Ухвала

від 17.06.2013 по справі 2а-14245/11/0170/4

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2013 р. м. Київ К/9991/62363/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

при секретарі - Струсевич Д.С.,

за участю представників:

позивача - Аркатова В.В.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.06.2012

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2012

у справі № 2а-14245/11/0170/4

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд-Експерт"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.06.2012, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2012, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.10.2011: №0011222301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 946412,50 грн.; №0011232301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1019618,75 грн.; №0011242301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 26238,25 грн.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки позивача з питань з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011, складено акт від 17.10.2011 №1/23-2/35941225, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- п.5.1., п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р., п.п.139.1.12 п.139.1 ст.139 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого необґрунтовано занижений податок на прибуток в сумі 827 548 грн., у тому числі: за 2010 рік - у сумі 768 283 грн.; за 2 квартал 2011 року - у сумі 59 265 грн.;

- п.п.7.2.1 п.7.2, п. п 7.2.3.п.7.2, п.п.7.2.6 п.7.2 п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.4 п.7.4, 7.4.5 п.7.4, п. п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р., в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 759 288 грн., у тому числі по податковим періодам: липень 2010 року в сумі 198 119 грн.; жовтень 2010 року в сумі 115 630 грн.; листопад 2010 року в сумі 443 863 грн.;

- ст.1, ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р №265/95-ВР, в результаті чого підприємством не оприбутковано до каси підприємства кошти на суму 5 247,65 грн.

На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.10.2011:

- №0011232301 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 827 548 грн. за основним платежем та 192 070,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), всього - 1 019 618,75 грн.;

- №0011222301 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 759288 грн. за основним платежем та 189 822 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), всього - 949 110 грн. (оскаржується позивачем в частині збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 757 130,00 грн. за основним платежем та 189 282,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), всього 946 412,50 грн.);

- №0011242301 про визначення суми грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 26 238,25 грн.

Актом встановлено, що ТОВ «Фуд-Експерт» при здійсненні господарської діяльності за період з 01.07.2010 по 30.06.2011 мало взаємовідносини з контрагентами - постачальниками, які не мали можливості для фактичного здійснення господарської діяльності, а саме у ПП «Ротонда Торг», КП «Альянс», ПП «Укрторгпартнер» встановлена відсутність складських або виробничих приміщень, технічного персоналу, відсутні трудові резерви та основні фонди; потрібен новий персонал, додаткові ресурси, дозволи, умови, не надані до перевірки товарно-транспортні накладні, дорожні листи, акти приймання товару та інші (сертифікат якості реалізованого товару, матеріальні звіти по складу), які б підтверджували фактичну наявність поставки товару; не виявлено документи, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до покупця, документів, що підтверджують факт передачі товарів від продавця до покупця. Первинними документами встановлено, що обсяг з придбання товару від вищевказаних постачальників-контрагентів, які мали ознаки безтоварності, складає 3 073 130 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами) згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами на виконання договорів купівлі-продажу підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема це: акти прийому-передачі, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, податкові накладні,

Відповідно до довідки статистики АА №006511 від 04.06.2008, основними видами діяльності ТОВ «ФУД-ЕКСПЕРТ» за КВЕД є: посередництво в торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами; оптова торгівля іншими продуктами харчування; надання інших комерційних послуг.

Згідно наявного в матеріалах справи договору оренди №01/08-2009, укладеного 01.08.2009 між ТОВ «ФУД-ЕКСПЕРТ» (орендар) та КПП «Креат» (орендодавець), з наступними додатковими угодами, а також, актів приймання-передачі, в орендному користуванні позивача перебувають складські приміщення (у тому числі холодильні камери t +6C) загальною площею 228 кв.м. та 166 кв.м., та офісні приміщення 68 кв.м., які розміщені за адресою: м.Сімферополь, вул. Севастопольська, 31, що свідчить про наявність у позивача реальної можливості для придбання, зберігання та наступної реалізації, зокрема, спірної сирної продукції.

Крім того, використання в господарській діяльності позивачем (подальша реалізація покупцям) товару, придбаного у контрагентів підтверджується видатковими висновками проведеної судово-економічної експертизи щодо встановлення реалізації товару.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що валові витрати, відображені в первинних документах на загальну суму 3 073 130,00 грн., відповідають нормам п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підтверджені документально та використовувались у господарській діяльності позивача, а тому висновки відповідача щодо необґрунтованого заниження податку на прибуток за 2010 рік у сумі 768 283 грн. є безпідставними.

Також, позивачем виконані умови, необхідні для того, щоб включити суми оплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту по податку на додану вартість: - податкові накладні оформлені згідно діючому законодавству України, - надані документи підтверджують використання товару, придбаного у ПП «Ротонда-Торг», КП «Альянс», ПП «Укрторгпартнер» на загальну суму 3 687 755,42 грн., враховуючи ПДВ в розмірі 614 625,90 грн., в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, судами правомірно відхилені висновки податкового органу щодо завищення позивачем сум податкового кредиту у розмірі 142503,78 грн., оскільки матеріалами справи підтверджено, що податкові накладні у липні 2010 року на суму ПДВ 140 827,73 грн. та у серпні 2010 року на суму ПДВ 1676,05 грн. не включались до податкового кредиту за попередні періоди, та вперше нараховані у звітних періодах по даті отримання податкових накладних, які заповнені відповідно до п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та мають всі обов'язкові реквізити.

Щодо висновків податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток за 2 квартал 2011 року у сумі 59265 грн., в результаті завищення валових витрат за 2 квартал 2011 року в сумі 257 675 грн., колегією суддів слід зазначити наступне.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем (відправник) та фізичними особами - підприємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (перевізники) було укладено ряд договорів, за умовами яких перевізник бере на себе зобов'язання доставити ввірений йому для перевезення вантаж (товари) згідно із витратною накладною з місця призначення, до пунктів призначення, вказаних у виданих Перевізнику Маршрутних листах, і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, вказаній у витратній накладній, а відправник бере на себе зобов'язання сплатити у встановлені даним Договором порядку і строки плату за перевезення вантажу.

Наявні в матеріалах справи акти здачі-прийому виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, маршрутні листи підтверджують виконання вказаними особами послуг с перевезення товарів до покупців - магазинів торгівельної мережі в 1 кварталі 2011 року.

Згідно відомостям валових витрат ТОВ «Фуд-Експерт» за 1 квартал 2011 року витрати склали 13 556 276,00 грн. В декларації по податку на прибуток за 1 квартал 2011 року відображено валових витрат на загальну суму 13 298 301,00 грн. Різниця складає 257 675,00 грн.

Однак, як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, витрати 1 кварталу 2011 року у сумі 257 675,00 грн. по взаємовідносинам з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 віднесено позивачем до валових витрат 2 кварталу 2011 року.

Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Так, господарські операції по оплаті послуг та фактичному отриманню послуг ТОВ «Фуд-Експерт» від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 сталися у першому кварталі 2011 року, висновками судово-економічної експертизи та матеріалами справи підтверджується заниження валових витрат на суму 257 675 грн. за 1 квартал 2011 року та завищення витрат на суму 257 675 грн. за 2 квартал 2011 року.

Досліджуючи правомірність прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення від 28.10.2011 року №0011242301 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 26238,25 грн. за порушення ст.ст. 1, 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: неоприбуткування до каси підприємства грошових коштів в розмірі 5 247,65 грн., суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

В акті перевірки зазначено, що підприємством було зроблено повернення коштів на загальну суму 5 247,65 грн., в тому числі: 29.07.2010 року - на суму 1298,13 грн., 02.10.2010 року - на суму 1160,33 грн., 23.12.2010 року - на суму 1072,07 грн. та 27.05.2011 року - на суму 1717,12 грн., без підтверджуючих документів, тобто, без актів про видачу коштів, та розрахункових документів, які підтверджували б купівлю товару, які повинні складатися відповідно до п.4.8 розділу 4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) від 01.12.2000р. №614.

Згідно Z - звітів проведено через РРО загальну суму покупки 471 084,66 грн., повернуто коштів в сумі 5 247,65 грн., внесено в касу 465 837,01 грн., у тому числі за Z- звітом від 27.05.2011 №00942 повернуто 1717,12 грн., від 23.12.2010 №00821 - 1072,07 грн., від 02.10.2010 №00749 - 1160,33 грн., від 29.07.2010 №00688 - 1298,13 грн.

Суди попередніх дійшли вірного висновку, що неоприбуткування до каси підприємства грошових коштів в розмірі 5247,65грн. (про що зазначено у висновках акта перевірки) та невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті (за що застосована відповідальність згідно з наданим відповідачем розрахунком фінансових санкцій), не є одним і тим же порушенням.

Так, за неоприбуткування до каси підприємства грошових коштів відповідальність передбачена абз. 3 п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», відповідно до якого за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми; а за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті відповідальність передбачена ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а не п. 1 ст. 17 цього Закону, як стверджує відповідач.

Виявлене перевіркою порушення у вигляді нескладення, відповідно до вимог п.4.8 Порядку №614, актів не є неоприбуткуванням готівки в розумінні законодавства, оскільки як свідчать наявні в матеріалах справи Z-звіти РРО та було встановлено при перевірці, операції з повернення коштів на загальну суму 5 247,65 грн. були проведені через РРО належним чином.

Слід зазначити, що в акті перевірки та спірному рішенні зазначено про порушення ст.ст. 1, 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які, як було вірно встановлено судами, не визначають будь-яких обов'язків господарюючих суб'єктів, які можуть бути порушені та за які встановлена відповідальність п. 1 ст. 17 даного Закону.

Так, ст. 1 вказаного Закону визначає, якими особами застосовуються реєстратори розрахункових операцій, а у ст. 2 наведено визначення термінів, які вживаються у даному Законі.

Також, пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, на які міститься посилання в податковому повідомленні-рішенні від 28.10.2011 №0011242301, як на підставу застосування спірних штрафних санкцій в розмірі 26238,25 грн., взагалі не регулюють відносин щодо оприбуткування готівки або застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Крім того, санкції, застосовані відповідачем за спірним рішенням є адміністративно-господарськими і на них поширюється правило щодо строків їх застосування, встановлене ст. 250 ГК України.

Порушення правил здійснення господарської діяльності, за яке відповідачем застосовано штрафну санкцію відбулось 29.07.2010 року (1298,13 грн.), 02.10.2010 року (1160,33 грн.), 23.12.2010 року (1072,07 грн.), 27.05.2011 року (1717,12 грн.), про що зазначено в акті перевірки). Отже, спірне рішення в частині застосування санкцій за порушення 29.07.2010 та 02.10.2010 прийнято із порушенням термінів застосування адміністративно-господарських санкцій, а саме, більш ніж через один рік з дня порушення позивачем правил здійснення господарської діяльності.

Отже, розрахунок штрафної (фінансової) санкції за оскаржуваним рішенням не відповідає нормам діючого законодавства, а тому суди дійшли вірного висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.10.2011 № 0011242301.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.06.2012 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль