Ухвала

від 24.04.2012 по справі 07-13-05-11-07/3267

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

24 квітня 2012 р. № 07-13-05-11-07/3267

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя:Добролюбова Т.В., судді:Могил С.К., Подоляк О.А., Селіваненко В.П., Удовиченко О.С. розглянувши заяву Селянського фермерського господарства "Дана" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 31.01.2012 у справі№ 07-13-05-11-07/3267 за позовомСелянського фермерського господарства "Дана" доПриватного підприємства "Універсал", третя особа:ОСОБА_6, прозобов'язання передати майно,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 26.09.2006 у справі

№ 07-13-05-11-07/326 позов задоволено: зобов'язано Приватне підприємство "Універсал" передати Селянському фермерському господарству "Дана" у власність нежитлову будівлю зерноскладу (660,7 кв.м.), розташовану за адресою вул. Чехова, буд. 5-6, м. Тальне, Черкаської області, та передати обладнання з виробництва олії КІШ '50/ (ті, а.с. 28). Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2011 у справі

№ 07-13-05-11-07/326 рішення господарського суду Черкаської області від 26.09.2006 скасовано; визнано недійсними договори, укладені Приватним підприємством "Універсал" та Селянським фермерським господарством "Дана": поворотної фінансової допомоги від 08.08.2005, іпотеки зерноскладу загальною площею 660,7 кв.м. від 22.12.2005, застави комплекту обладнання КПМ 450-2 від 22.12.2005 із застосуванням двосторонньої реституції; в позові про зобов'язання передати майно відмовлено. Зобов'язано Селянське фермерське господарство "Дана" повернути приватному підприємству "Універсал" у власність нежитлову будівлю зернового складу загальною площею 660, 7кв.м., розташовану за адресою вул. Чехова, буд.5-б, м. Тальне, Черкаська область, та комплект обладнання КПМ 450-2. Постановою Вищого господарського суду України від 31.01.2012 у справі № 07-13-05-11-07/326 постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2011 залишено без змін.

Селянське фермерське господарство "Дана" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 31.01.2021 у справі № 07-13-05-11-07/326 , в якій просить скасувати зазначену постанову та постанову суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України положень частини першої статті 232 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та пункту 1 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Як доказ неоднакового застосування зазначених норм заявник посилається на постанови Вищого господарського суду України від 18.10.2007 у справі № 30/3-07 , від 27.04.2011 у справі № 21/161(2/147) , від 25.09.2003 у справі № 10/330 , від 01.02.2012 у справі № 51/247 та від 07.02.2008 у справі № 7/110(10/144) , постанови Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 20.05.2002 та від 19.11.2002 .

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до статті 111 16 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 111 16 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень. При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту заяви та доданих до неї документів, у постанові від 31.01.2012 у справі № 07-13-05-11-07/3267 , про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови у позові про зобов'язання передати у власність позивача майно. Крім того, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованим висновок апеляційного господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог на підставі пункту 1 частини першої статті 83 ГПК України та визнання недійсними договорів, на яких базується позов про витребування майна, з урахуванням того, що особа, якою було підписано оспорювані договори від імені відповідача, усвідомлювала, що вчиняє правочин всупереч інтересам підприємства відповідача та передбачала настання невигідних для нього наслідків і свідомо допускала їх настання. Тобто такі договори було укладено внаслідок зловмисної домовленості з метою вилучення у відповідача конкретного визначеного майна на користь позивача, у зв'язку з чим відповідні договори обґрунтовано визнано недійсними та відмовлено у задоволенні позову про витребування майна, переданого на підставі таких договорів.

Водночас, у постанові від 18.10.2007 у справі № 30/3-07 , на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу, з урахуванням того, що суд першої інстанції не встановив у чому саме склад зловмисної змови представників, та в чому виражалась така домовленість; крім того, судом не встановлено безпосереднього зв'язку між діями представників сторін та їх волевиявленням.

У постанові від 27.04.2011 у справі № 21/161(2/147) , на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору, з урахуванням того, що оскільки при вчиненні правочину внаслідок зловмисної домовленості представник діє не в інтересах особи, яку він представляє, то останній таким правочином завдаються збитки, у зв'язку з чим для визнання недійним правочину, вчиненого внаслідок зловмисної домовленості, суд повинен встановити не тільки факт зловмисної домовленості представника з іншою особою, а й наявність збитків та причинний зв'язок між зловмисною домовленістю та завданими збитками. Однак, зазначених обставин позивачем в порушення вимог статей 32-34 ГПК України належними та допустимими доказами не доведено, як і не надано ним докази щодо порушення публічного порядку внаслідок укладення договору; також відсутні в матеріалах справи докази, що підтверджували б невідповідність договору ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, у залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

У постановах від 01.02.2012 у справі № 51/247 та від 07.02.2008 у справі № 7/110(10/144) , на які також посилається заявник, Вищий господарський суд України, визнав необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо виходу за межі позовних вимогах на підставі пункту 1 частини першої статті 83 ГПК України та визнанні недійсними договорів, оскільки: обов'язковою умовою застосування зазначеної норми процесуального права є переконлива мотивація суду необхідності виходу за межі позовних вимог та відходу від принципу змагальності сторін; водночас, як зазначив суд касаційної інстанції, апеляційний господарський суд не навів мотивів виходу за межі позовних вимог (справа № 51/247 ); судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги, що право виходу за межі позовних вимог не передбачене у тому разі, коли правочин є оспорюваним, тобто його недійсність прямо не встановлена законом [справа № 7/110(10/144) ].

З викладеного вбачається, що судом касаційної інстанції досліджувалось процесуальне питання вмотивованості виходу за межі позовних вимог суду апеляційної інстанції, отже оцінювався не сам договір, а дії суду апеляційної інстанції щодо визнання його недійсним. За таких обставин, вказані постанови не можуть бути доказами неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права , оскільки встановлений статтею 111 16 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, тому неоднакове застосування норм процесуального права , зокрема статті 83 ГПК України, в будь-якому випадку не може бути підставою для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів.

Як на доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального заявник посилається також на постанови Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 20.05.2002 та від 19.11.2002 . Однак до судових рішень, на які у відповідній заяві може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України, не належать судові рішення Верховного Суду України в господарських та адміністративних справах.

Постанова Вищого господарського суду України від 25.03.2003 у справі № 10/330 також не може бути доказом неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, оскільки її скасовано постановою Судової палати у господарських справах Верховного суду України від 13.07.2004.

З огляду на викладене відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 -111 21 ГПК України Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Селянському фермерському господарству "Дана" у допуску справи № 07-13-05-11-07/3267 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяТ.Добролюбова Судді: С.Могил О.Подоляк В.Селіваненко О.Удовиченко

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)