Постанова

від 14.06.2012 по справі 2а-2884/12/0170/4

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 червня 2012 р. о12:32 Справа №2а-2884/12/0170/4

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Кириченко Д.А. за участю представників позивача - Мацкевич С.М., Плігіної Н.О., представника відповідача - Сахарової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державного комунального підприємства "Пилигрим" до

Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: Державне комунальне підприємство "Пилигрим" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим (далі - відповідач) про визнання таким, що не відповідає нормам податкового законодавства та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.01.2012 року №0000111501 відповідача.

Позов мотивовано тим, що відповідачем була проведена камеральна перевірка податкової декларації з податку на прибуток за 2-3 квартали 2011 року позивача, за результатами якої складено акт перевірки від 13.12.2011 року №1394/1501/20691012 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.01.2012 року №0000111501 про збільшення позивачеві суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 5081,00 грн., яке на думку позивача суперечить нормам податкового законодавства.

Ухвалами суду від 19.04.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, після закінчення підготовчого провадження справа призначена до судового розгляду.

Ухвалою суду від 21.05.2012 року зупинено провадження у справі, ухвалою суду від 11.06.2012 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 11.06.2012 року зупинено провадження у справі, ухвалою суду від 14.06.2012 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 14.06.2012 року допущено заміну позивача у справі його правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, наполягали на його задоволенні та пояснивли що позивачем у декларації з податку на прибуток підприємств за 2-3 квартал 2011 року відображено прибутки та витрати за цей період за даними первинних бухгалтерських документів, проте відповідачем невірно здійснено співставлення даних за цією декларацією з даними звіту 1ДФ, який надається за кожен квартал окремо, період 3 кварталу 2011 року не міг бути врахований при проведенні перевірки, як це зазначено в акті.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне комунальне підприємство "Пилигрим" зареєстроване у якості юридичної особи Виконавчим комітетом Алуштинської міської ради 24.12.1996 року, реєстраційний номер - 11371200000000863 (ідентифікаційний код юридичної особи 20691012), включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00№655431, довідкою відділу статистики у м. Алушті серії АБ №408733, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції в м. Алушті АР Крим з 30.04.1993 року за №13-0 (а.с.11-12).

Судом встановлено, що посадовою особою відповідача 13.12.2011 року було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток позивача за 2-3 квартал 2011 року - декларації від 13.10.2011 року вх.№28452, за результатами якої складено акт №1394/1501/20691012 від 13.12.2011 року (далі - Акт), в якому зафіксовано порушення позивачем ст.138, ст.142 розділу ІІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) (далі - ПК України), що призвело до заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток на 5081,00 грн.

В акті зазначено що позивачем надано декларацію з податку на прибуток за 2-3 квартал 2011 року від 13.10.2011 року №28452 у якій задекларовано доходи в сумі 56627,00 грн., витрати в сумі 55208,00 грн., об'єкт оподаткування в сумі 1419,00 грн., нараховано податку на прибуток 128,00 грн. При цьому до витрат включено витрати на оплату праці в сумі 44326,00 грн. Однак, в акті зазначено, що у іншому звіті позивача - ф.1ДФ «податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку» за 2-3 квартали 2011 року працівникам підприємства нараховано доходу в сумі 22 235,00 грн., тому позивачем у декларації з податку на прибуток завищено витрати в сумі 22091,0 грн.

На підставі даних Акту, у зв'язку з виявленими в ході перевірки порушеннями, згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст. 54 ПК України відповідачем 25.01.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000111501 про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 5081,00 грн. ( а.с.98).

Досліджуючи правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд встановив таке.

Судом встановлено, що позивачем 13.10.2011 року подано декларацію з податку на прибуток за 2-3 квартал 2011 року вх.№28452, у якій він задекларував суми доходів, витрат, об'єкт оподаткування та самостійно нарахував податок на прибуток, як це зазначено в Акті.(а.с.87-91). Під час проведення камеральної перевірки цієї декларації відповідачем використано відомості іншої звітності позивача, а саме 1ДФ «податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку», здійснено співставлення сум задекларованих витрат. При цьому в акті відображено використання форми № 1ДФ за 2-3 квартали 2011 року.

Проте, судом встановлено, що під час здійснення камеральної перевірки відповідачем використано дані за звітністю форми № 1ДФ позивача лише за 2 квартал 2011 року від 11.07.2011 року № 20499, натомість звітність за 3 квартал 2011 року була подана позивачем лише 15.12.2011 року, вже після здійснення посадовими особами податкових органів камеральної перевірки, що підтверджується матеріалами справи (а.с.55,56,79).

Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції відповідно до абз.1 п.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.

Відповідно до п.п.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України (тут і далі по тексту нормативно - правові акти в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Підпунктом 20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, саме ПК України встановлює порядок дій посадових осіб при проведенні перевірок, їх види, підстави їх проведення та порядок оформлення результатів перевірок.

Право на проведення органами державної податкової служби камеральних перевірок встановлено п.75.1 ст.75 ПК України, при цьому зазначено, що камеральні перевірки проводяться органами держаної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.75.1.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

У п.86.2 ст.86 ПК України визначено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки,встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, суд констатує, що предметом дослідження камеральної перевірки можуть бути лише данні податкових декларацій (розрахунків) платника податків, зокрема правильність відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків. При цьому будь-які дослідження документів, які були підставою для таких розрахунків при проведенні камеральної перевірки не проводяться, оскільки це є предметом документальної перевірки. У разі, якщо предметом дослідження мають бути документи по проведеним операціям, то така перевірка не може відноситися до категорії камеральної перевірки.

Оскільки предметом камеральної перевірки є правильність складання податкових декларацій, суд зазначає, що документами, які мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші, а у разі, якщо при проведенні камеральної перевірки виявлено порушення податкового законодавства, відповідач має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку позивача з дослідженням та оцінкою всіх первинних документів за спірними відносинами, а сама перевірка повинна проводитись у т.ч. на підставі наказу керівника ДПІ та направлення на перевірку.

Натомість відповідачем під час здійснення камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток позивача 2-3 квартал 2011 року використовується інша звітність, яка не може повною мірою відобразити наявність чи відсутність порушення позивачем податкового законодавства, до того ж, неможливо зробити висновок про зменшення позивачем податкового зобов'язання за 2-3 квартали 2011 року, використовуючи форму № 1ДФ позивача лише за 2 квартал 20011 року.

Тому суд вважає наявність зазначених обставин лише припущеннями відповідача, використання яких не допускається при проведенні камеральної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.01.2012 року №0000111501 про збільшення позивачеві суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 5081,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про невідповідність нормам діючого законодавства та скасування податкового повідомлення-рішення, а не про визнання його протиправним, та скасування як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 107,30 грн.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судовий збір підлягає стягненню із Державного бюджету України шляхом його безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

У судовому засіданні 14.06.2012 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова складена у повному обсязі 19.06.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11,94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим від 25.01.2012 року №0000111501 про збільшення Державному комунальному підприємству "Пилигрим" (ідентифікаційний код - 20691012) суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 5081,00 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного комунального підприємства "Пилигрим" (ідентифікаційний код - 20691012) судовий збір у розмірі 107,30 грн. шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим ДПС.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.