Постанова

від 28.08.2012 по справі 2а/0570/2176/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Зеленов А.С.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2012 року справа №2а/0570/2176/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегія суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Василенко Л.А., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2012 року у справі № 2а/0570/2176/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.01.2012 р. №0000052304, посилаючись на необґрунтованість висновків відповідача про нікчемність та безтоварність угоди між ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» та ТОВ «АПК «Україна» та правомірність формування податкового кредиту.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2012 року у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.01.2012 р. №0000052304 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального і процесуального права, а його висновки не відповідають матеріалам справи. Так, суд безпідставно не прийняв до уваги, що позивач податковий кредит сформував правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних. Крім того, суд помилково дійшов висновку про відсутність доказів транспортування товарів від ТОВ «АПК «Україна» через відсутність у позивача товаро-транспортних накладних, оскільки доставка товару за умовами договору здійснювалась постачальником за його рахунок і транспортних документів у позивача бути не повинно. Крім того, суд не звернув уваги на те, що в бухгалтерському обліку позивача придбані товари були оприбутковані на складі і в подальшому використані в господарській діяльності. При цьому на час здійснення постачання товарів контрагент позивач був зареєстрований належним чином. Таким чином, нікчемність або безтоварність угоди відповідачем не доведено, а судом не встановлено.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Шухтоуправління «Донбас» є юридичною особою, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька і зареєстровано в якості платника податку на додану вартість.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.08.2010 р. по 30.09.2010 р. по взаємовідносинам з ТОВ «АПК «Україна», за результатами якої складено акт перевірки №11/23-311/00174668 від 05.01.2012 р. (далі Акт перевірки) (т.1 а.с.22-33).

Згідно Акту перевірки були встановлені порушення позивачем ст.215, пп.1,5 ст.203, ст.228 ЦК України, ст.207 ГК України, що призвело до визнання угоди №800 між ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» та ТОВ «АПК «Україна» від 14.10.2008 нікчемною, а також порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 150605грн.

24.01.2012 р. на підставі вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000052304 про збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 188256 гривень, у тому числі за основним платежем - 150605 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 37 651 гривня (т. 1 а.с. 41).

Вказані порушення відповідач пов'язує з тим, що 14.10.2008 р. між позивачем та ТОВ «АПК «Україна» (Продавець) укладено договір поставки №800, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити покупцю продукцію відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору, а останній зобов'язується прийняти і сплатити Продукцію на умовах і в порядку, передбаченому даним договором (пункт 1.2 договору). Продавець поставляє Продукцію партіями відповідно до заявок Покупця протягом строку, зазначеного у відповідній специфікації на умовах СРТ (Інкотермс-2000) - склад Покупця (пункт 4.1 договору).

За вказаним договором позивач отримав від ТОВ «АПК «Україна» товар (резци, зубки, коронки, ланки з'єднань, долото, штанги бурові, опорні ліхтарі) загальною вартістю 1 675 900 гривень, у т.ч. ПДВ 335 180 гривень.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивач надав суду накладні, якими засвідчено факт приймання-передачі товару (т.1 а.с.64-75), рахунки, що виставлялись до сплати Покупцю, витяг з журналу реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «АПК «Україна» за серпень-вересень 2010 року (т.2 а.с.35-45), прибуткові ордери про прийняття на склад товару (т.1 а.с. 197 - 209), реєстри отриманих та виданих податкових накладних за період серпень-вересень 2010 року (т.1 а.с.114-134), а також самі податкові накладні, оформлені відповідно до вимог законодавства.

Крім того, на підтвердження оплати за отриманий товар позивачем надано платіжні доручення (т. 1 а.с. 185-195).

На підставі зазначених вище податкових накладних позивач включив суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту у серпні та вересні 2010 року, що відобразив у податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи не відповідають у повній мірі вимогам законодавства, зокрема, у частині підтвердження понесених позивачем витрат на придбання товару за договором, укладеним із ТОВ «АПК «Україна», достатнім обсягом первинних документів, складених за наслідками вказаної господарської операції, та відповідності цих документів вимогам до їх складення, тому дійшов до висновку про недоведеність реальності господарської операції поставки товарів від ТОВ «АПК «Україна», а відповідно і законності формування податкового кредиту по цій операції.

Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення безпосередньо пов'язано із висновками податкового органу про відсутність документів, що підтверджують транспортування товарів, та документів, надання яких передбачено Договором поставки №800 від 14.10.2008 року, незнаходження ТОВ «АПК Україна» за юридичною адресою, відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту для здійснення діяльності, ненадання зазначеним підприємством пояснень та документальних підтверджень фінансово-господарської діяльності з контрагентом, безпідставність формування ТОВ «АПК Україна» податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 147 530 гривень, у т.ч. за серпень 2010 року - 77 851 гривень, вересень 2010 року - 69 679 гривень по взаємовідносинам з ПАТ «Шахтоуправління «Донбас», а також про не підтвердження фінансово-господарських відносин між вказаним підприємством та його постачальниками по всьому ланцюгу постачання.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В акті перевірки відповідач зазначає, що є підстави вважати правочини нікчемними на підставі ст. 228 ЦК України як такі, що порушують публічний порядок.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено, що сторони, укладаючи зазначені угоди, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, які належним чином оформлені і зміст яких відображає дійсні обставини господарської операції.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього Закону, не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

З наведених правових норм вбачається, що умовою правомірності формування платником податків податкового кредиту є придбання ним товарів або послуг з метою їх використання у своїй господарській діяльності. Метою укладання таких угод повинно бути настання реальних наслідків з придбання товарів або послуг.

Колегія суддів вважає, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Натомість, на підтвердження реального виконання спірної угоди та здійснених за нею поставок товарів позивачем надано суду товарні накладні, податкові накладні, специфікації на товар, рахунки на оплату та платіжні документи. Таким чином, здійснення фактичної поставки товарів підтверджується належними первинними документами, складеними у відповідності до вимог законодавства.

Доводи відповідача про безтоварність господарської операції суд вважає припущенням, яке не підтверджено жодним належним доказом.

Висновок суду першої інстанції та доводи відповідача про те, що отримання позивачем за господарськими операціями товарно-матеріальних цінностей не підтверджується товарно-транспортними накладними, як на доказ безтоварності угоди позивача з ТОВ «АПК «Україна» суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим, оскільки ці документи не є підставою для формування податкового кредиту, а за умовами господарського договору транспортування товару на склад позивача покладено на продавця, який належним чином виконав свій обов'язок і передав товар на складі відповідальним особам позивача.

Інші висновки суду першої інстанції щодо неможливості встановити використання в діяльності позивача саме отриманих від ТОВ «АПК «Україна» товарів, встановити належність наданих позивачем сертифікатів якості та паспортів виробів до тих товарів, які поставлені цим контрагентом, відсутності в договору конкретного місця розташування складу не ґрунтуються на матеріалах справи і повторюють доводи відповідача, які не підтверджені належними доказами.

Обгрунтовуючи свої висновки про безтоварність та нікчемність угоди позивача та ТОВ «АПК «Україна», відповідач пов'язує їх з нікчемністю угод між постачальником ТОВ «АПК «Україна» - ТОВ «Барселона-опт», посилаючись на те, що угоди між ними носили нікчемний характер, тому реальних наслідків за цими угодами і в подальшому по ланцюгу постачання відбутися не могло. Такі висновки ґрунтуються на акті Костянтинівської ОДПІ в Донецькій області від 28.12.2010 року № 286/23-2-31377330 про результати перевірки ТОВ «АПК «Україна», яким встановлено порушення підприємством ст. 203, 215, 228 ЦК України.

Ці посилання колегія суддів до уваги не приймає, оскільки нікчемність або недійсність угоди створює юридичні наслідки лише для сторін цієї угоди і не може впливати на права та обов'язки третьої сторони, а саме ПАТ «Шахтоуправління «Донбас», яке в жодних господарських стосунках з ТОВ «Барселона-опт» не перебувало. При цьому доказів того, що на адресу позивача ТОВ «АПК «Україна» поставляло саме ті товари, які повинно було отримати від ТОВ «Барселона-опт», не надано.

Також суд апеляційної інстанції виходить з того, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення включених у ціну товару сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, які фактично носять характер припущень, і виходячи з того, що всі протиріччя повинні трактуватися на користь платника податків, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України, а фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «АПК «Україна» і правомірність включення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми понесених витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які були надані при проведенні документальної перевірки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції невірно встановив обставини по справі і припустив порушення норм матеріального права що призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2012 року у справі № 2а/0570/2176/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення скасувати.

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.01.2012 року № 0000052304, прийняте Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м.Донецька Донецької області, яким

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» судові витрати в сумі 2146 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів М.М. Гімон

Л.А. Василенко

О.В. Карпушова