Рішення

від 09.07.2012 по справі 7/247пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.07.12 р. Справа № 7/247пн

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Е.В. Сгара, Г.Є. Курило, Ю.В. Бокової

При помічнику судді В.Ю. Косицькій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіріус", м. Донецьк

До відповідача: Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Донецькобленерго", м.Горлівка в особі Донецьких електричних мереж, м. Донецьк

Предмет спору:

- визнання припиненими зобов'язання між позивачем та відповідачем, які виникли на підставі Договору про постачання електричної енергії №3595 від 27.12.2006р. (у редакції додаткових угод), у період з березня 2008р. по серпень 2011р.;

- визнання відсутнім права у відповідача на нарахування та стягнення з позивача коштів в сумі 523 662, 10 грн. за активну електроенергію та 7 552, 83 грн. за реактивну електроенергію за період з березня 2008р. по серпень 2011р.

За зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Донецькобленерго" м.Горлівка в особі Донецьких електричних мереж, м. Донецьк

До відповідача (за зустрічним позовом) Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіріус", м. Донецьк

Предмет спору (за зустрічним позовом): стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 531 214,93 грн.

За участю представників:

від ТОВ "Сіріус": Шатило І.О. - довір.

від ПАТ "ДТЕК Донецьколенерго": Калитвянська С.О. - довір.

СУТЬ СПОРУ: У судовому засіданні 29.05.2012р. оголошувалась перерва до 07.06.2012р. відповідно до ст.77 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Сіріус", м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго", м. Горлівка в особі Донецьких електричних мереж, м. Донецьк про визнання припиненими зобов'язання між позивачем та відповідачем, які виникли на підставі Договору про постачання електричної енергії №3595 від 27.12.2006р. (у редакції додаткових угод), у період з березня 2008р. по серпень 2011р.; визнання відсутнім права у відповідача на нарахування та стягнення з позивача коштів в сумі 523 662, 10 грн. за активну електроенергію та 7 552, 83 грн. за реактивну електроенергію за період з березня 2008р. по серпень 2011р.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав суду договір про постачання електричної енергії №595 від 27.12.2006р. з додатками та додатковими угодами; рахунки на сплату за березень 2008р. - вересень 2011р.; лист №21.4/11301 від 14.09.2011р.; акти звірки розрахунків станом на 01.12.2008р., на 01.11.2009р., на 01.11.2010р.

20.09.2011р. позивач надав заяву про вжиття заходів про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу здійснювати будь-які дії щодо припинення постачання електричної енергії на об'єкти ТОВ «Сиріус», що знаходяться за адресами: м.Донецьк, пр.Дзержинського, 66-а, м.Донецьк, вул.Незалежності, 16-а до вирішення даної справи по суті. Ухвалою суду від 26.09.2011р. вказану заяву ТОВ «Сиріус» про вжиття заходів про забезпечення позову задоволено.

В ході розгляду спору, позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, повідомив, що розрахунки за спірний період за активну та реактивну електроенергію виконані ним в повному обсязі, вважає здійснений перерахунок вартості спожитої електроенергії протягом березня 2008р. - серпня 2011р. неправомірним та безпідставним.

Відповідач по первісному позову заперечив, посилаючись на той факт, що перерахунок спірної суми спожитої позивачем електричної енергії здійснено у відповідності до умов договору про постачання електричної енергії, укладеного між сторонами та згідно приписів діючого законодавства.

07.10.2011р. Публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго», м. Горлівка в особі Донецьких електричних мереж, м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіріус", м. Донецьк про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 531 214,93 грн.

Ухвалою суду від 10.10.2011р. зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду разом із первісним позовом.

В обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог позивач по зустрічному позову посилається на той факт, що договір про постачання електричної енергії №3595 від 27.12.2006р.з додатками та додатковими угодами.

Позивач по зустрічному позову в ході розгляду спору зустрічні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, повідомив, що спірна сума боргу виникла внаслідок виконання відповідачем по зустрічному позову нових технічних умов та внесення сторонами змін в договір №3595 від 27.12.2006р. Позивач по зустрічному позову також надав для залучення у справу висновок експертного економічного дослідження №3/11/1 від 21.10.2011р.

Відповідач по зустрічному позову проти зустрічних позовних вимог заперечив з мотивів викладених в первісному позові, повідомив, що всі своєчасно виставлені рахунки за спожиту електроенергію (до здійснення перерахунку) на користь електропостачальника сплачені в повному обсязі.

Також, позивач по зустрічному позову заявляв клопотання №51юр-3542/12 від 07.06.2012р. про призначення по справі комплексної судової електротехнічної експертизи. Відповідач по зустрічному позову проти призначення судової експертизи заперечив, оскільки вважає відсутніми підстави для здійснення будь-яких перерахунків за вже виконаними зобов'язаннями.

Зазначене клопотання розглянуто судом та залишено без задоволення з огляду на приписи ст.41 ГПК України та той факт, що в матеріалах справи наявні всі документи необхідні для повного та всебічного розгляду спору, а вирішення даного спору по суті не вимагає спеціальних знань.

Ухвалою суду від 27.10.2011р. провадження у справі зупинялось в порядку ст.79 ГПК України, до розгляду іншої (пов'язаної з даною) справи №38/301пд за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіріус", м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго", м. Горлівка в особі Донецьких електричних мереж, м. Донецьк про визнання недійсним п.11 Додатку №5 Договору про постачання електроенергії №3595 від 27.12.2006р.

Ухвалою суду від 15.05.2012р. провадження у справі було поновлено.

В ході розгляду справи було здійснено заміну найменування відвідача по первісному позову за його клопотанням.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розпорядженням в.о.голови господарського суду Донецької області від 21.06.2012р. призначено колегіальний розгляд спору у складі головуючого судді Сгара Е.В., суддів Бокової Ю.В., Курило Г.Є.

З огляду на всі матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про необхідність розглянути по суті спочатку зустрічну позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику" та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту ПКЕЕ), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила користування електричною енергією регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Між сторонами по справі укладено договір про постачання електричної енергії №3595 від 27.12.2006р. (далі по тексту Договір).

Пунктом 9.5 Договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 05.05.2007р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

З огляду на матеріали справи, той факт, що протягом спірного періоду (березень 2008р. - серпень 2011р.) споживач споживав електричну енергію, а електропостачальник виставляв рахунки на її сплату, отримував кошти за електроспоживання, суд дійшов висновку, що в спірний період Договір був чинним.

За умовами Договору, постачальник (ПАТ „ДТЕК Донецькобленерго") продає електричну енергію споживачу (ТОВ «Сиріус») для забезпечення потреб електроустановок споживача із загальною (за всіма об'єктами) приєднаною потужністю 50,0 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (р.1 Договору).

Згідно п.2.1 Договору, під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією (далі ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку.

Пунктом 2.3.4 Договору передбачено, що споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» та №5 «Порядок розрахунків» до цього Договору.

Облік електричної енергії та порядок розрахунків визначені сторонами в розділі 7 Договору та додатку №5 «Порядок розрахунків» до Договору.

Підставою для оплати вартості спожитої електричної енергії (згідно п.п.5, 10 додатку №5 до Договору та п.7.5 Договору, п.6.11 ПКЕЕ) є виставлений постачальником електричної енергії рахунок.

При цьому, кількість фактично спожитої електричної енергії остаточно визначається за фактичними показниками приладів обліку електроенергії та фіксується двостороннім актом прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за відповідний розрахунковий період (п.5 додатку №5 до Договору та п.7.7 Договору).

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення правовідносин (прав та обов'язків) є, зокрема, договір. Аналогічні положення закріплені у ст.ст. 144, 173, 174 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Пунктом 5.1 ПКЕЕ передбачено, що Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії і споживачем.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що Договір є обов'язковим для виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом спірного періоду (березень 2008р. - серпень 2011р.) електропостачальник на підставі Договору поставляв електричну енергію споживачу. Даний факт підтверджено наявними у справі двосторонніми актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за відповідний період (том 1 а.с. 69, 71, 75, 77, том.2 а.с. 2-42).

При цьому, кількість електроенергії, яка була зафіксована приладом обліку у спірний період (без розрахунку кількості спожитої електроенергії з урахуванням коефіцієнту трансформації трансформатору струму) сторонами не оспорювалась.

На підставі вищевказаних актів, протягом березня 2008р. - серпня 2011р. електропостачальник виставляв споживачу рахунки на сплату вартості фактично спожитої електричної енергії, копії яких містяться в матеріалах справи (том 1 а.с. 53, 67-68, 70, 72-74, 76).

Розрахунок вартості фактично спожитої електричної енергії здійснювався постачальником електричної енергії з урахуванням коефіцієнту трансформації трансформатору струму «20», як то передбачено сторонами у додатку №3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» до Договору (том 1 а.с. 28).

Всі вищевказані виставлені електропостачальником рахунки на спожиту протягом березня 2008р. - серпня 2011р. електроенергію були сплачені споживачем в повному обсязі.

Згідно посилань позивача за зустрічним позовом, під час проведення технічної перевірки 07.09.2011р. групою контролю обліку електроенергії постачальника електричної енергії сумісно з представниками споживача електролічильника №08562 з трансформаторами струму 300/5 (акт технічної перевірки розрахункових приладів обліку №508005 від 07.09.2011р. - том 1 а.с. 61), було виявлено невідповідність з даними розрахункової групи.

На підставі наведеного, постачальником електричної енергії було здійснено донарахування вартості спожитої електричної енергії споживачем з березня 2008р. по серпень 2011р., про що споживач був повідомлений листом №21.4/11301 від 14.09.2011р. (том 1 а.с. 56).

Перерахунок вартості фактично спожитої електричної енергії було здійснено споживачу із застосуванням коефіцієнту трансформації трансформатору струму «60», відповідно до додатку №3.1 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» до Договору (том 1 а.с. 113), який діяв одночасно із вищевказаним додатком №3 до Договору.

На підставі наведеного вище, споживачу були виставлені рахунки (здійснено донарахування) на сплату вартості спожитої активної електроенергії за березень 2008р. - серпень 2011р. на суму 523 662, 10 грн. та реактивної електроенергії за аналогічний період на суму 7 552, 83 грн.

У зв'язку з несплатою вказаних вище сум, ПАТ «ДТЕК «Донецькобленерго» звернулось до господарського суду та просить стягнути ці суми з ТОВ «Сіріус» в примусовому порядку.

При розгляді даних вимог, суд виходить з наступного.

Факт отримання рахунків споживачем підтверджено матеріалами справи та обома сторонами в судових засіданнях.

Як вже зазначено вище, як на підставу здійснення перерахунку електропостачальник посилається на акт технічної перевірки розрахункових приладів обліку №508005 від 07.09.2011р.

Разом з цим, господарський суд звертає увагу на той факт, що у вказаному вище акті №508005 від 07.09.2011р. (том 1 а.с. 61) міститься висновок - прилад електроенергії працездатний. В графі «Інші результати обстеження» жодних зауважень та вказівок на виявлення будь-яких розбіжностей не міститься. Акт підписаний обома сторонами без зауважень.

Таким чином, посилання постачальника електричної енергії на акт №508005 від 07.09.2011р. є безпідставними та необґрунтованими.

В письмових та усних поясненнях, під час розгляду спору по суті, електропостачальник зазначив, що підставою для здійснення перерахунку спірної суми стали внесені обома сторонами зміни в Договір додатковою угодою №1 від 14.12.2007р. до цього Договору.

Такі посилання судом не прийняті з огляду на наступне.

Пунктом 2.3.4 Договору передбачено, що споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» та №5 «Порядок розрахунків» до цього Договору.

Відповідно до додатку №3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» до Договору (том 1 а.с. 28), розрахунковий коефіцієнт трансформації трансформатору струму складає «20».

За наслідками виконання нових технічних умов №09-98/456 від 05.04.2006р. та №09-98/2674 від 06.12.2006р. дозволена потужність склала 263,5 кВТ замість 50 кВт та 14.12.2007р. сторонами було укладено додаткову угоду №1 до Договору (том 1 а.с. 40).

Договір був доповнений додатком №3.1 до Договору (п.1 додаткової угоди №1 від 14.12.2007р. до Договору).

Згідно додатку №3.1 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» до Договору (том 1 а.с. 113), розрахунковий коефіцієнт трансформації трансформатору струму складає «60».

Разом з цим, за умовами додаткової угоди №1 від 14.12.2007р. жодних змін як до додатку №3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» до Договору, так і до п.2.3.4 Договору, сторонами внесено не було.

Будь-яких інших доказів в підтвердження факту внесення змін до додатку №3 до Договору та/або до пункту 2.3.4 Договору сторонами по справі суду не надано.

Отже, Додаток №3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» до Договору в спірний період був чинним. Постачальник електричної енергії під час складання та підписання актів прийняття-передавання електроенергії та виставлення споживачу рахунків на оплату вартості електроенергії, за період з березня 2008р. по серпень 2011р., користувався саме додатком №3 до Договору. Пунктом 2.3.4 Договору визначений обов'язок споживача здійснювати оплату вартість спожитої електричної енергії саме за умовами додатку №3 до Договору (а не додатку №3.1 до Договору).

З огляду на наведене, посилання електропостачальника на додаток №3.1 до Договору із визначенням іншого розрахункового коефіцієнту є безпідставним та необґрунтованим.

В обґрунтування своїх зустрічних вимог, постачальник електричної енергії також надав суду висновок експертного економічного дослідження №3/11/1 від 21.10.2011р. (том 1 а.с. 134 - 137), відповідно до якого вартість донарахованої активної електроенергії склала 523 664, 25 грн., реактивної електроенергії - 7 552, 80 грн.

Зазначений висновок не прийнято судом як належний доказ, оскільки під час здійснення розрахунків експертом було безпідставно застосовано додаток №3.1 до Договору замість додатку №3 до Договору.

Додатково господарський суд звертає увагу на той факт, що в матеріалах справи містяться двосторонні акти звірки заборгованості споживача перед постачальником електроенергії станом на 01.12.2008р., станом на 01.11.2009р., станом на 01.11.2010р. (том 1 а.с. 57-59), які складені у виконання п.13 додатку; 5 «Порядок розрахунків» до Договору, та які не містять заявлених до стягнення сум.

Зазначені акти звірки були досліджені господарським судом у сукупності з іншими документами.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши всі представлені учасниками судового процесу документи, господарський суд дійшов висновку, що під час здійснення розрахунку вартості фактично спожитої електроенергії за період з березня 2008р. по серпень 2011р., у виконання умов Договору, постачальник електричної енергії повинен застосовувати вихідні дані, які вказані саме в додатку №3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» до такого Договору.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Шляхом дослідження всіх представлених сторонами документів, суд дійшов висновку, що у ПАТ «ДТЕК «Донецькобленерго» відсутні правові підстави для здійснення донарахування ТОВ «Сіріус» вартості фактично спожитої електричної активної та реактивної енергії за період з березня 2008 року по серпень 2011 року включно, у зв'язку з чим зустрічні позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 531 214,93 грн. (з яких 523 662, 10 грн. за активну електроенергію та 7 552, 83 грн. за реактивну електроенергію) задоволенню не підлягають.

Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач по первісному позову просить визнати відсутнім право у відповідача на нарахування та стягнення з позивача коштів в сумі 523 662, 10 грн. за активну електроенергію та 7 552, 83 грн. за реактивну електроенергію за період з березня 2008р. по серпень 2011р.

Під час розгляду зазначеної вимоги суд виходить з наступного.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому, саме стаття 15 Цивільного кодексу України надає статус правам таких, що «охороняються законом» - всім інтересам осіб.

Згідно ст.124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ст.8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»).

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає перелік основних засобів захисту цивільних прав та інтересів.

Одним із способів захисту порушених прав у статті 16 Цивільного кодексу України визначено - визнання права.

Визнання права - це спосіб захисту, який застосовується у випадках спору між суб'єктами цивільного права щодо наявності чи відсутності правовідносин між сторонами правовідносин і відповідно наявності чи відсутності цивільного права та обов'язку.

Вимога про визнання права може бути пред'явлена на захист не тільки порушених, а й таких суб'єктивних прав, що не визнаються чи заперечуються. Визнання права як спосіб захисту цивільних прав може розглядатись як родове поняття - визнання права (наявність такого права чи його відсутність).

Порушенням своїх прав споживач вважає здійснення електропостачальником зайвих донарахувань за вже спожиту та оплачену електричну енергію за період з березня 2008р. по серпень 2011р. та виставлення рахунку за цей період на суму 531 214,93 грн.

Як вже зазначено вище, в період з березня 2008р. по серпень 2011р. сторони перебували в договірних відносинах.

Водночас, судом вже вище вказано, що підставою для здійснення донарахувань за спірний період електропостачальником вартості фактично спожитої активної та реактивної електроенергії стали акт технічної перевірки розрахункових приладів обліку №508005 від 07.09.2011р. та укладені між сторонами додаткова угода №1 до Договору з додатком №3.1 до Договору.

Зазначені документи, за наслідками їх дослідження судом та висновків суду, не можуть бути підставою для здійснення спірних донарахувань, оскільки певний порядок та підстави розрахунків визначені безпосередньо умовами діючого Договору.

Як вже вище зазначено, пункт 2.3.4 Договору та Додаток №3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» до Договору в спірний період були чинними, постачальник електричної енергії під час виставлення рахунків споживачу повинен користуватись саме додатком №3 до Договору.

Пунктом 2.3.4 Договору визначений обов'язок споживача здійснювати оплату вартість спожитої електричної енергії саме за умовами додатку №3 до Договору (а не додатку №3.1 до Договору).

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі матеріали справи, враховуючи підстави відмови судом у задоволенні зустрічного позову про стягнення донарахованих сум вартості спожитої електроенергії в розмірі 531 214,93 грн., господарський суд дійшов висновку про доведеність споживачем електричної енергії обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог.

Таким чином, вимоги про визнання відсутнім права у відповідача на нарахування та стягнення з позивача коштів в сумі 523 662, 10 грн. за активну електроенергію та 7 552, 83 грн. за реактивну електроенергію за період з березня 2008р. по серпень 2011р. підлягають задоволенню.

Додатково суд звертає увагу сторін на той факт, у разі задоволення вимог про визнання права, рішення суду зазвичай не підлягає примусовому виконанню, проте, з урахуванням приписів статті 115 Господарського процесуального кодексу України, таке рішення є обов'язковим на території України.

У позовній заяві ТОВ «Сіріус» також заявлено вимогу про визнання припиненими зобов'язання між позивачем та відповідачем, які виникли на підставі Договору про постачання електричної енергії №3595 від 27.12.2006р. (у редакції додаткових угод), у період з березня 2008р. по серпень 2011р.

При розгляді даних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у статті 16 Цивільного кодексу України, зокрема:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частина 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачає, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі;

відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

Отже, перелік способів захисту порушених прав та обов'язків сторони чітко визначений приписами діючого законодавства.

Як вбачається з тексту позову та з матеріалів справи, ані умовами Договору, ані будь-яким Законом чи іншими нормативно-правовими актами, ані приписами статей 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України не передбачений такий спосіб захисту порушеного права, як визнання припиненими зобов'язань.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що взаємовідносини між сторонами під час вирішення спорів у судах регулюються як в договірному порядку, так у відповідності до приписів нормативно-правових актів, а права та обов'язки сторін під час розгляду справи у судах передбачені процесуальним законодавством.

Визнання зобов'язання припиненим є нічим іншим, як встановленням факту, що має юридичне значення. Тобто, дана вимога є лише предметом доказування та не може бути предметом спору та самостійно розглядатися у справі.

Таким чином, комплексно застосовуючи приписи ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що чинним законодавством України не передбачений такий спосіб захисту свого права та законного інтересу, як визнання припиненими зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, первісні позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, первісні позовні вимоги підлягають задоволенню частково, зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі приписів Конституції України, ст.ст. 15, 16, 526, 527, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 67, 193, 275 Господарського кодексу України, Закону України «Про електроенергетику», Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року N28, керуючись ст.ст. 1, 2, 2-1, 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 44, 47, 49, 66, 69, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіріус", м.Донецьк до Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Донецькобленерго", м.Горлівка в особі Донецьких електричних мереж, м. Донецьк про визнання відсутнім права у відповідача на нарахування та стягнення з позивача коштів в сумі 523 662, 10 грн. за активну електроенергію та 7 552, 83 грн. за реактивну електроенергію за період з березня 2008р. по серпень 2011р. задовольнити.

Визнати відсутнім право у Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Донецькобленерго" (84601, Донецька обл.., м.Горлівка, вул.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268) на нарахування та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіріус" (83003, м.Донецька, вул.Антіпова, 7-а, ЄДРПОУ 30585501) коштів в сумі 523 662, 10 грн. за активну електроенергію та 7 552, 83 грн. за реактивну електроенергію за період з березня 2008р. по серпень 2011р.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Донецькобленерго" м.Горлівка (84601, Донецька обл.., м.Горлівка, пр.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіріус" (83003, м.Донецька, вул.Антіпова, 7-а, ЄДРПОУ 30585501) держмито в сумі 42,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіріус", м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Донецькобленерго", м.Горлівка в особі Донецьких електричних мереж, м. Донецьк про визнання припиненими зобов'язання між позивачем та відповідачем, які виникли на підставі Договору про постачання електричної енергії №3595 від 27.12.2006р. (у редакції додаткових угод), у період з березня 2008р. по серпень 2011р. відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Донецькобленерго" м.Горлівка в особі Донецьких електричних мереж, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіріус", м. Донецьк про стягнення заборгованості за електричну енергію за період з березня 2008р. по серпень 2011р. в сумі 531 214,93 грн. відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 11.07.2012р.

Головуючий суддя Сгара Е.В.

Суддя Курило Г.Є.

Суддя Бокова Ю.В.