Постанова

від 10.07.2012 по справі 12/5009/7083/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2012 р. Справа № 12/5009/7083/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіХандуріна М.І., суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я. розглянувши касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову та ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 23.04.2012 року Господарського суду Запорізької області від 13.03.2012 року у справі № 12/5009/7083/11 господарського суду Запорізької області за заявою доПриватного підприємства "Грандпром" Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандер сервіс" про банкрутство за участю представників: від Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби -Ткач С.С., довіреність № 32/9/10-109 б/д.

в с т а н о в и в :

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.11.2011 року у справі № 12/5009/7083/11 (суддя -Владимиренко І.В.) за заявою Приватного підприємства "Грандпром" (далі - ПП "Грандпром") порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандер сервіс" (далі -ТОВ "Тандер сервіс") в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство), призначено справу до розгляду, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Запорізької області від 15.11.2011 року у справі № 12/5009/7083/11 ТОВ "Тандер сервіс" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора -ПП "Грандпром".

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.03.2012 року у справі № 12/5009/7083/11 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано ТОВ "Тандер сервіс", вимоги, не задоволені за відсутністю майна, визнані погашеними, провадження по справі припинено. Зобов'язано ліквідатора передати до архіву фінансово-господарські документи банкрута.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2012 року у справі № 12/5009/7083/11 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі -ДПІ у Печерському районі м. Києва) залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 13.03.2012 року у справі № 12/5009/7083/11 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2012 року у справі № 12/5009/7083/11, ДПІ у Печерському районі м. Києва звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 13.03.2012 року у справі № 12/5009/7083/11 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2012 року у справі № 12/5009/7083/11, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, скаржник посилається на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст.1, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ст. ст. 1, 14, 23, 32, 40, 52 Закону про банкрутство.

На думку скаржника, господарськими судами не взято до уваги, що матеріали справи свідчать про здійснення ТОВ "Тандер сервіс" фінансово-господарської діяльності зі значними оборотними коштами. Крім того, скаржник посилається на те, що ДПІ у Печерському районі м. Києва є стороною у даній справі, але як кредитор у справі не був ознайомлений зі звітом ліквідатора та ліквідаційним балансом, чим були порушені процесуальні права сторони.

Ініціюючим кредитором ПП "Грандпром" подано відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що скаржник не додав до касаційної скарги підтверджених фактами доказів про те, що ухвала господарського суду Запорізької області від 13.03.2012 року у справі № 12/5009/7083/11 та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2012 року у справі № 12/5009/7083/11 порушують права та обов'язки ДПІ у Печерському районі м. Києва, а тому підстав для їх скасування не має.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону про банкрутство, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Затверджуючи звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс та припиняючи провадження по справі, господарський суд першої інстанції в ухвалі від 13.03.2012 року у справі № 12/5009/7083/11 виходив з того, що у боржника - ТОВ "Тандер сервіс" відсутнє майно та грошові кошти, за рахунок яких можна було б задовольнити вимоги кредиторів.

Згідно з ч. 2 ст. 32 Закону про банкрутство, якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав під час розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визначених ліквідатором вимог кредиторів з наслідками його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Разом з тим, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, але також підсумовує хід процедури банкрутства та припиняє провадження у справі про банкрутство.

В зв'язку з цим, на думку колегії суддів Вищого господарського суду України, у підсумковому засіданні суду необхідно дати оцінку в цілому здійсненій процедурі банкрутства, а у випадку, якщо судом першої інстанції не досліджувались обставини обґрунтованості порушення провадження у справі про банкрутство при введенні ліквідаційної процедури -дати їм оцінку в судовому засіданні при затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Затверджуючи звіт ліквідатора боржника, ліквідаційний баланс та припиняючи провадження по справі, судом першої інстанції в ухвалі господарського суду Запорізької області від 13.03.2012 року у справі № 12/5009/7083/11 не було належним чином досліджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс боржника, не було з'ясовано чи вчинив ліквідатор боржника всі необхідні заходи по пошуку майна, яке належить банкруту, що підлягає включенню до ліквідаційної маси.

Донецький апеляційний господарський суд, залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, в постанові від 23.04.2012 року у справі № 12/5009/7083/11 на вказане уваги не звернув, а також не дав відповідної правої оцінки обставинам обґрунтованості порушення провадження у справі про банкрутство, на яких в апеляційній скарзі наголошувала ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що заява про порушення справи про банкрутство ТОВ "Тандер сервіс" була подана в порядку ст. 52 Закону про банкрутство .

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно зі ст. 17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята).

Тобто, згідно з особливостями банкрутства відсутнього боржника за ст. 52 Закону про банкрутство предметом доказування є визначення місцезнаходження боржника, факт відсутності особи за її місцезнаходженням, а також неплатоспроможність боржника.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що докази відсутності боржника за місцем його знаходження та безспірності вимог ініціюючого кредитора повинні бути надані заявником господарському суду на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, яка передбачена ст. 52 Закону про банкрутство, оскільки можливість витребування судом вказаних документів після порушення провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, спеціальним Законом про банкрутство, не передбачена.

Як вбачається з матеріалів справи, до заяви ініціюючого кредитора -ПП "Грандпром" в якості доказу відсутності ТОВ "Тандер сервіс" додано акт державного виконавця від 24.10.2011 року (а.с. 16 т. 1).

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" (п. 105) роз'яснено, що згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в ст. 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог ст. 34 ГПК України допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

Разом з тим, наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, станом на 24.10.2011 року (а.с. 17) підтверджено відомості про юридичну особу ТОВ "Тандер сервіс", в т.ч. й знаходження її за адресою: 69063, м. Запоріжжя, Жовтневий р-н, вул. Жуковського, буд. 46, офіс 1.

Таким чином, в порушення вимог закону, звертаючись до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника на підставі ст. 52 Закону про банкрутство, ініціюючий кредитор не надав суду належних доказів, які б свідчили про відсутність юридичної особи - боржника за її місцезнаходженням.

Крім того, ДПІ у Печерському районі м. Києва, звернувшись до суду з касаційною скаргою, обґрунтувала порушення своїх прав у процедурі банкрутства відсутністю доказів припинення боржником підприємницької діяльності. Вказує, що ініціюючим кредитором не була доведена перед судом неплатоспроможність боржника, оскільки згідно поданих до ДПІ у Печерському районі м. Києва податкових декларацій ТОВ "Тандер сервіс" звітувало в 2007, 2008, 2009, 2010 роках та II кварталі 2011 року. Так, за 2007 рік підприємством в звіті відображено валовий дохід 7 545 817 грн. та валові витрати 7 481 433 грн., за 2008 рік підприємством в звіті відображено валовий дохід 6 560 586 грн. та валові витрати 6 476 735 грн., за 2009 рік підприємством в звіті відображено валовий дохід 5 277 186 грн. та валові витрати 5 213 122 грн., за 2010 рік підприємством в звіті відображено валовий дохід 409 390 грн. та валові витрати 563 742 грн., тобто протягом своєї діяльності ТОВ "Тандер сервіс" до ДПІ у Печерському районі м. Києва звітувало вчасно, що свідчить про ведення підприємством фінансово-господарської діяльності зі значними оборотними коштами.

Також, ДПІ у Печерському районі м. Києва вказує на те, що ТОВ "Тандер сервіс" була подана декларація з податку на додану вартість за червень 2010 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи скаржника про порушення його прав оскаржуваними судовими рішеннями заслуговують на увагу, оскільки факт здійснення (нездійснення) боржником підприємницької діяльності та подання до органів ДПІ звітності взагалі не був предметом дослідження господарськими судами попередніх при винесенні оскаржуваних ухвали та постанови, що суперечить приписам ст. 52 Закону про банкрутство.

Вищевказане свідчить, що місцевий господарський суд безпідставно порушив провадження у справі, за відсутності доказів наявності підстав передбачених ст. 52 Закону про банкрутство, а також необґрунтовано продовжив процедуру банкрутства боржника. В той час, як єдиним процесуальним наслідком незаконного порушення провадження у справі про банкрутство за ст. 52 Закону про банкрутство може бути припинення такого провадження відповідно до ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вище вимогам не відповідають.

Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припинити провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону про банкрутство (за відсутності інших підстав для такого припинення) та п. 1 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору) (п. 36 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство").

Ст. 111 9 ГПК України, яка визначає повноваження касаційної інстанції, передбачено право суду касаційної інстанції скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції та припинити провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, якими дана ухвала залишена без змін, підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають приписам чинного законодавства, а провадження у справі - припиненню.

Керуючись п. 1 1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 13 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2012 року та ухвалу господарського суду Запорізької області від 13.03.2012 року у справі № 12/5009/7083/11 скасувати.

Провадження у справі № 12/5009/7083/11 припинити.

Головуючий М.І. Хандурін

Судді О.В. Білошкап

В.Я. Погребняк