грн., то судовою колегією встановлено наступне.

Так, по реєстру за липень 2010р. до податкового кредиту липня 2010р. включені податкові накладні, виписані у грудні 2009 року на суму 142,06 грн.; січні 2010 року на суму 307,64 грн.; червні 2010 року на суму 140 378,03 грн., а по реєстру за серпень 2010р. до податкового кредиту серпня 2010р. включені податкові накладні, виписані у червні 2010 року на суму 1 676,05 грн.

На думку апелянта, встановлене перевіркою порушення полягає в тому, що підприємство формувало податковий кредит у податковому періоді, в якому отримувало від контрагентів податкову накладну, час отримання якої не співпадав з датою її складання, тобто формування податкового кредиту відбувалось не за правилом першої події, встановленим у п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». До того ж, всупереч пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем не подавались до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим та СДПІ по роботі з ВПП в м. Сімферополі скарги про відмову постачальників надати податкові накладні або про порушення ними порядку їх заповнення.

Судова колегія вважає, що вказані висновки ДПІ є безпідставними та не ґрунтуються на положеннях Закону України «Про податок на додану вартість», з огляду на наступне.

Так, у п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, зазначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної -вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Аналогічне положення закріплено і в листі ДПА України від 10.08.2006р. №15155/7/16-1517-10.

При цьому, жодних вимог до часу отримання покупцем податкової накладної, зокрема, що податкова накладна має бути отримана покупцем тільки у звітному періоді, коли вона складена та на який припадає дата виникнення податкових зобов"язань продавця, Закон України «Про податок на додану вартість»не містить.

Не навів такої норми і відповідач по справі.

Крім того, оцінивши доводи відповідача про те, що у порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач до податкових декларацій по ПДВ відповідних звітних періодів не надавав заяв до ДПІ у м. Сімферополі зі скаргами на постачальника за ненадання (несвоєчасне надання) податкових накладних, що могло б стати підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, судова колегія вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Ч. 2 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отже, вказаною нормою передбачено право, а не обов'язок платника податків -отримувача товарів на подачу заяви зі скаргою.

До того ж, виходячи з даної норми, вона подається до податкової декларації за звітний податковий період, коли до податкового кредиту включені суми за податковими накладними, які постачальник відмовляється надати або ним порушено порядок їх заповнення.

В даному ж випадку позивачем спірна сума ПДВ включена до податкового кредиту тих звітних періодів, коли ним були отримані від постачальників належним чином оформлені податкові накладні, у зв'язку з чим положення п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Проте, жодних застережень відносно того, що при цьому дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є датою складання податкової накладної та повинна співпадати з нею, вказана норма та інші положення вказаного Закону не містить.

Судова колегія виходить з того, що факт отримання спірних податкових накладних саме у тих звітних періодах, в яких на їх підставі було сформовано податкові кредити, підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами отриманих податкових накладних за липень та серпень 2010р., а отже, судова колегія вважає, що позивачем податковий кредит сформовано правильно -датою отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість», а саме п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 визначає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) -коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Крім того, в силу п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

В той же час, як свідчать матеріали справи та відображено в акті перевірки, в даному випадку спірна сума податкового кредиту в розмірі 142 503,78грн. підтверджується належним чином оформленими та складеними платниками ПДВ податковими накладними.

Вказані податкові накладні досліджені перевіряючими, але неправомірно не прийняті до уваги у зв'язку тим, що звітні періоди, в яких вони отримані позивачем та на їх підставі сформовано податковий кредит, не співпадає зі звітними періодами, коли вони складені.

При дослідженні реєстрів отриманих податкових накладних за період грудень 2009 - липень 2010 року встановлено, що податкові накладні у сумі ПДВ 140 827,73 грн. не включались до податкового кредиту за попередні періоди (за датами виписки податкових накладних) та обґрунтовано враховані при нарахуванні податкового кредиту за липень 2010 року. При дослідженні реєстрів отриманих податкових накладних за період червень 2010 - серпень 2010 року встановлено, що податкові накладні у сумі ПДВ 1 676,05 грн. не включались до податкового кредиту за попередні періоди (за датами виписки податкових накладних) та обґрунтовано враховані при нарахуванні позивачем податкового кредиту за серпень 2010 року.

Таким чином, у звітних періодах, коли спірні накладні складені продавцями, але позивачем не отримані, до податкового кредиту відповідні суми ПДВ позивачем не включалися, тобто подвійного включення сум до податкового кредиту різних звітних періодів не відбувалося.

Доказів зворотного ДПІ у м. Сімферополі суду не надано.

Позивачем не порушені строки податкової давності для включення сум по податковим накладним до податкового кредиту - 1095 днів відповідно до п.п. 15.3.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-III від 21.12.2000 р.

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту на суму 142 503,78грн. на підставі належним чином складених та оформлених податкових накладних фактично позбавляють позивача на формування податкового кредиту на підставі належно оформлених та отриманих ним податкових накладних, що не ґрунтується на чинному податковому законодавстві України.

Аналогічні висновки викладені і у висновку судово-економічної експертизи № 23-29/11 від 18.04.2012р.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у відповідача були відсутні підстави для збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у спірному податковому повідомленні-рішенні від 28.10.2011 року №0011222301 в частині 757 130,00 грн. за основним платежем (142 504грн. + 614 626грн.) та 189 282,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, всього 946412,50грн., що є підставою для визнання його протиправним та скасування в цій частині.

Досліджуючи правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 28.10.2011 року №0011242301 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 26238,25грн., судовою колегією встановлено, що воно винесено за порушення ст.ст. 1, 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Відповідно до акту від 29.07.2010 року за перевіряємий період, позивачем зареєстровані реєстратори розрахункових операцій (РРО), книги обліку розрахункових операцій (КОРО), із застосуванням яких проводились розрахунки зі споживачами за готівку.

Як зазначено в акті, під час перевірки встановлено порушення позивачем ст.ст.1,2 Закону України від 06.07.1995р №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі -

Закон №265), яке виразилося у не оприбуткуванні до каси підприємства грошових коштів в розмірі 5 247,65грн.

Зазначений висновок за актом зроблено на підставі того, що підприємством здійснено повернення коштів на загальну суму 5 247,65грн., в тому числі: 29.07.2010 року - на суму 1298,13грн., 02.10.2010 року - на суму 1160,33грн., 23.12.2010 року - на суму 1072,07грн. та 27.05.2011 року - на суму 1717,12грн., без підтверджуючих документів, тобто без актів про видачу коштів, та розрахункових документів, які підтверджували би купівлю товару, які повинні складатися відповідно до п.4.8 розділу 4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) від 01.12.2000р. №614 (з наступними змінами і доповненнями, далі - Порядок №614).

Так, згідно з п.4.8 розділу 4 Порядку №614 якщо сума коштів, виданих при поверненні товару чи помилково проведеної через РРО суми розрахунку раніше оплаченої послуги, перевищує 100 гривень, то матеріально відповідальна особа господарської одиниці або особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, повинна скласти акт про видачу коштів. В акті необхідно зазначити: - дані документа, що встановлює особу покупця, який повертає товар (відмовляється від послуги);- відомості про товар (послугу); - суму виданих коштів; - номер, дату і час видачі розрахункового документа, який підтверджує купівлю товару (отримання послуги).

Акти про видачу коштів та акти про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку передаються до бухгалтерії СПД і зберігаються протягом 3 років. У разі відсутності у СПД бухгалтерії зазначені акти підклеюються на останній сторінці відповідної книги обліку розрахункових операцій.

Згідно Z - звітів проведено через РРО загальну суму покупки 471 084,66 грн., повернуто коштів в сумі 5 247,65грн., внесено в касу 465 837,01 грн., у тому числі за Z- звітом від 27.05.2011 №00942 повернуто 1717,12 грн., від 23.12.2010 №00821 - 1072,07 грн., від 02.10.2010 №00749 - 1160,33 грн., від 29.07.2010 №00688 - 1298,13 грн.

В акті перевірки також зазначено, що відповідальність за це порушення передбачена п. 1 ст. 17 вищевказаного Закону.

Судовою колегією встановлено, що під час повернення зазначених коштів акти про видачу коштів позивачем не складалися, що не заперечувалося позивачем по суті.

Разом з тим, судова колегія вважає, що вказане порушення не є порушенням у вигляді неоприбуткування до каси підприємства грошових коштів в розмірі 5 247,65грн. в розумінні Закону № 265, за що передбачена відповідальність у п'ятикратному розмірі від суми неоприбуткування.

Передусім слід зазначити, що згідно з актом перевірки, висновки якого покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, перевіркою встановлено порушення позивачем ст.ст.1, 2 Закону України №265, які взагалі не визначають будь-яких обов'язків господарюючих суб'єктів, які можуть бути порушені та за які встановлена відповідальність у п. 1 ст. 17 даного Закону.

Так, ст. 1 даного Закону визначає, якими особами застосовуються реєстратори розрахункових операцій, а у ст. 2 даного Закону наведено визначення термінів, які вживаються у даному Законі.

У податковому повідомленні-рішенні від 28.10.2011 року № 0011242301 міститься посилання на норми підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 ПК України, проте вказані норми взагалі не регулюють відносин щодо оприбуткування готівки або застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Так, п.п 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України регулює питання повноважень податкового органу щодо нарахування податкового зобов'язання, а п. 123.1 статті 123 ПК України визначає підстави для застосування штрафу у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання - у розмірах 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування, 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Дослідивши наданий відповідачем розрахунок фінансових санкцій, суд встановив, що у графі, призначеній для визначення порушення, за яке застосовується санкція, така інформація взагалі відсутня, натомість одразу визначено розмір штрафу, застосованого до позивача - у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів, на які виявлена невідповідність (5247,65грн.)

Така відповідальність - у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів, на які виявлена невідповідність, встановлена у п. 1 статті 17 Закону №265 у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки, але така відповідальність не відповідає суті виявленого порушення, яке зазначено в акті - не оприбуткування до каси підприємства грошових коштів в розмірі 5247,65грн.

Відповідальність за не оприбуткування до каси підприємства грошових коштів передбачена абз. 3 п. 1 Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" № 802/2001 від 07.09.2001р., відповідно до якого за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми, але ані в акті перевірки, ані у спірному податковому повідомленні-рішенні посилання на вказану норму відсутнє.

Що стосується відповідальності, передбаченої п. 1 ст. 17 Закону України №265, про що вказано в акті перевірки, то ним передбачено, що визначена в ньому відповідальність у вигляді фінансових санкцій застосовується до суб'єктів господарювання за порушення вимог цього Закону, однак, обов'язок по складанню акту про повернення коштів даним Законом не передбачений, що не заперечувалось ДПІ по суті, яка щодо нескладання актів посилається на порушення позивачем п. 4.8 розділу 4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) від 01.12.2000р. №614.

Судова колегія також вважає, що виявлене перевіркою порушення - відсутність актів про повернення коштів та розрахункових документів, які підтверджували би купівлю товару, які повинні складатися відповідно до п. 4.8 розділу 4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) від 01.12.2000р. №614, з наступними змінами і доповненнями, не є за своїм змістом неоприбуткуванням готівки, адже, як свідчать наявні в матеріалах справи Z-звіти РРО та встановлено при перевірці, операції з повернення коштів на загальну суму 5247,65грн. через РРО проведені належним чином, а тому підстав для їх оприбуткування як таких, що надійшли до каси підприємства, у позивача не було.

Також судова колегія зазначає, що застосовані відповідачем за спірним рішенням санкції є адміністративно-господарськими і на них поширюється правило щодо строків їх застосування, встановлене ст. 250 ГК України (в редакції на момент скоєння порушення).

Порушення правил здійснення господарської діяльності, за яке відповідачем застосовано штрафну санкцію відбулось 29.07.2010 року (1298,13 грн.), 02.10.2010 року (1160,33 грн.), 23.12.2010 року (1072,07 грн.), 27.05.2011 року (1717,12 грн.), про що зазначено в акті перевірки). Тож спірне рішення в частині застосування санкцій за порушення 29.07.2010 року та 02.10.2010 року прийнято із порушенням термінів застосування адміністративно-господарських санкцій, а саме більш ніж через один рік з дня порушення позивачем правил здійснення господарської діяльності.

При цьому, враховуючи вимоги статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, до спірних відносин не може бути застосована частина друга статті 250 ГК України, згідно із якою дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи, оскільки цією частиною статтю 250 ГК України доповнено згідно із Законом України №2756-VI від 02.12.2010 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», тобто після настання події, із якою закон пов'язував початок відліку строку застосування санкцій.

Враховуючи викладене, до спірних відносин (які виникли до 01.01.2011 року) підлягає застосуванню норма статті 250 ГК України, у редакції, що діяла до 01.01.2011 року.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.10.2011 року №0011242301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій також обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вказаним вимогам, доказів того, що донарахування позивачу податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій за неоприбуткування коштів, здійснено обґрунтовано, ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС не надано, у зв'язку з чим судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.06.12 по справі № 2а-14245/11/0170/4 залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 вересня 2012 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис Т.Р.Лядова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко