Постанова

від 04.07.2012 по справі 2а/0570/2176/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/2176/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зеленова а.С.

при секретарі Кобець О.А.

за участю:

представника позивача Лактіонової О.Г.,

представника відповідача Братченко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.01.2012 № 0000052304, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Донбас» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Будьонівському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.01.2012 №0000052304.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідно до наказу від 30.05.2011 № 443 посадовою особою ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька була проведена перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 08.07.2011 № 668/23-211/00174668.

Після цього посадовою особою відповідача була проведена друга позапланова документальна виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.08.2010 по 30.09.2010 по взаємовідносинам з ТОВ «АПК «Україна», за наслідками якої складено акт від 05.01.2012 № 11/23-311/00174668. Згідно наказу про призначення вказаної перевірки, вона була проведена відповідно до рішення ДПА в Донецькій області від 20.12.2011 № 18234/7/23-213-3 та наказу від 21.12.2011 № 993 про проведення службового розслідування, на підставі вимог підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України.

Актом перевірки було встановлено порушення п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203, ст. 228 ЦК України, ст. 207 ГК України, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді необґрунтованого формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій по нікчемній угоді № 800 від 14.10.2008, укладеної між ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» та ТОВ «АПК «Україна», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 150 605 грн., у тому числі по періодам: серпень 2010 року - 79 362 гривень, вересень 2010 року - 71 243 гривень. Позивач надав заперечення на вказаний акт до податкового органу, але вони не були взяті до уваги. На підставі зазначених висновків акту перевірки було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 188 256,00 гривень, у тому числі за основним платежем - 150 605,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 37 651,00 гривень.

Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача у акті перевірки, оскільки угода між ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» та ТОВ «АПК «Україна» не є нікчемною, була виконана сторонами, а отриманий по угоді товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності, з огляду на що податковий кредит по цій угоді було сформовано правомірно. Просив задовольнити позовні вимоги (т.1 а.с. 3-5).

Ухвалою суду від 27.04.2012 відповідача Державну податкову інспекцію у Будьонівському районі м. Донецька замінено на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (т.2 а.с.28).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав письмові пояснення щодо позовних вимог (т. 2 а.с. 33-34, 55; т. 3 а.с. 29-30), відповідно до яких вказав на неправомірність вимог податкового органу щодо надання податкових накладних, оскільки за домовленістю між позивачем та ТОВ «АПК «Україна» постачання товару здійснювалось за рахунок продавця, у зв'язку із чим в позивача відсутні відомості щодо перевезення товару. Крім того, зазначив, що товар відправлявся із супроводжуючими документами - накладними, у яких містяться усі необхідні дані та реквізити. Також позивачем оформлювались довіреності на отримання товару, що є доказом реальності здійснення господарських операцій. Зазначив, що з відповідним позовом про визнання недійсним договору з ТОВ «АПК «Україна» відповідач не звертався, судові рішення з цього приводу відсутні; кримінальні справи відносно посадових осіб позивача або його контрагента, пов'язані з виконанням спірного договору, не порушувались. Щодо сертифікатів якості вказав, що переліком продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, не передбачена обов'язкова сертифікація продукції, яку позивач отримував від ТОВ «АПК «Україна». Посилаючись на норми законодавства України, судову практику, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що ПАТ «ШУ «Донбас» укладено договір поставки з ТОВ «АПК «Україна» від 14.10.2008 (далі по тексту Договір). Відповідно п.1.1 угоди ТОВ «АПК «Україна» (Продавець), зобов'язується поставити на адресу ПАТ «ШУ «Донбас» (Покупець) резци та зубки згідно специфікацій, в яких обов'язково вказуються найменування підприємства-виробника продукції. Відповідно до специфікації від 22.12.2009 до договору №8 00 від 14.10.2008 найменування продукції, що постачається - резци, зубки, коронки, звено з'єднане, долото, шланги до буранної установки, штанги бурові, опорні ліхтарі. Період постачання 01.01.2010 по 31.12.2010 рівними партіями. За вказаною угодою позивач є кінцевим споживачем. Відповідно до листа №10-136 від 07.04.2011 та копій наданих документів на перевірку, придбані ТМЦ були передані у виробництво. Актом перевірки ТОВ «АПК «Україна» від 28.12.2010 за №286/23-2-31377330 Костянтинівкської ОДПІ встановлено порушення п.1, п.2 ст.203, ч.1 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України, ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, здійснених ТОВ «АПК «Україна» при придбанні та продажу товарів; порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4 п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині відсутності об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів за період серпень-вересень 2010 року.

Поставка позивачу ТМЦ здійснювалась по такому ланцюгу постачання: ТОВ «Е-Восток Україна» - ТОВ «БАРСЕЛОНА-ОПТ» - ТОВ «АПК «Україна» - ПАТ «Шахтоуправління «Донбас». ДПІ у Печерському районі м. Києва за результатами перевірки складено акт від 05.05.2010 про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Е-Восток Україна», яке є безпосереднім постачальником ТОВ «БАРСЕЛОНА-ОПТ», що також підтверджується даними бази АІС «Система автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів». Перевіркою Костянтинівської ОДПІ також було встановлено, що ТОВ «БАРСЕЛОНА-ОПТ» немає в наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. ТОВ «БАРСЕЛОНА-ОПТ» є безпосереднім постачальником ТОВ «АПК «Україна». Перевіркою встановлено, що господарські операції між ТОВ «АПК «Україна» та контрагентом ТОВ «БАРСЕЛОНА-ОПТ» на зальну суму ПДВ 147530грн., не підтверджуються документально. Таким чином, договор поставки товарно-матеріальних цінностей, укладений між ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» та ТОВ «АПК «Україна», не спричинив реального настання правових наслідків, а тому є нікчемним.

Також суду надано лист Костянтинівської ОДПІ Донецької області ДПС на адресу ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області ДПС від 22.06.2012, відповідно до якого остання декларація ТОВ «АПК «Україна» з податку на прибуток надана за 3 квартали 2010 року, згідно якої основні фонди на підприємстві відсутні. Згідно відповіді МРЕВ УДАІ УМВС України в Донецькій області від 22.06.2012 № 9/12-1316 транспортні засоби за ТОВ «АПК «Україна» не значаться (т. 3 а.с. 32).

Вважає зазначені висновки податкового органу обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення, що прийняте на підставі цих висновків, - законним.

Також представник відповідача надала письмові заперечення проти позову, у яких обґрунтувала свою позицію посиланнями на норми діючого законодавства. Просила відмовити у задоволенні позову (т. 2 а.с. 5-8).

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Шухтоуправління «Донбас» зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Донецької міської ради 12.01.2004 (т. 1 а.с. 6), включене до ЄДРПОУ за № 00174668 (т. 1 а.с.7). Позивач здійснює свою діяльність відповідно до Статуту, затвердженого у новій редакції Наказом Міністерства вугільної промисловості України від 09.09.2010 № 339 (т. 1 а.с. 103-114).

Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків за формою 4-ОПП від 08.01.2011 № 3/10/29-013 ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» з 12.07.1995 перебуває на податковому обліку в ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька, правонаступником якої є ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, (т.1 а.с.115).

Публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Донбас» зареєстроване в якості платника податку на додану вартість з 28.07.1997, що підтверджується відповідним Свідоцтвом № 00318787 від 24.01.2011, бланк серії НБ035874 (т. 1 а.с.8).

На підставі наказу ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька № 443 від 30.05.2011 та згідно з п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Кузнєцовою Г.В. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.08.2010 по 30.09.2010 по взаємовідносинам з ТОВ «АПК «Україна». За наслідками проведеної перевірки складено акт від 08.07.2011 № 668/23-211/00174668 (т. 1 а.с. 9-20).

В подальшому, на підставі направлення № 1070 від 22.12.2011, виданого ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька, наказів № 993 від 21.12.2011 та № 1006 від 22.12.2011, згідно з п.п.78.1.12 п.78.1. ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, головним державним податковим ревізором-інспектором сектору контролю за суб'єктами господарювання, що здійснюють розрахунки у готівковій формі податкового контролю юридичних осіб - Рябцевим Ігорем Миколайовичем, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.08.2010 по 30.09.2010 по взаємовідносинам з ТОВ «АПК «Україна» (код ЄДРПОУ 31377330) (т.2 а.с. 12,13). За результатами даної перевірки ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька складено акт перевірки №11/23-311/00174668 від 05.01.2012 (т.1 а.с.22-33).

Згідно висновку акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем:

1. пп.1,2 ст.215, пп.1,5 ст.203, ст.228 ЦК України, ст.207 ГК України, що призвело до визнання угоди №800 від 14.10.2008 нікчемною між ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» та ТОВ «АПК «Україна»;

2. пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 150 605грн. у тому числі за період: серпень 2010 - 79362грн., вересень 2010 - 71243грн. (т.1 а.с.32).

16.01.2012 Публічним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Донбас» до ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька подані заперечення на акт перевірки від 05.01.2012 №11/23-311/00174668 (т.1 а.с. 34-38).

Листом ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька від 20.01.2012 №420/10/23-313 заперечення на акт перевірки ПАТ «ШУ «Донбас» залишені без задоволення, а висновки акту перевірки без змін (т.1 а.с.39-40).

На підставі зазначених висновків акту перевірки Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька прийнято наступне податкове повідомлення-рішення:

- від 24.01.2012 № 0000052304 про збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 188 256 гривень, у тому числі за основним платежем - 150 605 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 37 651 гривня (т. 1 а.с. 41).

Суд вважає вказане податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим з наступних підстав.

14.10.2008 між відкритим акціонерним товариством «Шахтоуправління «Донбас» (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «АПК «Україна» (Продавець) укладено договір поставки №800 (т.1 а.с.62), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити покупцю резци, зубки (далі Продукція) відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору. Продавець в специфікаціях обов'язково зазначає найменування підприємства-виробника Продукції (пункт 1.1 договору). Покупець зобов'язується прийняти і сплатити Продукцію на умовах і в порядку, передбаченому даним договором (пункт 1.2 договору). На обладнання, яке буде поставлено, повинні бути паспорт (формуляр), завірений печаткою заводу-виробника, комплектуюча відомість і інструкція по монтажу , експлуатації та ремонту (пункт 1.4 договору).

Продукція постачається за цінами і в кількості відповідно до специфікацій (пункт 2.1 договору). Якість продукції, яка постачається відповідно до даного договору, повинна відповідати технічним умовам і ГОСТам і підтверджуватися сертифікатом (посвідченням) якості (пункт 2.2 Договору).

Загальна сума договору визначається сумою доданих специфікацій (пункт 3.1 договору). Продавець поставляє Продукцію партіями відповідно до заявок Покупця протягом строку, зазначеного у відповідній специфікації на умовах СРТ (Інкотермс-2000) -склад Покупця (пункт 4.1 договору). Покупець здійснює сплату за Продукцію шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця відповідно виставленому рахунку протягом 21-го банківського дня після поставки. Продавець в рахунку обов'язково вказує номер і дату даного договору (пункт 4.2 договору).

Відповідно до Специфікації, що є Додатком № 1 до Договору купівлі-продажу № 800 від 14.10.2010 (т. 1 а.с. 63) визначено найменування, кількість та ціну Товару, що постачається (резци, зубки, коронки, ланки з'єднань, долото, штанги бурові, опорні ліхтарі) загальною вартістю 1 675 900 гривень, у т.ч. ПДВ 335 180 гривень.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивач надав суду наступні документи:

- накладні, якими засвідчено факт приймання-передачі товару, №1 від 09.08.2010 на суму 55 029 грн., у т.ч. ПДВ 11 005,80 грн. (т.1 а.с.64), №2 від 10.08.2010 на суму 25 930,00 грн. у т.ч. ПДВ 5 186,00 грн. (т.1 а.с.65), №3 від 18.08.2010 на суму 28 998,00 грн. у т.ч. ПДВ 5 799,60 грн. (т.1 а.с.66), №4 від 26.08.2010 на суму 259 121,00 грн. у т.ч. ПДВ 51 824,20 грн. (т.1 а.с.67), №5 від 30.08.2010 на суму 27 732,00 грн. у т.ч. ПДВ 5 546,40 грн. (т.1 а.с.68), № 1 від 06.09.2010 на суму 31 804,00 грн. у т.ч. ПДВ на суму 6 360,80 грн. (т.1 а.с.69), №2 від 08.09.2010 на суму 13 600,00 грн. у т.ч. 2 720,00 грн. (т.1 а.с.70), №3 від 13.09.2010 на суму 25 930,00 грн. у т.ч. ПДВ 5 186,00 грн. (т.1 а.с.71), №4 від 15.09.2010 на суму 26 691,00 грн. у т.ч. ПДВ 53 238,20 грн. (т.1 а.с.72), №5 від 16.09.2010 на суму 12 166,00 грн. у т.ч. ПДВ 2 433,20 грн. (т.1 а.с.73), №6 від 27.09.2010 на суму 60 237,00 грн. у т.ч. ПДВ 12 047,40 грн. (т.1 а.с.74), №7 від 28.09.2010 на суму 185 787,00 грн. у т.ч. ПДВ 37 157,40 грн. (т.1 а.с.75);

- рахунки, що виставлялись до сплати Покупцю, №4 від 26.08.2010 на суму 259 121,00 грн. у т.ч. ПДВ 51 824,20 грн. (т.1 а.с.187), №6сч від 31.08.2010 на суму 137 689,00 грн. у т.ч. ПДВ 27 537,80 грн. (т.1 а.с.190), №7 від 28.09.2010 на суму 185 787,00 грн. у т.ч. ПДВ 37 157,40 грн. (т.1 а.с.193);

- витяг з журналу реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від товариства з обмеженою відповідальністю «АПК «Україна» за серпень-вересень 2010 року (т.2 а.с.35-45);

- платіжні доручення про сплату товару №3293 від 27.09.2010 на суму 259 121,00 грн. (т. 1 а.с. 185), №3318 від 27.09.2010 на суму 51 824,20 грн. (т.1 а.с.186), №3398 від 27.09.2010 на суму 137 689,00 грн. (т.1 а.с.188), №3399 від 27.09.2010 на суму 27 537,80 грн. (т.1 а.с.189), №3923 від 15.10.2010 на суму 185 787,00 грн. (т.1 а.с.191), №3937 від 15.10.2010 на суму 37 157,40 грн. (т.1 а.с.192), №52 від 28.10.2010 на суму 170 428,00 грн. (т.1 а.с.194), №86 від 28.10.2010 на суму 34 085,60 грн. (т.1 а.с.195);

- прибуткові ордери про прийняття на склад товару № 1216 від 06.09.2010 (т. 1 а.с. 197), № 1222 від 08.09.2010 (т. 1 а.с. 198), № 1253 від 13.09.2010 (т. 1 а.с. 199), № 1001 від 15.09.2010 (т. 1 а.с. 200), № 1007 від 16.09.2010 (т. 1 а.с. 201), № 1316 від 27.09.2010 (т. 1 а.с. 202), № 1047 від 28.09.2010 (т. 1 а.с. 203), № 1070 від 09.08.2010 (т. 1 а.с. 204), № 888 від 10.08.2010 (т. 1 а.с. 205), № 1127 від 18.08.2010 (т. 1 а.с. 206), № 340 від 26.08.2010 (т. 1 а.с. 207), № 940 без дати (т. 1 а.с. 208), № 1180 від 30.08.2010 (т. 1 а.с. 209);

- податкові накладні № 1 від 09.08.2010 на суму 55 029 грн., у т.ч. ПДВ 11005,80 грн. (т.1 а.с.76), №2 від 10.08.2010 на суму 25 930,00 грн. у т.ч. ПДВ 5 186,00 грн. (т.1 а.с.77), №3 від 18.08.2010 на суму 28 998,00 грн. у т.ч. ПДВ 5 799,60 грн. (т.1 а.с.77а), №4 від 26.08.2010 на суму 259 121,00 грн. у т.ч. ПДВ 51 824,20 грн. (т.1 а.с.78), №5 від 30.08.2010 на суму 27 732,00 грн. у т.ч. ПДВ 5 546,40 грн. (т.1 а.с.79), №1 від 06.09.2010 на суму 31 804,00 грн. у т.ч. ПДВ на суму 6 360,80 грн. (т.1 а.с.80), №2 від 08.09.2010 на суму 13 600,00 грн. у т.ч. 2 720,00 грн. (т.1 а.с.81), №3 від 13.09.2010 на суму 25 930,00 грн. у т.ч. ПДВ 5 186,00 грн. (т.1 а.с.82), №4 від 15.09.2010 на суму 26 691,00 грн. у т.ч. ПДВ 5 338,20 грн. (т.1 а.с.83), №5 від 16.09.2010 на суму 12 166,00 грн. у т.ч. ПДВ 2 433,20 грн. (т.1 а.с.84), №6 від 27.09.2010 на суму 60 237,00 грн. у т.ч. ПДВ 12 047,40 грн. (т.1 а.с.85), №7 від 28.09.2010 на суму 185 787,00 грн. у т.ч. ПДВ 37 157,40 грн. (т.1 а.с.86);

- реєстри отриманих та виданих податкових накладних за період серпень-вересень 2010 року (т.1 а.с.114-134).

Суму податку на додану вартість по вказаним господарським операціям на підставі зазначених вище податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у серпні та вересні 2010 року, що відобразив у податкових деклараціях з цього податку за відповідні періоди (т. 1 а.с. 43-61).

Спірні відносини між сторонами врегульовані Законом України «Про податок на додану вартість» у редакцій, чинній на момент здійснення спірних господарських операцій.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з приписами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» звертається увага судів на те, що наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Податковий орган в акті перевірки зазначає про відсутність документів, що підтверджують транспортування товарів, та документів, надання яких передбачено Договором поставки №800 від 14.10.2008 року, незнаходження ТОВ «АПК Україна» за юридичною адресою, відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту для здійснення діяльності, ненадання зазначеним підприємством пояснень та документальних підтверджень фінансово-господарської діяльності з контрагентом, безпідставність формування ТОВ «АПК Україна» податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 147 530 гривень, у т.ч. за серпень 2010 року - 77 851 гривень, вересень 2010 року - 69 679 гривень по взаємовідносинам з ПАТ «Шахтоуправління «Донбас», а також про не підтвердження фінансово-господарських відносин між вказаним підприємством та його постачальниками по всьому ланцюгу постачання.

Суд вважає обґрунтованими такі доводи податкового органу з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами першою-третьою статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною першою статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною четвертою цієї статті визначено, що умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс».

Згідно частин першої та другої статті 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Частиною першою та четвертою статті 268 Господарського кодексу України передбачено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Зі змісту договору № 800 від 14.10.2011, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «АПК «Україна» як Постачальником та Позивачем як Покупцем, випливає, що на обладнання, яке буде поставлено, мають бути у наявності паспорт (формуляр), завірений печаткою заводу-виробника, комплектуюча відомість і інструкція по монтажу, експлуатації та ремонту (пункт 1.4 договору). Якість продукції, яка постачається відповідно до даного договору, повинна відповідати технічним умовам і ГОСТам і підтверджуватися сертифікатом (посвідченням) якості (пункт 2.2 договору).

Суду надані паспорти на продукцію (т. 2 а.с. 70-88), з яких не можливо встановити їх відповідність поставленій продукції позивачу.

Комплектуючі відомості і інструкції по монтажу, експлуатації та ремонту суду надані не були.

На підтвердження виконання вимог пункту 2.2 договору позивач надав сертифікати якості, які видані не постачальником, а іншими підприємствами («Уралбурмаш» (Росія), ТОВ «Техпоставка» (Україна), ПАТ АМЗ «Вистек» (Україна), ЗАТ «Бінур» (Росія)) (т. 2 а.с. 56-69). У цих сертифікатах зазначено в якості отримувача ТОВ «АПК «Україна», однак з наданих матеріалів не вбачається, що продукція, на яку видані сертифікати якості, була поставлена позивачу. Суд також зазначає, що відповідно до матеріалів справи зазначені вище підприємства не входили до ланцюгу постачання продукції, кінцевим споживачем якої є позивач.

Крім того, як вбачається з договору № 800 від 14.10.2011 Продавець поставляє Продукцію партіями відповідно до заявок Покупця протягом строку, зазначеного у відповідній специфікації на умовах СРТ (Інкотермс-2000) - склад Покупця (пункт 4.1 договору).

Правилами Інкотермс-2000 передбачено, що термін СРТ "фрахт/перевезення оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

При цьому відповідно до підпункту «а» пункту А.3 умов поставки СРТ (Інкотермс 2000), продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб. Якщо такого пункту не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати пункт у межах названого місця призначення, який найбільш задовольняє його цілям.

Пунктом А.8 умов поставки СРТ (Інкотермс 2000) передбачено, що продавець зобов'язаний за власний рахунок надати покупцю, якщо так прийнято, звичайний(-і) транспортний(-і) документ(-и) відповідного транспорту, щодо якого укладено договір перевезення у відповідності зі статтею А.3 (наприклад, оборотний коносамент, необоротну морську накладну, документ внутрішнього водного транспорту, повітряну, залізничну чи автотранспортну накладну, або транспортні документи змішаного перевезення).

Аналізуючи приведені вище умови поставки СРТ, суд приходить до висновку, що ними Продавець зобов'язується укласти договір перевезення з транспортною організацією - перевізником для доставки товару Покупцеві. Разом із тим, з наданих суду документів (довіреностей, накладних, прибуткових ордерів) вбачається, що отримання товару відбулось від ТОВ «АПК «Україна», а не від транспортної організації. При цьому, згідно наданих суду відомостей, транспортні засоби за ТОВ «АПК «Україна» не зареєстровані. За відсутності договору перевезення та відомостей про зареєстровані за Продавцем товару транспортних засобів є неможливим встановити факт перевезення товару від Продавця Покупцеві.

Крім того, суд також звертає увагу на ту обставину, що у договорі № 800 від 14.10.2011 місце поставки визначено як «склад Покупця», без зазначення конкретного місця розташування складу. Суд звертає увагу також на ту обставину, що отримання товару здійснювалось не безпосередньо на складі, оскільки у подальшому позивачем оформлювались приходні ордери про отримання товару на склад від особи, яка здійснювала безпосереднє прийняття товару. Отже, у даному випадку є взагалі неможливим ідентифікувати місце, в яке було здійснено доставку товару.

Що стосується виконання Продавцем обов'язку надання транспортних документів Покупцю, то його виконання також залишилось не підтвердженим під час судового розгляду справи.

Як пояснив представник позивача у судовому засідання, факт приймання-передачі товару підтверджено накладними на товар №1 від 09.08.2010, №2 від 10.08.2010, №3 від 18.08.2010, №4 від 26.08.2010, №5 від 30.08.2010, №1 від 06.09.2010, №2 від 08.09.2010, №3 від 13.09.2010, №4 від 15.09.2010, №5 від 16.09.2010, №6 від 27.09.2010, №7 від 28.09.2010.

Відповідно до вимог частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 цього Закону визначено вимоги до складання первинних документів, а саме ці документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зі змісту зазначених вище накладених вбачається, що вони не містять таких обов'язкових реквізитів як місце їх складення, посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, тобто не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Будь-яких інших первинних документів (товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі тощо), які б дали суду змогу встановити факт здійснення господарської операції, позивачем не надано.

Крім того, пунктом 2.4 Договору передбачено, що в товарносупровідних документах Продавець зазначає номер і дату даного Договору. Проте в накладних на придбаний товар не зазначені № і дата Договору /т.1 а.с.64-75/.

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на ту обставину, що законодавством не передбачено надання товарно-транспортних накладних Покупцеві, оскільки як зазначалось судом вище цей обов'язок випливає з умов поставки СРТ (Інкотермс 2000), які визначили сторони у самому договорі.

Також суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що в нього як в Покупця відсутній обов'язок вимагати надання товарно-транспортних документів від Продавця, оскільки як передбачено умовами пункту Б. 8 правил поставки СРТ (Інкотермс 2000) покупець зобов'язаний прийняти транспортний документ у відповідності із статтею А.8, якщо він відповідає умовам договору.

Дійсно, Наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 № 488/346, яким затверджена типова форма товарно-транспортної накладної № 1-ТН, та на який посилається відповідач у акті перевірки, не пройшов реєстрацію у Міністерстві юстиції України, передбачену Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, у зв'язку з чим вимоги зазначеного Наказу не є обов'язковими до підприємств, що не входять до сфери управління Міністерства транспорту України.

Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджені Наказом Міністерства транспорту України 14 жовтня 1997 року №363 (зареєстровано в Мінюсті 20.02.1998 №128/2568) (далі по тексту Правила перевезення), якими визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

У свою чергу п.11.1 Правил перевезень передбачає, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні документи та дорожні листи вантажного автомобіля, а пунктом 11.5 визначено що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник(вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-супровідної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

При цьому, у будь-якому разі товарно-транспортна накладна (або інший транспортний документ) повинен бути складений у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містити усі передбачені законом реквізити, які б давали змогу ідентифікувати як осіб, які брали участь у здійсненні доставки товару, так і транспорт, яким цей товар доставлявся. Однак, позивач не надав суду жодного документу, який міг би посвідчити зазначені факти.

Крім того, відповідно до умов договору Покупець здійснює сплату за Продукцію шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця відповідно виставленому рахунку протягом 21-го банківського дня після поставки. Продавець в рахунку обов'язково вказує номер і дату даного договору (пункт 4.2 договору).

Згідно матеріалів справи, не всі рахунки Продавця містять дату і номер договору.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що надані позивачем документи не відповідають у повній мірі наведеним вище вимогам законодавства, зокрема, у частині підтвердження понесених позивачем витрат на придбання товару за договором, укладеним із товариством з обмеженою відповідальністю «АПК «Україна», достатнім обсягом первинних документів, складених за наслідками вказаної господарської операції, та відповідності цих документів вимогам до їх складення.

Суд зазначає, що однією з умов віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є сплата платником податку при придбання товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Однак, як встановлено судом вище, позивач не підтвердив відповідними первинними документами факт придбання у товариства з обмеженою відповідальністю «АПК «Україна» товарів за договором № 800 від 14.10.2010 та подальше їх використання у власній господарській діяльності.

Суд не приймає до уваги надані позивачем лімітні картки на відпуск матеріалів, акти про використання матеріалів, сигнальні вимоги на понадлімітне використання матеріалів, дефектні акти (т. 2 а.с. 91-210) та лист № 10-136 від 07.04.2011, оскільки вони не підтверджують використання у господарській діяльності саме товару, отриманого від ТОВ «АПК «Україна».

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що згідно акту Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції документальної позапланової невиїзної перевірки товариством з обмеженою відповідальністю «АПК «Україна» (ЄДРПОУ 31377330) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Е-Восток-Україна» (ЄДРПОУ 34478763), ТОВ «Елфа Дисплей» (ЄДРПОУ33743908), ТОВ «Барселона-ОПТ» (ЄДРПОУ37100322) за період з 01.01.2010 по 17.11.2010 від 28.12.2010 №286/23-2-31377330 (т. 2 а.с.15-24), перевіркою встановлено порушення вказаним підприємством: п.1, п.2 ст.203, ч.1 ст.215, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Наказу Державного комітету статистики та Державного комітету України по будівництву та архітектурі від 21.06.2002 року №237/5 в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійсненим ТОВ «АПК «Україна» при придбанні та продажу товарів (послуг); п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 п.п.7.4.5 п.7.4 п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період серпень-вересень 2010 року на суму 885 180 грн., у т.ч. ПДВ 147 530 грн.

Вищевикладене, на переконання суду, свідчить про наявність розбіжностей між повідомленими позивачем обставинами, та обставинами, встановленими в ході судового розгляду даної справи, з огляду на що суд приходить до висновку про недоведеність реальності господарської операції поставки між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «АПК «Україна».

У свою чергу в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на такому:

1) відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Податковий кредит та бюджетне відшкодування за такими операціями не можуть бути надані платникові податку;

2) про необґрунтованість права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Таким чином, враховуючи обставини, що встановлені вище, суд приходить до висновку про те, що податковий кредит по цій операцій сформований позивачем безпідставно.

На підставі частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, а тому позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.01.2012 №0000052304 - відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 04 липня 2012 року у присутності представників сторін. Постанова виготовлена та підписана у повному обсязі 09 липня 2012 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зеленов А. С.