Постанова

від 10.07.2012 по справі 2а/0570/6386/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/6386/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кірієнка В.О.

при секретарі Федоровій А.О.

при секретарі Федоровій А.О.

представника позивача Яценко А.В.

представників відповідача Чирикіної Н.В., Маковецької Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СКМ Сервіс» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкове повідомлення - рішення від 15.05.2012 року № 0001361542, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «СКМ Сервіс» (далі по тексту ТОВ «СКМ Сервіс»), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкове повідомлення - рішення від 15.05.2012 року № 0001361542, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 324 483,00грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно з вимогами законодавства, до моменту фактичного отримання податкових накладних TOB «СКМ Сервіс» не включало суми ПДВ до складу податкового кредиту за наслідками попередніх податкових періодів (з квітня 2006 року по вересень 2008 року), що в свою чергу підтверджується даними власне декларацій за вказаний період та показниками субрахунку «Неотриманні податкові накладні» рахунку 644 «Податковий кредит» за період з 01.04.2006 року по 30.09.2008 року.

Після неодноразових письмових звернень на адресу TOB «СП «Західна нафтова група» TOB «СКМ Сервіс» отримало належним чином оформлену податкову накладну від 03.04.2006 року № 403005 лише в жовтні 2008 року.

Згідно податкової декларації за жовтень 2008 року (подана до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька 14.11.2008 року), TOB «СКМ Сервіс» не повністю включило до складу податкового кредиту суму ПДВ за податковою накладною № 403005, а саме: з 10 959 702,36 грн. у складі податкового кредиту була лише відображена частина суми податку на додану вартість у розмірі 1 900 473,08 грн.

Згодом для виправлення самостійно виявленої помилки щодо правильності та повноти включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за жовтень 2008 року представниками TOB «СКМ Сервіс» в межах строків давності, визначених ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III, у квітні 2009 року був поданий уточнюючий розрахунок №31830 до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2008 року, відповідно до якого була додатково включена до складу податкового кредиту за жовтень 2008 року сума ПДВ у розмірі 7 734 747,00 грн.

Таким чином, на день проведення перевірки TOB «СКМ Сервіс» на підставі податкової накладної від 03.04.2006 року №403005 не була врахована у складі податкового кредиту сума ПДВ у розмірі 1 324 483,00 грн., відносно якої TOB «СКМ Сервіс» до моменту проведення перевірки не подавались відповідні уточнюючи розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2008 року.

Позивач вважає, що вказаний висновок контролюючого органу суперечить положенням пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Окрім вищевикладеного, позивач зазначив про неприпустимість та необґрунтованість висновків ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, зроблених в акті камеральної перевірки від 08.11.2011 року, щодо порушення TOB «СКМ Сервіс» вимог п.50.2 ст.50 Податкового кодексу України, оскільки, уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008 року (подана 14.11.2008 року) подавався 17.10.2011 року (вх. № 9008639706), що підтверджено власне Актом камеральної перевірки. Враховуючи викладене, TOB «СКМ Сервіс» подало уточнюючий розрахунок з дотриманням строків давності, передбачених ст.102 ПК України, тобто в межах 1095-денного строку. Окрім того, уточнюючий розрахунок був поданий TOB «СКМ Сервіс» вже після закінчення проведення представниками ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька планової виїзної перевірки (останній день її проведення - 10.10.2011 року) та в день вручення Акту про результати проведення планової виїзної перевірки TOB «СКМ Сервіс» від 17.10.2011 року.

Крім того, позивач зазначив, що за результатами розгляду акту від 08.11.2011 року № 1100/15-2/33554874, ще 21.11.2011 року податковим органом вже було складено повідомлення-рішення за № 0011961542, яким було встановлено начебто завищення ТОВ «СКМ Сервіс» від'ємного значення об'єкта оподаткування з ПДВ у розмірі 1 324 483,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 311 120,75 грн. При проходженні процедури адміністративного оскарження, рішення ДПА у Донецькій області від 26.12.2011 року № 23509/10/25-113-1, прийнятим за результатом розгляду скарги позивача, повідомлення-рішення від 21.11.2011 року № 0011961542 було частково скасовано в частині застосування штрафної фінансової санкції у розмірі 311 120,75 грн. Але, в порушення абз. 2 п. 3.4 Наказу ДПА № 985 від 22.12.2010 року «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», яким встановлено, якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання зменшується, то до платника податків направляється податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, якому присвоюється номер та вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень. Відповідач не складав нового повідомлення-рішення до 15.05.2012 року.

ТОВ «СКМ Сервіс» звернулось до суду з позовом про скасування повідомлення-рішення від 21.11.2011 року № 0011961542 та 16.05.2012 року Постановою Донецького окружного адміністративного суду по справі № 2а/0570/4119/2012 позов було задоволено у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав заперечення на адміністративний позов, у якому зазначив, що в результаті проведеної камеральної перевірки наданого позивачем 17.10.2011 року уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2008 року, встановлені порушення п. 50.1 ст. 50, п. 198.6 ст. 198 розділ V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, складено акт від 08.01.2011 року № 1100/15-2/33554874 та прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. Перевіркою встановлено, що позивачем було завищено податковий кредит на 1 324 483,00 грн., у зв'язку з його формуванням по податковій накладній, по якій минуло понад 365 днів з моменту виписки.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Кодексу камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Згідно з пунктом 76.1 пункту 76 Кодексу камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Пунктом 198.2 статті 198 Кодексу встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Пунктами 50.1 - 50.3 статті 50 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

На підставі вищевикладеного просив у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СКМ Сервіс» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 17.05.2005 року, ідентифікаційний код юридичної особи 33554874, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька.

Керуючись п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

В п.76.1 ст.76 кодексу передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Пунктом 86.2 статті 86 визначено - за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Так, відповідно до вимог ст. 42 кодексу, податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Так керуючись вищевикладеними вимогами, Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивача, про що було складено акт від 08.11.2011 року № 1100/15-2/33554874.

У висновках акту вказано, що дані перевірки свідчать про завищення зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 1 324 483,00 грн.

Підприємством порушено норми п.50.2 ст.50, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України: включено до складу податкового кредиту жовтня 2008 року податкову накладну, з моменту виписки якої минуло понад 365 днів, чим завищено нарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду у сумі 1 324 483,00 грн.

Зазначені порушення визначено, як вказано в акті перевірки, у зв'язку з тим, що підприємством ТОВ «СКМ Сервіс» у розділі ІІ Операції з придбання з податку на додану вартість, які надають право формування податкового кредиту додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» задекларовано суму податку на додану вартість 1 324 483,00 грн. з періодом виписки податкової накладної за квітень 2006 року по взаємовідносинах з контрагентом Спільне українсько-англійське підприємство «Західна нафтова група» у формі ТОВ.

В порушення п.50.1 ст.50 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України підприємством сформовано податковий кредит по податковій накладній по якій минуло понад 365 днів з моменту виписки податкової накладної, чим завищено податковий кредит у розмірі 1 324 483,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 15.05.2012 року № 0001361542, яким згідно з п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, п.200.10 ст.200, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 324 483,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем відповідно до умов договору від 29.03.2006 року укладеного з ТОВ «СП «Західна нафтова група», ТОВ «Континіум-Укр-Ресурс» було сплачено в квітні 2006 року суму 65 756 214,18грн. у т.ч. ПДВ 10 959 702,36грн. і 24 889 285,82грн. у т.ч. ПДВ 4 148 214,30грн. відповідно.

Відповідно до вимог ст.67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Оскільки спірні правовідносини виникли у період 2010 року, враховуючи, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, суд відповідно до статті 58 Конституції України застосовує нормативно - правові акти України, які діяли в той період.

Керуючись п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Таким чином, зазначений Закон містив пряму заборону не включення до податкового кредиту витрат, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними чи іншими документами, перерахованими в п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону.

Позивач на підставі вищевикладених норм податкового законодавства 25.09.2008 року направив до СП «Західна нафтова група» у формі ТОВ лист-звернення з проханням надати відповідні податкові накладні.

Підприємством контрагентом 06.10.2008 року було надано лист-відповідь, яким направив на адресу ТОВ «СКМ Сервіс» оригінал податкової накладної від 03.04.2006 року № 403005 на 1-му аркуші. В листі - відповіді зазначив, TOB «СКМ Сервіс» відповідно до умов Договору в квітні 2006 року дійсно здійснило оплату на користь СП «Західна нафтова группа» у формі TOB у розмірі 65 758 214,18 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 10 959 702,36 грн. При цьому, зазначив, що СП «Західна нафтова группа» у формі TOB включило вказану суму податку на додану вартість до складу податкового зобов'язання відповідно до вимог пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно з вказаною нормою датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Таким чином позивачем було отримано в жовтні 2008 року податкову накладну від 03.04.2006 року №403005 виписану СП «Західна нафтова группа» у формі TOB за послугу відступлення права вимоги згідно договору № 2215 від 29.03.2006 року на загальну суму 65 758 214,18 грн. у т.ч. податок на додану вартість 10 959 702,36 грн.

Позивачем була надана до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька податкова декларація з податку на додану вартість за звітний період жовтень 2008 року від 14.11.2008 року, в якої до складу податкового кредиту включена сума податку на додану вартість частково за податковою накладною № 403005 у розмірі 1 900 473,08 грн.

У квітні 2009 року позивачем був поданий уточнюючий розрахунок №31830 до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008 року, відповідно до якого була включена до складу податкового кредиту за жовтень 2008 року сума податку на додану вартість у розмірі 7 734 747,00 грн.

Актом про результати невиїзної документальної (камеральної) перевірки податкової звітності позивача з податку на додану вартість №429/15-213/33554874 від 16.04.2009 року, порушень податковим органом з боку платника податку не встановлено.

Таким чином залишок суми податку на додану вартість за податковою накладною від 03.04.2006 року № 403005 склав 1 324 483,00 грн.

На день проведення перевірки ТОВ «СКМ Сервіс» зазначена сума податку на додану вартість не була включена у складі податкового кредиту.

Суд бере до уваги, що ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька за результатами планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року (акт від 17.10.2011 року №1186/23-2/33554874), порушень позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» з приводу правомірності формування ним податкового кредиту за жовтень 2008 року на підставі податкової накладної від 03.04.2006 року № 403005 не встановлено.

Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2008 року було подано позивачем до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька в жовтні 2011 року, а саме 17.10.2011 року, в якому включило до складу податкового кредиту суму 1 324 483,00 грн. за податковою накладною від 03.04.2006 року № 403005.

Посилання відповідача на п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України суд не приймає до уваги, оскільки вона регламентує саме випадки збереження за платниками податку на додану вартість права на податковий кредит на підставі податкових накладних протягом 3656 днів з дати їх виписки. В спірних відношеннях податкова накладна вже була врахована при визначенні податкового кредиту по податку на додану вартість за жовтень 2008 року вищезазначеними податковими деклараціями. Крім того, норма податкового кодексу викладена в п.198.6 ст.198 набрала законної чинності з 01.01.2011 року, тобто дії за спірною податковою накладною відбулися в жовтні 2008 року.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами те, що документи, які містяться у матеріалах справи, є такими, що не відповідають дійсності та акт перевірки складений у відповідності до вимог діючого законодавства.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.

Суд враховує те, що як зазначено в акті камеральної перевірки від 08.11.2011 року уточнюючий розрахунок подано з дотриманням строків давності, передбачених ст.102 Податкового кодексу України, тобто в межах 1095 днів та після проведення фахівцями податкового органу планової документальної перевірки.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накданими або оформлені з порушенням вимог.

П.201.1 ст.201 кодексу передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того в судовому засіданні було з'ясовано, що за результатами розгляду акту від 08.11.2011 року № 1100/15-2/33554874 податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 21.11.2011 року за № 0011961542, яким було встановлено завищення ТОВ «СКМ Сервіс» від'ємного значення об'єкта оподаткування з ПДВ у розмірі 1 324 283,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 311 120,75 грн.

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 21.11.2011 року № 0011961542 позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2011 року № 0011961542.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду по справі № 2а/0570/4119/2012 від 16.05.2012 року позов було задоволено у повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 року по вищезазначеній справі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.05.2012 року було залишено без задоволення, а Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.05.2012 року - залишено без змін.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено підстави для звільнення від доказування, зокрема, частиною першою передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При чому частиною другою ст. 255 Кодексу визначено, що обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Таким чином, вищезазначеним судовим рішенням було скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.11.2011 року № 0011961542, яким було зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування з ПДВ у розмірі 1 324 483,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 311 120,75 грн. Суд вважає, що немає підставі для не визнання податкового повідомлення-рішення від 15.05.2012 року № 0001361542, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 324 483,00 грн.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0001361542 від 15.05.2012 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 7-15, 72, 87, 158, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СКМ Сервіс» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкове повідомлення - рішення від 15.05.2012 року № 0001361542, задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 15.05.2012 року № 0001361542 яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 324 483,00грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СКМ Сервіс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146 гривні 00 копійок.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 10 липня 2012 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 16 липня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Кірієнко В.О.