Постанова

від 22.05.2012 по справі 2а-2776/12/0170/11

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2012 р. о 17 годині 50 хвилин Справа №2а-2776/12/0170/11

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., за участі секретаря судового засідання Фурлетової Г.Ю., розглянувши за участі

представника позивача - Махно А.А., довіреність від 10.01.2012р. за №03\13;

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Дочірнього підприємства «Фесто виробництво»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, Управління Державної казначейської служби України у місті Сімферополі Автономної Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Фесто виробництво» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, Управління Державної казначейської служби України у м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень:

- №0014992301 від 20.02.2012р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий та березень 2008р. у розмірі 40506грн.;

- №0014982301 від 20.02.2012р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2011р. у розмірі 39765грн.;

- №0014972301 від 20.02.2012р. про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2011рр. у розмірі 42667грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 21333,50грн.;

- №0000101502 від 03.03.2012р. про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2011р. у розмірі 39765грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 19882,50грн;

- стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 82432грн.

Позов мотивовано помилковістю висновків податкового органу стосовно відсутності у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених постачальнику ПП «Сотіс», у зв'язку із встановленням відсутності зазначеного контрагента за зареєстрованим у встановленому порядку місцезнаходженням. Також відповідачем було зроблено висновок про відсутність у ДП «Фесто виробництво» права на бюджетне відшкодування ПДВ оскільки до суми такого бюджетного відшкодування включені суми ПДВ відповідно до податкових накладних за якими сплив строк давності, що на думку позивача також не відповідає ані фактичним обставинам справи ані вимогам закону.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.03.2012 року відкрите провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.05.2012 року замінено відповідача Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі АР Крим на її правонаступника Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.04.2012 року зупинено провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.05.2012 року провадження у справі поновлено.

У судовому засіданні представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав, викладених у позовній заяві, надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулося 17.05.2012р. проти позову заперечував. У письмових запереченнях зазначив, що в ході проведення перевірки ПП «Сотис» встановлено, що ПП «Сотис» за юридичною адресою не знаходиться. З наданих ДП «Фесто виробництво» до перевірки документів неможливо з'ясувати яке саме обладнання проходило технічне обслуговування, ким та які виконувались ремонтні роботи, неможливо з'ясувати в чому саме полягає технічна підтримка виробництва та неможливо пов'язати послуги, отримані від ПП «Сотис» з такими, що використовуються у господарський діяльності. Відповідач зазначив, що зазначені факти свідчать про неможливість виконання ПП «Сотис» робіт та надання послуг на замовлення ДП «Фесто виробництво», які зазначені в актах виконаних робіт та податкових накладних, отриманих від ПП «Сотис».

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд вважає можливим розглядати справу на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Дочірнє підприємство «Фесто виробництво» є юридичною особою, ідентифікаційний код 20718805, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи(а.с.158), узятий на облік в органах державної податкової служби 20.02.1995 року за №125330 (а.с.16), з 28.08.1997р. є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва№200025837 (а.с.17).

Посадовою особою ДПІ в м. Сімферополі АР Крим проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Фесто виробництво» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2011 року, за результатами перевірки складено акт від 07.02.2012 року №1030/23-4/20718805 (а.с. 18-52).

За висновками даного акту, перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 198.6, ст. 198, п. 201.1, ст.201, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2011 року у загальній сумі 42667грн.;

- п. 198.3, п.198.6, ст. 198, п. 201.1, ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого до податкового кредиту з податку на додану вартість неправомірно віднесена сума ПДВ у розмірі 39765грн.;

- п.102.5 ст.102, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого до рядка 24 Декларації з ПДВ за листопад 2011 року неправомірно перенесена сума ПДВ у розмірі 40506грн.

На підставі акту перевірки від 07.02.2012 року №1030/23-4/20718805 згідно із пунктом 54.3 ст. 54 та пунктом 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення №0014992301 від 20.02.2012р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 40506грн.(а.с.53), №0014982301 від 20.02.2012р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2011р. у розмірі 39765грн. (а.с.54), №0014972301 від 20.02.2012р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2011р. у розмірі 42667грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 21333,50грн (а.с.55).

В обґрунтування висновків податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування покладено наступні обставини, встановлені під час проведення перевірки.

Так, перевіркою встановлено, що позивач відніс до складу податкового кредиту у листопаді 2011 року суму ПДВ у розмірі 39765грн., сплачену ПП «Сотіс» в складі ціни за отримані роботи (послуги). Відповідач вважає віднесення таких сум ПДВ до складу податкового кредиту необґрунтованим з огляду на наступне. З наданих ДП «Фесто виробництво» до перевірки документів неможливо з'ясувати яке саме обладнання проходило технічне обслуговування, ким та які виконувались ремонтні роботи, неможливо з'ясувати в чому саме полягає технічна підтримка виробництва та неможливо пов'язати послуги, отримані від ПП «Сотіс» з такими, що використовуються у господарський діяльності. Крім того, відповідач зазначив в акті перевірки, що зазначені факти свідчать про неможливість виконання ПП «Сотіс» робіт та надання послуг на замовлення ДП «Фесто виробництво», які зазначені в актах виконаних робіт та податкових накладних, отриманих від ПП «Сотіс».

Перевіркою достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2011 року ДП «Фесто виробництво» (акт №10/07-00/20718805 від 19.01.2012 року) відповідачем зменшено суму податковий кредит з ПДВ на 42667 грн. (по взаємовідносинам з ПП «Сотіс» у жовтні 2011 року), та зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2011 року, таким чином підлягає зменшенню сума бюджетного відшкодування за листопад 2011 року на 42667грн. Як вбачається із акту перевірки №10/07-00/20718805 від 19.01.2012 року підстави зменшення податкового кредиту за жовтень 2011р. за операціями із ПП «Сотіс» аналогічні підставам зменшення податкового кредиту за листопад із цим же контрагентом.

Перевіркою встановлено, що позивачем до Додатку 2 «Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів», рядок 22 Декларації з ПДВ за жовтень 2011 року, розрахунок бюджетного відшкодування за жовтень 2011 року, у частину залишку від'ємного значення включені суми ПДВ у розмірі 40506грн., по яким минув строк давності (1095 днів), у зв'язку з чим, вони не підлягають до бюджетного відшкодування, а саме за лютий 2008 року - 27735грн., за березень 2008 року - 12771 грн. До перевірки ДП «Фесто виробництво» не надало податкові накладні, які підтверджують залишки від'ємного значення за лютий, березень 2008 року в сумі 40506грн.

Посадовою особою ДПІ в м. Сімферополі АР Крим проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Фесто виробництво» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2011 року, за результатами перевірки складено акт від 09.02.2012 року №1278/15-2/20718805 (а.с. 56-88).

За висновками даного акту, перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1, ст.201, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2011 року у загальній сумі 39765грн.

В обґрунтування висновків податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування покладено наступні обставини, встановлені під час проведення перевірки.

Перевіркою достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2011 року ДП «Фесто виробництво» (акт від 07.02.2012 року №1030/23-4/20718805) відповідачем зменшено суму податкового кредиту з ПДВ на 39765 грн. (по взаємовідносинам з ПП «Сотіс» у листопаді 2011 року), та зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ за листопад 2011 року, таким чином підлягає зменшенню сума бюджетного відшкодування за грудень 2011 року на 39765грн.

За результатами перевірки та на підставі акту від 09.02.2012 року №1278/15-2/20718805 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000101502 від 03.03.2012р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 39765грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 19882,50грн. (а.с.89).

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду про визнання їх протиправними і скасування.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Щодо ПДВ, включеного позивачем до складу податкового кредиту у жовтні 2011 року в сумі 42667грн., в листопаді 2011 року в сумі 39765грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України (далі ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено загальне правило визначення дати виникнення права платника податку на податковий кредит. Згідно із вказаною нормою такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Правила заповнення податкової накладної визначено у пункті 201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Відповідно до зазначеного пункту платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.10 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.

Дослідивши у судовому засіданні податкові накладні №2 від 17.10.2011р., №5 від 31.10.2011р., №1 від 14.10.2011р., №4 від 25.10.2011р., №3 від 25.10.2011р., №2 від 15.11.2011р., №5 від 30.11.2011р., №1 від 14.11.2011р., №4 від 26.11.2011р., №3 від 26.11.2011р., суд зазначає, що зазначені податкові накладні відповідають усім вимогам Податкового кодексу України, щодо належного оформлення податкових накладних.

Щодо посилання в актах перевірки на зазначення в податкових накладних недостовірного місцезнаходження контрагента позивача - ПП «Сотіс» суд зазначає про те, по-перше, податковий орган не надав належних доказів відсутності ПП «Сотіс» за зареєстрованим місцезнаходженням, а саме актів виходу на місце, підстав для виходу на місце та складання таких актів. Не надано відповідачем доказів щодо наявності у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на момент здійснення господарських операцій, запису про відсутність ПП «Сотіс» за місцезнаходженням.

Згідно вимог ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» N 755-IV від 15.05.2003р. якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відтак, відомості про місцезнаходження ПП «Сотіс», які містяться у ЄДР є достовірними доки до них не буде внесено змін.

Окрім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства в частині обов'язковості державної реєстрації змін свого місцезнаходження не може бути підставою задля позбавлення позивача на податковий кредит за господарськими операціями з таким контрагентом.

В акті перевірки також не наведено інших порушень вимог ст. 201 ПК України щодо змісту податкових накладних, отриманих від ПП «Сотіс», та суми ПДВ по яких включені позивачем до складу податкового кредиту у жовтні та листопаді 2011р.

Твердження відповідача про відсутність у позивача права на податковий кредит визначений на підставі зазначених податкових накладних, у зв'язку із тим, що неможливо віднести отримані від ПП «Сотіс» роботи(послуги) до таких, які використовувалися у господарській діяльності позивача та направлені на отримання доходу суд відхиляє як необґрунтовані у зв'язку із наступним.

Пунктом 14.1.36. ст.14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

У судовому засіданні досліджені залучені до матеріалів справи документи, а саме:

- договори поставки №03 від 03.01.2011 року між ПП «Сотіс» та ДП «Фесто виробництво», предметом якого є надання послуг з виготовлення деталей та виробів Замовника (а.с.54-56), №04 від 04.01.2011 року між ПП «Сотіс» та ДП «Фесто виробництво», предметом якого є надання послуг з технічного обслуговування обладнання та технічній підтримці виробництва (а.с.21-23), № 05 від 03.01.2011 року між ПП «Сотіс» та ДП «Фесто виробництво», предметом якого є надання послуг із фарбування деталей з алюмінієвих сплавів (а.с.41);

- акти виконаних робіт №044 від 14.10.2011 року на загальну суму 17110,52грн., в тому числі ПДВ 2851,75грн. (а.с.26), №047 від 25.10.2011 року на загальну суму 17110,52грн., в тому числі ПДВ 2851,75грн. (а.с.30), №046 від 25.10.2011 року на загальну суму 18511,37грн., в тому числі ПДВ 3085,23грн. (а.с.47), №045 від 17.10.2011 року на загальну суму 49371,13грн., в тому числі ПДВ 8228,52грн. (а.с.59), №048 від 31.10.2011 року на загальну суму 153895,93грн., в тому числі ПДВ 25649,32грн. (а.с.63); №049 від 14.11.2011 року на загальну суму 17110,52грн., в тому числі ПДВ 2851,75грн. (а.с.34), №052 від 26.11.2011 року на загальну суму 17110,52грн., в тому числі ПДВ 2851,75грн. (а.с.38), №051 від 26.11.2011 року на загальну суму 14418,24грн., в тому числі ПДВ 2403,04грн. (а.с.51), №050 від 15.11.2011 року на загальну суму 55192,91грн., в тому числі ПДВ 9198,82грн. (а.с.67), №053 від 30.11.2011 року на загальну суму 134756,39грн., в тому числі ПДВ 22459,39грн. (а.с.71);

- платіжні доручення №53017539 від 17.10.2011 року на суму 17110,52 грн. (а.с.28), №53017644 від 26.10.2011 року на суму 17110,52 грн. (а.с.32), №53017659 від 28.10.2011 року на суму 18511,37 грн. (а.с.49), №53017540 від 17.10.2011 року на суму 49371,13 грн. (а.с.61), №53017690 від 31.10.2011 року на суму 153895,93 грн. (а.с.65) №53017826 від 14.11.2011 року на суму 17110,52 грн. (а.с.36), №53017956 від 29.11.2011 року на суму 17110,52 грн. (а.с.40), №53017946 від 28.11.2011 року на суму 14418,24 грн. (а.с.53), №53017850 від 17.11.2011 року на суму 55192,91 грн. (а.с.69), №53017985 від 01.12.2011 року на суму 134756,39 грн. (а.с.73).

Таким чином, судом встановлено, що позивачем отримані від ПП «Сотіс» послуги, сплачено зазначеному контрагенту вартість наданих послуг. ПП «Сотіс» на момент виписки податкових накладних було платником ПДВ, що відповідачем не заперечується та знайшло відображення в актах перевірки, податкові накладні відповідають вимогам пункту 201.7 Податкового кодексу України.

Згідно п.2.2. статуту позивача до основних видів діяльності останнього віднесено проектування, виробництво та збут комплектуючих і продуктів техніки автоматизації; надання сервісних послуг з обслуговування та ремонту продукції Фесто, включаючи консультування і навчання(а.с.13,т.1.).

Згідно довідки ЄДРПОУ видами діяльності позивача є, зокрема: 29.12.1.Виробництво насосів, компресорів та гідравлічних систем; 31.62.3 ремонт та обслуговування іншого електричного устаткування, не віднесеного до інших угрупувань; 29.24.4 Ремонт і технічне обслуговування інших машин та устаткування загального призначення; 51.87.0 Оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням(а.с.159,т.1).

Відповідно до бухгалтерської довідки позивача обладнання, яке обслуговувалося працівникам ПП «Сотіс» знаходиться на балансі позивача та використовується у господарській діяльності для виробництва продукції. Сутність технологічної підготовки полягає у необхідності постійного контролю за використовуваним при роботі на станках швидкозмінним інструментом, завчасним поповненням його запасів. Послуги з окраски кришок надавалися у зв'язку із тим, що окраска необхідна задля нанесення захисного шару, який захищає кришку від корозії, а також задля надання виробу однорідного кольору. Крім того, ПП «Сотіс» надавав послуги із оброблення деталей та упакування готових виробів.

Суд зазначає, що актом перевірки також встановлено, що ПП «Сотіс» у періоді, який перевірявся згідно форми 1ДФ мав від 46 до 55 осіб працівників. Більш того, згідно податкової звітності ПП «Сотіс» має основні фонди 3-ої групи, балансовою вартістю 1,8 тис. грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи спростовуються твердження відповідача щодо неможливості встановлення взаємозв'язку між отриманими позивачем від ПП «Сотіс» послугами та використанням їх у господарській діяльності. Розглянувши матеріали справи суд дійшов висновку про те, що отримані позивачем від ПП «Сотіс», були отримані з метою використання у господарській діяльності платника.

Слід звернути увагу, що жодна норма законодавства не ставить у залежність формування податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ.

З огляду на вищевикладене, висновки актів перевірки від 07.02.2012 року №1030/23-4/20718805 та від 19.01.2012р. за №10/07-00/2071885 щодо завищення позивачем податкового кредиту за жовтень 2011 року у сумі 42667грн. та за листопад 2011 року у сумі 39765грн. (по взаємовідносинам з ПП «Сотіс»), є необґрунтованими.

Щодо зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування за листопад 2011 року на 42667грн., за грудень 2011 року на 39765грн., то суд зазначає наступне.

Статтею 200 Податкового кодексу України встановлено:

200.1. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

200.2. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

200.3. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

200.4. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи із наведених норм, вбачається, що бюджетному відшкодуванню підлягає від'ємне значення податку на додану вартість у сумі, що фактично сплачена отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

Як вбачається з матеріалів справи отримані від ПП «Сотіс» послуги сплачені позивачем у повному обсязі у минулих податкових періодах.

Висновок відповідача про необґрунтоване включення позивачем до складу бюджетного відшкодування за листопад 2011 року ПДВ в сумі 42667грн., за грудень 2011 року ПДВ в сумі 39765грн. ґрунтується виключно на неправомірності формування податкового кредиту ДП «Фесто виробництво» по взаємовідносинам із ПП «Сотіс».

Під час розгляду справи судом встановлена правомірність та обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у жовтні 2011 року суми 42667грн., у листопаді 2011 року 39765грн, а тому такі суми підлягають бюджетному відшкодуванню в листопаді 2011 року та в грудні 2011 року відповідно.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення відповідача №0014982301 від 20.02.2012р. про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2011р. у розмірі на 39765грн., №0014972301 від 20.02.2012р. про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2011р. у розмірі 42667грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 21333,50грн., №0000101502 від 03.03.2012р. про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2011 р. у розміні 39765грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 19882,50грн. є протиправними і підлягають скасуванню.

Щодо висновків відповідача про включення позивачем до частини залишку від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 40506грн., а саме за лютий 2008 року - 27735грн., за березень 2008 року - 12771 грн. та перенесення її до рядку 24 декларації з ПДВ за листопад 2011р., у зв'язку із тим, що минув строк давності (1095 днів), а відтак вказана сума, на думку відповідача, не підлягає бюджетному відшкодуванню, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 07.12.2007р. між позивачем та ТОВ «Крот» було укладено договір поставки №07/10, відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю товар на загальну суму 106408,89грн., в тому числі ПДВ у розмірі 17734,81грн. (т.2, а.с.135,136).

На виконання вказаного договору продавцем було поставлено покупцю товар на вказану суму, що підтверджується видатковою накладною від 12.12.2007р (т.2.,138).

Також ТОВ «Крот» була виписана податкова накладна №259 від 12.12.07р.(т.2, а.с.139).

Позивачем вартість товару, в тому числі ПДВ, сплачено у повному обсязі, що підтверджується копією платіжного доручення від 24.12.2007р.(т.2, а.с.140).

01.12.2007р. між позивачем та ТОВ «Південьбудрезерв» укладено договір підряду №17А (т.2,а.с.149).

25.12.2007 року на виконання умов договору позивачем була здійснена передоплата у сумі 60000грн., в тому числі ДВ у розмірі 10000грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 25.12.2007р.(т.2, а.с.152).

За фактом оплати була виписана податкова накладна №8 від 25.12.2007р. на суму 60000грн., в тому числі ПДВ на суму 10000грн.(т.2,а.с.151).

На виконання вказаного договору підрядником у березні 2008р. були виконані підрядні роботи на суму 99514грн., в тому числі ПДВ у розмірі 16585грн., що підтверджується актом виконаних робіт за квітень 2008р. (т.2, а.с.154-157).

Крім того, 12.12.2007р. між позивачем та ТОВ «Інко-Тех» укладено договір підряду №09а(т.2, а.с.93-102).

На виконання умов договору позивачем на адресу ТОВ «Інко-Тех» сплачені грошові кошти згідно платіжних доручень: від 24.01.2008р. на суму 30000грн., в тому числі ПДВ у розмірі 5000грн., від 24.12.2007р. на суму 1732,80грн., в тому числі ПДВ у розмірі 288,80грн., від 24.01.2008р. у сумі 40000грн., в тому числі ПДВ у розмірі 6666,67грн., від 24.01.2008р. у сумі 151,68грн., в тому числі ПДВ у розмірі 25,28грн., від 24.01.08 року на суму 4741,80грн., в тому числі ПДВ від 790,30грн. (т.2, а.с.104,107,110,113,116).

За першою подією ТОВ «Інко-Тех» були виписні податкові накладні від 24.01.08р. за №3, від 24.12.2007р. за №36, від 24.01.208р. за №4, від 24.01.2008р. за №1, від 24.01.2008р. за №2(т.2, а.с.105, 108, 111, 114,117).

На виконання умов договору ТОВ «Інко-Тех» були виконані роботи на вищевказану суму, що підтверджується актами виконаних робіт(т.2, а.с.118-125).

Судом встановлено, що до податкового кредиту грудня 2007року позивачем включені суми ПДВ за податковими накладними, отриманими у грудні 2007р. від ТОВ «Крот» на суму ПДВ у розмірі 17734,81грн. та від ТОВ «Південьбудрезерв» на суму ПДВ у розмірі 10000грн. Також позивачем до податкового кредиту січня 2008року включено ПДВ за податковими накладними отриманими від ТОВ «Інко-Тех» на суму 12771,05грн.

Зазначені обставини підтверджуються актом позапланової невиїзної перевірки ДП «Фесто виробництво» з питань взаємовідносин з ТОВ «Світ Енергія» за грудень 2007р. та з ТОВ «Укрспецтехнопоставка-1» за грудень 2007р. та січень 2008р. (т.1, а.с.176-180).

Крім того, зазначені обставин також підтверджуються копією декларацій з ПДВ та реєстрами отриманих податкових накладних за грудень 2007р. та січень 2008р.

На момент включення позивачем до складу податкового кредиту вказаних сум ПДВ був чинний закону України «Про податок на додану вартість» N 168/97-ВР від 03.04.1997р.(, тут і далі в редакції на момент віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту, далі Закон 168).

Пунктом 7.4.1. ст.7 Закону 168 було передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 7.4.5. ст.7 Закону 168 було визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.7.2.1. ст.7 Закону №168 було передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до 7.2.3. ст.7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника(п.7.2.6. ст. 7 Закону №168).

Із системного аналізу вищевказаних норм слідує, що підставою для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у ціні вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна. Окрім того, постачання товарів повинно відбуватися з метою використання їх в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що податкові накладні виписані ТОВ «Крот», ТОВ «Південьбудрезерв» та ТОВ «Інкро-Тех», які включені позивачем до складу податкового кредиту грудня 2007р. та січня 2008р. відповідають вимогам, встановленим п.7.2.1. ст.7 Закону №168. Позивачем отримані товари та послуги, вартість яких сплачена вищевказаним контрагентам, з урахуванням ПДВ. Отримані товари придбані задля використання в межах господарської діяльності позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за вищевказаними операціями.

Крім того, судом встановлено, що вказані сум були заявлені до бюджетного відшкодування у січні та лютому 2008року, проте податковим повідомленням-рішенням відповідача від 17.12.2008р. за №0016202301/0 позивачу була зменшена сума бюджетного відшкодування за січень 2008р. на суму 27734,81грн. та за лютий 2008р. на 12771,05грн.(т.1, а.с.175).

Як вбачається із акту перевірки №9181/23-4/2071885 від 11.12.2008р., на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.12.2008р. за №0016202301/0 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за на загальну суму 40505,86грн., підставою для його прийняття стали ті обставини, що податковий орган не зміг встановити фактичну сплату контрагентами позивача податку до бюджету. При цьому в акті перевірки податковий орган дійшов висновку про те, що вищевказану суму ПДВ платнику податку необхідно віднести до складу податкового кредиту наступних податкових періодів (ряд.26 декларації).

Погодившись із таким рішенням відповідача позивач, починаючи з декларації з ПДВ за січень 2009року, включив суму ПДВ у розмірі 40505,86грн. до складу залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації). Починаючи із декларації за січень 2009р. вказані суми знаходилися у рядку 26 декларації, що простежується додатком №2 до декларації «Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягають включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду».

Щодо порушенні позивачем вимог п.102.5 ст.102 ПК України, тобто порушення строку (1095) для подачі заяви на повернення надмірно сплачених податків та зборів, при включенні позивачем вказаних сум податку до розрахунку сум бюджетного відшкодування суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р., заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Аналогічна норма містилася у п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ґкий діяв на час виникнення від'ємного значення з податку на додану вартість.

Підпунктом 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дано визначення поняттю надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату;

Відповідно до п.п. «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. «б» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Зазначені норми не передбачають строку давності для включення до складу податкового кредиту сум від'ємного значення ПДВ, що залишились після бюджетного відшкодування.

З аналізу зазначених норм вбачається, що п. 102.5 ст. 102 ПК України встановлюється виключно порядок (можливість) повернення із бюджету надлишково сплачених грошових коштів, тобто «переплати», а суми, задекларовані платником податку в якості залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включаються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, не підпадають під визначення «переплата», тобто такі суми ПДВ не можуть бути списані в результаті закінчення терміну давності, а підлягають включенню до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ДПІ в м. Сімферополі АР Крим неправомірно застосувала строк давності в 1095 днів, встановлений для подачі заяви про відшкодування надміру сплачених податкових зобов'язань до державного бюджету, до порядку включення до складу податкового кредиту сум від'ємного значення ПДВ, що залишились після бюджетного відшкодування.

З огляду на вищевикладене, висновки відповідача щодо необґрунтованості включення позивачем до рядка 24 податкової декларації з ПДВ за листопад ПДВ в сумі 40506грн.є необґрунтованими, тому податкове повідомлення-рішення №0014992301 від 20.02.2012р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий та березень 2008р. у розмірі 40506грн. є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування у розмірі 82432грн. суд зазначає, що оскільки податкові повідомлення-рішення №0014972301 від 20.02.2012р. про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2011року у розмірі 42667грн. та №0000101502 від 03.03.2012р. про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2011р. у розмірі 39765грн. є протиправними та підлягають скасуванню, суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які були зменшені протиправними рішеннями, підлягають стягненню з державного бюджету на користь позивача.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню повністю.

З огляду на висновок про задоволення адміністративного позову суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146грн.

Під час судового засідання, яке відбулось 22.05.2012 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 28.05.2012 року.

Керуючись ст. ст.11, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим №0014992301 від 20.02.2012р. про зменшення Дочірньому підприємству «Фесто виробництво» розміру від'ємного значення податку на додану вартість за лютий, березень 2008р. на суму 40506грн.

Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим №0014982301 від 20.02.2012р. про зменшення Дочірньому підприємству «Фесто виробництво» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2011р. на суму 39765грн.

Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим №0014972301 від 20.02.2012р. про зменшення Дочірньому підприємству «Фесто виробництво» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2011року у розмірі 42667грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 21333,50грн.

Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим №0000101502 від 03.03.2012р. про зменшення Дочірньому підприємству «Фесто виробництво» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2011р. у розмірі 39765грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 19882,50грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Фесто виробництво» (код ЄДРПОУ 20718805, місцезнаходження: 95047, Україна, АРК, м. Сімферополь, вул. Узлова, б.8) бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 82432 (вісімдесят дві тисячі чотириста тридцять дві) грн. 00коп.

Стягнути з Державного бюджету України (шляхом безспірного списання з розрахункових рахунків Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, місцезнаходження: 95530, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М. Залки, 1/9, код ЄДРПОУ 36822070) на користь Дочірнього підприємства «Фесто виробництво» витрати зі сплати судового збору у сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.