Ухвала

від 05.06.2012 по справі 33/138

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

05 червня 2012 р. № 33/138

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Подоляк О.А.,

суддів: Добролюбової Т.В.,

Могил С.К.,

Селіваненка В.П.,

Удовиченка О.С.,

розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні

інвестиції"

про перегляд Верховним Судом України

постанови Вищого господарського суду України від 19.01.2012

у справі № 33/138

за позовом Публічного акціонерного товариства "Земельний банк"

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні

інвестиції"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Відкрите акціонерне товариство "Модель всесвіту"

про визнання недійсним одностороннього правочину,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Земельний банк" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" про визнання недійсним одностороннього правочину щодо припинення зобов'язань шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог, вчиненого відповідачем за заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.06.2010 № 1738/03.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.07.2011 у справі № 33/138, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2011, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.01.2012 у справі № 33/138 постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2011 та рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2011 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю.

Публічне акціонерне товариство "Банк "Національні інвестиції" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19.01.2012 у справі № 33/138, в якій просить зазначену постанову скасувати, залишити в силі постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2011 та рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2011, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України положень статей 599, 601, 602 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), статей 2, 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність", внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Як докази неоднакового застосування зазначених норм матеріального права заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 31.03.2010 у справі № 36/366, від 11.07.2006 у справі № 11/44пн, від 23.08.2006 у справі № 37/30-06, від 17.02.2010 у справі № 17/2880 та від 11.08.2010 у справі № 30/41-10.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце тоді, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту заяви та доданих до неї документів, у постанові від 19.01.2012 у справі № 33/138, про перегляд якої подано заяву, судами попередніх інстанцій встановлено, що зарахування зустрічних однорідних вимог було вчинено в період введення постановою Правління Національного банку України від 11.05.2010 № 231 процедури тимчасової адміністрації та мораторію на задоволення вимог кредиторів позивача. При цьому, Вищий господарський суд України приймаючи постанову, про перегляд якої подано заяву, виходив з приписів статті 602 ЦК України та статей 2, 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність ".

Водночас спори у справах № 11/44пн та № 37/30-06, на постанови у яких посилається заявник, не є подібними до правовідносин, що розглядались у справі № 33/138, оскільки судові рішення у цих справах прийнято із застосуванням відповідних норм матеріального права в залежності від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи щодо можливості проведення зарахування зустрічних однорідних вимог. Так у справах № 11/44пн та № 37/30-06 встановлено, що зарахування зустрічних однорідних вимог було вчинено після порушення провадження у справах про банкрутство позивачів та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При вирішенні питання щодо можливості зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами у зазначених справах господарськими судами застосовувались приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", і не здійснювалось посилання на норми Закон України "Про банки і банківську діяльність".

Таким чином, посилання заявника на вказані постанови Вищого господарського суду України відповідно до правил встановлених розділом ХІІ 2 ГПК України є безпідставними.

Крім того, постанови Вищого господарського суду України від 31.03.2010 у справі № 36/366, від 17.02.2010 у справі № 17/2880 та від 11.08.2010 у справі № 30/41-10, на які посилається заявник, не можуть бути доказами неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права з огляду на відмінність предметів спорів у порівнянні з постановою 19.01.2012 у справі № 33/138, у якій заявлено про перегляд постанови, що виключає подібність правовідносин у розумінні статті 111 16 ГПК України. Так, у справі № 33/138 позов заявлено про визнання недійсним одностороннього правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог. Водночас у справі № 36/366 предметом позову є припинення правовідносин за кредитним договором та договорами іпотеки , у зв'язку з проведенням зарахування зустрічних однорідних вимог; у справі № 17/280 -стягнення інфляційних та відсотків річних за невиконання договору купівлі-продажу транспортного засобу; у справі № 30/41-10 -стягнення заборгованості, інфляційних, відсотків річних за невиконання договору купівлі-продажу продукції (коксового горішку).

За таких обставин відсутні визначені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи № 33/138 до провадження Верховного Суду України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Банк "Національні інвестиції" у допуску справи № 33/138 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяО.Подоляк Судді Т.Добролюбова С.Могил В.Селіваненко О.Удовиченко

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)